Орест Пивоварчук

Цікава історія походження назви Ланівці. Виявляється, більшість назв населених пунктів походить від давньоруських або староукраїнських імен, імен-прізвищ чи прізвиськ.

Існує гарна легенда, яка підтверджує припущення про походження назви Ланівці від імені-прізвиська Лань.

Давним-давно жив на світі хлопчик. Ім’я його було Лан. Уродився Лан роботящим, добрим і батьки його не були бідними. З дитинства він кохав дівчинку Оленку, а Оленка відповідала йому взаємністю.

Мати Оленки дуже не любила Лана. І ось прийшов час одружуватися. Оленка стала така гарна, як вишенька. Вирішили грати весілля. А мати Оленки все ж не хотіла, щоб її донька вийшла заміж за Лана і, підкупивши служницю, наказала їй отруїти молодих. Служниця влила отруту в кубки Лана та Оленки і вони попадали на долівку мертвими. Тут диво сталося: молоді зникли, а на тому місці, де вони лежали, виросла пшениця.

Служниця зізналася, що вона влила отруту за наказом Оленчиної матері. Тоді місцеві люди прив’язали ту нещасливу матір косою до хвоста коня і пустили його в поле. З того часу поселення, де відбулися ці події, дістало назву Ланівці.

А можливо, що перші «ланівчани», прийшовши на необжиті землі, вирубали ліс, обробили цю землю та й оселилися на «лані-рівнині» і живуть ось уже кілька століть…

Михайло Остафій

Ланівці

Ланівці
Герб
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Тернопільська область
Район/міськрада	Лановецький район
Код КОАТУУ	6123810100
Засноване	1444
Статус міста	з 17 травня 2001http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D...' title='Населення'>Населення	8547
Площа	15 км?
Густота населення	579,85 осіб/км?
Поштові індекси	47400
Телефонний код	+380-3549
Координати	http://toolserver.org/%7Egeohack/ge...' class='external text' rel='nofollow'>49°52?00? пн. ш. 26°05?14? сх. д.? / ?49.866667° пн. ш. 26.087222° сх. д. (G)Координати: http://toolserver.org/%7Egeohack/ge...' class='external text' rel='nofollow'>49°52?00? пн. ш. 26°05?14? сх. д.? / ?49.866667° пн. ш. 26.087222° сх. д. (G)49.866667, 26.087222
Водойма	Горинь, Жирак, Жердь
Відстань
Найближча залізнична станція	Ланівці
До обл./респ. центру
- залізницею	63 км
- автошляхами	57 км
До Києва
- фізична	320 км км
Міська влада
Адреса	47402 , Тернопільська обл., м.Ланівці, вул.Незалежності, 34

Ла?нівці? — місто районного значення в Тернопільській області, адміністративний центр Лановецького району. Міській раді підпорядковані села Волиця, Малі Кусківці, Оришківці. До травня 2001 — смт.

Розташоване при впадінні річки Буглівка і Жердь у р. Жирак (права притока Горині), за 65 км на північний схід від обласного центру. Залізнична станція.

Населення — 8684 осо­би (2004).

 Історія

Територія, де воно розташоване, була заселена здавна. Поблизу Ланівців, в урочищі Леваді, виявлено поселення трипільської культури, знайдено бронзовий меч доби пізньої бронзи та римські монети ІІ століття.

Час виникнення поселення невідомий. В історичних документах Ланівці як одне з великих поселень Волині вперше згадується під 1444 роком, згідно з грамотою короля Казіміра XV Ягеллончика, який надав лановецькі землі П. Єловицькому. А в описі Крем'янецького замку за 1545 рік — як власність Кизьминських та Єловицьких, 1565 — власність Гнєвошів-Єловицьких.

1565 загін князя О. Вишневецького пограбував містечко. 1618 Ланівці спустошили татари. В період окупації панською Польщею Ланівці були на особливому становищі — адже вони знаходились за 3 км від кордону. В час тимчасової німецької окупації селище повністю було знищено.

1648—1649 й 1651 Ланівці займали війська Богдана Хмельницького.

М. Єловицький спорудив у 18 столітті цегляний палац (зруйнований у 1980-ті).

1793 містечко відійшло до Росії, стало волосним центром Кременецького повіту Волинської губер­нії.

Від початку 19 ст. в дерев'яній каплиці (знищена за радянських часів) зберігалася чудотворна ікона Матері Божої Лазенківської (за переказами, вивезла на Дон графиня Демидова).

1841 згорів майже весь єврейський квартал (129 буд.).

1870 в Ланівцях діяли церк­ва, костьол, 2 синагоги, 3 підприємства, 5 торгівельних за­кладів, млин, від 1874 — народне училище, тричі на рік відбувалися ярмарки.

На поч. 20 століття Ланівці — один із центрів торгівлі на Волині.

1915 для військових потреб прокладено залізничну колію Тернопіль-Шепетівка.

На початку червня 1919 війська ЧА роз­стріляли близьуо 50 бійців армії УНР; на місці їх поховання насипана могила з хрестом (відновлено 1991).

20 вересня 1920 Ланівці захопили війська Польщі; центр ґміни.

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства.

17 вересня 1939 містечко зайняли війська ЧА. Від січня 1940 Ланівці — райцентр.

2 липня 1941 — 6 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією. У серпні 1942 німецько-нацистські війська розстріляли понад 3500 місцевих євреїв; на місці їх поховання споруджено меморіальний знак (1982, скульптор Р. Білик).

У липні 1943 поблизу Лановець проходило з'єднання Сидора Ковпака, в лютому-березні 1944 — загін Я. Мухіна.

1956 Ланівцям надано статус смт.

За післявоєнні роки містечко відбудувалось. Виріс новий цукровий завод, промкомбінат, фабрики гумових іграшок. Споруджено середню школу, Будинок культури, кінотеатр, лікарню.

 Пам'ятки

Пам'ятник Володимиру Великому в місті, 2007

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1866), каплиця (1992, розписав Б. Ткачик).

Збережено єврейський некрополь, залишки костьолу Вознесіння Пресвятої Марії (1857, мурований).

Споруджено меморіальний комплекс землякам, полеглим у німецько-радянській війні (1985, архітектор І. Остапчук), пам'ятники Борцям за волю Ук­раїни (1996), Володимирові Великому (2001, скульптори обох — В. Садовник).

Встановлена пам'ятна таблиця на честь Тимофія Басюка.

 Підприємства

У місті працюють підприєства ТОВ «Ланівціцукор»; асфальтовий, гумотехнічних виробів, ремонтно-механічний заводи; «Ланівцігаз».

 Некрополі

При визволенні Ланівців у березні 1944 р. загинуло 68 радянських бійців і офіцерів, які були поховані у братській могилі на території містечкового парку. З 1985 р. їх останки перенесені на північну сторону містечка, напроти цвинтаря, там створено меморіальний комплекс — скульптурно-архітектурну композицію, в яку входять скульптура воїна на постаменті, зигзагоподібна стела з червоного мармуру з прізвищами, пілони-штики ^{Соціальна сфера}

Діють полі­клініка, районна лікарня, дві аптеки, дві бібліотеки, кіно­театр «Супутник», Будинок дитячої та юнацької творчості, територіальний центр для самотніх і перестарілих громадян; є зооботсад.

 Навчальні заклади

Школи:

• Лановецька загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ступенів
• Лановецька загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів

• СТПУ-25, філія Збаразького ПТУ № 31
• Лановецька Державна музична школа

• три дошкільних заклади.

Окрім того є 2 Будинки культури.

 Персоналії

У Ланівцях народилися:

• громадський діяч, меценат Б. Дідик,
• народний артист України Т. Дідик,
• футболіст О. Ящук.

Служив релігійний діяч о. М. Малюжинський.

Проживала літератор, громадська діячка С. Буняк, у місцевій школі навчалися письменники Б. Мельничук і В. Фольварочний.

У містечку пере­бували вчений-астрофізик І. Климишин, поет Є. Маланюк та ін.

Райцентр на місто Ланівці, багатий на пам'ятки архітектури. Найвизначніша з них - пізньоготичний однонефний Троїцький костел(1634, вул. Бережанська), що перебуває в жалюгідному стані. Над входом у храм здіймається висока вежа, що колись служила й оборонним цілям. Каплиця, яка прилягає до пресвітерії костелу, була прибудована в 1643р. У костелі був похований засновник Станіслава (Івано-Франківська) великий гетьман коронний Станіслав Потоцький (1579-1667). Поруч із храмом стоїть пам'ятник А. Міцкевичу (1898). У центрі міста, недалеко від ратуші (1886, 1928) розташована оборонна з трьома куполами Успенська церква (поч. XVII ст., добудована в 1650-53 рр. за сприяння Ганни Могили, живопис і скульптури - XVIII ст., бароко). Під бабинцем ховається глибокий підвал. Портали і обрамлення вікон святині прикрашені ренесансним білокамінним різьбленням. Але головна окраса храму - бойовий обхід з аркадою, розташований над карнизом. Цей ярус робить Успенську церкву воістину унікальною: аналогів такій споруді в Україні немає. Дерев'яні скульптури св. ап. Петра й Павла з іконостаса (сер. XVII ст.) нині зберігаються в Національному художньому музеї (Київ). Поруч із нею - дзвіниця (ХІХ ст.), перебудована з оборонної вежі біля Львівської брами. Неподалік від центра Підгайців, на південь від ратуші стоїть скромний прямокутний сірий будинок, укріплений контрфорсами, єдиною окрасою якого можна з натяжкою вважати круглі віконця на західній і східній стінах. Ця найдавніша збережена будівля містечка - оборонна синагога (кін. XVI ст., вул. Замкова) - у поганому стані. Первісна споруда використовувалася як аріанський собор, в 1640р. було пристосовано під синагогу, з'явилися одноповерхові прибудови. В інтер'єрі синагоги зберігся різьблений рослинний орнамент. Про численну єврейську громаду Підгайців нагадує міква (ритуальна лазня) і величезний стародавній киркут за 200 м від синагоги. Поховання датуються ХVІІ-ХVІІІ ст. (близько 200 надгробків високої художньої цінності). Під час досліджень киркута в 1926р. знайдено могилу, датовану 1420р. На жаль, вона не збереглася. Найдавніша з існуючих мацев датована 1647р. Поруч із синагогою знаходиться заїзд (XVII ст. вул. Замкова, 7). У місті є також дерев'яна галицька тризрубна Преображенська церква (1772) з каркасною двоярусною дзвіницею (1893, вул. Галицька), а на річці Коропець - діючий млин (1870-ті). У Підгайцях народився один із творців польської конституції 1791р. Ігнатій Потоцький (1741-1809).