Запитання

Сторінка Розробників Довольны ли Вы местной властью?

Відповідь

Иван Зарубайко да

Запитання

Сторінка Розробників Чи будуються житлові, промислові будівлі, ким і де саме?

Відповідь
Василий- Пицул Не знаю

Запитання

Сторінка Розробників Чи багато невикористаних житлових будинків, промислових об'єктів?

Відповідь
Василий- Пицул Не знаю

Запитання

Сторінка Розробників Чи задоволені Ви місцевою владою?

Відповідь
Василий- Пицул Я не проживаю в селі Опришани з 1980 -го року

Артур Буковинець

Духовність

В селі Опоришени проживають представники трьох релігійних конфесій, православні, п’ятидесятники та свідки Ієгови. Ще на початку 20 – років в селі http://bukportret.in... width='250' height='188' alt='F1' style='border: 0px; padding: 0px; float: right; margin: 5px;'>проживали сім’ї романо – католиків та греко – католиків. Найдавнішою релігійною громадою являються представники православної віри, які ще з середньовічного часу як відомо за письмовими джерелами збудували та неодноразово розбудовували церкву «Різдва Пресвятої Богородиці».
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, вперше у документах згадується у 1490 році. Церква була без купольна з дзвіницею перед входом, дерев’яна. За час існування зазнала декілька капітальних реставрації. 1909 році розпочалось будівництво нової цегляної церкви під керівництвом священика Василя Прилепчану. До 1914 року церква булаhttp://bukportret.in... width='250' height='188' alt='F2' style='border: 0px; padding: 0px; float: left; margin: 5px;'> піднята і перекрита. І за воєнних дій на території села будівництво було припинено. Роботи розпочались аж у 1924 році і були завершені 1927 році, і освячена 8 вересня. Стара дерев’яна церква з села була перевезена в село Слобідка. Нова церква за час існування зазнала двох капітальних ремонтів. В церкві правили службу багато священиків але про них відомо тільки розпочинаючи з 18 століття. Майже всі священики були приїжджими. Саме найбільш з священиків служив в Опришенській церкві священик Веселій Павлюк, з 1962 по 2009 роки.
Релігійна громада «П’ятидесятників» в селі бере початок у міжвоєнний час. Незважаючи на владні утиски в радянській час громада спромоглась розвинутись і зміцнитись в селі. До початку 80 – х років п’ятидесятники збиралися таємно і не мали власного дому молитви. У 90 – х роках отримали змогу і побудували власний дім молитви. У 2007 році збудували новий дім молитви з сучасними умовами. Церква п’ятидесятників на даний час в селі Опришени нараховує більше 400 осіб.
Громада свідків Ієгови в селі Опришени на даний час нараховує три сім’ї. власного молитовного будинку не мають.

Автори матеріалу:

Попович Марія – Аліна Василівна - учениця 8 – А класу
Боднарюк Микола Іванович – вчитель історії Опришенської ЗОШ

Артур Буковинець

Розвиток освіти села Опришени

Керівник: Боднарюк Микола Іванович - вчитель історії Опришенської ЗОШ І-ІІІ ст.
Виконавець: Піцул Мірела Теофілівна учениця 8 – А класу.

Село Опришени вперше згадується в грамоті молдовського господаря Олександра Доброго 17 березня 1418 року. Вже на той час село було дуже розвинутим, в селі були майстерні ремісників, церква в центрі села, яка вперше згадується в грамоті Штефана Великого у 1490 році.
На подвір’ї сільської церкви у 1886 році було побудовано першу школу. http://bukportret.in... height='168' width='225' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: right;'>Школа була збудована з дерева з двома класними приміщеннями, коридором по центру та маленькою вчительською. Відомо, що одним з перших вчителів в школі був Петро Фуртуне з сусіднього села Поени.
У 1894 році дітей шкільного віку було 311 (147 хлопців і 164 дівчат). З них 267 румуни, 8 – українців, 6 – поляків, 30 – німців. Але до школи ходили тільки 188 (111 хлопців і 77 дівчат). Мова викладання румунська, директор Корнел Василович, 1864 р.н. Священик Емануіл Ісопеску викладав релігію для православних а Станіслав Краусс для учнів романо – католиків. У 1904 році директором школи стає Ніколає Проданюк з Роши.
У 1913 році шкільного віку в селі було 324 дітей з них 289 православних (румун), 28 романо – P1010816 http://bukportret.in... height='167' width='223' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: left;'>католики (поляки), 2 греко -католики (українці), 5 – баптистів (німці). Директором школи став уродженець Опришен Петру Попович.
З початком І світової війни заняття в школі припинились. У 1916 році російські вояки розібрали будівлю школи на укріплення траншей. Після закінчення війни діти з Опришен навчались у три зміни в трьох хатах господарів села. Очолив навчальний процес після закінчення війни Петру Попович, який у червні 1919 року був переведений до Чернівецької гімназії Арон Пумнул.
У 1923 році в селі здана в експлуатацію нова двох поверхова цегляна школа. Нова школа була збудована на місці старої школи за кошти держави та громади села. Але, нажаль, у 1925 році тільки два класи були закінчені і працювали. Всі роботи по закінченню внутрішніх робіт були закінчені у 1926 році за величезними зусиллями директора Теодора Білецького.
У 1929 році кількість дітей шкільного віку в селі досягала до 308, на навчання S6300846 http://bukportret.in... height='164' width='220' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: right;'>записались 277, (134 хлопчиків і 143 дівчинки). У 1931 році в школі працювало 6 вчителів. З 1940 по 1941 роки в школі працювали нові вчителі, директор - росіянин Добралежа і вчителя євреї: Холз, Хорінстейн і Пермутер.
1941 році в село повернулись вчителі, які працювали в школі до першої окупації Радянськими військами Буковини.
Навесні 1944 року вчителі, які викладали ще з румунських часів були змушенні покинути школу і село.
На початку І семестру 1945/1946 рр. у 8 класних комплектах школи навчались 249 учнів. До 1958 року школа залишалась семирічною. У 1961 році зі стін школи вийшов перший випуск учнів восьмирічної школи. У 1973 році школа отримала статус загальноосвітньої. 1976 році, школу закінчили перші випускники десятикласники.
2000 році розпочалось будівництво нового корпусу школи на 10 класних приміщень. Будівництвоhttp://bukportret.in... height='130' width='200' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: left;'>

Посилання: Розвиток освіти села Опришени

Керівник: Боднарюк Микола Іванович - вчитель історії Опришенської ЗОШ І-ІІІ ст.
Виконавець: Піцул Мірела Теофілівна учениця 8 – А класу.

Село Опришени вперше згадується в грамоті молдовського господаря Олександра Доброго 17 березня 1418 року. Вже на той час село було дуже розвинутим, в селі були майстерні ремісників, церква в центрі села, яка вперше згадується в грамоті Штефана Великого у 1490 році.
На подвір’ї сільської церкви у 1886 році було побудовано першу школу. http://bukportret.in... height='168' width='225' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: right;'>Школа була збудована з дерева з двома класними приміщеннями, коридором по центру та маленькою вчительською. Відомо, що одним з перших вчителів в школі був Петро Фуртуне з сусіднього села Поени.
У 1894 році дітей шкільного віку було 311 (147 хлопців і 164 дівчат). З них 267 румуни, 8 – українців, 6 – поляків, 30 – німців. Але до школи ходили тільки 188 (111 хлопців і 77 дівчат). Мова викладання румунська, директор Корнел Василович, 1864 р.н. Священик Емануіл Ісопеску викладав релігію для православних а Станіслав Краусс для учнів романо – католиків. У 1904 році директором школи стає Ніколає Проданюк з Роши.
У 1913 році шкільного віку в селі було 324 дітей з них 289 православних (румун), 28 романо – P1010816 http://bukportret.in... height='167' width='223' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: left;'>католики (поляки), 2 греко -католики (українці), 5 – баптистів (німці). Директором школи став уродженець Опришен Петру Попович.
З початком І світової війни заняття в школі припинились. У 1916 році російські вояки розібрали будівлю школи на укріплення траншей. Після закінчення війни діти з Опришен навчались у три зміни в трьох хатах господарів села. Очолив навчальний процес після закінчення війни Петру Попович, який у червні 1919 року був переведений до Чернівецької гімназії Арон Пумнул.
У 1923 році в селі здана в експлуатацію нова двох поверхова цегляна школа. Нова школа була збудована на місці старої школи за кошти держави та громади села. Але, нажаль, у 1925 році тільки два класи були закінчені і працювали. Всі роботи по закінченню внутрішніх робіт були закінчені у 1926 році за величезними зусиллями директора Теодора Білецького.
У 1929 році кількість дітей шкільного віку в селі досягала до 308, на навчання S6300846 http://bukportret.in... height='164' width='220' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: right;'>записались 277, (134 хлопчиків і 143 дівчинки). У 1931 році в школі працювало 6 вчителів. З 1940 по 1941 роки в школі працювали нові вчителі, директор - росіянин Добралежа і вчителя євреї: Холз, Хорінстейн і Пермутер.
1941 році в село повернулись вчителі, які працювали в школі до першої окупації Радянськими військами Буковини.
Навесні 1944 року вчителі, які викладали ще з румунських часів були змушенні покинути школу і село.
На початку І семестру 1945/1946 рр. у 8 класних комплектах школи навчались 249 учнів. До 1958 року школа залишалась семирічною. У 1961 році зі стін школи вийшов перший випуск учнів восьмирічної школи. У 1973 році школа отримала статус загальноосвітньої. 1976 році, школу закінчили перші випускники десятикласники.
2000 році розпочалось будівництво нового корпусу школи на 10 класних приміщень. Будівництвоhttp://bukportret.in... height='130' width='200' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: left;'>

Артур Буковинець

http://bukportret.in... background-color: rgb(246, 246, 238); background-position: 0% 100%; background-repeat: repeat no-repeat;'>http://bukportret.in... class='contentpagetitle' style='cursor: pointer; text-decoration: none; color: rgb(17, 17, 17);'>Видатні особистості

Максиміліан ГАКМАН

Доктор права, професор? Ректор 1921 - 1922 рр. (1877 - 1961)
Народився у 1877 р. у с. Опришени на Буковині (нині Глибоцький р-н Чернівецької обл.). Трудову діяльність розпочав викладачем торговельного та міжнародного http://bukportret.in... width='221' height='288' alt='F1' style='border: 0px; padding: 0px; float: right; margin: 5px;'>права. У 1920 р. був призначений інспектором інтернату Товариства румунських ремісників, а через два роки – заступником завідувача кафедри міжнародного права Чернівецького університету. 1921 – 1922 рр. ректор Чернівецького університету.
Обирався на посаду проректора. За час його ректорства на базі філософського факультету було створено філософсько - філологічний і природничий факультети.
Поряд із педагогічною діяльністю Максиміліан Гакман був головою «Товариства румунської літератури і культури на Буковині», обраний почесним громадянином сіл Вікно (1927), Вадул Ніструлуй (1927), Цурени (1928), почесним членом товариства «Православна Академія», членом Чернівецького повітового комітету Національної ліберальної партії, членом кореспондентом адміністративної ради(1925), віце головою сенату Румунії, почесним членом академічного товариства «Юність», членом засновником музично-драматичного товариства «Чіпріан Порумбеску».
До основного наукового доробку М. Гакмана належать: «Трактат міжнародного суспільного та приватного права» (1937), «Секретна угода між Румунією та Австро-Угорщиною у 1883 р.» (1937), «Нова німецька соціальна політика та її реалізація» (1942), «Порівняльне комерційне право» (1930) та ін.

Іоан Білецький – Албеску – доктор філологічних наук та філософії. Народився в селі Опришени 1881 року в сім’ї землеробів. Першу освіту здобуває в школі рідного села. Продовжує навчання у Сучавській гімназії. З 1903 по 1907 роки навчається в Чернівецькому університеті на факультеті мов та філософії. З 1909 року розпочинає трудовий шлях у Кимпулунзькому ліцеї (Румунія). З 1912 по 1941 роках працює на посаді директора даної установи. Друкує наукові статті та проводить ряд перекладів з творів античного автора Аристофана (Хмари, Птахи, Жаби). Помер 1962 року в місті Кимпуллунг Молдовенеск (Румунія).

Білецький Микола – доктор філологічних наук, критик, член кореспондент Молдавської Академії Наук.
Народився 12 березня 1937 року в с. Опришени. Після закінчення семирічної місцевої школи продовжує навчання в Терелечанській ЗОШ. 1959 року закінчує навчання в Чернівецькому університеті на філологічному факультеті. Трудову діяльність розпочинає в Опришенській ЗОШ на посаді вчителя румунської мови та літератури. З 1961 року переїжджає в місто Кишинів де продовжує в університеті наукову роботу. З 1964 по 1967рр. проводить аспірантуру в інституті Всесвітньої літератури Наукової Академії СРСР у Москві. 1986 року здобуває науковий ступень доктора філологічних наук. Автор багатьох праць присвячених філологічній проблематиці.

Білецькій Сіміон – професор, доктор медичних наук. народився 10 листопада 1943 року в селі Опришени. Навчається в школах села Опришени та Тереблече. З 1961 року продовжує навчання в Чернівецькому Медичному Інституті. 1994 році стає доктором медичних наук. з 1996 року професор кафедри «Клінічної терапії». Автор багатьох праць з кардіологічної медицини.

Бику Василь – поет, публіцист, видавець. Народився 2 січня 1967 року. Після закінчення навчання в Опришенській ЗОШ у 1984 році поступає до Чернівецького університету на філологічний факультет. Трудовий шлях розпочинає в редакції обласної газети «Зоріле Буковіней». З 1995 року головний редактор «Газети де Герца». Голова румунського товариства на Буковині «Міхай Емінеску». Автор багатьох статей та збірок віршів.

Іон Бику – поет, публіцист. Народився в Опришенах 27 січня 1972 року. 1989 року закінчує навчання в школі рідного села а 1994 – го філологічний факультет ЧНУ. Ще з студентських років друкує у різних виданнях краю верши та статті. Автор збірки віршів «Тоць ме кред тінер Тореадор».

Ковальчук Дмитро – письменник, фольклорист, видавець. Народився 2 січня 1947 року в селі Опришени. 1961 року випускник восьмирічної місцевої школи, 1964 року Тереблечанської середньої школи. Продовжує навчання на факультеті іноземних мов Чернівецького університету. Багато років працює у видавничій справі. Автор багатьох статей та історичних романів. У 2008 році закінчує роботу і друкує монографію з історії с. Опришени. Щорічно видає науковий альманах «Цара Фажілор». Голова румунського культурного товариства «Арбороаса».

Автори матеріалу:

Попович Марія – Аліна Василівна - учениця 8 – А класу
Боднарюк Микола Іванович – вчитель історії Опришенської ЗОШ

Артур Буковинець

Історія села Опришени

Село Опришени Глибоцького району розташоване на берегах двох річок Котовець та Опришанка, притоки річки Сірет, на відстані 8 км від районного центру. Загальна площа села становить 6,52 квадратних кілометра. Находиться на відстані 30 км від Чернівців, 55 км від середньовічної столиці Молдови міста Сучава, 12 км від міста Сірет, P1010853 http://bukportret.in... height='188' width='251' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: right;'>30 км від міста Радівці (Румунія). Село перетинає міжнародна траса, яка сполучає Україну з Румунією. На сході село огортає великий буковий ліс.
У писемних джерелах село вперше згадується 17 березня 1418 року, у грамоті молдовського господаря Олександра Доброго (1400 - 1432). У 1490 році вдруге згадується село з церквою і священиком, у грамоті господаря Штефана Великого (1457 - 1504).Через тринадцять років, 26 серпня 1503 року, село Опришени знову згадуються в грамоті Штефана Великого, в якій він затверджує дарчу, зробленою монастирю Молдовіца 1418 року, Сіном Бирлічем. Про життя поблизу села в давні епохи дають уявлення археологічні та нумізматичні матеріали.
На території села виявленні старожитності декількох археологічних періодів. Зокрема, тут відомі знахідки доби палеоліту, поселення трипільської, фракійського гальштату та карпатських курганів культур. Знайдені в околицях села й матеріали середньовічного часу, а саме рештки селища ХІV - ХVІІ ст.
Писемні джерела з історії села початку ХV – першій половині ХVIII ст. досить суттєві . Вони представлені першою письмовою згадкою про село у грамоті Молдовського господаря Олександра Доброго (1400 - 1432) від 17 березня 1418 року, грамота Штефана Великого (1457 - 1504) про перелік церков і монастирів з 1490 року, де згадується і церква села Опришени, грамота Штефана Великого 1503 року, в якій затверджується село монастирю Молдовіца та інші джерела кінця ХVII – початком ХVIII століття.
Наведені писемні джерела не дають повного висвітлення місцевої історії і зобов’язують необхідність звернення до інших типів джерел.
Найбільш важливими серед останніх є археологічні матеріали. На даний час на території села виявлено чотири археологічні пам’ятки ХІV - ХVII ст., які представлені відкритими селищами.

Археологічні джерела за своїм інформаційним наповненням неоднорідні. До них відносяться матеріали, які несуть різнопланові відомості про різні сторони http://bukportret.in... height='173' width='231' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: right;'>діяльності середньовічного населення села, його матеріальну та духовну культуру. Значна кількість цього матеріалу добута гуртківцями під час ряд надземних пошуково - польових археологічних експедицій, та розвідок, проведених разом з чернівецькими археологами і зберігаються у фондах Опришенського музею археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана. Це матеріали з досліджень урочища Пе Вале, Дял, Фундоає та інших куточків, які проводилися із 2002 року. Більшість з цих матеріалів опублікована в пресі та інших виданнях, зафіксована у вигляді звітів в Буковинському центрі археологічних досліджень.
На території села Опришени та поблизу нього представлені рештки декількох поселень трипільської культури 4 – 3 тис. до н.е. Перші предмети цієї культури були знайдені на території села у 1959 році коли почалось більш глибоке орання землі з допомогою техніки.
Одна з найбільших поселень даної археологічної культури розташована на 3 км на північ від села, на лівому березі річки Котовець, в урочище Станіште. Відомі рештки трипільських S6304992 http://bukportret.in... height='168' width='224' style='border: 0px; padding: 0px; margin: 5px; float: left;'>поселень і на території самого села по обох берегах невеликої річки Опришанка. Під час обстеження поселень трипільської культури знайдено велику кількість кремінних і сланцевих сокир, скребків, ножів, долота, частин вкладишів серпів, наконечники стріл і списів, а також різноманітні фрагменти керамічного посуду різних типів і розмірів: миски, стакани, чаші, кришки, широкогорлі з опуклими плічками горщики, біноклеподібні посудини, грузила від рибальських сіток та ткацьких станків, пряслиця.
Великий інтерес представляють собою і матеріали з бронзового та залізного часу та поселень культури Карпатських курганів ІІ – V cт.н.е. На сході від села розташований курган культури Карпатських курганів.

Виконавець: Попович Марія – Аліна Василівна - учениця 8 – А класу

Керівник: Боднарюк Микола Іванович – вчитель історії Опришенської ЗОШ

Посилання: http://bukportret.in...>http://bukportret.in...

Артур Буковинець Опришени ! Край ти вільний
Колискова пісня для синів,
Для дівчат – щасливий край весільний
Батьківщина перших трударів

Моє село, моя свята земля
Оспівана й уставлена піснями,
І тут живу щасливий я,
І пролітають тихо дні за днями

Артур Буковинець

Опришени — село на перехресті тисячоліть

Минулої суботи на Різдво Пресвятої Богородиці в Опришенах був храм, а наcтупного дня опришенці відсвяткували день свого села – 595-і роковини від першої письмової документальної згадки, яка датується 1418 роком.

http://newday.ucoz.u... align='middle'>

Свято відкрив сільський голова Микола Попович, який розповів про здобутки села за останні п’ять років (від попереднього ювілею), коли у сільському будинку культури також зібралися мешканці та чимало гостей. І до цього свята ґазди готувалися по-нашому, по-буковинськи, символічно зустрічаючи поважних гостей хлібом-сіллю.
— Найбільше надбання нашої малої батьківщини – це її працьовиті люди, — підкреслив Микола Попович. — А на окремі слова подяки заслуговують приватні підприємці Василь Нікоара, Люся Ватаман, Віорел Гринюк, Георгій Попович, Віолета Савчук та ін. Вони докладають чимало зусиль, аби рідне село процвітало.
Як віруючі у Бога християни, опришенці запросили на свято настоятеля місцевої церкви отця Василя Паулюка, який благословив початок заходів.
На сцену запросили гостей. Голова районної ради Валерій Ротар у своєму вітальному слові зазначив, що Опришенська сільська рада є однією з кращих не тільки у районі, а її очільник Микола Попович щодня піклується проблемами односельців та про благоустрій. Валерій Манолійович також підкреслив, що завдяки знаним вихідцям з цього села Опришени стали відомими не лише в області, а й далеко за її межами, зокрема у країнах близького та далекого зарубіжжя.
Заступник голови райдержадміністрації Михайло Божеску привітав присутніх з чудовим ювілеєм від імені керівника виконавчої влади району Миколи Загарюка. Колишній багаторічний працівник відділу освіти та фаховий педагог-математик Михайло Костянтинович дав високу оцінку діяльності місцевої школи, директором якої є депутат райради Микола Боднарюк. Він, до речі, є засновником та директором місцевого музею ім. Максиміліана Гакмана — одного з кращих в області.
Народний депутат України Іван Попеску, який щойно повернувся із Страсбурга, висловив впевненість у європейському майбутньому нашої держави. Вітаючи опришенців з 595-річним ювілеєм, обіцяв, що на святкування 600-ліття села клопотатиме про виділення державних коштів на проведення заходів. Іван Васильович вручив сільському голові подарунок.
Консул Генерального Консульства Румунії у Чернівцях Корнеліу Чоботару висловив слова вдячності за збереження автохтонних звичаїв та традицій, передаючи при цьому щирі вітання від румунської дипломатичної місії на Буковині.
Емоційними були і виступи голови Товариства румунської культури ім.Міхая Емінеску — редактора «Газети де Герца» Василя Бику та голови Товариства «Арбороаса» — історика та письменника Дмитра Ковальчука, який є автором монографії про с.Опришени. Вони є вихідцями цього села.
Гостем свята був і голова Товариства «Голгофа» Ілля Попеску, адже сталінські репресії не оминули опришенців, про що йшлося у його промові.
Згодом на сцену запросили синів та дочок Опришен, які в цей день приїхали у рідне село до рідних домівок. Серед них — депутат обласної ради Іван Мунтян, приватний підприємець Георгій Кравчук, юрист Лівіу Русу, лікар Аурел Кравчук, журналістка Дойна Божеску та інші.
Місцеві аматори сцени – оркестр народних інструментів та ансамбль «Датіна» розділили радість свята піснею і танцем, а їх виступи прикрасила співачка з Румунії Адріана Бучевськи.
Сільський голова Микола Попович вручив під час свята десятки грамот та подяк гостям та сельчанам, які повсякденною працею прикрашають свій спільний дім.
Насправді Опришенам більше, аніж шість століть. І про це свідчать ті археологічні експонати, що знаходяться у місцевому музеї. А на завершення нічого нового не скажу, тільки те, що свято вдалося на славу.

посилання: http://newday.ucoz.u...>http://newday.ucoz.u...

Дмитро Кодович.

Форум Опришенів

Теми для публікацій та розмов

http://bukportret.in... background-color: rgb(246, 246, 238); background-position: 0% 100%; background-repeat: repeat no-repeat;'>http://bukportret.in... class='contentpagetitle' style='cursor: pointer; text-decoration: none; color: rgb(17, 17, 17);'>Духовність

http://bukportret.in... background-color: rgb(246, 246, 238); background-position: 0% 100%; background-repeat: repeat no-repeat;'>http://bukportret.in... class='contentpagetitle' style='cursor: pointer; text-decoration: none; color: rgb(17, 17, 17);'>Видатні особистості