|
Запитання
Скільки церков знаходиться?
Скільки церков знаходиться?
Відповідь
Ip: 89.64.93.32 - Немає
Ip: 89.64.93.32 - Немає
2 квітня 2024
![](<a target=_blank href="http://who-is-who.ua/makets/mischerkasy2009/gudzivka.jpg) http://who-is-who.ua... alt='СЕЛО ГУДЗІВКА'> |
13 лютого 2014
|
Історія[ред.] Село вперше згадується 1750 року. Воно мало дві назви: Поповий Ріг та Казенна Гудзівка. Назва Поповий Ріг збереглась за сусіднім лісом. За переказами, в ньому існував хутір, де жили священники.Село має давню історію. Можливо, ще за часів татаро - монгольських навал тут сторожа стояла. Коли вартові на горі бачила наступ ворогів, то дзвонили в дзвін, збирали довколишній люд, щоб протистояти натиску ворогів. Звідси і пішла назва Дзвін – гора, Звенигора. А ще в середині цієї гори був зроблений підземний хід, де під час нападу ховалися жінки і діти. Побіля гори люди знаходили списки, луки, шаблі, що підтверджує перекази про те, що не раз точилися битви. Розповідають , що на захід від села було знайдено і дзвін, який тікаючи полишили загарбники.. Звенигора розміщена на північно – східній частині села, на самому березі невеличкої річки. Висота гори 35-40 м над рівнем моря. В південно – західній частині Звенигори знаходиться велика яма від снарядів. Певно, що укріплення на Звенигорі було поруйноване татарами ще в час навали Батия в 1240 році. Багато років Звенигородський замок був пусткою і був відновлений в 1545 році. А саме місто Звенигород почалося будуватися вже біля річки Гнилий Тікич, на його лівому березі. Село Гудзівка мало дві назви: Поповий Ріг або казенна Гудзівка. Назву Поповий Ріг зараз має ліс, що біля села. Перекази розповідають, що в цьому лісі був хутір, де жили попи. Нині біля підніжжя Звенигори невелика копанка є . Вода в ній добра та прохолодна. А ще в Гудзівці кажуть на Звенигору – могила – „Пішов за могилу – в ліс Гудзове”. В селі Гудзівка най поширені прізвища: Рябоненко, Сапітоненко, Ляпун ( навіть куток є на сьогоднішній день – Ляпунівка) В повоєнні роки жителі села висади на Звенигорі багато різних дерев, щоб гора не розмивалася дощами і не руйнувалася. Поверхність Звенигори в 50 роки ХХ століття засаджена акацією Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 650 осіб, налічувалось 127 дворових господарств, існував постоялий будинок[3]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1035 осіб (520 чоловічої статі та 515 — жіночої), з яких 1032 — православної віри[4]. У 1927 році в селі було створено колгосп ім. 10-річчя КІМу. Понад 300 жителів села воювали на фронтах радянсько-німецької війни, 77 з них нагороджені орденами й медалями, 125 загинули. Воїнам-визволителям в селі споруджено пам'ятник. На сільському кладовищі у Братській могилі поховано 11 загиблих у цій війні солдат. 1959 року село електрифіковано та радіофіковане. Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені 10-річчя КІМу, за яким було закріплено 1,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,2 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства було рільництво і тваринництво. З допоміжних підриємств працював млин. Також на той час працювали середня школа, клуб, дві бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, пологовий будинок, майстерня з пошиття одягу та взуття. У 1976 році колгосп реорганізовано у радгосп. Вагомий внесок у розвиток колгоспу зробив голова правління Король Іван Савович (понад 26 років керував господарством). Багато працівників радгоспу було відзначено урядовими нагородами, серед них: М. М. Свердліченко, М. І. Кузнецов, Я. М. Мусін, Н. Т. Андрущенко, Є. М. Яровенко, Г. П. Кудієнко, К. А. Поліщук, Г. Т. Сиваченко, П. М. Матвієнко, В. М. Мосінзова, Г. Ф. Нечитайло, М. Ф. Яровенко, Н. В. Ляпун. Сучасність[ред.] У 2005 році в село підведено природний газ. На території села розташовані фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, сільська рада, поштове відділення; функціонують чотири торгові точки та сільськогосподарське підприємство СФГ «Сад». Джерела[ред.] Портал «Черкащина» Посилання[ред.] ? Погода в селі Гудзівка ? maps.vlasenko.net(рос.) ? рос. дореф. Волости и важн?йшія селенія Европейской Россіи. По данным обсл?дованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Д?л, по порученію Статистическаго Сов?та. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с. ? рос. дореф. Населенныя м?ста Россійской Имперіи в 500 и бол?е жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ в?роиспов?даній по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-80) Література[ред.] Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. Ресурси інтернету[ред.] who-is-who.com.ua |
9 липня 2013
|
У с. Гудзівка 1896 р. було побудовано дерев'яну церкву на честь Різдва Богородиці. На той час священиком був Данило Стефанович Литвиненко, а псаломщиком - Арсеній Авксентійович Винявський про це С.С. Лячинський чомусь не згадує у своїй книжці 'Храми Звенигородщини' (К., 2004. - С.45). Рекомендую заглянути до кн.: Памятная книжка Киевской епархии на 1913 г. - К., 1913. - С.142. |
10 жовтня 2012
|
| Закрити |
