Volodymyr Boiko

5-й канал, який належить мільярдеру та, за сумісництвом, Верховному Головнокомандувачу, звернувся до всіх небайдужих з проханням пожертвувати грошей на лікування 18-річного сироти, бійця 128-ї бригади, пораненого під Торецьком, Руслана Кишиці.

Напевно, якби журналісти були обізнані, хто є власником цього телеканалу, вони б не стали ганьбити свого хазяїна, а вирішили б грошове питання на редакційній нараді.

******

«Хотів щось зробити для Батьківщини, ціною життя»: 18-річний боєць-сирота підірвався на міні й тепер дуже потребує допомоги

До лікарні бійця 128-ї бригади, пораненого під Торецьком, доправили з численними осколковими пораненнями й відірваною вибухом ногою

Напевно, якби журналісти були обізнані, хто є власником цього телеканалу, вони б не стали ганьбити свого хазяїна, а вирішили б грошове питання на редакційній нараді.

******

«Хотів щось зробити для Батьківщини, ціною життя»: 18-річний боєць-сирота підірвався на міні й тепер дуже потребує допомоги

До лікарні бійця 128-ї бригади, пораненого під Торецьком, доправили з численними осколковими пораненнями й відірваною вибухом ногою

У Дніпрі рятують 18-річного бійця – сироту Руслана Кашицу. Під Торецьком хлопець підірвався на міні, йому відірвало ногу, уламками пробило живіт, він майже втратив зір. Хлопець переніс уже шість операцій, але стан і досі тяжкий, передає «5 канал».

До дніпровської лікарні 18-річного бійця 128-ї бригади, пораненого під Торецьком, доправили з численними осколковими пораненнями й відірваною вибухом ногою. Юнак підірвався на міні. Руслану перелили близько трьох літрів крові. Вже зробили шість операцій. Дві з них – щоб врятувати зір.

Хлопець осліп на ліве око, зір правого намагаються бійцю повернути. «На операційному столі він дуже просив, щоб збереглося праве око, і я йому пообіцяв це. Його чекає ще третя операція. Це заміна кришталика в перспективі», – розповідає директор Дніпропетровської обласної офтальмологічної лікарні Валерій Сердюк.

Хлопець родом із Хмельницької області. Він сирота. Ріс в інтернатах, навчався на автомеханіка. Та після першого курсу пішов на війну. Розповідає: «В мене шлях такий життєвий – не дуже. Тому вирішив, що хочу щось зробити для Батьківщини, ціною свого життя. Я розумів, на що я йду, розумів, що це небезпечно».

Нині бійця підтримують не лише лікарі, а й побратими та волонтери. Попереду ще не одна операція. «Дуже хочу, щоб лікування пройшло успішно, хочу знову побачити сонце, хочу знову побачити своїх товаришів, людей, які мені допомагали».