Музеї

Музей народного мистецт­ва Гуцульщини і Покуття ім.Кобринського (вул Театральна, 25,  т. 8 (03433) 2-39-12). Ошатний будинок музею побудований 1902р. за проек­том архітекторів Л Беккера та Н. Кричковського.

Оригінально у формі писа­ного яйця виконаний Музей Писанки (2000, пр. Чорновола, 436, т. 8 (03433) 2-78-91).   Зібрана   тут колекція писанок і крашанок вражає уяву: понад 6000 екземпля­рів не тільки з України, але й Китаю, Франції, Індії, Єгип­ту, Румунії, Алжиру та інших країн.

Музей     історії     Коломиї вул. Шухевича, 80, т. 8 (03433) 3-28-31).   У   місті  достатня кількість кафе й ресторанів, де можна смачно пообіда­ти   блюдами   європейської й національної кухні, добре готують каву і чай. Можна відзначити ресторан 'Згарда' (пр. Відродження, 23) і оригінально оформлену колибу 'У вуйка Василя' при в'їзді в місто.

Михайлівська церква із дзвіницею(1855-71, вул. М. Грушевського).

Церква   св.   Миколая   (1874, вул. С, Петлюри, 94).

Костел св. Ігнатія Лойоли (1897. вул. І. Франка. 20).

Монастир урсулок (поч. XX ст., вул. І. Франка, 19). У центрі збереглися чудові будин­ки межі ХІХ-ХХ ст. Ратуша (1877) знаходиться не в центрі, як зви­чайно, а на розі площі Ринок. По­руч розташований костел (XVIII ст., арх. Б. Мєретин). У Коломиї    живуть прекрас­ні народні вмільці. Адже школу дерев'яного промислу тут відкри­ли ще 1892р., а гончарню й того раніше у 1876р.

(1240 року заснування, 61 тис. мешканців)

Райцентр на лівому березі Пруту, в 65 км від Івано-Франківська. Одне з найприємніших і наймальовничіших міст області. Уперше зга­дується в Галицько-Волинському літописі 1240р. Коломийська фор­теця входить у південно-західну оборонну лінію Галицького князів­ства. Вона контролювала найваж­ливішу Берладську дорогу, якою проходив торговельний шлях з Ні­меччини і Польщі до Валахії, Угор­щини, Чехії і Києва. У ті часи тут добували сіль - біле золоте серед­ньовіччя.  Тут проживало плем’я білих хорватів, Звідси й своєрідні звичаї та обряди Гуцульщини і Покуття, що дуже відрізняються від традицій українців рівнинної частини країни. Звідси родом ко­ломийки - веселі швидкі куплети, яких здавна співали гуцули. 1405р. місто здобуло Магдебурзь­ке право. До розвитку торгівлі та економіки Коломиї залучають­ся євреї, поляки, а після поділу Польщі 1772р. і входження Покут­тя з Коломиєю до складу Австрії, з'являються й німецькі пересе­ленці.

На початку XX ст. Коломия вхо­дить до числа найбільших і найбагатших міст Галичини поряд зі Львовом, Краковом і Перемишлем. Тут мешкало 43 тис. людей, серед них 44,3% євреїв, 32,2% по­ляків і 20,3% русинів (українців), а навколо міста процвітали німець­кі колонії Багінсберг, Маріагільф, Флеберг, Розенгек, Славці. 1861р. відкривається перша міська гім­назія з німецькою мовою навчан­ня. У Коломиї служив спадкоє­мець Австро-Угорського престолу ерцгерцог Карл.

У роки фашистської окупації Ко­ломия зазнала великих втрат. Біля міста було створено гетто, де загинуло 50 тис. осіб, а в самому місті за роки окупації було роз­стріляно 10 тис.

На міському цвинтарі збереглася одна із найстаріших дерев'яних церков     Івано-Франківщини Благовіщенська . (1587 вул. Карпатська, 2). Центр міста має виразний австро-угорський характер забудови. Коломия ста­ла стрімко розвиватися після від­криття у 1866р. залізничної вітки Львів-Чернівці.

Церква св. Іосафата (1762 вул. Мазепи. 93)

V KOLOMUII KLASNO BYLO BU JAKBU BYLO POMENWE BREXYNIV ATO IIX ROZVELOS DO TOGO WO NEMOG NORMALNO SOTKOJY PROJTUS JK YGE WOS ZBREWYT