|
![](<a target=_blank href="http://1ua.com.ua/manage/fotop/20162/s7415909.jpg) http://1ua.com.ua/ma...> |
27 лютого 2016
![](<a target=_blank href="http://1ua.com.ua/manage/fotop/20162/s7176973.jpg) http://1ua.com.ua/ma...> |
27 лютого 2016
![](<a target=_blank href="http://1ua.com.ua/manage/fotop/20162/s7291211.jpg) http://1ua.com.ua/ma...> |
27 лютого 2016
![](<a target=_blank href="http://1ua.com.ua/manage/fotop/20162/s7085473.jpg) http://1ua.com.ua/ma...> |
27 лютого 2016
![](<a target=_blank href="http://1ua.com.ua/manage/fotop/20162/s7100052.jpg) http://1ua.com.ua/ma...> |
27 лютого 2016
Відповідь
Роман Литвиненко до війни був добрий
3 жовтня 2015
Пётр I, возвращаясь в 1696 году из Азовского похода и узнав про «горючий камень», произнёс пророческие слова: «Сей минерал, если не нам, то нашим потомкам зело полезен будет». В декабре 1722 года Пётр I предписал снаряжение специальных экспедиций для разведки угля и руды с участием рудознавца Григория Капустина. Экспедиция нашла каменный уголь в 1721 году в двух местах - в урочище Скелеватому, что в 25 верстах от Бахмута и на реке Беленькой в 50 верстах от него. Царь Петр I, который узнал о важной находке в Бахмутском уезде, приказал направить туда для разработки угля необходимое количество рабочего люда из Белгородской провинции. Первый промысел угля было организовано в 1723 г. Первое письменное упоминание о населенном пункте на территории современного города, слободе Александровки, исходит от 1779 года. В 1820 году уголь был обнаружен возле Александровки и появились первые мелкие шахты. В 1841 году по приказу генерал-губернатора Михаила Семёновича Воронцова были построены три шахты Александровского рудника. Несколько позже русский инженер Мевиус предложил правительству построить на правом берегу Кальмиуса, недалеко от слободы Александровки, металлообрабатывающий завод. Правительство Российской империи заключило договор с князем Сергеем Викторовичем Кочубеем, согласно которому он обязался построить на юге России завод для изготовления железных рельсов, князь в 1869 году за 24.000 фунтов стерлингов продал концессию Джону Юзу. Юз начинает строительство металлургического завода с рабочим поселком в районе села Александровка. Вместе со строительством завода и шахт летом 1869 года рядом с площадкой, отведенной для строительства завода, возникает поселок, который за некоторое время фактически слился с шахтерским поселением Александровской шахты, и получил название Юзовка - в честь имени управляющего. Дату постройки посёлка принято считать временем основания города Донецка. 24 апреля 1871 года в Юзовке построили первую доменную печь и 24 января 1872 года получили первый чугун. Основанный Юзом комбинат становится одним из индустриальных центров Российской империи. В 1872 году вступила в строй Константиновская железная дорога. В мае 1917 года, когда в поселке насчитывалось уже около 70 тыс. жителей, Юзовка получил статус города. В 1918—1920 годах Юзовка была занята немецкими и белогвардейскими войсками. С декабря 1919 года в Юзовке установлена Советская власть. С 1920 входит в состав Донецкой губернии, губернский город - Луганск. В 1924 году Юзовка переименована в Сталино. В июле 1932 года город стал областным центром Донецкой области. В 1938 году Донецкая область была разделена на Ворошиловоградскую и Сталинскую, соответственно город Сталино становится центром одноименной области. 21 октября в 15.00 1941 год были полностью оккупированы города Сталино и Макеевка. Город был включён в военную зону, подчинённую непосредственно командованию немецкой армии. Бои за освобождение Сталино начались 7 сентября 1943 года, город был освобождён в первой половине 8 сентября 1943 года. 9 ноября 1961 года город Сталино был переименован в Донецк как центр Донецкой области, которая была названа в честь реки — Северского Донца в 1932 году. На то время в её состав входили современная Донецкая и Луганская области, а Северский Донец был центральной водной артерией. В 1970 году ЮНЕСКО признало Донецк лучшим промышленным городом мира. В апреле 1978 население Донецка превысило миллион жителей. |
10 січня 2013
|
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Основні дані Прізвисько Шахтарська столиця, Місто мільйона троянд Країна Україна Регіон Донецька область Район/міськрада Донецька міськрада Код КОАТУУ 1410100000 Засноване 1869 Статус міста з 1917 року Поділ міста 9 районів Населення Ў 955 041 (01.01.2012)[1] Агломерація Донецько-Макіївська агломерація Площа 358[2] км? Густота населення 2668 осіб/км? Поштові індекси 83000—83490 Телефонний код +380-622, 623 Координати 48°00?32? пн. ш. 37°48?15? сх. д. (G)Координати: 48°00?32? пн. ш. 37°48?15? сх. д. (G) Висота над рівнем моря 169 м Водойма Кальміус, Бахмутка Назва мешканців донеччанин, донеччанка, донеччани Міста-побратими Бохум, Шарлеруа, Кутаїсі, Пітсбург, Шеффілд, Таранто, Москва, Вільнюс День міста остання неділя серпня Відстань Найближча залізнична станція Донецьк До Києва - фізична 593 км - залізницею 801 км - автошляхами 693 км Міська влада Адреса 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, 338-09-55 Веб-сторінка Донецька міськрада Міський голова Лук'янченко Олександр Олексійович Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Донецьк (значення). Запит «Сталіно» перенаправляє сюди. Див. також інші значення. Доне?цьк (до 1924 та 1941–1943[3] роках — Юзівка, у 1924–1941 та 1943–1961 роках — Сталін[4], Сталіне[5], Сталіно[6]) — місто в Україні, адміністративний центр Донецької області. Населення 955 041 осіб[1]. Формує міську агломерацію з чисельністю населення близько 2 млн. мешканців. Свою сучасну назву місто отримало від назви регіону — Донецького басейну, власне від Донецького кряжу, названого так завдяки його розміщенню уздовж ріки Донець[7]. Донецьк сьогодні — великий промисловий та фінансовий осередок Східної України, «шахтарська» столиця України, центр найбільш економічно розвиненого регіону України. Це розвинений мегаполіс, у якому сконцентровані високий промисловий і науковий потенціал, робітники й фахівці високої кваліфікації, розвинена інфраструктура й виробнича база. Донецьк утворює агломерацію з населенням понад 1,7 млн мешканців. Економіку міста становлять 200 промислових підприємств із обсягом виробництва понад 50 млрд. грн. і понад 20 000 підприємств малого й середнього бізнесу, на яких зайнято близько 180 тисяч донеччан. Історія Докладніше: Історія Донецька Заселення земель в районі сучасного Донецька розпочато запорозькими козаками у XVII столітті, та донськими наприкінці XVIII століття. 1869 року валлієць Джон Юз розпочав будівництво металургійного заводу з робочим селищем Юзівка, названого на честь свого засновника. Дату заснування селища прийнято вважати часом заснування міста Донецька. На той час на території Донецька вже існували слободи Олександрівка, Григор'ївка, Авдотьїно. Деякі дослідники вважають датою заснування Донецька 1779 рік, оскільки в цьому році, козаки, після зруйнування Катериною II Запорізької Січі в 1775 році, заснували Олександрівку (передмістя Донецька)[8]. У травні 1917 року селище Юзівка, з населенням вже 70 тисяч мешканців, отримало статус міста. Головну частину населення селища становили переселенці з Центральної Росії та Південної України, греки Приазов'я. Дореволюційна Юзівка ділилася на дві частини: Заводська — район металургійного заводу, де знаходилися «Англійська колонія» — район переселенців з Великої Британії, та Новий Світ — район мешкання чиновників та ремісників. Вплив англійської культури значно позначився на архітектурі та плануванню міста. У 1924 році місто було переіменовано в Сталіно — на честь сталелітейної промисловості. У 1932 році місто стало адміністративним центром Сталінської області. У 1941 році чисельність населення міста сягнула півмільйона мешканців, в місті видобувалося 7% вугілля, вироблялося 5% сталі Радянського Союзу. 1970 року ЮНЕСКО визнала Донецьк найбільш озелененим високо індустріальним містом світу, тоді Донецьк називали «містом мільйона троянд». Цей статус місто повернуло в 2009–2010 роках[9][10]. У квітні 1978 року населення Донецька становило понад мільйон мешканців, проте до 2010 року, внаслідок демографічної кризи, дещо зменшилось. 2008 року Донецьк отримав диплом «Краще місто СНД» на міжнародному форумі «Мегаполіс — 21 століття» у Москві[11]. Географія Географічні координати Донецька: 48°00' пн.ш. 37°48' сх.д.[12]. Часовий пояс — UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Загальна площа Донецька — 385 км?. Довжина міста Донецька з півночі на південь — 28 км, зі сходу на захід — 55 км. Місто розташоване в центральній частині Донбасу, на південь від Донецького кряжу. Географічно належить до степової зони, у верхів'ях річки Кальміус оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. За 115 км на південь від Донецька розташоване Азовське море. Найбільші водосховища — Кальміуське водосховище (62+38 га, на річці Кальміус) і Донецьке море (206 га), найбільша річка — Кальміус, протікає центром міста, серед малих річок — Асмолівка (13 км); Черепашкина (23 км); Бахмутка (Скоморошина); Осикова; Піщана; Казенна; Богодухівка. На території міста Донецька розташовані 125 шахтних териконів. Клімат Докладніше: Клімат Донецька Клімат Донецька помірно континентальний. Ізотерма січня ?5 °C та липня +22 °C. Взимку переважають північно-східні та східні вітри, влітку — північно-західні та західні вітри. Швидкість вітру сягає 20-30 м/сек. Опадів випадає до 556 мм на рік. Тепла погода встановлюється з кінця квітня, тримається близько 160–170 днів. Літо в Донецьку характеризується високою температурою повітря, посухою та різкими вітрами. Перші холоди трапляються в жовтні, листопад із заморозками та снігом. Взимку панує Азійський антициклон. Клімат нестабільний, оскільки рівнинна місцевість дозволяє вільно рухатись атлантичним, арктичним та континентальним повітряним масам, морози часто змінюються потеплінням. Середня температура повітря взимку: мінус 3-6 °С.[13] Клімат Донецька Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік Середній максимум, °C ?3 ?1 3 13 20 23 25 24 19 11 4 0 11 Середня температура, °C ?6,1 ?4,8 0,4 9,3 15,5 19,0 20,9 20,1 14,9 7,8 2,0 ?2,6 8,0 Середній мінімум, °C ?8 ?6 ?2 5 10 13 15 14 10 4 ?1 ?5 4 Норма опадів, мм 42 34 33 41 52 62 48 41 40 27 42 52 514 Джерело: http://www.meteoprog... Територіально-адміністративний устрій Мапа районів Донецька: Будьонівський район Ворошиловський район Калінінський район Київський район Кіровський район Куйбишевський район Ленінський район Петровський район Пролетарський район Разом з найближчими містами Донецьк входить у склад Донецької агломерації. До складу сучасного міста Донецька входять населені пункти Бирюки, Горбачево-Михайлівка, Ларине та Моспине. Решта колишніх передмість, такі як Вєтка, Гладківка тощо, давно стали територією міста, однак зберігають свої історичні назви як його мікрорайони. Територія міста Донецька поділена на 9 адміністративних одиниць — районів: Назва Рік заснування Площа Чисельність населення Мікрорайони Будьонівський район 1980 81,97 км? 90,2 тис. Євдокіївка, Заперевальний, Мушкетово, Цвєточний Ворошиловський район 1973 9,8 км? 92,4 тис. Калінінський район 1926 25,9 км? 108,1 тис. Калинівка, Семенівка, Шанхай Київський район 1967 37,87 км? 139,3 тис. Вєтка, Гладківка, Привокзальний, Путилівка Кіровський район 1937 67,1 км? 162,9 тис. ім. Абакумова, ім. Бірюзова, Рутченкове, Перемога, Текстильник, Мирний, Широкий Куйбишевський район 1926 52,9 км? 111,1 тис. Азотний, Октябрський, Смолянка Ленінський район 1926 85,8 км? 101 тис. Олександрівка, Голубий, Красний Пахар, Зоряний, Південні схили Петровський район 1932 62,4 км? 81,4 тис. ім. Мічуріна, Мандрикіне, Петрівка, Тихий, Трудовський Пролетарський район 1958 146,9 км? 98,9 тис. Східний, Об'єднаний, Чулківка, Чумакове Населення Донецьк входить в п'ятірку найбільших міст України. В 1979–2006 роках чисельність населення Донецька становила більш 1 мільйона мешканців. За даними всеукраїнського перепису 2001 року у міській раді мешкало 1 033 424 осіб, включаючи населення власне міста Донецька — 1 016 194 осіб. Динаміка змін чисельності населення: 1870 — 164 1884 — 5 494 1897 — 28 100[14] 1910 — 48 000 1914 — 70 000 1926 — 106 000[15] 1937 — 246 000 1939 — 466 300[16] 1941 — 507 000 1943 — 175 000 1959 — 699 200[17] 1970 — 879 000[18] 1975 — 966 800[19] 1979 — 1 020 800[20] 1984 — 1 064 000[21] 1987 — 1 090 000[22] 1989 — 1 109 100[23] 1992 — 1 121 400[24] 1994 — 1 113 500[25] 1998 — 1 065 400[26] 2000 — 1 049 000[27] 2001 — 1 016 200[28] 2006 — 993 500[29] 2012 — 955 041[1] У 2001–2004 роках населення зменшувалось приблизно на 5 тис. осіб на рік, в 2004–2009 — на 3,5 тис. осіб на рік. Очікується, що в 2010—2030-х роках населення міста буде зменшуватись більш швидкими темпами, що пов'язано зі зменшенням сегменту населення репродуктивного віку (від 20 до 35 років) з теперішніх 1047 тис. осіб по області до близько 480 тис. осіб через 20 років, тобто у 2,2 раза зменшиться кількість населення, яке народжує основну кількість малюків. Враховуючи цей фактор, до 2030 року в місті може залишитися менше 850 тис. осіб. Реальна чисельність населення міста значно відрізняється від населення в межах не тільки через агломеративність, але й через неузгодженість адміністративних кордонів між Донецьком та Макіїівкою. Так, великі мікрорайони Донський та Східний опинилися за межею міста, та юридично не належать до території міста. Реальне населення міста (без агломерації) становить близько 1,2 млн мешканців. Національний склад населення Донецька станом на 2001 рік був таким(перепис населення 2001 року)[30]: № Національність Кількість (%) № Національність Кількість (%) 1 Росіяни 493392 48,15 6 Татари 4987 0,49 2 Українці 478041 46,65 7 Вірмени 4050 0,40 3 Білоруси 11769 1,15 8 Азербайджанці 2098 0,20 4 Греки 10180 0,99 9 Грузини 2073 0,20 5 Євреї 5087 0,50 Інші 13001 1,27 Загалом 1024678 100,00 Економіка Промисловість Донецький металургійний завод, заснований Джоном Юзом у 1872 році. Кондитерська фабрика «Конті» Докладніше: Промисловість Донецька та Екологічна ситуація в Донецьку Донецьк посідає друге місце в області за обсягом промислового виробництва (після міста Маріуполя) і перше місце за темпами росту. На території міста знаходиться одна з найбільших за обсягами інвестицій вільних економічних зон України «Донецьк». Разом з містом Макіївка утворює найбільший промисловий вузол України. На промислових прідприємствах міста зайнято більше 119 тисяч людей. Рівень безробіття в Донецьку — 0,7 %[31]. Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у 2011 році — 50,0 млрд грн, загальний обсяг реалізованих послуг — 10,5 млрд.грн (зростання на 15 відсотків, відносно 2010 року)[32]. Характерна риса господарчого комплексу Донецька — багатогалузева спеціалізація промисловості, поєднана з розвинутим транспортним та фінансовим господарством міста. В промисловості представлені майже всі галузі, проте, у структурі промислової продукції найбільшу вагу мають підприємства з виробництва та розподілу електроенергії, газу та води(31,9 %), металургії (23,1 %), харчової промисловості (16,2 %), вугольної промисловости (10,5 %) та машинобудівництва (8,7 %).[33] Серед провідних підприємств важкої індустрії міста Донецький металургійний завод (біля 9% виробництва сталі в Україні), завод «Топаз» (розробник СРТР «Кольчуга»),Донецьккокс, фінансово-промислові корпорації Донбаська паливно-енергетична компанія, Індустріальний союз Донбасу, Альтком (найбільший та найсучасніший в Україні технологічний парк спецтехніки), System Capital Management (найбільша компанія України), «DMS». Найбільші вуглевидобувні підприємства — шахта імені О. Ф. Засядька і шахта імені О. О. Скочинського. Також, Донецьк є центром хімічної промисловості — в місті розташовані великі хімічні підприємства — «Донецький завод хімічних реактивів», «Донпластавтомат». Підприємства харчової промисловості: пивоварний завод «Сармат», кондитерські концерни АВК і «Конті», завод «Геркулес» широко відомі в Україні. Серед підприємств сфери інформаційних технологій вирізняються компанія АМІ та XITEX Software. Концерн «Nord» — відомий виробник холодильників та газових плит, біля 40 відсотків продукції якого експортується в Європу.[34] Зовнішньоекономічна діяльність та Інвестиції Congress-Hall Інвестиційний потенціал міста відображає «портфель інвестиційних пропозицій», який включає 137 проектів на суму більше 70 млрд грн. Крім того, додатково розроблений Каталог інноваційних проектів, який також налічує 58 проектів на суму 2,2 млрд грн. В Донецьку проводиться Міжнародний Інвестиційний Саміт — найбільший для України бізнес-форум.[35] Донецьк увійшов у число головних ділових центрів світу. В Донецьку зосереджені головні офіси найбільших компаній України, — фінансово-промислові групи System Capital Management, ДТЕК, Метінвест Холдінг, Індустріальний Союз Донбасу, Укрінвест, HarvEast Holding, UMG. Останнім часом, Донецьк все частіше називають «діловою столицею України»[36]. Авторитетне видання «Forbes» визнало Донецьк кращим містом України для ведення бізнесу за такими показниками як купівельна спроможність громадян, інвестиційний клімат, економічна стійкість, інфраструктура та комфорт[37]. Готельний бізнес У 19 столітті Юзівка мала у своєму розпорядженні три готелі: «Великобританія», «Дон» і «Гранд-готель». На початок 21 століття в місті діють більше 40 готелів, серед них 5 п'ятизіркових. В ході підготовки до проведення «Євро-2012» будується кілька великих готелів: 23-поверховий корпус готелю «Вікторія» — 5 зірок, 24-поверховий готель «Пушкінський», готель «Флора», розширюється готель «Централь», здійснюється реконструкція готелю «Шахтар» тощо. 5-зірковий готель «Донбас Палас» входить у топ-100 готелів за версією World Travel Awards, неодноразово визнаний кращим готелем України. Входить у міжнародну асоціацію «Great Hotels of the World».[38] Готелі Донецька зосереджені переважно у Ворошиловському (центральному), Київському та Калінінському районах міста: 5* готель Донбас Палас «Аврора» готельний комплекс «Вікторія» «Великобританія» (колишній «Жовтень») «Донбас Палас» «Джон Юз» «Єва» «Європа» «Іспанський дворик» «Парк Інн» (колишній «Київ») «Легіон» «Ліверпуль» «Люкс» «Олімп» «Політ» «Прага» «Ріальто» «Ramada Donetsk» (колишній «Атлас») «Столичний» «Україна» «Централь» «Цирк» «Шахтар Плаза» «Роялті» Транспорт У Донецьку діє сучасний Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва із пасажиропотоком 829,2 тис. осіб (дані за 2011 рік). Третій за пасажиропотіком аеропорт України (після «Борисполя», та «Сімферополя»).[39] Аеропорт слугує портом приписки авіаперевізника ДонбасАеро, який базується в Донецьку і виконує рейси переважно в Західну та Східну Європу, Близький Схід, в тому числі з аеропортів українських міст Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Сімферополь, Харків та Чернівці[40]. Довжина залізничних шляхів Донецької залізниці становить 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той самий час на її частку припадає 47% навантаження і 36% вивантаження від усіх залізниць України[41]. Залізниця розташована на площі 57 000 км?, вона пролягає територією Донецької і Луганської, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. До складу магістралі входять дві дирекції залізничних перевезень та два райони управління. Експлуатаційна довжина залізниці — 2927,6 км. Щорічно нею перевозиться більше 75 млн. пасажирів. Вантажні перевезення складають біля 18% всіх перевезень в Україні (33,4 млрд. тонно-км). Автобусним сполученням Донецьк пов'язаний із усіма населеними пунктами Донецької області, найбільшими центрами України, близького та далекого зарубіжжя. Більшість регіональних рейсів у південному напрямку обслуговує автовокзал «Південний»[42], регіональні рейси північного напрямку та міжнародні рейси в 2000-х роках обслуговував автовокзал «Путилівський», який також позначався «Донецьк-3»[43]. Перша черга нового автовокзалу «Західний» наприкінці квітня 2011 року замінила автовокзал «Путилівський»[44]. Будівництво другої черги автовокзалу вже розпочалося[45], його планують завершити до 2012 року[46]. Міський транспорт Докладніше: Донецький метрополітен, Донецький автобус, Донецький трамвай та Донецький тролейбус У Донецьку широко розвинена мережа міського автомобільного транспорту та електротранспорту. Для забезпечення належного перевезення пасажирів в місті функціонує 4 автобусні парки, в яких знаходиться більше ніж 600 автобусів; 2 тролейбусних і 2 трамвайних депо з парком рухомого складу більше ніж 480 одиниць. Загальна протяжність у місті автомобільних шляхів — 180 км; тролейбусних колій — 139 км; трамвайних колій — 130 км. Також будується метрополітен. Наука Наука в Донецьку Донецький фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна В Донецьку базується керівництво Донецький науковий центр НАН України і МОН України|Донецького наукового центру НАН України і МОН України, що складається з 10 установ НАН України (зокрема Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут прикладної математики і механіки НАН України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України, Фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна), 8 університетів Донеччини та 2 університетів Луганщини. В місті діють інші науково-дослідні та проектні інститути (зокрема Автоматгірмаш, Донецький експертно-технічний центр, Дондіпрошахт, Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу, НДІ медико-екологічних проблем Донбасу, НДІ судових експертиз, ДонВУГІ, Дондіпровуглемаш, НДІ проектних робіт у промисловості вогнетривів, НДІ травматології та ортопедії, Проектно-конструкторський технологічний інститут, Дондіпрооргшахтобуд, НДІ гірничої механіки імені Федорова, ПівденНДІдіпрогаз. Діє низка приватних (акціонерних) науково-виробничих об'єднань (Донецька інжинірингова група, Гаймек, Донецьквибухпром, Спецшахтобуріння тощо). Освіта Нова науково-технічна бібліотека, 3-й корпус ДонНТУ та Пам'ятник Джонові Юзу Докладніше: Освіта в Донецьку Станом на 1 вересня 2011 року в Донецьку було 19 вищих навчальних закладів ІІІ і IV рівня акредитації (в області 31)[47]. У 2006 році загальна кількість студентів в Донецьку становила 113 тис. осіб, з них на денному відділенні навчалося 63,5 тисяч осіб. Вищих навчальних закладів I та II рівня акредитації — 20 (в області 82). У них навчається близько 20 тисяч учнів. Провідні навчальні заклади міста — Донецький національний університет, Донецький національний технічний університет, Донецький медичний університет, Донецький університет економіки і торгівлі, Донецький державний університет управління Донецький національний університет є одним з двох українських вузів (разом з КНУ ім. Шевченка), які увійшли у список провідних вузів світу «Вебметрікс».[48]. Також, за версією QS World University Ranking Донецький національний університет разом з Київським політехнічним потрапив до рейтингу кращих ВНЗ планети.[49] У системі загальної середньої освіти переважна більшість учнів навчаються російською мовою, українською ведеться навчання лише в 34 школах міста, де вчаться 21% школярів. Хоча українці в місті становлять 47%, переважна більшість з них спілкуються у побуті російською мовою. Мовне питання Копія листа Донецького Страйкового Комітету шахтарів та Донецького обласного Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка з приводу необхідності відкриття в Донецьку школи з українською мовою викладання та виділення для неї нового приміщення будинку політосвіти Донецького обкому Компартії, 1989 р. В рамках подій розпаду СРСР і оксамитової революції в Україні 1989–1991 рр. як культурологічні громадські організації (зокрема Донецьке обласне Товариство української мови імені Т.Г.Шевченка), так і шахтарські страйкоми Донеччини виступали за відновлення україномовних шкіл у Донецьку та на Донеччині (див. оригінал Звернення Донецького страйкому та Донецького Товариства української мови). За даними Всеукраїнського перепису 2001 року українську мову вважали рідною 24,1% населення Донецької області, що на 6,5 відсоткового пункта менше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 74,9%. У порівнянні з минулим переписом населення цей показник збільшився на 7,2 відсоткового пункта.[50]. У місті Донецьку, де за останнім переписом проживає 493 тисячі росіян і 478 тисяч українців (разом 96% від 1 025 тисяч городян), мову своєї національності визнало рідною 99,3% росіян і лише 23% українців, тоді як українську (мову українського громадянства) назвало рідною тільки 0,7% росіян, а російську — 76,9% українців. 20 травня 2008 року Донецька міськрада ухвалила рішення обмежити навчання українською мовою в освітянських закладах: заборонено збільшувати кількість україномовних шкіл і класів та дитсадків і дитячих груп. Після несхвальної оцінки уряду донецький мер Олександр Лук'янченко призупинив дію цього рішення[51]. Після цього, виходячи із побажань батьків та статистичних даних, батькам дітей надано право обирати, якою мовою буде вестись навчання їхніх дітей. Таке рішення підтримали 66% депутатів від Партії регіонів, 62% — від БЮТ, 60% — незалежних депутатів та 33% — від НУ-НС[52]. Релігія в Донецьку У місті представлені усі релігійні конфесії, діють православні й греко-католицькі церкви, протестантські молитовні доми й католицькі костьоли, мусульманські мечеті і юдейські синагоги, буддійська та індуїстська громади. Однак найбільший приход має Українська православна церква Московського патріархату, відтак її культові споруди переважають в місті. Відомо, що до 1948 року в Донецьку існувало 13 православних общин[53], однак за радянської влади релігійне життя міста майже зійшло нанівець. Кафедральний собор — історичний Свято-Преображенський собор, розташований в самому серці міста, у Ворошиловському районі по вулиці Артема. У Київському районі міста розташований жіночий Свято-Іверський монастир. Медицина у Донецьку Медична допомога населенню Донецька організована в 52 лікувально-профілактичних установах міського підпорядкування. З них 22 багатопрофільні лікарні, 5 дитячих лікарень, 6 диспансерів (2 дермато-венеричних, протитуберкульозний, онкодиспансер, психоневрологічний, наркологічний), 8 стоматологічних поліклінік, станція швидкої медичної допомоги, центр профілактики, Центр здоров'я, Будинок дитини, 4 дитячі санаторії тощо. Дев'ять лікувально-профілактичних установ мають статус клінічних, у яких розгорнуті кафедри Донецького медичного університету. Планова потужність поліклінічних відділень міських лікарень становить 137 78 відвідувань за зміну. Ліжковий фонд міських лікарень нараховує 7248 ліжок з 42 профілями. Амбулаторний прийом ведуть лікарі за 70 спеціальностями. У лікувально-профілактичних установах міста працюють 4104 лікаря, 7474 середніх медичних працівників. Обласні лікарні і центри Донецька обласна клінічна лікарня імені М. І. Калініна (ДОКТМО — Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання) (Калінінський район) Інститут невідкладної і відновної хірургії імені Г. К. Гусака (ІНВХ), або ОЦКЛ — Обласна центральна клінічна лікарня (Ленінський район) Донецький науково-дослідний інститут травматології та ортопедії імені М. Горького (Київський район) Донецька обласна дитяча клінічна лікарня (Калінінський район) Донецька обласна психоневрологічна лікарня («Перемога») (Куйбишевський район) Донецький обласний протипухлинний центр (Будьонівський район) Донецька обласна лікарня професійних захворювань (Калінінський район) Дорожня клінічна лікарня на станції Донецьк (Київський район). Спорт Стадіон «Донбас-Арена» РСК «Олімпійський» Спорт в Донецьку Донецьк — потужний спортивний центр країни, має високорозвинену спортивну інфраструктуру. Свого часу тут проходили чемпіонати СРСР з тенісу, легкої атлетики, боксу. На кортах Донецька і нині проводяться міжнародні тенісні турніри під егідою ATP. Також в Донецьку проводилися матчеві зустрічі Кубка Девіса, Ліги Чемпіонів УЄФА. На сьогодні, представники Донецьку займають лідуючі позиції в країні у таких видах спорту як футбол, хокей, баскетбол, бокс, теніс, легка атлетика та інші. Однак найпопулярніший серед донеччан футбол. В місті діють три професійні футбольні команди, з яких дві грають в Вищій лізі й одна в Другій Лізі: «Шахтар», Металург і Олімпік. У прем'єр-лізі грає ФК «Шахтар», володар кубка УЄФА 2008–2009 року (розіграш якого під цією назвою проводився в останній раз, у фінал Шахтар здолав бременський «Вердер» з рахунком 2:1), чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів УЄФА, неодноразовий чемпіон і володар Кубка України, а також ФК Металург, триразовий бронзовий призер Чемпіонату України, представляв Україну в Лізі Європи в сезоні 2009–2010. Влітку 2009 року Донецьк і Маріуполь приймали Чемпіонат Європи з футболу серед юнаків. Переможцем стала збірна команда України, яка у фіналі перемогла збірну Англії із рахунком 2:0. В Донецьку було проведено 5 матчів Чемпіонату Європи з футболу, в тому числі півфінальний матч між Іспанією та Португалією. Під час проведення ЄВРО, у Донецьку базувалися збірні Англії та Франції. 29 серпня 2009 відбулося відкриття першого у Східній Європі стадіону, спроектованого та побудованого згідно з 5-зірковою акредитацією УЄФА — стадіону «Донбас Арена». Місткість стадіону становить 55 тисяч місць. За акредитацією УЄФА та ФІФА — споруда відповідає класу «еліт». Середня відвідуваність 35 540 глядачів — найвища в Україні.[54] Окрім «Донбас-Арени» в Донецьку розташовано три стадіони, які приймають матчі високого рівню — РСК «Олімпійський», «Шахтар», «Металург». Хокейний Клуб Донбас — чемпіон України, фіналіст Континентального Кубка Європи з хокею. Починаючи з сезону 2012 року грає в Континетальній хокейній лізі — найпрестижнішому турнірі Європи. У травні 2011 року в Донецьку відбувся Юніорський чемпіонат світу з хокею.[55]. В Донецьку збудують унікальну льодову арену розраховану на 21 тис. глядачів. Скоріш за все, саме в Донецьку будуть проводити фінал Євробаскету-2015.[56][57] Баскетбольний клуб «Донецьк» — дворазовий срібний призер Української Суперліги. У новому баскетбольному році БК «Донецьк» буде представлений одночасно в 4 турнірах. В Україні донецькі «Тигри» битимуться в Суперлізі, а також у Кубку України. На європейській арені донецький клуб буде представляти країну в Кубку Європи, а також Єдиній Лізі ВТБ. Традиційно розвиненим видом спорту в Донецьку є бокс. Вихованцями донецького боксу є знамениті боксери Віктор Мірошниченко, Олександр Ягубкін, Владіслав Засипко. Спортивний Клуб Єлісеєва відомий своїми успішними виступами на міжнародних змаганнях. На базі спортивного клубу тренується діючий Чемпіон Світу за версією WBA В'ячеслав Сенченко. Щорічно у палаці спорту «Дружба» проводяться міжнародні змагання зі стрибків з жердиною «Зірки Жердини», під час яких неодноразово встановлювалися світові рекорди. У Донецьку тричі проводилися матчі Кубка Девіса, щорічно проводяться чемпіонати України з тенісу та турнір Donetsk APC Cup. Донецькі тенісистки вигравали Кубок Європи, є лідерами збірної України.[58] У 2003 році був заснований клуб «Viccourt». Клуб з американського футболу «Скіфи» є одинадцятиразовим чемпіоном України. У Чемпіонаті України з регбі місто представлено клубом «Тигри Донбасу». У місті відбуваються етапи Кубка Світу з конкуру Донбас-Тур. В місті розташований перший кінно-спортивний комплекс європейського рівню «Donbass Equi-Centre». Восени в Донецьку проходить етап Кубка Європи зі стендової стрільби. У Донецьку, на рингу «Sportmax», проходять змагання з боїв без правил Ліги змішаних єдиноборств Mix-Fight «M-1 Ukraine». Щорічно проводиться серія турнірів з боїв без правил «Лицарі Донбасу». 24 травня 2008 року в Палаці спорту вперше в Україні відбувся Чемпіонат Європи з карате Кіокушинкай. 2010 року в Донецьку на стадіоні РСК «Олімпійський» з 22 по 25 вересня відбувся XV чемпіонат Європи з легкої атлетики серед поліцейських. Першість проводилась за правилами Міжнародної федерації легкоатлетичних асоціацій (IAAF) і Європейського спортивного союзу поліцейських (USPE). Чемпіонати Європи з легкої атлетики серед поліцейських проходять один раз на чотири роки. 8-13 липня 2013 року в Донецьку відбудеться Чемпіонат світу з легкої атлетики серед юніорів під егидою IAAF. В змаганнях візьмуть участь представники 170 країн світу.[59] Культура та мистецтво На сьогодні в Донецьку нараховується 254 пам'ятки культурної спадщини. В місті розташовано 11 кінотеатрів, 53 Палаци культури та клубів, 140 музеїв та музейних кімнат, 368 бібліотек із фондом більше 15 522 662 книжок, 16 початкових спеціалізованих навчальних закладів мистецтв, серед яких Український культурологічний центр, Донецька обласна філармонія імені С. С. Прокоф'єва, Донецький державний цирк «Космос», Донецький планетарій, театр кіно ім. Т. Г. Шевченка. У Донецьку відбуваються такі фестивалі: «32 травня», «Бельканто», «Золотий Скіф», «Пані Україна», «Підводні фантазії», «Прокоф'євська весна», «ДоДж», а також щоосені, за особистого сприяння Вадима Писарєва, фестиваль «Зірки світового балету». 2011 року в Донецьку у Міжнародний день театру буде відновлено Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів імені Сержа Лифаря[60]. [ред.]Бібліотеки Універсальні публічні: Донецька обласна бібліотека для юнацтва, Донецька обласна дитяча бібліотека імені С. М. Кірова, Донецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Н. К. Крупської, Міська дитяча бібліотека ЦБС для дітей міста Донецька, Центральна бібліотека для дорослих ЦБС міста Донецька. Спеціалізовані: Бібліотека Державної консерваторії імені С. С. Прокоф'єва, Донецька обласна науково-медична бібліотека, Наукова бібліотека Донецького національного університету, Наукова бібліотека Донецького фізико-технічного інституту імені О. О. Галкіна НАН України, Науково-технічна бібліотека Донецького національного технічного університету. [ред.]Музеї та експозиції Докладніше: Музеї Донецька В Донецьку діють 140 музеїв і музейних кімнат. Серед них два великих державних обласних музеї: Донецький обласний художній музей і Донецький обласний краєзнавчий музей. Крім державних музеїв, існують музеї, створені підприємствами й організаціями міста. Серед них: Музей історії й розвитку Донецької залізниці, створений Донецькою залізницею; Музей зв'язку, створений центром технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку ВАТ «Укртелеком»; Музей єврейської спадщини Донбасу, створений Донецьким єврейським общинним центром; Музей історії ДМЗ, створений Донецьким металургійним заводом та інші. Силами ентузіастів створюються народні музеї. Серед них «Донбас нескорений». У школах створюються музейні кімнати. У 2010 році в будівлі Донбас-Арени було відкрито Музей історії ФК «Шахтар», який вирізняється своєю іноваційністю. У 2012 році музей було номіновано у престижному конкурсі European Museum of the Year. Це перший випадок, коли український музей номінується на міжнародну нагороду такого рівню.[61] У 2011 році відбулося відкриття сучасного виставкового центру «Арт-Донбас». Він розташувався в Музичному парку.[62] Театри Пам'ятник Анатолію Солов'яненку біля Донецького академічного державного театру опери та балету ім. А. Солов'яненка Докладніше: Театральне мистецтво в Донецьку У місті діють Національний академічний український музично-драматичний театр, що має 5 сцен — велику, малу, експериментальну, Театральну вітальню та Літній майданчик; Академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка, при якому діє Хореографічна школа Вадима Писарєва і на сцені якого проходить фестиваль «Зірки світового балету»; Академічний обласний театр ляльок — перший на Донбасі й один з перших у країні в цілому. [ред.]Палаци культури Ще в радянських період історії міста у кожному районі, мікрорайоні або при промисловому підприємстві діяв свій палац культури, зокрема Міський Палац культури (колишній ДК імені Жовтневої революції), Палац культури «Донбас» (колишній ДК шахти «Заперевальна»), Палац культури ВАТ «Донецькгірмаш» (колишній ДК імені XXI з'їзду КПРС), Палац культури заводу хімреактивів, Палац культури імені О. М. Горького шахтоуправління «Червона Зірка», Палац культури імені О. М. Горького шахти імені О. Ф. Засядька, Палац культури імені О. С. Пушкіна, Палац культури імені В. В. Куйбишева, Палац культури імені Г. І. Петровського, Палац культури імені Є. Т. Абакумова, Палац культури імені І. Я. Франка, Палац культури імені М. І. Калініна (реорганізований в Торгово-промислову палату міста Донецька), Палац культури імені М. О. Островського (колишній ДК імені М. О. Островського шахти «Кіровська»), Палац культури імені Т. Г. Шевченка, Палац культури металургів (раніше — імені В. І. Леніна металургійного заводу), Палац культури шахти «Лідіївка», Палац культури шахти «Жовтнева», Палац культури «Ювілейний», Палац культури (домобудівного комбінату, Будьонівський район), Палац культури імені Ілліча, Палац культури шахти «Трудовська», Донецький обласний палац дітей та юнацтва, Міський палац дітей та юнацтва, Палац молоді «Юність», Будинок культури «Родина», Міський будинок творчості, Міський будинок вчителів, Будинок культури імені С. М. Кірова. Кінотеатри Театр кіно імені Т. Г. Шевченка та Театральна площа в Донецьку Театр кіно імені Т. Г. Шевченка — один із символів Донецька, на момент відкриття був першим багатозальним кінотеатром України[63]. В останні роки в місті відкрилась низка сучасних приватних кінотеатрів: Мультиплекс «Донецьк-Сіті» та Мультиплекс «Золоте кільце», Кінопалац «Зірочка», кінотеатр «Кіно-Культ» з 3D-залом. Продовжують діяти кінотеатри «Берізка», «Донбас», «Первомайський», «МИР». Закриті або працюють частково кінотеатри: «Зоря», «Аврора», «Супутник», «Будівельник», «Планета», «Юність», «Комсомолець», «Хроніка і Повторного фільму», «Світ», «Червона Шапочка», Кіноконцертний комплекс (ККК) «Донецьк», «Гірник», «Кристал»; в тому числі літні кінотеатри «Кальміус» і «Зелений» в парку Щербакова. Кінотеатр «Сталь» також припинив своє існування, на його місці побудовано біблійний інститут «Слово Життя». У 2010 році було відкрито автомобільний кінотеатр «Moonlight» з найбільшим в Європі екраном розміром 22х11 метрів.[64] [ред.]Фотомистецтво Докладніше: Фотомистецтво в Донецьку Планетарії В Донецьку функціонує два планетарія — старий, навпроти ТРЦ «Донецьк-Сіті», та цифровий в районі скверу «Сокіл». Новий ультрасучасний цифровий планетарій було відкрито у 2008 році. В будівлі встановлено сучасне обладнання, яке дозволяє глядачеві спостерігати эфекти просторово-часового переміщення з можливістю моделювання часу з мінімальним проміжком в 100 000 років. Світлові эфекти синхронізовані з відео, 3D графікою та об'ємним звуком, що дозволяє досягнути високого рівня реалізму.[65] Аквапарк На території Парку культури та відпочинку ім. А. С. Щербакова будується аквапарк «Aquasferra») — найбільший критий аквапарк в світі.[66]. За прогнозами експертів він увійде в топ-20 кращих аквапарків світу. Важливою перевагою Донецького парку водних розваг стане те, що він буде мати як відкриту так і криту аквазони. Також для гостей аквапарку будут працювати 8 гірок, унікальні для Східної Європи атракціони, басейн, джакузі та розважальна зона. Загальна площа водного покрову парку — 7 тисяч м?.[67] Відкриття об'єкту планується влітку 2012 року. Вулиці міста, парки і пам'ятники Ковані троянди в Місті мільйона троянд, Парк кованих фігур Докладніше: Вулиці Донецька В місті нараховується 2 219 вулиць, бульварів, проспектів, 21 площа. Головна площа — площа Леніна. Загальна протяжність вулиць Донецька — 2 500 км. Головна вулиця — вулиця Артема. Найдовша — вулиця Петровського. Як мінімум одна вулиця складається з одного будинку: Нижневартовська. У 1880-х роках у Донецьку існувала тільки одна вулиця — Перша лінія. У 1890-х роках з'явилися паралельні їй вулиці, які називалися «лініями»: Друга лінія, Третя лінія і т. д. Вулиці перпендикулярно перетиналися з більш вузькими провулками. Пізніше вулиці перейменували. 5 липня 2011 року в Донецьку біля будівлі обласної прокуратури було урочисто відкрито пам'ятний знак із нагоди 20-ї річниці роботи прокуратури в незалежній Україні[68]. [ред.]Архітектура Донецька Докладніше: Архітектура Донецька Парки Донецька Донецьк — дуже зелене місто, в ньому багато парків, скверів, бульварів. Багато з парків належать місцевим підприємствам, наприклад, парк ДМЗ, парк Отеля Вікторія, сквер Київ-Конті. Одним з символів міста є троянди, які переповнюють центральні проспекти, парки, розарії. В 70х роках 20го століття Донецьк отримав прізвисько «місто мільйону троянд». На початку XXI століття Донецьк повернув собі статус міста в якому на кожного мешканця приходиться по кущу троя |
10 січня 2013
|
10 липня 2011
| Ip: 92.112.114.49
м. Донецьк (до 1924 р. — Юзівка) Козацькі зимівники та хутори стали з'являтись у цих краях іще наприкінці XVII ст. 1770 р. царський уряд подарував ці землі поміщикові Шидловському, який заснував тут маєток і слободу Олександрівку. 1820 р. було знайдено поклади кам'яного вугілля та збудовано перший великий Олександрівський рудник. 1869 р. на р. Кальміус було засновано селище Юзівка, де мали проживати робітники мета-лургійного заводу англійського підприємця Дж. Юза. Протягом 1924 — 1961 рр. місто мало назву Сталіне. Пам'ятки: Державний академічний російський театр опери та балету, 1941 р.: вул. Артема, 82. Монумент «Шахтар»: пл. Шахтарська. Пам'ятники: Дж. Юзу В. Стусу А. Солов'яненку І. Кобзону О. Бубці Статуя архангела Михаїла Цар-Пушка Цар-Колокол Парк кованих скульптур: вул. Артема, 98. Музеї: Донецький краєзнавчий музей: вул. Челюскінців, 189а; тел. (062)311-48-63. Режим роботи: 9:00—14:00, вихідні — понеділок, вівторок Обласний художній музей: б-р. Пушкіна, 35; тел. (062) 304-83-03. Режим роботи: 9:00—16:30. вихідні — понеділок, вівторок. Донецький ботанічний сад: просп. Ілліча. 1 10; тол. (062'Л 94-12-80. Створений 1964 р. 1978 р. сад був нагороджений золотою медаллю ЮНЕСКО за досягнення в промисловому озелененні. Готелі: «Прага»: вул. Дубравна, 101/103; тел. (062) 381 -11 -77. «Шахтар»: просп. Титова, 15; тел. (0622) 55-66-14. «Україна»: вул. Артема, 88; тел. (0622) 92-05-91, 91-19-50. «Київ»: б-р. Пушкіна, 4; тел. (0622) 92-05-04, 92-05-25. «Дружба»: вул. Університетська, 48; тел. (062) 337-33-31, 337-30-36. |
9 березня 2008
|
| Закрити |
