Поліція: вибух у Фастові пов’язаний із витоком газу – попередні висновки

Євгеній М

Існує, щоправда, ряд народних версій про походження назви міста. Одна з них пов'язана з варіантом в озвученні цієї назви — Хвостів. В ній розповідається, що Фастів — це місцевість, де колись відбувалося кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів — своєрідних військових відзнак. Звідси і назва Хвостово.

Ще одна легенда пов'язана з назвами невеликих струмків, що звалися Фосами і впадали в Унаву. Біля села Фастівець в місцевості, що носить назву Білокняже поле, поряд села Мар'янівка Васильківського району є могила Переп’ят. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або фає-фаст мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.

Про історію Фастова раннього середньовіччя відомо небагато, музейні фонди не мають матеріальних свідчень того періоду.

У першій половині XVII ст. Фастів хоч і мав привілеї містечка, але по суті лишився селом. У 1630 році тут налічувалося 152 двори. Розвинуто було скотарство, значно менше — хліборобство. Важливе місце в господарстві посідали промисли, зокрема рибальство і мисливство, а також ремесла: ткацтво, гончарство, обробка дерева.

Фастівський полковник Семен Палій зміг добитися з кінця 80-х років цілком незалежного управління землями від Дніпра доСлучі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченнями істориків, рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву «Палієва держава».

Під час Коліївщини народні ватажки М. Швачка та А. Журба на чолі великого гайдамацького загону в 1768 року захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.

29 грудня 1825 року під час повстання декабристів в с. Триліси, де була розквартирована 5-та мушкетерська рота Чернігівського полку, почався виступ, який підтримали роти, розташовані у м. Васильків.

http://upload.wikime... href='/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Shevchenko_Fastiv.jpg' style='width:150pt; height:201pt;visibility:visible;mso-wrap-style:square' o:button='t'>

http://bits.wikimedi... href='/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Shevchenko_Fastiv.jpg' title=''Збільшити'' style='width:11.25pt;height:8.25pt;visibility:visible;mso-wrap-style:square' o:button='t'>

Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Фастові

Тарасу Григоровичу Шевченку, який побував на Фастівщині під час розкопок кургану Переп'ят у складі археологічної комісії в с. Фастівець, було близьке й цікаве багате історичне минуле Фастівщини, про що свідчать його численні твори: «Чернець», «Швачка», «Іржавець».

В середині ХІХ ст. 90% землі залишилися в руках польських землевласників. На Фастівщині величезні володіння належали таким багатим польським магнатам, як родини Браницьких, Потоцьких тощо. Скасування кріпосного права в 1861 році обумовило вищі темпи економічного розвитку українських земель у складі Росії. Це мало місце і на Фастівщині: відкриття руху на Фастівській залізниці, будівництво спиртзаводу в с. Трилісах, пивоварного заводу в м. Фастів, заснування у місті товариства взаємного кредиту, будівництво котельно-механічного заводу і утворення на його базі «Акціонерного товариства Ф. Брандта».

На цьому підприємстві працював Микола Бенардос — видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений передусім завдяки першому у світі обгрунтуванню способу дугового зварювання.

Поступово місто перетворювалося на центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів в 1870 році пролягла залізниця Київ —Одеса. Характерною рисою економіки Фастова кінця ХІХ — початку ХХ ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств з 5 — 10 робітниками. Це, зокрема, 2 шкіряних, 2 миловарних, 5 цегельних, кілька медоварних підприємств, 2 водяних млини, 5 крупорушок тощо. У містечку налічувалося понад 60 дворів ремесників, з них 40 — шевців, 7 — бондарів, 13- займалися слюсарно-ковальським промислом.

Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революції (1905—1907 рр.), Першої світової війни,громадянської війни.

До визначних подій історії краю в контексті загально-української історії слід віднести і підписання на коліях Фастівського вокзалу 1 грудня1918 року договору про злуку між Українською Народною Республікою і Західно-Українською Народною Республікою в одну державну одиницю.

З весни 1921 р. Фастівщина існувала і розвивалася в складі Радянської України майже сім десятиліть.

Як і більшість регіонів України, жителі міста серйозно постраждали під час голодомору, про що свідчать спогади очевидців та статистика.

В роки Другої світової війни загинуло більше 5 тисяч фастівчан. У Фастові під час окупації діяло антифашистське підпілля членів ОУН, учасником якого був поет А.Кравець-Кравченко (в юному віці застрелений німцями).

Місто було звільнене 7 листопада 1943 року. Понад 21 тисячу солдат і офіцерів Радянської Армії було нагороджено орденами та медалями. За звільнення Фастова від німецько-фашистських загарбників 31 солдат та офіцер отримали звання Героя Радянського Союзу.

20 фастівчанам присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова». Серед них — учасники визволення Фастова від німецько-фашистських загарбників — Герої Радянського Союзу І. П. Бобрикін, С. Ф. Гусєв, В. М. Міняєв.

Знане далеко за межами міста ім'я одного з кращих представників інтелігенції — лікаря, профессора, Героя Радянського Союзу П. М. Буйка, який врятував від вірної загибелі десятки земляків. Є серед Почесних громадян й інші ветерани війни та праці, які прославили Фастів — Є. Д. Краснощоков, І. М. Гришин, В. М. Люцканов, І. І. Тимошенко.

За значний особистий вклад у розширення та зміцнення матеріальної бази промислового, житлового, соціально-культурного будівництва в місті Почесного звання були удостоєні колишні голови міської ради А. П. Боруца та А. В. Гірченко, районної — С. О. Дорошенко.

У кінці 80-х років ХІХ ст. Фастів став одним з центрів національно-демократичного руху. Тут відбулося кілька масових мітингів і перший в області політичний страйк (працівники заводу «Факел»), видавалися позацензурні газети «Позиція» та «У Хвастові». Лідерами антикомуністичної опозиції були С.Глембоцький, Б.Лучківська-Ситник, А.Черняк, В.Машков, В.Шевченко (очолював також демократичну опозицію в Київській обласній раді), В.Карпелюк, Ф.Безкидевич.

Серед видатних вчителів міста — І. А. Коровай — колишній вчитель математики школи-інтернату, Герой Соціалістичної Праці, М. Я. Крючкова — ветеран педагогічної роботи, перший президент клубу ветеранів війни та праці «Надвечір'я», а ще О. О. Цьопич — майстер спорту, тренер дитячо-юнацької школи, який підготував чимало спортивної молоді. Став Почесним фастівчанином і заслужений майстер спорту, чемпіон Європи, володар Кубку світу з боксу В. М. Качановський.

Свого часу у Фастові жив і навчався відомий український композитор-пісняр Анатолій Горчинський. Саме за це фастівчани і удостоїли його званням — Почесний громадянин міста. Цього звання удостоєний також письменник і громадський діяч, народний депутат України в парламенті 2, 3 і 4 скликань, голова Національної ради України з питань телерадіомовлення Віталій Шевченко.

Сьогодні архітектурні особливості Фастова міцно пов'язані з іменем ще одного його Почесного громадянина — А. А. Древецького. Серед його робіт — скульптурна композиція воїнам-фастівчанам на кургані Слави, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, пам'ятник Герою Радянського Союзу, фастівчанину Й. Ю. Чайковському. А ще Анатолій Анатолійович — автор пам'ятників великому Кобзареві та вченому-винахіднику М. М. Бенардосу. Сьогодні скульптор, член Національної спілки художників України. А. А. Древецький очолює міську школу народної майстерності.

У Фастові засновано Літературно-мистецьку премію імені поета-земляка В.Косовського, першими лауреатами якої стали А.Шевченко, Фастівський краєзнавчий музей, Л.Поліщук, А.Древецький, П.Полянський, С.Шолох, Ю.Хорунжий, С.Жук, В.Портяк, міська школа народної майстерності, Н.Черненко, В.Шевченко, О.Онищенко, С.Волкова, Є.Дудар, О.Неживий.

Євгеній М

Історія

Вперше згадується у 1390 року, з кінця XIII століття Хвастів — містечко. У 1601 місто отримало магдебурзьке право. З середини 1680-х pp. до початку XVIII століття польське повітове і полкове місто. В 1702 році Хвастів був центром антипольського повстання С. Палія. В 1793 році анексоване Російською імперією, 1797 — містечко Васильківського повітуКиївської губернії. 24 серпня 1919 року — бої військ УГА з більшовиками. З 1923 року — районний центр, з 1938 року — місто.

Історія Фастівщини бере початок із населення краю первісними людьми, які жили на Фастівщині 20-25 тис. років тому, в епоху палеоліту. По вул. Комарова під час будівництва загальноосвітньої школи № 4 було знайдено стоянку первісної людини — мисливців на мамонта та дикого коня.

Свідками тих часів є пам'ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення. Історичний шлях міста тісно пов'язаний з долею матері городов руських. У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі.

Вперше місто згадується в літописі під 1390 роком. Тоді в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовичастверджувалось право володіння Фастовом роду князів Рожановських. Є найбільш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалась Київська держава.

Дослідження історичних документів показали, що до 1094 року землі Сквира, Яготин, Триліси, Фущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який подарував їх київському князю Святополку, як придане своєї дочки в 1094 році. В інших літописних документах, що датуються 1390 роком Фощево (Фастів) згадується як населений пункт, через який проходять торгівельні шляхи, в ньому проводять ярмарки.

Місцеві дослідники з'ясували, що ім'я Фаст (Фост) зустрічається двічі — 912 та 944 року. Важливим є те, що це ім'я зустрічається не в легендах чи переказах, яких чимало подає літописець, а в історичних документах — договорах з греками.

Назва міста є сакральною (міфологічною), в основі якої вжито старогрецьку лексему «?????» (?????) — дика голубка, горлиця. Голуб — атрибут евангеліста Матвія (Євангеліє від Матвія). В церковному ковчезі (квадра) його сторона східня. Горлиця кричить у діброві на Ранкову зорю (у «Слові о полку Ігоревім» горлиця названа Зегзицею (німецьке «sehen» — бачити, видіти, Видень, бо птаха сповіщає настання Дня). Інші сторони Квадриги (церковного ковчега): на західній стороні — євангеліст Марк з Левом (місто Львів) (Євангеліє від Марка), на північній стороні — євангеліст Лука з биком (Євангеліє від Луки) («Look» — дивитися, глядіти у назвах річок Вижва, Смотрич, Гуйва від латині «hui» — настирно дивитися). Образ «бика» символізує назва ріки «Стир» (німецьке «Stier» — бик, віл, дієслово «stieren» — настирно глядіти). З південноого боку у церкві — сторона євангеліста Іоана (Johan), символом якого є сокіл (Євангеліє від Іоана). Його символізує назва ріки Збруч (румунською «zbura» — витати, літати). В середині Церковного храму України знаходиться місто Чотирбоки (санскрит «чотири вогні», або «Чотири сонця» у «Слові о полку Ігоревім»). Тут у давнину стояв Світовид — Збручський дуб Чотирбокий символ Владичиці небес — Провідної зорі, яка «шлях каже». Джерело:Оксентій Онопенко. Словник 'Образи української міфології в історії і географії'. 'Фастів'.

Євгеній М

Фастів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Координати:  SHAPE  * MERGEFORMAT 50°04?29? пн. ш. 29°55?05? сх. д. ^(G)

Фа?cтів — місто обласного підпорядкування Київської області, районний центр, розташоване на Придніпровській височині над річкою Унавою (притока Ірпеня). Великий залізничний вузол, 50 312 меш. (2010).