Ярослав Павуляк народився 30 квітня 1948 року в селі Настасів Тернопільського району Тернопільської області в родині колгоспників.

Закінчивши середню школу в рідному селі, Ярослав вступив на відділ кераміки Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша. Там він навчався до 1971 року. Далі працював у Львові на різних роботах: у Львівській картинній галереї, у Львівських науково-реставраційних майстернях.

1 травня 1969 року Ярослав Павуляк встановив у селі Настасівпам'ятник Тарасові Шевченку. За це його переслідувало КДБ.

1969 року Павуляк вступив на філологічний факультетЧернівецького університету. У грудні 1971 року його виключили за пропаганду українського націоналізму. 1971 року «Український вісник», що виходив у Парижі, надрукував таку замітку:

ЧЕРНІВЦІ. Викинено з університету студента другого курсу філологічного факультету Ярослава Павуляка. Я. Павуляк десь дістав щоденник Василя Симоненка і читав його студентам у гуртожитку. 11 січня в університеті був офіційний вечір В. Симоненка. Виступаючи з доповіддю, викладач університету Добрянський обурювався, що за кордоном тенденційно підібрали уривки із Симоненкового щоденника і використовують їх для пропаганди. Слова попросив Я. Павуляк. Він сказав, що найкращий спосіб позбавити буржуазну пропаганду хліба — видати «Щоденник» Симоненка у нас без будь-яких скорочень. Я. Павуляк заявив при цьому, що читав цей «Щоденник» і розповів його зміст. В університеті відразу почалися допити. Студентів допитували, кому Павуляк читав щоденник, чи був то машинопис, а чи видана у Мюнхені книжка. Погрожували тим, хто слухав Павуляка у гуртожитку і не доніс. Самого Павуляка полякали тюрмою і викинули з університету.

1972 року Павуляк вступив на філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (ниніКам'янець-Подільський національний університет). У січні 1973 року на вимогу органів держбезпеки відраховано з числа студентів інституту — «за буржуазний націоналізм».

1973 року Павуляк вступив до Літературного інституту імені Горького в Москві. Закінчивши інститут, 1978 року виїхав уЧехословаччину — в місто Братислава. Там у 1979—1991 роках працював у Словацькому літературному агентстві. Після цього працював завідувачем Тернопільського історико-меморіального музею політичних в'язнів.