Форум села Нижня Лукавиця Львівської області: новини

Після створення ОУН 1929 року організаційна референтура розпочала оформлення організаційної мережі усіх рівнів. Згідно III розділу Устрою (Статуту) ухваленого Першим Конгресом українські землі поділені на 10 країв, які поділялися на 5 округів, кожний з яких складався з відділів. Галичина і Волинь (з Поліссям і Холмщиною), що територіально знаходилися в складі Польщі становили два окремі організаційні краї. Так само окремі краї становили українські землі під Чехо-Словаччиною та Румунією. Шість країв складали українські землі УСРР. На практиці 1930 р. Західно-Українські землі складали один край, що поділявся на 6 округ (Львіська, Перемиська, Стрийська, Станіславська, Тернопільська та Волинь), незабаром до краю також увійшли організаційні клітини усієї Польщі і утворився територіальний підрозділ ОУН під назвою край Галичини й Волині та терену Польщі і Данцигу, або просто Західно-Українські Землі (ЗУЗ).

Устрій передбачав, що провідників країв призначає ПУН, провідників округу - крайовий провідник, а вже провідника відділу обирають загальні збори членів відділу, які затверджують за поданням провідника відділу членів управи. На чопі краю ЗУЗ стояв провідник, якого за Устроєм мав призначити Провід Українських Націоналістів.

На посаду крайового провідника ОУН на ЗУЗ, як твердить П.Мірчук в своїй праці 'Нарис іторіі ОУН' було висунуто трьох кандидатів - А.Мельник, Є.Зибликевич та З.Пеленський, але жоден з них, не міг приступити до виконання обов'язків, бо полковник А.Мельник і сотник Є.Зибликевич після виходу з в'язниці знаходилися під поліційним наглядом, а З.Пеленський закінчував навчання в берлінському університеті і мав згодом прибути до Львова.

Перші кроки по організації мережі зроблено тодішнім головою Союзу Української Націоналістичної Молоді (СУНМ) Є.Зибликевичем. Влітку 1929 року до Львова прибув призначений Головою ПУН Є.Коновальцем учасник Першого Конгресу Українських Націоналістів журналіст Зенон Пеленський (1902-1979). Він не одразу зміг увійти в підпільне життя ОУН, виникали непорозуміння і конфлікти, до того ж З.Пеленському не вистачало досвіду організаційної роботи і його спроби налагодити роботу крайової організації ОУН не мали належного успіху.

Зі звіту члена ПУН М.Сціборського, якого було направлено до Львова з завданням упорядкувати і активізувати розбудову організаційних клітин, довідуємося, що 24 лютого 1930 р. краєву конференцію ОУН на ЗУЗ вів перший провідник З.Пеленський. До складу крайового проводу (за звітом М.Сціборського) тоді увійшли: С.Ленкавський (секретар), З.Косак (оргреферент), Б.Кравців (політичний референт), Магай (фінансовий референт), І.Габрусевич (сектор юнацтва), Б.Кордюк (сектор конспірації), Врецьона (військова секція), С.Охримович (ідеологічно-політичний сектор), Проценко (пропагандивна сектор), сектори зовнішніх справ і суспільних справ залишилися без керівників, контрольним обрано Р.Сушка.

Зі звіту М.Сціборського Голові ПУН Є.Коновальцю від ЗО травня 1930 р. стає зрозумілим, що З.Пеленський не зміг утвердитися на посаді Провідника ОУН на ЗУЗ і на його місце призначено як тимчасово виконуючого обов’язки до затвердження Головою ПУН провідника Львівської округи Богдана Кравціва (1904-1975).

В цей же час виходячи з потреб ОУН на ЗУЗ було розроблено документ під назвою 'Тимчасовий додаток до Устрою ОУН для ОУН на ЗУЗ', в якому серед іншого вперше з’являється поняття 'Крайова Екзекутива', вона визначена як 'технічно-дорадчий аппарат', повна її назва - 'Крайова Екзекутива ПРУН (Проводу Українських Націоналістів - О.К.) на Західно-Українських Землях', тобто це була структура Проводу українських Націоналістів а не крайового проводу. Екзекутива згідно тимчасового додатку складалася з секретаріату та трьох відділів: організаційного, політичного та фінансового. Визначено, що члени Екзекутиви призначалися Провідником ОУН на ЗУЗ. На основі відомих документів не можна встановити, як далі відбувалася структуризація керівних і виконавчих орнганів ОУН на ЗУЗ, в літературі провід називають екзекутивою, хоч ми бачимо, що це первісно були різні утворення і екзекутива підпорядковувалася Провіднику ОУН на ЗУЗ.

Становлення діяльності ОУН на ЗУЗ вимагало вирішення проблеми УВО, тобто – чи має УВО далі існувати окремо, чи увійде до складу ОУН як бойова референтура, або члени УВО на персональній основі стануть членами ОУН.

На нараді ОУН у червні 1930 року у Празі прийнято рішення, що УВО вливається в ОУН як бойова референтура, зберігаючи власну назву. Одночасно Крайовий Провідник ОУН є крайовим командантом УВО. На ці дві посади Є.Коновальцем затверджено колишнього командира бригади УГА Юліана Головінського (1894-1930).

У вересні 1930 року Ю.Головінського заарештувала польська поліція і ЗО жовтня під час слідчого експерименту при загадкових обставинах він був убитий поліцаями.

Пост Крайового Провідника почав виконувати організаційний референт, учасник Першого конгресу Українських Націоналістів Степан Охримович (1905-31), який призначив своїм заступником І.Габрусевича, та провів зміни у складі екзекутиви, ввівши до неї, зокрема, свого гімназійного приятеля С.Бандеру.

В кінці 1930 року за рішенням ПУН і Начальної Команди УВО, на чолі яких стояв Є.Коновалець, до Львова прибув четар УГА Петро Сайкович (1898-?), щоб очолити Крайову Екзекутиву ОУН і відповідно УВО.

Частина Крайової Екзекутиви опиралася цьому призначенню, нарада крайовиків подала на затвердження Є.Коновальцю учасника Першого Конгресу Українських Націоналістів, редактора нелегального 'Бюлетеню КЕ ОУН', Степана Охримовича, якого Голова ПУН затвердив Крайовим Провідником ОУН, а Б.Гнаткевича призначив краєвим командантом УВО.

На початку квітня 1931 року С.Охримовича арештувала польська поліція, після жорстоких допитів його швидко звільнили, але здоров'ям він через кілька днів він помер.

Щоб завершити злиття УВО і ОУН процес ПУН призначає члена Головного суду ОУН, Степана Нижанківського (1897-1931) Крайовим Провідником ОУН та крайовим командантом УВО. Проте хвороба не дозволила С.Нижанківському одразу прибути до Львова і очолити крайову ОУН, але несподівана смерть С.Охримовича прискорила його повернення. Швидке погіршення стану і передчасна смерть на початку червня 1931 року так і не дозволила С.Нижанківському розпочати свою практичну діяльність.

Час після арешту С.Охримовича і до часу смерті С.Нижанківського фактично керував краєвою ОУН член екзекутиви, фінансовий референт - отець Ярослав Чемеринський. У липні 1931 року з в'язниці вийшов заступник Крайового Провідника, в майбутньому член ПУН Іван Габрусевич (1902-44), (псевда Северко, Джон, Іртен) якого Є.Коновалець призначив крайовим провідником ОУН, а командантом УВО залишався Б.Гнаткевич.

І.Габрусевича арештовано в кінці березня 1932 року і отець Ярослав Чемеринський знову змушений був виконувати обов’язки Краєвого Провідника. В кінці травня І.Габрусевича звільнено з в'язниці і він незабаром виїхав до Праги і залишився за кордоном. На початку серпня 1932 р. у Празі відбулася нарада ПУН - 8 членів ПУН на чолі з Є.Коновальцем, з представниками ОУН Галичини - 8 осіб. Для конспірації конференцію називали 'віденською'. На початку конференції Є.Коновалець заприсяжив новий склад Крайової Екзекутиви. Новим Крайовим Провідником Є.Коновалець призначив Богдана Кордюка (1908-88), а заступником С.Бандеру.

Невдалий напад на пошту в місті Городку на Львівщині призвів до арешту учасників нападу, двоє з яких Білас і Данилишин отримали смертний вирок. Проведене організаційне розслідування завершилося організаційним судом, внаслідок чого Б.Кордюка знято з посади провідника краю.

У січні 1933 року Б.Кордюк виїхав за кордон, а виконувати обов'язки провідника став його заступник Степан Бандера (1909-1959), якого у червні Є.Коновалець затвердив на посаді Крайового Провідника. Рівно через рік у червні 1934 року С.Бандеру арештовано у справі убивства польського міністра Б.Пєрацького.

Вже на початку липня 1934 року ПУН призначив Осипа Мащака (?-?) Крайовим Провідником, який з огляду на арешт усіх членів крайової екзекутиви та ряду провідників нижчих ланок, робив спроби сформувати новий склад екзекутиви, але був восени заарештований.

Наступним виконуючим обов’язки Краєвого Провідника ОУН ЗУЗ став Микола Кос (?-?). Вже на початку 1935 року до Львова прибула зв'язкова ПУН А.Чемеринська з завданням поновити діяльність екзекутиви і призначила (відповідно до наданих повноважень) Лева Ребета (1913-1957) новим Провідником краєвої ОУН. Л.Ребет найдовше з усіх провідників очолював Крайову Екзекутиву ОУН на ЗУЗ. З огляду на ув'язнення багатьох провідних і рядових членів ОУН, порушення організаційної мережі, багато часу пішло на відновлення структури, зв’язків тощо.

Складна ситуація призвела в краєвій ОУН до того, що у лютому 1939 року Л.Ребета звільнено і Екзекутиву очолив Мирослав Тураш (1910-1939).

Провідник М.Тураш загинув в червні 1939 року. Відомо, що він виїхав з Відня, де мав зустрічі з Головою ПУН А.Мельником та іншими членами Проводу, але до Галичини не прибув. Обставини його загибелі невідомі, навіть тіло не було найдене.

Наступником М.Тураша став Володимир Тимчій (1911-1940) (псевдо Лопатинський). Подальші події – початок Другої світової війни, поділ Польщі між Німеччиною та СРСР, включення західноукраїнських земель до складу УРСР, розпочали новий етап діяльності ОУН, що вже виходить за межі цього дослідження.

(Відбуваючи за кордон на переговори з А.Мельником, Володимир Тимчій-Лопатинський призначив замість себе Осипа Грицака, який після смерті В.Тимчія у березні-квітні 1940 року виконував обов’язки Крайового Провідника ОУН на ЗУЗ – В.Ш.)

Закрити