Село Мирча розташоване у верхній течії ріки Уж, за 32 км від обласного центру Ужгород і 8 км від районного центру  Великий Березний. Підпорядковане Малоберезнянській сільській Раді. Через село проходять залізниця і шосейна траса Ужгород – Львів.

    Село Мирча межує з селами Завосино і Малий Березний Великоберезнянського району на північному заході та на півночі, селами  Пастілки  і Дубриничі Перечинського району на сході і півдні та з селами Словаччини на заході.

    Село невелике і живописне. На заході та сході його  оточують гори, вкриті густим лісом, повним різноманітних рослин і тварин. Тут можна зустріти карпатських оленів, диких кабанів, вовків, лисиць, козуль, зайців, білок, багато пернатих - яструбів, канюків звичайних, лелек, дятлів, синиць, сойок, ластівок, горобців тощо. Крім того, в лісах можна побачити тритонів і ендеміків Карпат – саламандр плямистих. В околицях села водяться гадюка звичайна, мідянка, вуж, а також полоз лісовий, який занесений до Червоної книги України. Тут ростуть буки, граби, берези, ліщина, ялиці та інші дерева. Багата природа навколо села різними видами трав і кущів – лікарськими (звіробій, деревій, цикорій, золототисячник, материнка, чебрець, кропива, беладонна), харчовими (малина, суниці, терен, глід, шипшина), красильними (звіробій, волошка, молочай) та іншими. Є великий різновид грибів. Славиться село Мирча урочищем Кривий, де росте рідкісна квітка – шафран Гейфелів, занесений до Червоної книги України. У Великоберезнянському районі він зустрічається тільки в околицях сіл Мирча і Сіль.

    В урочищах Гунчарюв грун (Гончарів пагорб) і Тибава  (один поруч з другим) є поклади кольорових глин (жовтої і червоної), які в минулому використовували для виробництва посуду.