Перша згадка датована 1658 р. Поблизу селища відбувся бій між загоном полтавського полковника М. Пушкаря та військом гетьмана І. Виговського. З 1660 р. Диканька входила до складу Будиської сотні Полтавського полку, а 1687 р. була передана генеральному судді В. Кочубею. Підчас Північної війни в селі розмістився табір гетьмана І. Мазепи.

Зажило слави завдяки низці оповідань М. Гоголя під назвою «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Від парково-палацового ансамблю родини Кочубеїв залишилися тріумфальна арка, чотири дуби віком понад 300 років та Миколаївська церква (1794 р.) з дзвіницею (1810 р.). Церква збудована в стилі класицизму архітектором М. Львовим. Під церквою зберігається усипальниця Кочубеїв.

Тріумфальна арка, 1820 р.: околиця Диканьки, автотраса Полтава — Гадяч.

Споруджена 1820 р. академіком архітектури Л. Руска як парадний в'їзд до садиби Кочубеїв, установлена до дня приїзду до Диканьки імператора Олександра І.

Троїцька церква, 1780 р.

За легендою, саме в ній малював чортів славетний коваль Вакула з оповідання М. Гоголя «Ніч на Різдво».

Встановлена 1973 р. на честь першого залпу «Катюші», зробленого в районі Диканьки.

Диканський Історико-краєзнавчий музей: вул. Леніна, 68; тел. (05351) 9-15-96.

Режим роботи: 9:00—17:00; вихідний — неділя.