(1260 року заснування, 12,5 тис. жителів)

Мамонько й чарівне місто Буча-розкинулося на крутих схилах каньйону р. Стрипи (притока Дністра). Це дивне місце населяли ще люди епохи палеоліту (40-25 тис. років тому), а на горі Федір знайдено поселення VI-IIІ тис. до н.е. Назва міста походить від слов'янського слова 'буча' -'швидка весняна вода'. Припускають, що місто засноване 1260р. Наприкінці XI от. воно переходить до Польщі. Володіли містом литовські феодали Бучацькі герба Абданк. які в 1379р. на плоскогір'ї із крутими схилами починають будувати замок. У наші дні ці стародавні укріплення становлять північну частину фортеці. На початку XVII ст. Бучач із посагом Катерини Бучацької переходить до Потоцьких. 1631р. дружина Стефана Потоцького Марія Могилянка (сестра Київського митрополита Петра Могили) розширює замок і зміцнює його двома напівкруглими башнями-бастеями. Замок споруджено з міцного і типового для цих місць темно-червоного каменю-піщаника, звідси походить стародавня назва Галичини - Червона Русь. Товщина мурів перевищувала 3 м. На території фортеці стоїть палац, від якого збереглися залишки стін і службових приміщень. Центр двору прикрашав чудовий фонтан. У 1665-му і 1667 рр. фортецю не змогли захопити татари, і лише 1672р. Бучач окупувала турецька армія. Тоді ж тут між Польщею і Туреччиною укладено Бучацький мир. Його, за легендою, підписали під старою липою, яку і зараз можна побачити на вулиці С. Бендери. За умовами мирного договору, місто розділили по р. Стрипі на дві частини. Західна відійшла до Польщі, а східна частина разом з Поділлям була оголошена самостійною Українською державою під протекторатом Туреччини. 1515р. Бучач одержав Магдебурзьке право і прославився великими ярмарками. 1610р. коштом Марії Могилянки почали будувати кам'яну Миколаївську церкву-фортецю із бійницями на другому ярусі. Марія подарувала храмові ікону Богородиці (XV ст.), а в 1660р. церкву прикрасив чудовий різьблений іконостас. Його вінчає ікона П'єти.

Бурхливе будівництво переживає Бучач у середині XVII ст. 1683р його відвідує польський король Ян III Собеський, про що нагадує 'джерело Собеського'. У центрі міста на замовлення Потоцьких львівський архітектор Б. Меретин будує елегантну Ратушу заввишки 53 м. На жаль, 18-метровий шпиль не зберігся, як і багато чудових скульптур Й. Пінзеля. Але навіть у такому стані будівля вражає. Тоді ж, 1751р., за проектом архіт. /. Шильцера на горі Федір почали будувати комплекс монастиря св. Хреста чину св. Василія Великого: величну Здвиженську церкву, дзвіницю, келії і корпуси гімназії З другого боку р. Стрипи, коло підніжжя Замкової гори в 1761-1763 рр. почали будувати Успенський костел (Троїцький, із чудовими скульптурами Й, Пінзеля). Його портал прикрашає герб Потоцьких – Пілява. Він є і на сучасному гарбі міста. Також слід звернути увагу на витончену церкву Покрови Пресвятої Богородиці (1764, арх. /. Шіпьцер). На південь від міста на скелі є мальовниче урочище Монастирок з руїнами церкви XVI ст. і 3-метровим водоспадом

До кінця XIX ст. близько 65% населення Бучача становила єврейська громада. Вона подарувала світу лауреата Нобелівської премії Шмуеля Йосифа Агнона (1888-1970). Тут народився і торговець текстилем Соломон Фрейд - дід засновника психоаналізу Зигмунда Фрейда (Фройда). Зауважимо, що мати Фрейда - Амапія - народилася в м. Броди (Львівська обл.). Залишились синагога (XVIII ст.) і єврейський цвинтар З північно західного боку Бучач захищала фортеця у Підзамочку. Історико-краезнавчий музей (вул. Галицька, 52, т. 8 (03544) 2-13-60).

У мальовничому місці на високому лівому пагорбі каньйону р. Стрипи можна побачити залишки замку Яна Бучацького. На оформленій у ренесансному стилі арці в'їзних воріт - герб із двома левами і картушем.

Замок був побудований в 1600р. як допоміжний для захисту підступів до Бучацького замку. Він являє собою прото-бастіонний тип фортеці полігональної трикутної форми. Замкові мури метрової товщини досягають висоти 6 м. З півночі замок захищали дві вежі, вони збереглися на висоту двох ярусів. З півдня в'їзні ворота розміщувалися між двома вежами, одна з яких була висунута за лінію оборони для розширення зони флангового обстрілу. На заході за фортецею стояли допоміжні укріплення. А підземний хід з'єднував фортецю із Бучацьким замком.