|
О Володе Столяревском, (Владимире Николаевиче) несмотря на его 'передовой' возраст (родился в 1940 году) в среде бывших работников РЦ-4 блока Чернобыльской АЭС, говорить в прошедшем времени еще, пожалуй, рано. За суровой и несколько грубоватой внешностью и приличной мышечной массой скрывается веселый и совсем не злопамятный человек. Простой, доступный и отзывчивый ветеран-наставник. Отслужив положенный срок на атомном подводном флоте СССР, Владимир, в мае 1980 года пришел работать на Чернобыльскую АЭС старшим инженером механиком (СИМ) в реакторный цех второго блока АЭС (РЦ-2). Получил квартиру в прекраснейшем (в те времена) городе Припять. Жил и радовался мирному небу, хорошей работе, великолепным для отдыха и рыбалке местам на берегах Днепра, Десны и Припяти. А близкий лес и его богатства просто изумляли... Но произошло то, что было названо Чернобыльской катасторофой. С первых дней Владимир Николаевич в числе участников ликвидации последствий аварии. Работал заместителем начальника 2-ой очереди ЧАЭС (это 3 и 4 блоки АЭС) по 4 блоку. Затем, после создания в конце октября 1986 года нового подразделения 'РЦ-4 блока ЧАЭС', работал старшим инженером по эксплуатации этого цеха. Будучи военным пенсионером Владимир мог в те грозные дни уехать в родную Коломыю, но честь офицера-подводника и осознание того, что он может заменить хоть одного оставшегося работать в ядерном огне молодого мужчину, оставили его на самом переднем рубеже борьбы с разбушевавшейся ядерной стихией. О том, что это было за подразделение (РЦ-4 блока) в составе Чернобыльской АЭС, неблагодарно забытое и вычеркнутое из истории, для памяти людской еще будет много написано... Сейчас, Володя, таки живет в родной Коломые, получает пенсию, что позволяет только и сводить концы с концами. Помогают, отчасти, 'чернобыльские' льготы: бесплатные путевки, частичные коммунальные платежи. Но инфаркт, что достал Владимира Николаевича осенью 2008 года, к сожалению бумажными льготами не лечат.
Читать полностью: http://h.ua/story/19... style='margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(0, 51, 153); '>http://h.ua/story/19... |
kil @ tiv заснуване 1241р.!!! а не 40-го...коломиянин |
Ip: 92.112.70.189 Музеї Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім.Кобринського (вул Театральна, 25, т. 8 (03433) 2-39-12). Ошатний будинок музею побудований 1902р. за проектом архітекторів Л Беккера та Н. Кричковського. Оригінально у формі писаного яйця виконаний Музей Писанки (2000, пр. Чорновола, 436, т. 8 (03433) 2-78-91). Зібрана тут колекція писанок і крашанок вражає уяву: понад 6000 екземплярів не тільки з України, але й Китаю, Франції, Індії, Єгипту, Румунії, Алжиру та інших країн. Музей історії Коломиї вул. Шухевича, 80, т. 8 (03433) 3-28-31). У місті достатня кількість кафе й ресторанів, де можна смачно пообідати блюдами європейської й національної кухні, добре готують каву і чай. Можна відзначити ресторан 'Згарда' (пр. Відродження, 23) і оригінально оформлену колибу 'У вуйка Василя' при в'їзді в місто. Михайлівська церква із дзвіницею(1855-71, вул. М. Грушевського). Церква св. Миколая (1874, вул. С, Петлюри, 94). Костел св. Ігнатія Лойоли (1897. вул. І. Франка. 20). Монастир урсулок (поч. XX ст., вул. І. Франка, 19). У центрі збереглися чудові будинки межі ХІХ-ХХ ст. Ратуша (1877) знаходиться не в центрі, як звичайно, а на розі площі Ринок. Поруч розташований костел (XVIII ст., арх. Б. Мєретин). У Коломиї живуть прекрасні народні вмільці. Адже школу дерев'яного промислу тут відкрили ще 1892р., а гончарню й того раніше у 1876р. |
Ip: 92.112.70.189 (1240 року заснування, 61 тис. мешканців) Райцентр на лівому березі Пруту, в 65 км від Івано-Франківська. Одне з найприємніших і наймальовничіших міст області. Уперше згадується в Галицько-Волинському літописі 1240р. Коломийська фортеця входить у південно-західну оборонну лінію Галицького князівства. Вона контролювала найважливішу Берладську дорогу, якою проходив торговельний шлях з Німеччини і Польщі до Валахії, Угорщини, Чехії і Києва. У ті часи тут добували сіль - біле золоте середньовіччя. Тут проживало плем’я білих хорватів, Звідси й своєрідні звичаї та обряди Гуцульщини і Покуття, що дуже відрізняються від традицій українців рівнинної частини країни. Звідси родом коломийки - веселі швидкі куплети, яких здавна співали гуцули. 1405р. місто здобуло Магдебурзьке право. До розвитку торгівлі та економіки Коломиї залучаються євреї, поляки, а після поділу Польщі 1772р. і входження Покуття з Коломиєю до складу Австрії, з'являються й німецькі переселенці. |
Ip: 92.112.70.189 На початку XX ст. Коломия входить до числа найбільших і найбагатших міст Галичини поряд зі Львовом, Краковом і Перемишлем. Тут мешкало 43 тис. людей, серед них 44,3% євреїв, 32,2% поляків і 20,3% русинів (українців), а навколо міста процвітали німецькі колонії Багінсберг, Маріагільф, Флеберг, Розенгек, Славці. 1861р. відкривається перша міська гімназія з німецькою мовою навчання. У Коломиї служив спадкоємець Австро-Угорського престолу ерцгерцог Карл. У роки фашистської окупації Коломия зазнала великих втрат. Біля міста було створено гетто, де загинуло 50 тис. осіб, а в самому місті за роки окупації було розстріляно 10 тис. На міському цвинтарі збереглася одна із найстаріших дерев'яних церков Івано-Франківщини Благовіщенська . (1587 вул. Карпатська, 2). Центр міста має виразний австро-угорський характер забудови. Коломия стала стрімко розвиватися після відкриття у 1866р. залізничної вітки Львів-Чернівці. Церква св. Іосафата (1762 вул. Мазепи. 93) |
OXANA
JA OXANA V KOLOMUII KLASNO BYLO BU JAKBU BYLO POMENWE BREXYNIV ATO IIX ROZVELOS DO TOGO WO NEMOG NORMALNO SOTKOJY PROJTUS JK YGE WOS ZBREWYT |
|
Закрити |