|
| У Княжій на Звенигородщині відкриють пам’ятний знак отаману Шаповалу - читати далі... |
26 листопада 2017
| У Княжій на Звенигородщині відкриють пам’ятний знак отаману Шаповалу - читати далі... |
25 листопада 2017
| Княжа резиденція на трьох островах та 60 тисяч експонатів: які скарби приховує мальовнича Черкащина (ВІДЕО) - читати далі... |
28 травня 2017
| Княжа резиденція на трьох островах та 60 тисяч експонатів: які скарби приховує мальовнича Черкащина (Відео) - читати далі... |
27 травня 2017
![](<a target=_blank href="http://who-is-who.ua/makets/mischerkasy2009/knyazhe.jpg) http://who-is-who.ua... alt='СЕЛО КНЯЖА'> |
13 лютого 2014
|
Церква Свято-Богословська, зведена на честь євангеліста Іоана Богослова. Перша церква в селі, як відомо, була збудована в 1769 році за благословінням Гервасія, єпископа Переяславського. Була вона невелика, дерев’яна. Церкву було відновлено в 1877-1881 роках. У 80-х роках ХГХ сто-ліття парафія церкви налічувала 994 чоловіки, 1005 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалося 36 осіб. Землі церква на той час мала майже 59 десятин. До церкви було приписано цвинтарну каплицю, зведену в 1875 році. Священиком був А. С. Сікорський. Свято-Богословська церква в Княжі була хрестовидна в плані, в найдовших вимірах 27,1 метра на 15,4 метра, одноглава, однопрестольна. Збудована з дуба, фундаменти і цоколь – з бутового каменю. З 1943 року в церкві не правилось. З 1945 по 1957 роки приміщення використовувалось як сільський клуб. Зараз парафія села має церкву – реконструйоване приміщення колишнього дитячого садка. Настоятель церкви – ієрей В’ячеслав Клименко. |
13 серпня 2013
|
Доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної експертизи і гігієни переробки продукції тваринництва Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київ). Член постійно діючої Робочої групи з питань біобезпеки при використанні генетично модифікованих організмів в системі АПК. Експерт з підготовки англо-українського ветеринарного глосарію. Почесна громадянка села Княжа Звенигородського району Черкащини. Біографія 1978 -1983 — навчання у Білоцерківському сільськогосподарському інституту, який завершила з відзнакою за спеціальністю «ветеринарний лікар». 1983 -1986 — аспірантура Білоцерківського державного аграрного університету. 1983 — асистент кафедри ветсанекспертизи і патанатомії Білоцерківського сільгоспінституту. 1987 — захист кандидатської дисертації в Московській ветакадемії ім. К. І. Скрябіна. 1990 -1998 — доцент кафедри ветсанекспертизи і патанатомії Білоцерківського державного аграрного університету. 1997 — захист докторської дисертації у Всеросійському науково-дослідному інституті ветеринарної санітарії, гігієни та екології. 1998 — переатестація (перезахист докторської дисертації, захищеної у РФ) у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. 1998 -2000 — професор кафедри ветсанекспертизи і патанатомії Білоцерківського державного аграрного університету. 2000 — професор кафедри патанатомії і ветсанекспертизи Національного аграрного університету. 2001 — завідувач кафедри ветсанекспертизи і гігієни переробки продукції тваринництва Національного університету біоресурсів і природокористування України. Науково-педагогічна діяльність Головні напрями досліджень: критерії оцінки якості та безпеки молока, м'яса, риби, меду та яєць; ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринництва. О. М. Якубчак є автором і співавтором: понад 300 наукових праць; співавтором понад 20 методичних розробок та «Практикуму з ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослинництва»; О. М. Якубчак запропонувала діагностикум для виявлення субклінічного маститу у корів, препарат гемопроб для виявлення домішок крові у молоці. За її безпосередньої участі розроблена «Настанова з бактеріологічного і цитологічного дослідження молока та секрету молочної залози корів на наявність збудників маститів» (1997). Вона запропонувала також високоефективні прискорені методи і засоби індикації технологічно шкідливих мікроорганізмів у молоці, захищені 4-ма патентами, та метод визначення термостабільності молока, придатного для дитячого харчування, молочних консервів. Професор О. М. Якубчак є керівником теми 110/56-пр «Вивчення світового досвіду з аналізу ризику критичних контрольних точок виробництва (НАССР) продукції тваринного походження та адаптації вказаної концепції до емпіричних впроваджень у виробничих умовах України». Література «Якубчак Ольга Миколаївна»/Жінки-вчені Києва. — Київ, 2003, с.114-115. Електронні джерела Ольга Якубчак: «В Україні потрібно сертифікувати виробництво, а не продукцію» Внимание, еда! Какие йогурты полезно есть в Украине (Фокус) Кафедра ветеринарно-санітарної експертизи Національного університету біоресурсів і природокористування України В Украины все больше фальсификата на рынке молокопродуктов Ринок молока заполонив фальсифікат (Економічна правда) Україні потрібна сертифікація харчопрому — експерт (Обозреватель) Ольга Якубчак: Потребитель не может определить содержание пальмового масла в молоке |
9 липня 2013
|
Село назване так тому, що належало до княжого наділу, або його просто називали Княже.Зміст [показати] Історія[ред.] Перші відомості про село припадають на 1732–1733 роки, у ньому налічувалось 22 двори-димарі. У цей період, за царювання Катерини І, українські землі разом з селянами щедро роздавались дворянам. Маючи численні маєтки в Україні Г. Потьомкін дарував їх своїм родичам, тому Козачанська волость, у склад якої входило село Княжа, потрапила до рук його племінниці. Вона скоро стала дружиною відомого вельможі, князя С. В. Голіцина. Наступним господарем маєтку стає Г. Голіцин. Володіючи маєтком, він займається виробництвом цукру, створює цукрозавод. У цей час у межах його володіння з'являється спиртовий завод, водяний млин. Після смерті Григорія Голіцина та його дружини села Лозуватка та Княжа перейшли у спадщину двом дочкам Голіцина. Старша дочка Варвара одружилась з бароном Г. Врангелем, офіцером гвардійського полку. Баронеса В. Г. Врангель сплатила сестрі генеральші Краснокутськ половину вартості маєтку і стала повновладним його господарем. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Казачанської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 2216 осіб, налічувалось 392 дворових господарства, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, поштова станція, 2 постоялий будинки та вітряний млин[3]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2528 осіб (1189 чоловічої статі та 1339 — жіночої), з яких 2502 — православної віри[4]. У 1900 році у селі вже налічувався 561 двір та проживало 2 622 особи, була одна православна церква, побудована у 1868 році, одна церковнопарафіяльна школа, 29 вітряків, дві кузні, сільський банк, один хлібний магазин, пожежний обоз. У 1908 році стара поміщиця, баронеса Врангель, померла. Молодша її дочка, княгиня Тетяна Григорівна Куракіна, сплатила своїй старшій сестрі графині де Гордеско Варварі Григорівні Врангель половину вартості маєтку і стала господаркою цих володінь. Під час громадянської війни 1918 року жителі села брали участь у Звенигородсько-Таращанському повстанні. У 1919 році, під час зимового походу, війська УНР перебували у селі Княжа, де отримали підтримку населення. У 1920 році, з утвердженням радянської влади, у селі створений комітет незаможних селян. У 1929 році організовано п'ять сільськогосподарських артілей. У 1930 році артілі об'єдналися у колгосп. На початок колективізації село мало сім вітряків, школу, церкву. 267 жителів села воювали на фронтах радянсько-німецької війни, 123 з них нагороджені орденами й медалями, 157 загинули. В 1967 році в селі споруджено обеліск слави воїнам-односельцям, що загинули в війні. Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені Калініна, за яким було закріплено 3,9 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3,5 тисячі га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжною галуззю виробництва було бджільництво. З допоміжних підприємств працював вальцьовий млин, олійня, пилорама. Також на той час працювали середня школа, будинок культури з залом на 450 місць, дві бібліотеки з фондом 22 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, майстерня з пошиття одягу та взуття. Сучасність[ред.] КСП Вдалось зберегти господарство СТОВ «Княжа». У 2006 році село газифіковане, у 2007 році прокладено додаткову телефонну лінію на 50 номерів. Персоналії[ред.] Із села Княжа почався творчий шлях Лідії Микитівни Шпари — народної артистки СРСР, Івана Антоновича Снісара — кандидата біологічних наук, Ольги Миколаївни Якубчак (дівоче прізвище — Сайківської) — професора, доктора ветеринарних наук, телеведучих — Костянтина Жури та Оксани Лісненко. Джерела[ред.] Портал «Черкащина» Посилання[ред.] ? Погода в селі Княжа ? maps.vlasenko.net(рос.) ? рос. дореф. Волости и важн?йшія селенія Европейской Россіи. По данным обсл?дованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Д?л, по порученію Статистическаго Сов?та. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с. ? рос. дореф. Населенныя м?ста Россійской Имперіи в 500 и бол?е жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ в?роиспов?даній по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-82) Література[ред.] Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. Ресурси інтернету[ред.] who-is-who.com.ua |
9 липня 2013
|
Княжа (укр. Княжа) — cело, центр сельского совета Звенигородского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Козацкой волости Звенигородского уезда Киевской губернии. История Вернуться к содержанию ? Наиболее распространенные фамилии по с. Княжа на конец ХІХ –начало ХХ ст.Б В Г Бабака Бабий Вернигора Выхрист Гелета Гладченко Гнатенко Горобец Гречаник Гриб Д И К Диденко Драб Искренко Капустян Караван Кисиль Клеповый Коваленко Комыз Крымчак Л М Н Лисненко Литвин Лузанов Мазур Маныч Нестеренко Нечипоренко О П Р Оноприенко Осауленко Павлик Помазан Прудыус Роскопенский С У Х Сайковский Синявский Скоробреха Снисар Сопенский Сташенко Сывопляс Сюмак Уманец Хижняк Ч Ш Чорненко Шаповал Шевченко Шкаберда Шпара Шпиця Вернуться к содержанию ? Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Княжа, село в 5-ти верстах от Козацкого, при ручье того же наименования, пересекаемом почтового дорогою. Жителей обоего пола 1646. Село тянется на пространстве 2-х верст, двумя линиями, по обеим сторонам ручья. В этом месте, по словам жителей, некогда был сторожевой пункт, куда назначены были князем неизвестным войска, для ограждения страны от набегов татар. Указывают место, где находилось военное укрепление и древний колодезь. Окрестности села лесисты со многими хуторами и пасеками во владении крестьян, по документам еще князя Любомирского, а многие хутора от крестьян отобраны при князе Голицыне. Церковь деревянная, во имя Евангелиста Иоанна Богослова, 5-го класса; земли имеет 39 десятин; построена на место обветшавшей нынешним помещиком Иоанном Фундуклеем в 1833 году, с каменною оградою. Прежняя церковь деревянная, построена по благословению Гервасия, епископа Переяславского в 1769 году. Вся церковная утварь, сгоющая до 2000 рублей, пожертвована нынешним помещиком. Вернуться к содержанию ? Метрические книги по селу Княжа находящиеся на хранении в ГАЧО Київська губернія Київська єпархія Іоанно-Богословська церква, с.Княжа Звенигородського повіту Козацької волості Народження: 1875-04.1891: ф.931, оп.1, спр.88; 1876: ф.931, оп.1, спр.176; 1877-1878: ф.931, оп.1, спр.195; 1879: ф.931, оп.1, спр.176; 1880: ф.931, оп.1, спр.233; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.233; 1885-1887: ф.931, оп.1, спр.233; 1889: ф.931, оп.1, спр.233; 1890-1893: ф.931, оп.1, спр.176; 12.1893-1906: ф.931, оп.1, спр.499; 1894: ф.931, оп.1, спр.507; 1895-1899: ф.931, оп.1, спр.528; 1901-1906: ф.931, оп.1, спр.507; 1907-1912: ф.931, оп.1, спр.739; 1913-01.1914: ф.931, оп.1, спр.499; 1914-1916: ф.931, оп.1, 739; 1917-1918: ф.931, оп.1, спр.499 Шлюб: 1875: ф.931, оп.1, спр.195; 1876: ф.931, оп.1, спр.176; 1877: ф.931, оп.1, спр.195; 1879: ф.931, оп.1, спр.176; 1880: ф.931, оп.1, спр.233; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.233; 1885-1887: ф.931, оп.1, спр.233; 1889: ф.931, оп.1, спр.233; 1890-1893: ф.931, оп.1, спр.176; 1894: ф.931, оп.1, спр.507; 1895-1899: ф.931, оп.1, спр.528; 1900: ф.931, оп.1, спр.195; 1901-1906: ф.931, оп.1, спр.507; 1907: ф.931, оп.1, спр.739; 1908: ф.931, оп.1, спр.195; 1909-1912: ф.931, оп.1, спр.739; 1914-1916: ф.931, оп.1, спр.739 Смерть: 1875: ф.931, оп.1, спр.195; 1876: ф.931, оп.1, спр.176; 1877: ф.931, оп.1, спр.195; 1879: ф.931, оп.1, спр.176; 1880: ф.931, оп.1, спр.233; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.233; 1885-1887: ф.931, оп.1, спр.233; 1889: ф.931, оп.1, спр.233; 1890-1893: ф.931, оп.1, спр.176; 1894: ф.931, оп.1, спр.507; 1895-1899: ф.931, оп.1, спр.528; 1900: ф.931, оп.1, спр.195; 1901-1906: ф.931, оп.1, спр.507; 1907: ф.931, оп.1, спр.739; 1908: ф.931, оп.1, спр.195; 1909-1912: ф.931, оп.1, спр.739; 1914-1916: ф.931, оп.1, спр.739 |
8 липня 2013
|
НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ Український поет Степан Бен (насправді — Степан Федорович Бендюженко) (* 16 жовтня (29 жовтня за новим стилем) 1900, село Лозуватка, нині Шполянського району Черкаської області — † 1 листопада 1937, Черкаси) — український поет. Жертва сталінських репресій. Закінчив учительську семінарію в Кирилівці. У 1930–х роках навчався в Черкаському інституті соціального виховання та Київському інституті народної освіти. У 1920—1930–х роках учителював. Був членом Спілки селянських письменників 'Плуг' (1924). 1929 року був заарештований НКВД в Черкасах за міфічні зв'язки з міфічною 'Спілкою визволення України', чи за агітацію проти колективізації. Впродовж трьох років відбув заслання десь на Крайній Півночі. Повернувшись додому, вчителював в Лозоватці, а потім у с. Княжа на тій же Звенигородщині. Вдруге заарештовано Степана Бена 1937 року і у жовтні 1937 року засуджено до розстрілу. Розстріляли Бена в Черкасах 1 листопада 1937 року, а його дружині звично повідомили, що її чоловік засуджений на 10 років без права листування. Коли 10 років минули, їй видали свідоцтво про смерть в'язня 14 грудня 1943 року від бронхопневмонії. Посмертно реабілітований 1958 року. |
7 квітня 2013
|
| Закрити |
