|
СЕЛА-ПРИВИДИ «Природне скорочення
населення» в українських селах в шестеро вище, ніж у містах. Тому багато сіл
стали селами-привидами. До «села без населення»
впевнено прямують в Ізяславському районі Півнева Гора, де сім живих душ
у списковому складі. Новосілка – дванадцять душ, у Волочиському районі –
Вільшани та Пальчинці, де відповідно залишилося сім і дев’ять
громадян України зовсім вже похилого віку. Півневій Горі, де колись було
майже сотня дворів, оголосили вирок — закрили школу, медпункт, інші об’єкти
соцкультпобуту. Відтак не стало тут роботи людям. Худобу з ферми відправили на
«багаті» села, туди ж – і тракторну бригаду. Порушився правічний життєвий
уклад. Від передостаннього (1989
рік) до останнього (2001 рік) перепису сільське населення Хмельниччини
зменшилося на 115,6 тисячі (14,4 відсотка). Лише за 2002 рік – на 11,3 тисячі,
– повідомляють в Хмельницькому обласному управлінні статистики. У роки ударних комуністичних
п’ятирічок сімнадцять сіл Хмельниччини опинилося на дні Дністровського моря, що
розлилося на межі Кам’янець-Подільського і Новоушицького районів. Край берега
рукотворного моря розташовані надмогильні плити: прізвища, дати народження і
смерті похованих під водою. А від села Дорогоща,
що упокоїлось на дні водойми Хмельницької АЕС (див. фото «Дорогоща»),
залишилось 365 експонатів у краєзнавчому музеї Нетішина, місті-супутнику ХАЕС.
«У 1985 році стало відомо, що Дорогоща приречена. Тоді науковий
співробітник музею Романчук Олександр Миколайович запросив у село експедицію з
Кам’янця-Подільського. Приїхала, на околиці Дорогощі, розкопала
курганний могильник доби ранньої бронзи. Знайшли фрагменти бойових сокир, серп,
горщики. А з більш нової доби: інструменти — стельмахівські, бондарські,
ковальські, гончарські, вироби тодішніх майстрів — ключі, підкови, рихви... В
музеї фотографії з отих часів. — Село славилося ремісниками, стельмахами,
бондарями, ковалями, гончарями... Виготовлені вози, брички, фаетони продавали
на базарах Острога, Ізяслава, Славути, Плужного, Ганнополя і навіть
далекої Балти. Селяни жили заможно. Чи не у кожній хаті була наймичка.
Молодиці й дівчата виготовляли речі декоративно-ужиткового мистецтва». Вихідців з Дорогощі
доля розкидала по багатьох містах країни. Частина переїхала до родичів, частина
– одержала житло в Нетішині. Шумлять віковічні сосни на березі водойми.
Вони знали кращі часи села Дорогощі. Там, на дні водойми, – могили
предків... Детальніше про життєвий
устрій села Дорогоща можна прочитати на сайті «Історична Волинь» в
статті О. Романчук «Традиційні промисли Дорогощі» http://istvolyn.info...=com_content&task=view&id=916&Itemid=25 |
10 вересня 2010
|
Маленьке село Півнева Гора
розташоване в північно-західній частині
Ізяславського району, Хмельницької області, на березі водойми Хмельницької
АЕС, і підпорядковане Білотинській сільській раді. Засноване 1603
року. За чотири кілометри на північний схід від села
розташована Хмельницька АЕС, за шість кілометрів на північний захід – місто
Острог, а за десять кілометрів на південь – Плужне. На північ від села (див.
карту) розташоване озеро – це водойма Хмельницької АЕС, тільки зараз берег її
проходить по контуру виділеному тонкою коричневою лінією, тобто село стоїть на
самому березі водойми. |
10 вересня 2010
|
| Закрити |
