|
 |
11 січня 2018
 |
11 січня 2018
|
Герои не умирают!? Умирают, к сожалению умирают почти каждый день! За Ваше Мирное Небо! Павлоград скорбит.  |
25 грудня 2017
|
В Авдіївці Донецької області від кулі снайпера загинув житель Павлограда, воїн 25-ої бригади Андрій Борисенко. На Донбасі від кулі ворожого снайпера загинув воїн 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Андрій Борисенко. Про це повідомляє ресурс 'Павлоград'. У зоні АТО від кулі снайпера загинув Андрій Борисенко, уродженець міста Павлоград, військовослужбовець 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, який із перших днів війни перебував на захисті України. Боєць АТО пережив пекло Шахтарська, Красногорівки, шахти Бутівки, Авдіївки й багатьох гарячих точок Донбасу.  |
21 грудня 2017
|
Отже, Міхеіл Саакашвілі закликав людей з мітингу іти займати Жовтневий палац. Міхеіл Саакашвілі не бажав попередньо вияснити, чи там сьогодні відбувається якесь дійство, домовитись офіційно за оренду приміщення тощо. Він просто погнав далеко не самих адекватних людей на штурм. У цей час в палаці відбувається концерт, у приміщенні знаходяться діти. Тепер про 'мирний протест': на першому скріні ви можете побачити, як 'мирний' мітингувальник пускає у поліцію газ, на другому скріні ви можете побачити, як 'мирна мітингувальниця' нападає на поліцію з палицею, на третьому скріні ви можете побачити, як 'мирний' мітингувальник запускає у поліцію цілу колоду (?). На четвертому скріні ви можете побачити, що саме у цей час концерт все ще триває, і глядачі у залі, на п'ятому скріні ви можете побачити реакцію МВС на ідею Міхеіла Саакашвілі вести людей на Жовтневий палац, і, нарешті, на шостому скріні, ви можете побачити реакцію послів на ці події. Хотілось би запитати у пані Лариси Цокол - судді Печерського суду - чи вона досі вважає, що головний агітатор подібного ідіотизму і надалі повинен гуляти по вулицям? Хотілось би висловити побажання, щоб сьогодні дане безпаспортне шапіто остаточно завершилось, оскільки головний фігурант абсолютно не розуміє наслідків власних дій, а у результаті його неадеквату може бути велика біда. Все. P.S. Окреме 'вітання' народним депутатам, які дуже за Міхеіла Саакашвілі у суді заступались |
18 грудня 2017
|
Розвідники з ДУК, які ходили в ДРГ, потрапили у списки кандидатів на обмін. Ольга Шевельова (позивний Хільда), Павло П'ятаков (позивний Рагнар) та Анастасія Леонова, які емігрували з Росії, внесені в списки кандидатів на обмін полоненими. Про це на сторінці у Facebook написав громадський активіст, історик Павло Шехтман. 'Новина, що здається неймовірною, але, на жаль, реальна. Три бійціі 'Правого сектору', розвідники, які ходили в ДРГ, внесені в списки кандидатів на обмін. Тобто - НА ВИДАЧУ РОСІЇ. Ольга Шевельова (позивний Хільда) - в минулому журналіст у Росії, займалася Чорнобилем, опублікувала в 'Новій газеті' відкритий лист чорнобильців Путіну, після чого в неї почалися проблеми. Вона поїхала в Україну і вступила в ДУК ПС. Павло П'ятаков (позивний Рагнар) - радикал-революцонер з Примор'я, здається, був опосередковано пов'язаний із відомими 'Приморськими партизанами'. Був важко контужений на Сході, внаслідок чого онімів. Анастасія Леонова, також емігрантка з Росії, волонтер-санінструктор у ДУК ПС. Всі він були пов'язані з Лісником, були заарештовані у його справі, а коли стало зрозуміло, що справа явно розвалюється - їх вирішили позбутися ось таким чином. При тому всім їм Міграційна служба відмовила в статусі біженця під трафаретним приводом - вона не побачила, що їм у Росії загрожує якась небезпека. Нагадую, до речі, що 'Правий Сектор' у РФ - така ж заборонена організація, як ІДІЛ, і просто сам факт зв'язку з ним тягне за собою кримінальну відповідальність. На заперечення, що це ж люди, які воювали за Україну і проливали при її захисті свою кров (П'ятаков віддав за неї своє здоров'я), - чиновники Міграційної служби відповідають трафаретно: мовляв, вони добровільно приїхали, їх ніхто не кликав, тому перед ними ніхто нічим і не зобов'язаний, а воювали вони не з ідейних міркувань (ідейних міркувань у Міграційній службі бачити не бажають), а просто так, напевно, для розваги. Розгляд справи Пятакова відбудеться 20 грудня в Окружному адміністративному суді Києва, (вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1,) 16-30, кабінет 9. Адвокат Олексій Скорбач, який принципово веде справи політичних біженців, обіцяє дійти, в разі чого, до Страсбурзького суду'. |
18 грудня 2017
|
================================ Павлоградщина попрощалася з ще одним Героєм Сьогодні мешканці Павлоградського району в селі Веселе провели в останню путь молодого бійця – 24-річного сержанта Михайла Михайловича Калихаліна, який загинув 19 листопада в зоні АТО, на лінії розмежування - біля села Каменка Ясинуватського району Донецької області, під час виконання свого військового обов’язку. Він заживо згорів в бліндажі, рятуючи життя своєму побратимові. Михайло служив на контракті у 25-й окремій повітряно-десантній Дніпропетровський бригаді (в/ч № 1126 у смт. Гвардійське Новомосковського району). В зоні АТО був командиром бойової машини. Спочатку Михайло проходив строкову службу, пізніше – підписав контракт. Він був на передовій в зоні АТО та захищав Україну із 2014 року. Трагедія сталася у бліндажі, де разом з Михайлом знаходилися ще троє його побратимів. За офіційною версією, в укріплення потрапив бойовий ворожий снаряд, від якого бліндаж загорівся. З чотирьох бійців вижив лише один, котрого ціною власного життя із бліндажу витягнув саме Михайло. Він же разом з іншими двома бійцями від чадного газу задихнувся і згорів заживо. Саме тому його ховали у закритій труні. Перед похованням на кладовищі села Веселе Павлоградського району із Михайлом попрощалися його товариші по службі та командування 25 ОПДБ у селищі Гвардійське Новомосковського району. Потім труну із тілом молодого героя привезли до малої батьківщини. Попрощатися із ним прийшли близько 400 чоловік - родичі, друзі, односельці, однокласники, вчителі, представники Павлоградського міськрайонного військкомату, військовослужбовці та волонтери із Вербок, Веселого, Павлограда та Гвардійського. В цей трагічний день провести в останню путь бійця приїхали і представники місцевої влади, в тому числі голова Вербківської об’єднаної територіальної громади та голова Павлоградської райдержадміністрац=======ії. «Цей хлопець пішов відслужити строкову службу, але пройшовши курс молодого бійця через півроку він написав рапорт і відправився на передову – захищати свою родину та Україну. Він був дуже відважною та розумною людиною. Мріяв стати професійним військовим, офіцером – хотів вступати до Вищого командного училища. Але, нажаль, його мрії так і не здійснилися, бо ця клята війна забрала ще одне життя, життя справжнього героя», - каже голова Павлоградської райдержадміністрації Святослав Максимчук. До речі, Михайло вже п’ятий боєць – мешканець Павлоградського району, який загинув в зоні АТО. Нагадаємо, Павлоградщина із 2014 року вже втратила на війні Валерія Грабового, Олександра Крівсуна, Олександра Савєнкова та Олександра Котова. «Це дитя росло у мене на очах. Ми всі його дуже любили. Він був веселий, гарно танцював і співав. Він любив людей, з усіма знаходив спільну мову. А скільки у нього друзів було! Навіть сьогодні, ви подивіться, скільки прийшло молоді із ним попрощатися. Це для нас дуже важка втрата та нестерпний біль, особливо для його матері Олени Вікторівни та двох братів Сергія та Валерія», - згадує подруга бабусі Михайла Валентина Іванівна. Проводжали Михайла Калихаліна із всіма військовими почестями – під гімн України та військовий залп автоматів. Його побратими накрили труну прапором 25 ОПДБ, бо, як вони всі самі кажуть: «Десантники не вмирають, вони уходять в небо!». Кріста Офенбах https://www.5632.com.ua/news/188832...  |
10 грудня 2017
 |
4 грудня 2017
|
*********************************************************** Прозорі струни осінь напина, Аби на них зіграти власну пісню І нагадати, що іде війна. Їй теж болить, що буде з нами після? Адже поліг-опав народу цвіт, А поруч ворог сильний і жорстокий… Яким він буде, той майбутній світ? І чи з війни засвоїмо уроки? Четверта осінь вмилась у крові… І тисячі в небесний рай злетіли… Хто зна, як жити матері й вдові, Що попрощались із холодним тілом. А осінь стеле знов красу й печаль, Яку ні сльози, ні дощі не змили. Не вистачає у сім‘ї плеча… Та й осінь від війни уже стомилась. 23.10.2017. Ганна Верес (Демиденко).  |
29 листопада 2017
 |
29 листопада 2017
|
| Закрити |
