����� ���������

Стара дорога

Дорога,  яка прокладена по підніжжю гори і веде до входу на городище – святилище є дуже давньою. За твердженнями археологів її вік сягає скіфських часів. Вона викладена  брилами  медобірського вапняку, відшліфованого ногами паломників протягом віків.

В околицях гори знайдено залишки п’яти селищ-супутників. Вздовж дороги тягнувся довгий земляний вал, що охоплював два могильники – курганний та безкурганний, де зафіксовані характерні для слов’ян поховання з трупоспаленням. З невідомих причин вал не був закінчений.

����� ���������

Підніжжя гори Бохіт

Біля підніжжя гори добре видно відслонення вапняків міоценового віку. Формування Товтрового кряжу відбувалося 15-20 млн. років тому в прибережній смузі теплого Сарматського (Галіційського) моря з літотамнієвих водоростей, моховаток, серпул з участю молюсків, коралів та інших морських організмів з вапняковмісним скелетом. Таким чином в побудові товтр виділяють дясятки різновидів вапняків, надзвичайно цінними  є ті, що утворилися за рахунок цілих скелетних решток, похованих в прижиттєвому положенні.

На схилах та  вершині гори  росте старий ясеновий ліс, віком 100-140 років. Виступаи вапняків на Бохоті вкриті заростями лунарії оживаючої - дуже красивої та рідкісної рослини. Великої привабливості надає цим схилам ряст порожнистий під час цвітіння.

����� ���������

Дорога до г.Бохіт пролягла через молодий ліс, в якому насадження сосни звичайної віком 50-60 років змінюються дубом черешковим віком 30-60 років. Зустрічаються також ділянки 70-річного граба звичайного. Особливої краси ці ліси набувають навесні, коли  масово квітують підсніжник білосніжний, рясти, анемони, печіночниця, проліска, а повітря наповнюється неповторними ароматами. У спекотні літні дні ліс порадує нас приємною прохолодою.

Цікаве та різноманітне тут тваринне населення. Із ссавців зустрічаються козуля, куниця, білка свиня дика, є декілька поселень борсука (тварина занесена до Червоної книги України). Із рідкісних птахів залітають пугач, підорлик малий. Фоновими видами цих лісів  є зяблик, дрізд співочий, мухоловка строката, мухоловка мала, дрізд чорний. Із чагарникових видів зустрічається кропив’янки сіра, чорноголова та прудка, кропивник. На узліссі можна зустріти гадюку, а також вужа, веретільницю. Із рідкісних комах тут можуть бути ведмедиця Гера, дуже рідко вусач мускусний, сатурнія руда

����� ���������

Капище

Центральною спорудою сакральної частини городища-святилища є капище.  Знаходиться воно на найвищій точці городища і всієї гори Бохіт. В його центральній частині, припіднятій над поверхнею землі на 50-60 см, є чотирикутна яма. Саме тут стояв всесвітньовідомий Збруцький ідол. Навколо нього знаходились вісім жертовних ям у формі пелюсток. З північної сторони до капища вела невеличка доріжка. Всі споруди святилища викладені з каменю і добре збережені

����� ���������

Жертовник

Жертовник, так як і капище, є однією із основних споруд сакральної частини святилища. За формою він є кургановидним підвищенням, основа та боки якого були викладені великими брилами. Заповнення його відбувалось на протязі довгого часу. Наші предки-язичники приносили сюди пожертву: свійські тварини, птицю, посуд та інші речі. Вони просили своїх богів доброго врожаю,здоров’я, родинного щастя.

����� ���������

Дольмен

 Дольмен знаходиться трохи поодаль від земляного валу. За твердженнями дослідників  є рукотворним. Утворений він двома величезними вертикальними і однією поперечною кам’яними брилами.  В них є багаточисельні дірки-отвори, як стверджують деякі дослідники, з різною енергетикою. Думки науковців щодо призначення даної споруди різні. Місце це особливо цікавить людей, що займаються вивченням біоенергетики

����� ���������

Вал

Стара дорога веде до городища-святилища, яке захищене двома кільцевими рукотворними земляними валами та двома поперечними. В їх основі кам’яні вали споруджені  ще в скіфські часи, які в давньоруський період були поновлені та підсипані землею. Один із поперечних валів відділяв сакральну частину городища від загальнодоступної. Поруч із в’їздом до городища досліджена хлібна піч, де пеклися ритуальні хліби.

 В більшій загальнодоступній частині знаходились багаточисельні (близько 40) заглиблені житла з вогнищами. Тут же були розташованіі довгі доми - контини, де здійснювались різні, в тому числі і культові, обряди. Для культових цілей також були вибиті два сухі ритуальні колодязі.