Люба Люба

ОСВІТА.  ШКОЛА.

      Перша школа була збудована поряд з церквою ще за часів царської Росії.  В школі спочатку була одна велика класна кімната і менша для вчителів.  Було два класи, перший і другий.  На цьому вся освіта молоді за царизму закінчувалася.  Не письменними були 3/4 населення села.  Із архівних документів, які залишилися в селі Могиляни, у 1882 році відкрито церковно-приходську школу.  В школі працював один вчитель та навчалося 22 учні чоловічої статі.  Навчали письму, арифметиці, закону Божому та співу.  Навчав місцевий священник та псаломщик.  Писали учні на спеціальних грифе;ьних дошках.  Написане можна було стирати і писати знову.  По закінченні школи видавалося свідоцтво.
      Після звільнення від німецьких загарбників, радянська влада в першу чергу взялась за відновлення роботи шкіл.  Було поставлене завдання, в короткий час ліквідувати неписьменність.  За роки окупації рівень письменності в селі був на рівні 60-70%.  Чимало селян замість підпису ставили хрестик.  Школа в перші повоєнні часи в селі Могиляни була шотирирічною, пізніше семирічною.  З відкриттям школи у вечірній час було організоване навчання для дорослих.  В 1952 році, на базі семирічки було відкрито школу десятирічної освіти.  Окремого приміщення для десятирічної школи не було, тому школа арендувала кімнати по хатах в людей.  В 1957 році була збудована нинішня школа яка була однією з найбільших і найкращих сільських шкіл району.  До речі, в Острозькому районі на той час було лише три школи десятирічки.  Це наша Могилянська, Хорівська і в м. Острог.  До нашої школи ходили учні із сіл Тесів, Сіянці Завизів, Михалківці, Милятин, Почапки, Мощаниця Волосківці, Кургани та Бродів.  В цих селах школи були семерічні.  Із дальніх сіл батьки привозили своїх дітей, які жили в гуртожитках навчальний тиждень.  На вихідні їх забирали додому. 
     Першим директором школи був Солонар Олексій Іванович, який як вчитель, викладав математику, креслення.  Солонар О. І. був 'старої закалки' вчитель, досить вимогливим до учнів прекрасно володів предметами які викладав, був заядливим організатором спортивних змагань в школі.  Все своє життя віддав школі.  Після Солонара, директором школи були Кайдаш Олексій, Коханюк Василь Т., Віліна Ніна Т., Козинець Йосип Д., Міщук Олексій А., Ковальчук Григорій, Данилішин К. І.  Нині школу очолює Петлюк Іван Ф.
      В Могилянській середній школі навчалося одночасно до 400 учнів.  Тисячі випусників отримали середню освіту.  Серед них чимало відомих, талановитих людей.  Для прикладу:  Хвещук Павло - доктор медичних наук, завідуючий кафедрою військово-медичної академії м. Санкт-Петербурга; Данилюк Віктор - відомий лікар обласної дитячої лікарні; Дмиш Ярослав - штурман підводного човна; Трофімчук Олександр - заслужений артист України, оперний співак. Багато випусників стали інженерами, педагогами, лікарями, будівельниками, військовими.
     Могилянська школа мала і має значні досягнення в спортивно-масовій роботі.  Учні школи неодноразово були переможцями в районних олімпіадах, призерами обласних спортивних змагань.  Багато років і праці віддав цій справі вчитель фізкультури Тищенко Олександр Григорович.  На високому рівні була і художня самодіяльність в школі.  На сьогоднішній день діє хоровий колектив школи, якому присвячено почесне звання 'Народний'.

Люба Люба

ХУТОРИ

     В 1929-1930 роках Польский уряд розпочав земельну реформу, інвентаризацію всієї землі.  До цього селяни мали земельні наділи, які тягнулися від річки Горинь аж до села Милятин.  Це по 2-3 кілометра довжиною і декілька метрів шириною.  На такій ділянці не можна було розвернутися возом.  Це викликало беликі неудобства і труднощі в обробці такого наділу.  Для того щоб якось покращити ситуацію, Польска влада запропонувала кожному селянину виділити таку кількість землі яку він мав, тільки виділити в одному місці компактно, де б він міг побудувати хату та інші будівлі і навколо його садиби була б його земля.  В цьому заключалася суть реформи 1929-1930. 
     Спочатку селяни неохоче сприйняли земельну реформу, бо ж потрібно було із села переносити в поле хату, хліви і таке інше.  Але поступово, коли Польский уряд став допомагати, селяни почали брати нові наділи і переселятися.  Так виникли хуторськи господарства.
     Згадуючи про хутори, наш земляк О. М. П. написав вірш присвячений Могилянським хуторам.

Супутником села завжди були,
Українські прекрасні хутори.
В садовім схроні від очей,
Хатки ховались від людей.
    
Десь там далеко між полями
За невисокими горбами,
Там жили люди трударі
Богобоязні 'куркулі'.

Одноосібно там жили,
Собі трудились і вели,
Розмірений і тихий час
Не знаючи нікого з нас.

Життя тихенько там плило,
В хатах чистенько і тепло,
Ніхто там цноти не губив
Там чесно парубок любив.

І от прийшла система Рад,
Чужа була на їхній взгляд,
Там хутір почали валить
Людей у камери возить.

Отак позбавилось село,
Свого супутника давно.
Нема таємних хуторів
Це хтось у владі захворів.

А інколи не раз присниться
Що я на саму коляду
Іду на хутір подивиться...
Його ніяк я не знайду...

Люба Люба

ПОБУТ

     Пригадуючи умови життя та побут наших односельців і порівнюючи з 2010 роком, різниця є величезна, вражаюча.  В ті часи люди жили ніби в іншому часі.  Для прикладу: в 30-тих роках в селі кожен двір вирощував коноплі, з яких виготовлявся одяг, кінська збруя.  В господарстві тримали вівці, шерсть з яких йшла на виготовлення предметів одягу.  З овечого руна (шкіра з шерстю) виготовляли кожухи, шапки без яких зимою не обходився селянин.  Хати і господарські будови били криті переважно соломою.  Одинці хат були покриті залізом, черепицею.  Покрівельний матеріал 'шифер' з'явився лише в 70-тих роках.  Хата селянина мала дві кімнати і 'сіни'.  'Сіни' - це приміщення, яке снаходилося між входом з двору і кімнатами гати щось на зразок теперішнього коридору чи передпокою.  Підлога в хатах була глиняною.  В кожній кімнаті була велика піч, яка служила для приготування їжі, випічки хліба.  Хліб випікали всі, в торгівлі хліба не було. На печі спали і сушили вологе зерно.  В зимовий період піч була наюлюбленим місцем дітвори.  Із меблів в хаті були лише дерев'яне ліжко набите соломою, піл (дерев'яний настил між піччю і стіною), лавки і стіл.  Крісла і табуретки були в багатих родинах. До 1955 року люди не знали що таке радіо.  З 1955 року розпочалася повсюдна радіофікація будинків селян.  Перший стаціонарний, лінійний радіодинамік мав вигляд круглої тарілки з паперовим дифузором.
     Жили люди, в основному, бідно.  Св'ятковий одяг був простенький, його берегли, бо купити обнову не було за що, зарплатня була маленькою, а в колгоспі взагалі мізерною.  Батьки купували одяг своїм дітям один раз на рік, перед Паскою.  Влітку дітвора ходили босими, аж до 1-го вересня.  Діти-підростки влітку не байдикували, випасали корів, гусей.  Виганяти корів на випас треба було раненько о 5-ій годині ранку, а на пасовищі трава в холодній росі, мерзли босі ноги, потім, з часом на них тріскалася шкіра і виступала кров, що було дуже боляче.  Часто об каміння розбивали пальці, проколювали ноги на ржаві цвяхи.  Лікування було на ходу, поплювати і присипати землею, попелем. Протистовбнякових уколів ніхто не робив. 

Люба Люба

МЕДИЦИНА

     В перші повоєнні роки лікуванням людей займався однин фельдшер який жив у будинку Мартинника, бувшого власника млина.  Окремого приміщення, куди могли б прийти люди за допомогою не було.  Згодом в селі Могиляни було відкрито медичний пункт, який розміщався в будинку, де раніше проживав дельничий міліціонер.  Хата була невеличкою, дві кімнати.
     Штат медпрацівників медпункту був спочатку один фельдшер і санітарка.  Пізніше три працівники-фельдшер, він же завідуючий, акушер і санітарка.  Багато років завідуючим медичного пункту в Могилянах була Обламська Раїса Іг.
     В 70-тих роках медичний пункт було перенесено в бувше приміщення дитячого садка (біля хати Паращука Георгія).  Аптека працювала окремо, як і раніше, але згодом (в 1964 р) аптека була закрита, що погіршило стан медичного обслуговування мешканців нашого села.  За медикаментами необхідно було їхати в м. Острог.
     На сьогоднішній день в Могилянській сільській амбулаторії працює чотири медпрацівники із середньо-спеціальною освітою і молодший медичний працівник.  В амбулаторії є стоматологічний кабінет.  По штату, в амбулаторії передбачений лікар-терапевт, на даний час посада вакантна. 

Люба Люба

БІБЛІОТЕКА

     Перша бібліотека була відкрита в селі Могиляни напочатку 1947 року і розміщувалася в будинку Шевчука Данила (Бандурів), пізніше в Загуменних.  В той час бібліотеку офіційно називали 'Хата-Читальня'.  В 1957 році 'Хата-Читальня' с. Могиляни була перенесена в новозбудований клуб і стала називатися бібліотекою, книжковий фонд якої уже становив 12 тисяч примірників.  Завідуючою бібліотеки працювала Шепелюк Галина, жителька м. Острога, яка була направлена на роботу бібліотекарки після закінчення Дубнівського культосвітнього училища.
     Вечорами в бібліотеку сходилася молодь почитати газети, журнали, вибрати цікаву книгу...  Завжди, а особоливо по вихідних в бібліотеці було людно.