Уривок із книги 'Таємниці поліського краю' 

Із заходу  дружину Ігоря в „смертельний кут ” заганяли древляни. Ігор вибирає нешироку, близько ста метрів, але глибоку річку з в’язкими берегами і шлях на Олевськ. Це говорить про те, що Ігор не чекав небезпеки з боку древлянського князя Мала, а навпаки шукав у нього порятунку.

Із переказів, які не раз доводилось чути, військо кинулося до „рятувального” зовсім близького берега - це було їхньою фатальною помилкою, і здійсненням задуму повстанців. Дружина Ігоря в паніці кинулася до протилежного берега річки.

Передня лавина війська застряла у в’язких берегах, в той час, як задні ряди напирали на передні. Утворивши з живих тіл греблю, частина війська переправилась на інший берег. Це ще раз підтверджує, що дружина князя  була досить чисельною.

Отримавши звістку про те, що Ігор не пішов на Київ, а збирає данину на західних землях князівства, князь Мал зі своєю дружиною виступає йому на зустріч.

На протилежному березі річки Ігорів київських дружинників чекали інші загони древлян на чолі з князем Малом.

Фото 7.  Місце переправи через річку Ігорів дружини князя Ігоря

Про це говорить літопис « І  не послухав їх Ігор; і древляни, вийшли із міста Іскоростеня, вбили Ігоря і дружинників його ». Після переправи військо Ігоря стало малочисельним, частина його затонула, частину було затоптано кіньми своїх же дружинників під час  переходу через річку, частина загинула у сутичці з древлянами. Військо князя Ігоря, яке переправилося через річку Ігорів збилося в купу між берегом  і загонами древлян. Урочище носить назву до сьогодні дня як урочище Збище.

На цій невеликій території зібралося (збилось) військо Ігоря для вирішального наступу і прориву до своїх суден. Попереду стояли загони древлян, які перегородили дорогу Ігорю на Олевськ і далі на Київ.

Позаду наступали переслідувачі. Ігор вирішує пробиватись до Олевська. Допоки задні загони стримували наступаючих, передні лави кинулися на древлян і дружину Мала. Уникнути битви Ігор не міг. Зліва і справа від розташування його війська знаходились (існують і нині) великі і глибокі на той час болота. Відбулася велика битва - січ. Військо Ігоря було розбите  і  посічене, а сам Ігор  потрапив у полон. Відтоді урочище носить назву Сектіще, а згодом Сетіще. У місцевому діалекті слово сікти вимовляється як секті.