ВІДКРИТИЙ  ЛИСТ  ДО  ОЧІЛЬНИКА  МІСТА 

                               Шановний, Михайле Володимировичу!

Я звертаюсь до Вас, як до мера міста, хоч мером всіх жителів міста Вам так і не вдалося стати – це моя  особиста  думка,  бо ж як житель  міста  та виборець  маю  право на неї..  Можливо проблема, яка мене турбує, не турбує Вас, бо  як  стало мені відомо з Вашого листа до голови адміністрації ( в якому Ви мене назвали неадекватною) та зі статті в газеті «РІА КОЗЯТИН»  №42 від 3 грудня поточного  року – «Вивезення сміття по договору»,  далеко не кожен зрозумів, чуму це навколо якогось сміття виник якийсь конфлікт.  Так ось , ситуацію навколо складених у мішки твердих відходів, які не є екологічно небезпечними чи токсичними, я не вважаю конфліктною, бо передбачивши, що в наслідок ремонту буде значна кількість будівельних  відходів, ми спочатку придбали мішки для їх комплектування та домовились  про подальший вивіз  , а не дозволили  собі просто звалити на кучу і забути про нього, ну так приміром, Михайле Володимировичу, як Ви забули про свої передвиборні обіцянки. До речі, сміття пролежало в мішках тільки вихідні дні, а вранці в понеділок Ваші підлеглі (дві жінки, котрі працюють в комунальних службах) прийшли до відділу освіти і зчинили ґвалт у коридорі, таким чином вони «вирішували», як Ви називаєте -  конфлікт навколо сміття. До приймальної начальника вони навіть не заходили. Тоді до них вийшла я особисто і в коректній формі (на, що у мене є  багато свідків) пояснила, що ніхто і не збирався залишати сміття невивезеним .  Далі я разом з іншими працівниками відділу вислухала від ваших підлеглих, як їм байдуже до цього сміття, як їх не хвилює куди воно буде вивезене і взагалі , їх (прошу звернути увагу аж двох разом) прислали попередити нас, щоб негайно КУДИСЬ діти сміття. Дивно, звичайно, що працівники комунальної установи не знають, що сміття КУДИСЬ не дівається, що його потрібно прибирати і вивозити у визначені місця.  Але, не знаю з яких причин, те сміття стало таким «козирним», що ним  трохи пізніше цього ж таки дня, почав займатись сам начальник ЖКХ міста та головний редактор РІА.  Чи може не у смітті справа?

         А ще, шановний Михайле Володимировичу, хочу пояснити Вам значення слова «неадекватна», бо саме ним  ви мене охарактеризували. «Неадекватна»  - це людина, котра має серйозні прояви психічного розладу і обов’язково перебуває на обліку у психіатра, про що повинна бути наявна довідка.  Я, звичайно, звернусь до суду, щодо Ваших  зухвалих  образ  на мою адресу, та ще й в офіційних документах, які Ви направляєте  на  ім’я мого керівника.

           Та чомусь є у мене такі підозри, що і увага до сміття відділу освіти райдержадміністрації,  і «неадекватність»  моєї поведінки лежать зовсім у іншій площині.  А саме – Вас  непокоїть те, що  нам в районі вдається зробити такі справи, які  для Вас, як міського голови,  є- «космічним» досягненням.  Адже ми не дозволили собі скоротити жодного гуртка позашкілля, жодну групу продовженого дня. Ми не відмінили поділ учнів на групи при вивчені ряду предметів, а навпаки ще й поділили класи, з оплатою педагогам,  де не вистачало 1-2 учнів.  Щомісяця з бюджету освіти ми виплачуємо 15 учням щомісячну стипендію за успіхи у розмірі 100 гривень, а 5 дитячим колективам ця стипендія складає – 300 гривень. Ми не залишили без роботи жодного вчителя, хоч змушені були оптимізувати ряд шкіл через малу кількість учнів , а ще прийняли на роботу 25  молодих педагогів  (переважно жителів міста), тому,  що у Ваших закладах цим людям не знайшлось роботи. А ще, ми щороку уміємо подякувати кращим освітянам  за роботу і «подяка» наша на кілька порядків якісно відрізняється від Вашої.  А ще - будуємо  теплопункти і ремонтуємо приміщення шкіл, проводимо заміну вікон, дверей та систем опалення.  Платимо  вчителям за кабінети, за методичні об’єднання, харчуємо дітей (а тих, що підвозяться харчуємо  двічі),  щодня підвозимо  до місць навчання 1000 учнів, щороку купуємо автобуси  хоч  і фінансуємося за такими ж принципами  та формулами Мінфіну як і Ви, та й  шкіл у нас в 5 разів більше ніж у місті. Жодного разу ми не затримали зарплату, забезпечили виплату оздоровчих та відпускних. Можливо саме ці причини, Михайле Володимировичу, стали для Вас «конфліктними» та «неадекватними», бо ж скоро вибори і педагоги міста (я в цьому переконана) запитають у Вас  чому така різниця в забезпеченості шкіл міста та району, чому вони очікують зароблені кошти по кілька тижнів, а коли дочекаються то отримують мізерними частинами. Так, таки  чудернацьки якось виходить, бо ж у районі робиться все те, що Ви обіцяли  зробити в місті, коли йшли до «олімпу» мерства.   А ще мені прикро,  що відділ освіти  району та управління освіти міста були, чи не єдині, після  набуття містом Козятином «самостійності»,  тими структурними підрозділами, що співпрацювали,  та поважно, по-діловому  ставились  один до одного.  А ви, шановний  мер,  прокладаєте межу  у нашій співпраці.

          А на останок – порада,  чи то пак – консультація.  Ініціатором складання договорів між установами про оплату, наданих комунальних  послуг, виступає установа, котра  надає, так звані,  послуги і хоче отримати плату за них.   Ця ж таки установа пропонує форму і зміст договору та  документально обґрунтовує тарифи.  А , Ви, за час свого «мерування» не спромоглися поповнити міський бюджет таким популярним видом доходів – платою за послуги по вивезенню твердих відходів.

           Але про сміття, про дороги (особливо ті що знаходяться  поза центром міста), про дитячі майданчики у дворах, про ремонти у під’їздах,  про освітлення дворів, або хоч би дитячих майданчиків,  про «наявність» ящиків для відходів, про благоустрій міста (яким Ви так пишаєтесь)  та ще  про  багато Ваших , шановний Володимире Михайловичу,  так званих «напрацювань»  можна говорити безкінечно, але я думаю, що буде правильно,  коли я прибережу ці міркування  на період передвиборної кампанії  мера міста, бо на відміну від попереднього Вашого «злету» у мерію,  Вам доведеться не тільки  критикувати свого попередника, а й відповідати перед громадою  за свої  слова.

                                                                      З повагою    А.ДІДЕНКО