Форум села Хлипнівка Черкаської області: новини

Форум Хлипнівки

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

Запитання

Сторінка Розробників Чим мешканці опалюють свої будинки взимку ?

Відповідь
Ip: 176.241.138.68 - дрова, газ

Запитання

Сторінка Розробників Що хотіли б Ви змінити ?

Відповідь
Ip: 176.241.138.68 - Школу відкрити

Запитання

Сторінка Розробників Чи є знахарі, народні цілителі?

Відповідь
Ip: 176.241.138.68 - невідомо. Ніби, ні

Запитання

Сторінка Розробників Які переважно дерева ростуть, чи є парк, ліс?

Відповідь
Ip: 176.241.138.68 - ліс переважно сосновий, парку - немає

Запитання

Сторінка Розробників Які заклади відпочинку є?

Відповідь
Ip: 176.241.138.68 - так

Валерій Бурій

http://who-is-who.ua... alt='СЕЛО ХЛИПНІВКА'>

Валерій Бурій с. Хлипнівка

Церква Свято-Михайлівська. Зведена на честь Архістратига Михаїла. Перша церква в селі була збудована вже після 1741 року, бо. як значиться в описах, до того часу парафія села була приписана до Свято-Преображенської церкви в Мурзинцях.

Місцеві жителі розповідають, що та перша церква збудована в середині XVIII століття, стояла на перехресті доріг Невський шлях і Хлипнівська вулиця.

Цю церкву збудував Тимофій Лавринович. Вона була дерев’яна, належала до 5-го класу, землі мала 58 десятин. У 60-х роках XIX століття парафія церкви налічувала 603 особи.

Відома ця церква тим, що в ній зберігалися мощі святих угодників, частки вериг, хресного дерева і стовпа, які належали раніше роду Солтиків і були пожертвувані в Хлипнівську церкву згідно із заповітом майора Ейленгаупта і його дружини, які були поховані біля цієї церкви.

Другу Церкву в селі було збудовано в 1862 році. Як пише в спогадах Д. Калюжний: «Мій дід, П. Мосінзов, який народився 17 серпня 1843 року помер 18 квітня 1943 року, розповідав, як тоді з першої церкви переносили в другу святе начиння. Довкола другої церкви, після її побудови, було посаджено липи, клени. Деревам, які збереглися, тепер по 130-140 років». (Записи зроблено в 1974 році.) На тому місці, де стояла другацерква, було збудовано школу.

Ця церква була невелика, дерев’яна, з окремою дзвіницею. Належала вона, як і раніше, до 5-го класу.

У 80-х роках XIX століття парафія церкви налічувала 560 чоловіків, 580 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалося ЗО учнів, в тому числі 4 дівчат.

Священиком був С. М. Турчанович.

На той час вже до Хлипнівської Свято-Михайлівської церкви була приписана парафія села Гудзівки.

Ця церква простояла з півстоліття. На початку XX століття (в 1908-1912 роках) було збудовано новуцеркву. Вона була дерев’яна, хрестовидна в плані, з добре вираженими приділами. Основні конструкції виконані з дуба, оздоблені різьбленим декором. Привертав увагу і багатий внутрішній розпис церкви. Фундамент і цоколь було викладено з бутового каміння.

Як культова споруда Хлипнівська Свято-Михайлівська церква використовувалася ще до 1953 року. Потім, до 1977 року, служила коморою місцевому колгоспу. На початку 1980 року Звенигородським районним архітектором Василем Арсеновичем Захарченком було проведено обстеження церкви, зроблено обміри фундаментів. Невдовзі церкву розібрали. На тому місці, де вона стояла, зведено сільський Будинок культури.

Тепер лише фотографії розповідають нам про красу цього храму.

Валерій Бурій Олександр Назарович Сорока (*8 (21) квітня 1900, Хлипнівка — † 28 грудня 1963, Київ) — український радянський хоровий диригент, народний артист УРСР (з 1960 року).

Біографія

Народився 8 (21 квітня) 1900 року в селі Хлипнівці Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Початкову освіту здобув у Київській духовній семінарії. З 1923 року співав у калелі «Думка». У 1930 році закінчив диригентський факультер Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка в Києві після чого працював викладачем у педагогічних інститутах і диригував аматорськими хорами. З 1935 поку диригент, у 1937–1940 роках — головний диригент і з 1940 року — мистецький керівник капели «ДУМКА». У 1940–1946 роках мистецький керівник капели «Трембіта» у Львові. Член ВКП (б) з 1946 року.

Помер 28 грудня 1963 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — бронза, лабрадорит; скульптор Е. М. Фрідман, архітектор М. К. Іванченко; встановлений у 1964 році)[1].
Творчість

Олександр Сорока надавав перевагу творам великих форм, переважно кантатно-ораторіального жанру. В репертуарі:
«Радуйся, ниво неполитая» і «Б'ють пороги» М. Лисенка;
«Кавказ» і «Заповіт» С. Людкевича;
«Слався, Вітчизно моя» Г. Жуковського;
«Україно моя» А. Штогаренка;
«Реквієм» В. А. Моцарта;
«Москва» П. Чайковського;
«Пори року» Й. Гайдна, та інше.
Пам'ять

меморіальна дошка

20 травня 1970 року в Києві, на будинку по вулиці Льва Толстого, 5, де в 1948–1963 роках жив Олесандр Сорока, встановлено бронзову меморіальну дошку (архітектор І. Л. Шмульсон)[1].
Примітки
? а б Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією Кудрицкого А. В. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Література
Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.;
Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

Валерій Бурій Хли?пнівка — село в Україні, Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 599 чоловік.

Село розташоване на лівому березі річки Гнилий Тікич, за 7 км на північ від районного центру — міста Звенигородка та за 20 км від залізничної станції Звенигородка. Через Хлипнівку проходить дорога, яка сполучає село Майданівка зі Звенигородкою.

У селі є високий пагорб, який називають Хомовою горою. За переказами, Хомова гора була власністю Хоми. Пізніше її купив Калюжний Пилип Власович. Громада відсудила гору під громадське глинище і повернула гроші П. В. Калюжному.Зміст [показати]

Походження назви[ред.]

Існує кілька версій походження назви села:
від слова Хлібновка, тобто село з хлібом, хліборобське, заможне. Проте ця версія малоймовірна, оскільки місцеві жителі були малоземельні і жили в злиднях;
за іншою версією Хлипнівка-Верески походить від слів хліпати, верещати. Ця версія ближче до істини, бо там де злидні і голод завжди сварки: жінка хлипає, діти верещать;
назва походить від першого поселенця Хлипнівського.
Історія[ред.]

Село виникло на території двох поселень — сучасної Хлипнівки і Верески, яке знаходилося у нинішньому лісі.

Вперше Хлипнівка згадується 1750 року. 1828 року 14-ти річний Тарас Шевченко два тижні навчався тут малювання в місцевого маляра.

Лаврентій Похилевич у книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише[2]:« Хлыпновка, село называется также Вересками, в 5-ти верстах от Звенигородки, выше по реке Тикичу. Жителей обоего пола: православных — 603, римских католиков — 85, евреев — 55; земли — 565 десятин. У Балинскаго сказано (стр. 1387), что основано около 1750 года. Церковь Михайловская, деревянная, 5-го класса; земли имеет 58 десятин. Построена Тимофеем Лаврентовичем неизвестно когда, но после 1741 года; потому что в этом году приходская церковь была в Мурзинцах, а в Хлыпновке церкви не было.

29-го мая 1860 года в Хлыпновской церкви в северном притворе поставлены в новом ящике 71 святых остатков: мощей угодников, вериг, древа крестного и столпа. Эти частицы, принадлежавшие первоначально роду Салтыковых, пожертвованы в Хлыпновскую церковь по завещанию майора Эйленгаупта и его жены Ирины, погребенных при церкви »

.

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 580 осіб, налічувалось 110 дворове господарство, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний і 2 вітряних млини[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 831 особи (420 чоловічої статі та 411 — жіночої), з яких 790 — православної віри[4].

259 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 163 з них загинули, 79 нагороджені орденами й медалями. Воїнам-односельцям, що загинули, встановлено пам'ятник.

У післявоєнний час у селі було засноване колективне господарство під назвою «Серп і Молот», яке пізніше перейменували у колгосп «1 Травня». Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, працював млин.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, три бібліотеки з фондом 5 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1962 році в межах Хлипнівського лісу відкрито дитячий оздоровчий табір «Юний ленінець». Зі здобуттям незалежності став носити горду назву «Звенигора». Директором його на даний момент (літо 2013) є Антонюк Олександр Васильович, голова Ради ветеранів Афганістану Звенигородського району.

21 червня 2012 року під час І табірної зміни адміністрацією та виховательським складом табору було проведено урочисту лінійку з нагоди 50-річчя.
Сучасність[ред.]

Сьогодні у селі існують клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт; проведено газифікацію.

Нині землі колективної власності здані в оренду та повністю обробляються такими орендарями, як фермер О. І. Матвієнко (житель села Гудзівка), ЗАТ «Євросервіс» (генеральний директор — Є. С. Івахненко), ТОВ НВФ «Урожай» (генеральний директор — О. В. Васецький), ТОВ «Сад агро» (директор — С. М. Войтко).
Персоналії[ред.]

В селі народилися:
Олександр Сорока (* 1900 — † 1963) — український хоровий диригент, народний артист УРСР;
Василь Васильович Стрижиус (1950) — поет;
нині періодично (переважно весняно-літній період)на берегаг річки Гнилий Тікич прудить рибу[Джерело?] відомий письменник Василь Шкляр, автор нового найпопулярнішого роману «Чорний Ворон» — хіт 2009–2010 років.
Джерела[ред.] Портал «Черкащина»

Посилання[ред.]
? http://maps.vlasenko...рос.)
? рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанiя о населенныхъ м?стностяхъ Кiевской губернiи. — Кіевъ, 1864.
? рос. дореф. Волости и важн?йшія селенія Европейской Россіи. По данным обсл?дованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Д?л, по порученію Статистическаго Сов?та. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
? рос. дореф. Населенныя м?ста Россійской Имперіи в 500 и бол?е жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ в?роиспов?даній по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-89)
Література[ред.]
Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
Ресурси інтернету[ред.]
who-is-who.com.ua

Валерій Бурій ерриториальное деление

Хлипновка (укр. Хлипнівка) — cело, центр сельского совета Звенигородского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Тарасовской волости Звенигородского уезда Киевской губернии.

Хлипновскому сельскому совету подчинено село Майдановка.
История

Вернуться к содержанию ?
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии

Хлыпновка, село называется также Вересками, в 5-ти верстах от Звенигородки, выше по реке Тикичу. Жителей обоего пола: православных 603, римских католиков 85, евреев 55; земли 565 десятин. У Балинскаго сказано (стран. 1387), что основано около 1750 года.

Церковь Михайловская, деревянная, 5-го класса; земли имеет 58 десятин. Построена Тимофеем Лаврентовичем неизвестно когда, но после 1741 года; потому что в этом году приходская церковь была в Мурзинцах, а в Хлыпновке церкви не было. 29-го мая 1860 года в Хлыпновской церкви в северном притворе поставлены в новом ящике 71 святых остатков: мощей угодников, вериг, древа крестного и столпа. Эти частицы, принадлежавшие первоначально роду Салтыковых, пожертвованы в Хлыпновекую церковь по завещанию майора Эйленгаупга и его жены Ирины, погребенных при церкви. К ней причислены дведеревни:

Казенная Гуздовка,ъЗ-х верстах от Хлыпновки, при ручье Звенигородке. Она зазывается также Поповым Рогом. Деревня эта современна Хлыпновке. Жителей в ней обоего пола 465. Земли удобной 768 десятин.

Мурзинцы, помещичья деревня, в коей жителей обоего пола 382 Лежит при реке Тикиче в одной версте выше села Хлыпновки. Половина этой деревни с 493 десятинами земли принадлежит Казимиру Кишковскому, а другая с 457 десятинами Северину Хойновскому. Вдеревне этой существовала первоначально церковь во имя Преображения Господня Она описана в визите Корсунского деканата за 1741 год, построенная 1726 года. Дворов тогда к ней принадлежало 30; священником при ней был Леонтий, посвященный в Киеве Варлаамом Ванатовичем в 1730 году.

Вернуться к содержанию ?
Метрические книги по селу Хлипновка находящиеся на хранении в ГАЧО
Київська губернія
Київська єпархія
Михайлівська церква, с. Хлипнівка Звенигородського повіту Тарасівської волості
сс. Гудзівка, Мурзинці
Народження: 1861-1875: ф. 931, оп. 1, спр. 28; 1876-1879: ф. 931. оп. 1, спр. 166; 1880: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1882: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1883: ф. 931. оп. 1, спр. 283; 1884-1889: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1890-1894: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1896-1901: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1902-1909: ф. 931. оп. 1, спр. 654а; 1905: ф. 931, оп. 1, спр. 249; 1913: ф. 931, оп. 1, спр. 249; 1916: ф. 931, оп. 1, спр. 249
Шлюб: 1875: ф. 931, оп. 1, спр. 28; 1876-1879: ф. 931, оп. 1, спр. 166; 1880: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1882: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1883: ф. 931, оп. 1, спр. 281; 1884-1889: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1890-1894: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1896-1901: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1902-1909: ф. 931. оп. 1, спр. 654а; 1905: ф. 931. оп. 1, спр. 249; 11.1911: ф. 931, оп. 1, спр. 717; 1913: ф. 931, оп. 1, спр. 249; 1916: ф. 931, оп. 1, спр. 249

Смерть: 1875-1879: ф. 931, оп. 1, спр. 166; 1880: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1882: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1883: ф. 931. оп. 1, спр. 281; 1884-1889: ф. 931, оп. 1, спр. 238; 1890-1894: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1896-1899: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1900: ф. 931, оп. 1, спр. 599; 1901: ф. 931, оп. 1, спр. 440; 1902-1909: ф. 931. оп. 1, спр. 654а; 1905: ф. 931. оп. 1, спр. 249; 12.1911: ф. 931, оп. 1, спр. 717; 1913: ф. 931, оп. 1, спр. 249; 1916: ф. 931, оп. 1, спр. 249

Закрити