Форум Харькова

Эта история о том, во что ценила человеческую жизнь советская власть, и как в густонаселенном районе Украины, 1972 году, был произведен секретный ядерный взрыв.

Еще в шестидесятые годы такое было немыслимо – решение перенести военный испытательный полигон из Капустина Яра в казахстанский пустынный Байконур было продиктовано соображениями безопасности мирного населения – отделяемые ступени ракет могли падать на густонаселенные районы. Страна, нуждающаяся во всем, от пары кальсон до куска мыла, пошла на невиданные доселе затраты ради безопасности мирного населения. Хрущёв и его ЦК это понимали.

Но советская власть – это такая самозагнивающая и саморазрушающаяся форма власти, которая, чем ближе к апогею разложения, тем безнравственней. В 1972 году на Харьковщине, в Красноградском районе, произвели ядерный взрыв.
Втайне от людей. На живых людях.

Вот как это было и как начиналось. Большая часть природного газа Украины добывалась в Харьковской области. В одном Красноградском районе газ качали из почти двадцати скважин. Бурили очередную. И вот 17 июля 1971 года произошло ЧП – под давлением в 400 атмосфер из скважины вырвался газоконденсат. Разнесло буровую – рвануло на 30 метров в вышину. Погибли бурильщики.

В село Першотравнево (Первомайское, по-русски) – в 400 метрах – послали гонцов. Просили огня не зажигать, не курить, костров не палить, света не включать – для взрыва достаточно одной единственной искры. Селяне отнеслись с пониманием. А тем временем спешно решалось, как обуздать выброс газа. Уже на следующий день было принято решение газовый фонтан поджечь. И уже полыхает факел высотой в несколько десятков метров, освещая днем и ночью красноградские села. И так он горел еще долгий год, как вечный огонь по убиенным впоследствии людям.

Забросать скважину бетоном не удалось. Тогда следовало бы применять давно оправдавшей себя метод раскапывания скважины. Но вот тут и начинается преступление против народа: раскапывать долго и нудно, а газ даешь стране сейчас. План даешь! К младшему брату летит из Москвы старший брат – московские спецы. Везут они в портфелях план страшного злодейства против советского народа.

Злодейство это уже одобрено Брежневым и Косыгиным. Уже подготовлены палачи из спецподразделения Министерства машиностроения, уже стоят наизготовку спецчасти войск МВД и КГБ. Украинские газовщики и спецы о решении ЦК не информируются, однако взяты подписки о неразглашении на 15 лет. (Мы будем ваш народ убивать, а вы – молчите об этом). Так что же там старшие братья удумали?

А удумали они произвести подземный ядерный взрыв на скважине. Операция под кодовым названием «Факел». Руководителем данного преступления назначили генерала – великого спеца по подземным ядерным испытаниям. (Если жив мерзавец, хотела бы я в его глаза посмотреть). Для забивания скважины предусматривалось пробурить другую, наклонную. Примерно на глубину до 2 тысяч метров. И внедрить в эту скважину взрывное ядерное устройство. В треть

Зону скважины радиусом в 400 метров обнесли колючкой, засыпали слоем песка в 20 (!) сантиметров, заботливые. Расставили охрану из войск КГБ и МВД. Исполнителям выдали специальную антирадиационную защиту. Все скважины района заглушили. Обесточили энергосети. Обезопасились сами. А жители? А жители и знать ничего не должны, подумаешь – жители! Жителям Першотравнево велено было убираться – в нескольких километрах разбили для них лагерь.

Гнали селян без объяснения причин. На сборы дали несколько дней. А как крестьянину за несколько дней управиться? Под людской скот грузовик и то не дадут, а под корову, под сено? Куда поросят, кур? А вещи как: и ту же косу, те же вилы? И на сколько времени гонят в лагерь, какую одежку брать? Тайна. И потянулись скорбные возы к лагерю беженцев, поплелась скотина за возами. Молодые уходили, а старики отказались покидать родные хаты, по закутам поховались. Их всего за час до взрыва повыловили, и в 9 утра 10 июля 1972 года вывезли (в чем кто был) в село Хрестище, что в двух (!) километрах от эпицентра взрыва. И восьми километрах от трассы Москва-Симферополь.

https://bbcccnn.com.... style='box-sizing: border-box; background-color: transparent; color: rgb(28, 98, 156); text-decoration-line: none;'>Обязательный учет: украинцев обнадежили коммунальными изменениями
Три гвардейца: Ахметов, Аваков, Турчинов, – Саакашвили указал, КТО причастен к лишению его гражданства
https://bbcccnn.com.... style='box-sizing: border-box; background-color: transparent; color: rgb(28, 98, 156); text-decoration-line: none;'>Хіти тижня. У Торонто пенсіонер побудував сходи, на які влада хотіла витратити 150 000 $

Ровно в 10 утра всем находящимся в 400-метровой зоне была дана команда встать на цыпочки (чтобы не поломать позвоночник от содрогания земли) и… земля содрогнулась! От этого содрогания людей подбросило вверх. Все вокруг попадало ниц. Из кратера в небо кроваво поднимался землистого цвета столб и плыл-плыл-плыл в сторону населенных пунктов… (Как великий Тарас Шевченко сказал, кто же еще так скажет об Украине моей несчастной: «Не називаю її раєм, // Тiї хатиночки у гаї…»). Тень зловещего облака закрыла солнце… Наступила мертвейшая тишина… Кратер замолк…

Но кратер замолк только на коротких 20 секунд. И раздался новый взрыв чудовищной силы – воспламененный газ из глубин кратера вырвался на высоту километра, выплевывая в воздух породу. Заполыхало и затрещало все вокруг. Беленые украинские хатки (белые, как молоко, на сине-ультрамариновых, на синьке бельевой, фундаментах, красавицы!) повалились, оставляя бесстыжие дымоходы печей. Заборы-тыны, сараи, клети, яблоньки, мальвы у порогов хаток – все сметено взрывом.

Руины, как Мамай прошел. Они уедут, а Украина еще целый год будет разбирать руины, строить селянам бесплатные квартиры, чтобы народ смог счастливо вернуться в зараженную родную зону – село Першетравнево. А самое страшное, что ровно через час после взрыва, в самое пекло, в самый ад людей погнали обратно в село.

Зачем травили землю и воздух радиацией? Закрыть скважину? Так ведь не закрыли! Кратер продолжал полыхать. Облако ушло на Полтавщину, а оттуда дальше и дальше. Вітай-шануй, Вкраїна! Не справились с газом. Со стихией. Укатили. Вместо одной проблемы оставили множество. И вы решайте там себе.

А местные специалисты (которые с подпиской о неразглашении того, о чем сами не знали) пошли раскапывать скважину старым дедовским методом: при бушующем пламени, постоянно под брандспойтами воды, в невыносимой жаре от бушующего пламени (а с неба падают глыбы льда от образовавшегося конденсата!) в зоне критической радиации раскапывали карьер шириной 400 и глубиной 20 метров. Спецзащита? Да господь с вами, разве можно, чтобы народ трудящий догадался, что они там натворили. Пущай так роют. Авось! И рыли они, эти заложники героизма и трудовой доблести аж целый год – до июля 1973 года. За это время в трубу под хвост сгорело больше одного миллиарда кубов газа.

Но бог с ним, с газом! У нас и не то пропадало, и не в таких размерах. Посмотрите на обочины дорог, ведущих в Норильск, – кладбища техники. Посмотрите на зерно, сваленное в кювет – элеватор не принял. Посмотрите на мертвые земли, оставленные после целины. Посмотрите на безглавые церкви Украины, России, Беларуси. Вот еще реки не успели вспять поворотить, но дамбу-то в Питере уже начали строить! Бог с ними, с потерями. Я – о людях. О главной ценности страны, не выражаемой ни в денежном, ни в материальном эквиваленте. Я – о преступном правительстве, устроившем своему народу-кормильцу ядерный геноцид.

Если о чернобыльских жертвах теперь знают все, и мы о них вечно помним и вечно будем скорбеть, то вот эти сельские першотравневцы, хрестищенцы, люди, закрывавшие радиоактивный кратер – о них мало известно. Как и о самом преступлении. Они не имеют чернобыльских льгот, их детей не вывозят за границу на лечение. О них не желают говорить. А я хочу, чтобы о них знали и помнили. Чтобы их поминали в скорбный день. Светлой памяти жертв советизма посвящаю. Вечная им память. Аминь.

Валентин Щокін

'Тут Україна, вчіть українську!' У Харкові 'негри' опустили донецьку в####цю нище плінтуса. Аплодуємо стоячи!

В соцмережі бурно відреагували на це відео:

Боже! Це афробандерівці! Аплодую стоячи!

Афробандерівці))) Це просто круто, 'Тут Україна, вчіть українську'))

Молодці хлопці вас би в нашу величну верховну раду щоб ви і там мови навчили !!! Аплодуєм стоячи!

Наші загорілі козаки опускають ватанів,красавці

Валентин Щокін

https://www.facebook... data-ft='{"tn":"k"}' data-hovercard='/ajax/hovercard/page.php?id=301216946580797'>Рідна Мова, Культура поширює посилання.

8 год ·

http://gazeta.ua/blo... tabindex='-1' target='_blank' rel='nofollow'>

У Харкові розстріляли 33 студентів за відмову складати іспити російською мовою

– Наші матері, – розповідав представник одного з індіанських племен Америки, – витрачають щодня по дві години, навчаючи дітей правильно говорити мовою племені. Дорослий індіанець, який не володіє своєю мовою з абсолютною правильністю, фактично стає безправним: йому не дозволяють говорити ...

gazeta.ua

Валентин Щокін

http://ok.ru/ato.war... class='lp'>Збройні Сили України - Українські Воїни - АТО

http://ok.ru/profile... class=''>

У Харкові волонтер-втікачка з Росії вийшла заміж за львівського АТОшника У Харкові волонтери відсвяткували незвичне весілля. Про це повідомили волонтери громадської організації 'Сестра милосердя АТО/Харків'. Чоловік – львівській волонтер, який до травми ніс службу в АТО, дружина – волонтер, яка втекла з Росії. Познайомилися закохані в Центрі реабілітації воїнів АТО в Харкові. 'До нас звернулася подруга - майданівка з Росії, попросила прийняти до себе дуже правильну жінку, яка не може вже більше жити в Росії. Повна відсутність порозуміння з сім'єю і сусідами. Ну про що говорити, якщо вона тримає свиней у дворі і в бюлетені на голосуванні пише 'Путін Ху ..... ло'. І вона приїхала, стала нашим волонтером в Центрі реабілітації, - розповіли волонтери. - Волонтери батальйону, де служив наш жених, порадили звернутися до нас за допомогою. Після операції на суглобі він приїхав до нас на реабілітаційний відпустку'. Пізніше приїхала росіянка і вони познайомилися. 'АТОшника поклали в госпіталь

http://ok.ru/profile... class='media_more_a'>•••

Петрович Украинец

Григорій Поперека

http://1ua.com.ua/sm...>

Василь Кубаш

Одягніть, вкраїнці, вишиванки —
Наш чарівний український стрій,
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
Одягнімо в свята і в неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм: вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
Одягнімо, вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ —
Молодих, відважних, дужих
У єднанні на багато літ.

Хай ці віршовані рядки тернопільської поетеси Богдани Дерій стануть закликом до всіх українців, які ще не вдягали вишиванки.

Видалити

Ip: 92.112.114.49
м. Харків

Харків є другим за розміром і кількістю населення містом України. Заснований у 1646—1654 рр. на місці відомого за літописами містечка Донець, яке згадується в «Слові о полку Ігоревім».

1808 р. видатний російський історик Д. Бантині-Каменський у своїх працях зазначав, що місто дістало свою назву від річки Харків, на якій було розташоване. Друга версія: місто названо на честь свого засновника — козака Харка (Харитона).

З 1835 р. Харків був центральним містом Харківської губернії, з 1932 р. — обласним центром. До того ж, у 1919—1934 рр. Харків значився столицею Української радянської соціалістичної республіки.

Сьогодні Харків являє собою не просто велике промислове місто. Його ще називають столицею студентів, бо лише у 26 державних вищих навчальних закладах навчається майже 250 тис. чоловік. Пам'ятники, музеї, виставкові галереї, пам'ятки архітектури, театри, філармонія, зал органної музики та ще багато цікавих місць чекають на харків'ян і гостей міста.

Пам'ятки:

Пам'ятник козакові Харку; 2004 р.: початок просп. Леніна.

Бронзова скульптура вагою 700 т, створена відомим російським скульптором Зурабом Церетелі.

Пам'ятник футбольному м'ячу. 2000 р.: сад ім. Т Г. Шевченка.

Єдиний у Європі та найбільший у світі.

Пам'ятник Т. Г. Шевченку, 1935 р.: сад ім. Т. Г. Шевченка.

Багатофігурна скульптурна композиція вважається чи не найкращим пам'ятником великому Кобзареві у світі, автор — М. Манізер.

Пам'ятник закоханим, 2002 р.: на розі вулиць Раднаркомінська та Пушкінська.

Унікальна в Україні скульптура за проектом Д. Іванченка.

Пам'ятник на честь 10-ї річниці незалежності України, 2001 р.: пл. Рози Люксембург.

Меморіал Слави, 1971—1977 рр.: Лісопарк.

Довга алея з пам'ятними брилами, стелами, в кінці якої стоїть велична скульптура Матері-Батьківщини.

Архітектурний ансамбль «Площа Свободи»:

Площа Свободи (колишня Дзержинського), 20-ті рр. XX ст.

Найбільший майдан у Європі.

Держпром (Будинок Державної промисловості), 1925— 1928 рр.: пл. Незалежності, 5.

Будівля відзначається своїми розмірами та неповторною формою, за що Держпром було внесено до Всесвітньої архітектурної енциклопедії як ілюстрацію до статті «Конструктивізм».

Харківський державний університет ім. В. Н. Каразіна. пл. Свободи, 4.

Будівля університету зводилась у 30-ті рр. XX ст. як Будинок проектів. Підчас Великої Вітчизняної війни вона була зруйнована, потім реконструйована в 1953 — 1963 рр. Перед входом до університету стоїть пам'ятник його засновникові — В. Н. Каразіну ( 1906р.). Харківський університет засновано 1805 р.

Обласний Палац дитячої та юнацької творчості, 1935 р.: вул. Сумська, 37.

Свого часу будувався як перший в Україні Палац піонерів.

Сад ім. Т. Г. Шевченка: на розі пл. Свободи та вул. Сумської

Колишній Університетський сад, закладений 1804 р.

Фонтан «Дзеркальний струмінь», 1947 р.: вул. Сумська, напроти будівлі ХАТОБу.

Фонтан зведено на честь Перемоги радянській.) народу у Великій Вітчизняній війні і є візитівкою Харкова.

Ресторан «Театральний», кін. XIX ст.: вул. Сумська, 2.

Будинок зведений у стилі «французького ренесансу», можливо, за проектом архітектора Б. Міхаловського.

Палац одруження «Центральний», 1913 р.: вул. Сумська, 61

Маєток Юзефовичів, будувався за проектом архітектора О. Горохова.

Будинок учених, 1897—1900 рр.: вул. Раднаркомівська, 10.

Будинок зводили за проектом академіка А. Бекетова як маєток родини Алчевських.

Свято-Покровський монастир: вул. Університетська, 8.

Діючий чоловічий монастир. Пам'ятки архітектури — архієрейський будинок (1820—1826 рр.), найдавніша будівля Харкова — Покровський собор (1689 р.), дзвіниця.

Свято-Успенський собор: вул. Університетська, 11.

Відновлений у 1771 —1777 рр. на місці зруйнованого Успенського собору. Найвища в місті дзвіниця — 89 м.

Будинок губернатора, 1770—1777 рр.:вул. Університетська, 16.

Проект архітектора М. Тихменєва. Спочатку в цій будівлі розташовувався будинок губернатора, пізніше — перший корпус Харківського університету.

Благовіщенський кафедральний собор, 1888—1901 рр.: пл. Карла Маркса, І.

Зведений на місці своєї попередниці — дерев'яної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, яка, згідно з літописами, була споруджена ще до 1655 р. та знищена пожежею 1738 р. У Благовіщенському соборі зберігаються нетлінні мощі святителя Афанасія, Патріарха Цареградського (XVII ст.).

Будинок «Слово», сер. 20-х рр. XX ст.: вул. Культури. 9.

Побудований у формі літери «С». У першій половині XX ст. був справжнім осередком української культури й літератури. У ньому мешкали М. Хвильовий, М. Куліш, Г. Епік, М. Любченко, В. Підмогильний, Є. Плужник, В. Мисик. О. Слісаренко. Л. Курбас та інші відомі українські митці.

Ip: 92.112.114.49

Музеї, галереї, зоопарк, планетарій:

Харківський державний зоопарк, 1906 р: сад ім. Т. І. Шевченка.

Режим роботи: з 8:00 до кінця світлового дня, влітку — до 20:00. Плата за вхід: дітям до 5 років — безкоштовно, для дітей віком 5— 13 років — 5 грн., для дорослих — 10 грн. Екскурсія — 2 грн. Щомісяця в першу середу вхід безкоштовний для дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, інвалідів, учасників ВВВ, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

На землях, що сьогодні належать зоопарку, перші виставки птахів проводилися ще з 1895 р. Приблизно в той самий час був ухвалений | наказ міської думи «Про заснування Акварія». На території зоопарку збереглася пам'ятка архітектури кінця XIX ст. — дерев'яна будівля, у якій зараз розмістилася дирекція.

Сьогодні експозиція зоопарку нараховує майже 400 видів тварин, птахів, риб і рептилій.

Канатна дорога: парк ім. М. Горького.

Режим роботи: з травня до листопада, весь світловий день. Плата за вхід: 5 грн.

Канатну дорогу було введено в експлуатацію 1971 р. Маршрут від станції «Міський парк» до станції «Павлове поле» триває приблизно 20 хвилин і становить 1400 м. Найвища точка «польоту» дорівнює 26—27 м.

Харківський планетарій ім. Ю. Гагаріна: пров. Кравцова. 15; тел. (057) 705-00-19, 705-00-21.

Плата за вхід: дітям — 5 грн., дорослим — 8 гри.

Галерея «Маестро»: вул. Сумська, 25, праве крило ХАТОБу.

Режим роботи: 10:00—19:00, неділя — 12:00—19:00. Вхід вільний.

Тут проходять виставки сучасного живопису, дитячих малюнків фотовиставки.

Муніципальна галерея, вул. Чернишевського, 15; тел. (057) 706-16-20. Режим роботи: 11:00—19:00, вихідний — неділя. Вхід вільний. Можна побачити експозиції сучасних митців (художників, фотографів, скульпторів та ін.), як українських, так і зарубіжних.

Харківський художній музей: вул. Раднаркомівська. 11; тел.(057) 706-33-94,706-33-97. Режим роботи: 10:00—17:00, у понеділок — 10:00—16:00; вихідний — вівторок.

Постійні ескпозиції: «Українське та російське мистецтво XVI — XIXст.», «Міф. Символ. Алегорія» (твори живопису й порцелянової пластики).

Музей народного мистецтва Слобожанщини: вул. Раднаркомівська, 9; тел. (057) 706-33-96.

Харківський літературний музей: вул. Фрунзе, 6; тел. (057) 706-25-79,706-25-81. Режим роботи: 9:00—18:00, вихідні — понеділок, вівторок.

Харківський історичний музей: вул. Університетська, 5; тел.(057)731-20-94, 731-36-94. Режим роботи: 10:00—17:00, вихідний — неділя.

Постійні експозиції: «На перехресті століть», «Наш край у IX — XVIII ст.», тематичні виставки. Фонд музею налічує понад 200 тис. екземплярів.

Музей природи ХНУ ім. В. Н. Каразіна. вул. Тринклера. 8; тел. (057)705-12-37, 705-12-42. Режим роботи: 10:00—19:00. 32 експозиційні зали. Фонди музею налічують понад 200 тис. експонатів.

Музей сексуальних культур світу: пул. Мироносицька, 81а; тел.(057) 715-63-15. Режим роботи: 11:00-19:00, без перерви та вихідних. Плата за вхід - 15 грн., для студентів - 10 гри. Екскурсія від 5 чол. - 20 грн.

Музей театральних ляльок, пл. Конституції, 24: у приміщенні Театру ляльок.

Харківський музей Холокосту: вул. Петровського. 28, 2-й поверх

Ip: 92.112.114.49
Готелі:

«Харків» пл. Свободи, 7; тел. (057) 758-01-53, 758-01-33, 758-00-08.

«Експрес', пл. Привокзальна; тел. (057)712-52-76

«Мир»: проси. Леніна, 27а; тел. (057)340-23-30.

«Металіст»: вул. Плеханівська, 92а; тел. (057) 737-20-99.

«Національ»: просп. Леніна,21; тел.(057)702-16-28,702-19-28.

«Турист»: просп. Московський. 144; тел. (057) 392-01-74. 392-10-46.

«Аеропорт»: вул. Аерофлотська, 16; тел. (057) 775-54-29. 775-53-47.

...

Закрыть