|
- не знаю
- не знаю
- строяться
- да
- нет
райцентр Апостолово облцентр Днепропетровск Наш адмін певно не встигає за новими топонімами - вже й облцентр Дніпро став та й Грушивка повинна бути в рос. транскрипці, а не Грушевка... :) http://1ua.com.ua/sm...>http://1ua.com.ua/sm...> |
Ось публікація в газеті СІЛЬСЬКІ ВІСТІ почитайте: П’ятниця, 11 березня 2016 року № 27 (19359) |
Кто такой Сердюк, Как с ним связаться. Имею к нему вопросы. Я веду свою родословную от роду Ивана Серка.
Бачу вашу московитість, бо транскрипція Серко побутувала лишень в московітських документах. :)Шукайте свій родовід у кріпосницьких книгах, а не у Вольностях Козацьких!
Подякуємо ініціаторам Миколі Павлюченко, Миколі Гапону, о. Генадію, козацькій громаді і усім небайдужим до своєї історичної минувшини! Повідомлення читайте тут: |
Історія повертається Озирав, якось, інтернетівським своїм поглядом околиці свого нинішнього
місцеперебування. Дуже легко це робити на нашому унікальному сайті. Тут
занесені УСІ НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ УКРАЇНИ!!! У меню вибрав лінк МІСТА, ввів слово
ЛЕНІН і висвітилося біля сотні назв із цим коренем… Очі заболіли вичитувати
варіації власних назв і де вони знаходияться. Майже уся Україна увічнила ім'я
людини, яка жодного разу не була на наших теренах. Не зробила нічого доброго,
щоб отак її вшанувати. Але це інша історія, якось пізніше повернемося до цієї
теми. Ось село Ленінське, що по дорозі до історичного місця вічного спочинку
кошового Івана Сірка. А в Ленінському хтось написав свою історію? Майже пусто… Є
кілька фото і то не з тієї опери… Наткнувся в коментарях на таке:
Мусив хоч трішки реабілітувати своїх земляків. На відзначенні ПЕРШОГО
СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ЗАХИСНИКІВ ВІТЧИЗНИ , що з цього року Указом Президента
відзначається 14 жовтня, побував я на могилі славного кошового Івана Дмитровича
Сірка. Там, як завше на Покрову, люд, що має у серці спомин про славне козацтво
Війська Запорозького низового, приходить йому поклонитись. Колись Грушівка була
останнім притулком Івана Сірка. У трикутнику сучасних Ленінське, Капулівка,
Орджонікідзе і був той хутір Грушівка, де тримав свою пасіку славний отаман. Жителі
Ленінського вважають, що Грушівка входила в межі сучасного села. Спір де це
місце й досі ведеться серед селян. Один гарячкує: -
В описах йдеться, що його труну везли водою, а де ж ті
води? – питається. -
Та хіба тоді Базавлук такий, як оце був? – заперечує
інший. -
А річка Підпільна зараз де? А там, таки, Січ стояла! Тож
і води для чайок біля Ленінського були… -
А ще он там, до пониззя й досі є Калнишеве поле! -
Та Калнишевський то був значно пізніше! -
І Грушівка існувала значно пізніше, тільки от відійшли
від неї води… Для загалу приводжу історичну довідку Юрія Мицика: '… 1 серпня
1680 року Сірко раптово помер на своїй пасіці в Грушівці, що в Дніпрових
заплавах за 10 верст від Січі. Найповніше про смерть кошового отамана розповів
його сучасник літописець Самійло Величко: 'Того ж літа, 1 серпня,
проставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час,
славний кошовий отаман Іван Сірко. Його припроваджено водою до Запорозької Січі
і чесно поховано всім низовим Запорозьким військом у полі за Січчю, навпроти
Московського окопу, де ховалося інше запорозьке товариство. Поховано його
знамените 2 серпня з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою і з великим
жалем всього низового війська. Бо це був той їхній справний і щасливий вождь,
який із молодих літ аж до своєї старості, бавлячись воєнними промислами не
тільки значно воював Крим і попалив у ньому деякі місця, але також погромлював
у диких полях, було то і на різних місцях, численні татарські чамбули і
відбивав полонений християнський ясир. Він запливав на човнах і в Чорне море та
чинив на різних місцях бусурманам немалі шкоди й розорення. А на самому Чорному
морі громив він кораблі й каторги, що пливли з Константинополя до Криму, Азова
та інші місця, і з великими здобичами щасливо повертався із Запорозьким
військом до свого коша. Його все військо дуже любило і за батька шанувало.
Поховавши ж його, як вище казав, з жалем, висипали над ним значну могилу і
поставили на ній кам'яного хреста із належним написом його імені й справ. Після
похорону низове військо з новим кошовим Стягайлом писало до гетьмана
Самойловича такий лист, жалісливо ознаймуючи його про ту, його Сіркову,
кончину...' ' Знаю, знайдуть вони де була Грушівка, поставлять там знак, відзначать
пам'ять свого земляка бо серед них і старе і мале. Старі почнуть шукати своє
коріння, а молоді вже не забудуть. Радів, вслухаючись у той гомін. Проснулася
Україна, шукає славне минуле, щоб надихнути нинішнє покоління на лицарство у
борні за незалежність. Бо сьогодні, як і раніше точиться війна, яку наші
зверхники сором’язливо зовуть антитерористичною операцією.. Як і раніше це
війна із загарбниками, як і раніше це війна із московітами. Звалило село пам’ятник Лєніна, вже є ініціатива перейменувати вулицю Лєніна
бо вже є свої герої своєї історії. І треба ж так було вислужуватись якомусь чинуші перед тодішньою владою, щоб
назвати село Ленінське. З вулицями Леніна,
Маркса, Енгельса та ще й колгосп назвати імені Ілліча!? Нічого, ідола уже скинуто, засновано курінь НАВА СІЧ, появився священик УПЦ
Київського Патріархату і по сумісництву військовий капелан. На Цю ж Покрову
посвятили дзвони нової, поки що
пристосованої, церкви… Усе буде, усе зробиться, якщо нам не заважати. Дивіться альбом де Грушівці вшановували Івана Сірка на свято Покрови: http://1ua.com.ua/nf...>http://1ua.com.ua/nf... Закінчити хочу віршованими рядками моєї знайомої: © Copyright: Марина Степанська Ґартується Дух Ґартується Дух України Вдова над труною аж чорна, з трибуни брехню промовля. Ґартується дух український, Впивається кров'ю земля…@~ВСТУП - Віктор Сердюк~7114918~119 |
|
Close |