Петро Зубкевич

Доля і творча спадщина подружжя Шишків

Багатолітня діяльність педагогів Липківської школи Ніни Іванівни та Івана Федоровича Шишків – приклад самовідданої творчої праці на освітянській ниві, ціла епоха розвитку краєзнавства у районі та області. Минулого тижня у селі побували журналісти Рівненського державного телебачення з метою створення телевізійної розповіді про  це вчительське подружжя циклу «Почерк долі», де пережитим і зробленим разом з чоловіком ділиться заслужений вчитель України Ніна Шишко. Іван Федорович пішов у вічність дванадцять років тому, залишивши селу, як спадщину, численні  публікації, книги про історію Липок, а також унікальний народний музей, яким відтоді і донині   опікується його дружина.

На мальовничому шкільному подвір‘ї, біля високих зажурених ялин, як дорогих рідних людей зустрічала Ніна Іванівна гостей – колег-вчителів, колишніх вихованців, рівненських журналістів.  Вона відчинила двері оригінальної експозиції музею - старовинної хати ХУІІ століття, збудованої сільськими умільцями майже три десятиліття тому. Показуючи житло наших предків, літня жінка згадує про пам‘ятні віхи свого життя, цікаві, хвилюючі та напружені моменти долі, в якій були і гіркота нужденності, і радість улюбленої педагогічної праці, і незабутні краєзнавчі пошуки разом з Іваном Шишком та колегами-вчителями. Саме останнє захоплення подружжя стало важливою справою усього їх життя, потужним засобом виховання й навчання місцевих учнів, новим словом у педагогічній практиці і науці. Пізніше у спільно з чоловіком написаній книзі «Уклін землі та людям» Ніна Іванівна так поетично пояснила започаткування цієї справи: « Наш рідний край, батьківський поріг, заросла споришева доріжка босоногого дитинства і тужний клекіт лелеки перед довгою дорогою у вирій... Бачене й пережите так міцно карбується у пам‘яті, що залишається в ній довік. І чи завжди в шаленому вирі життя постає перед нами позитив днів, що минають? І чи завжди ми задумуємося, цікавимося: звідки бере початок наш родовід? Мабуть, ні. Суєта буднів, одвічні проблеми змушують думати більше про день прийдешній, ніж про минулий. Ми більше знаємо про єгипетські піраміди, про подорож Колумба, ніж про тих, що жили поруч, колисали нас, а тому наші краєзнавці по крихті збирали історію села, родовід сімей, нашу з вами, коли хочете, історію».

З тих пір, коли одружилися молоді вчителі історії Іван Шишко та математики - Ніна Якимчук, минуло рівно шістдесят років. То був час перших кроків на педагогічній ниві, мрій, до здійснення яких наполегливо йшло подружжя. Перша незабутня віха їх спільного життя. Через рік Ніну Іванівну призначили директором школи у рідних Липках, де до того вже трудився її чоловік. Жили у маленькій кімнатці поряд з шкільною майстернею, власну хату будували сім років. У дружній сім‘ї народились дві дочки, вони пішли батьківською стежкою і здобули у вузах фах вчителів історії. Згодом опікувались будівництвом просторої школи, її відкрили у 1967-му. За рівнем обладнання та показникам навчально-виховного процесу, Липківська НСШ неодноразово визнавалась кращою не тільки у районі, а й у області.

Це було закономірним результатом того, що подружжя Шишків власним прикладом самовідданої педагогічної діяльності зуміло організувати вчительський і учнівський колективи для творчої роботи. У ній поряд з вивченням програмних предметів провідна роль відводилась краєзнавчим пошукам, які логічно привели до створення музею села та впровадження першими в Україні шкільних уроків народознавства. Ніна Іванівна декілька років, тиждень навесні і стільки ж восени, запрошувалась працювати та ділитись досвідом у міністерстві освіти України як член творчої групи з вироблення Концепції національного виховання школярів. Щомісяця відкриті уроки народознавства відвідували директори, вчителі освітянських закладів з різних куточків Рівненщини, їх приїзд організовував обласний інститут удосконалення та післядипломної освіти педагогів.  

Героїчні сторінки історії села, життя і побуту місцевих жителів, народні перекази, легенди, пісні, віднайдені у старожилів та дбайливо записані липківськими ентузіастами краєзнавства на чолі з Іваном та Ніною Шишко увійшли хвилююче-гордо у класи, а відтак у серця та пам‘ять дітей, нащадків і майбутнього сельчан.

Ще один чудовий засіб патріотичного виховання розвинувся у Липківській школі – туристично-спортивний: збираючи фольклорні скарби діти зі своїми наставниками ходили у походи, їздили на захоплюючі екскурсії у столицю та інші знамениті історичними пам‘ятками міста держави. Івану Федоровичу присвоїли звання вчителя-методиста, багато його колег нагороджені знаком «Відмінник освіти», а Ніна Іванівна у 1977-му першою у районі отримала найвищу педагогічну відзнаку – звання «Заслужений учитель України».

Півтора десятиліття тому Івана Шишка обрали Почесним членом Всеукраїнської спілки краєзнавців. Уродженець села Хотин Радивилівського району, він поріднився з селом Липки, де виховував і навчав дітей декількох поколінь. Здобув шану і авторитет серед сотень вихованців, колег. І виправдав сподівання свого шкільного наставника – професора Ігоря Свєшнікова, згодом видатного вченого-дослідника Козацьких могил, древніх городищ Дорогобужа, Степаня.  Вже  маючи великий трудовий стаж, Іван Федорович писав талановиті поетичні твори. А свій багатющий педагогічний та краєзнавчий досвід висвітлив у численних газетних публікаціях, окремих виданнях «З дупла старої липи», «Липківські родоводи» , «Корені життя».  Книги «Святе джерело» та «Уклін землі та людям» написані ним у співавторстві з дружиною.

Ніна Іванівна майже півстоліття працювала директором школи у рідному селі, нині завідує музеєм, удостоєного у 1991-му звання народного. Незважаючи на вік, продовжує плідно працювати як у краєзнавстві, так і виконує чималу громадську роботу, турбуючись про односельців, особливо про літніх соціально мало захищених людей. Вона довгий час очолює місцеву організацію ветеранів війни та праці. Земляки чотири рази (!) обирали її депутатом районної ради, а держава удостоїла високих нагород. Не дивно, що запроваджені директором музейні гостини у Липках щорічно збирають кращі аматорські колективи та виконавців, літераторів, журналістів, інших відомих своїми досягненнями людей Гощанщини і Рівного, колишніх учнів подружжя Шишків. Сам  захід став святом районного масштабу. З ініціативи колег-педагогів у Гощанському районі заснована краєзнавча премія імені Івана Шишка, її традиційно вручають на цьому яскравому святі за вагомий доробок удостоєним людям. До слова, на сьогодні така районна премія поки що єдина на Рівненщині, а її   лауреатами нині є майже три десятки ентузіастів-дослідників історії ріднокраю.

Тож на зйомки телепередачі «Почерк долі. Ніна Шишко» теж зібрались люди, які разом з Ніною Іванівною за покликом душі трудились на ниві краєзнавства чи літературної творчості. Цікаво та повчально було послухати її спогади, роздуми про віхи і окремі характерні моменти пройденого життєвого шляху, роботи, історії села. Їх доречно доповнили поетичні рядки, присвячені Івану Шишку, ріднокраю, у авторському виконанні викладачів рідної мови Людмили Іванишин, Надії Ткачук. Липківський сільский голова Андріян Остапчук розповів про вулицю імені Івана Федоровича. А голова райради у 1998-2006  роках, лауреат премії імені І.Шишка 2008 року Петро Зубкевич пригадав, як заснували такий унікальний знак вшанування пам‘яті видатного педагога і краєзнавця.

Дивіться на РТБ «Почерк долі. Ніна Шишко».

Анатолій Кардаш,

лауреат премії ім. Івана Шишка.