|
| Зберегти школу просять жителі села Попівка, що на Смілянщині - читати далі... |
3 червня 2020
![](<a target=_blank href="http://who-is-who.ua/makets/mischerkasy2009/popivka.jpg) http://who-is-who.ua... alt='СЕЛО ПОПІВКА'> |
13 лютого 2014
|
Церква Свято-Михайлівська. Зведена на честь Архістратига Михаїла. Запереказами, село утворилося в часи Руїни (наприкінці XVII століття), коли місцеве населення ховалося біля хутора одного з вільховецьких священиків. Звідси і походження топоніму – Попівка. Мабуть тоді і було збудовано в селі першу церкву, бо в 1790 році на місці старої вже збудували нову. Церква була дерев’яна, належала до 5-го класу, землі мала 43 десятини. У середині XIX століття парафія церкви налічувала 1500 осіб, у 80-х роках ХГХ століття – 958 чоловіків, 962 жінки. У церковнопарафіяльній школі навчалося ЗО осіб. До церкви було приписано цвинтарну каплицю. Настоятелем Свято-Михайлівської церкви в селі Попівці з 80-х років XIX століття служив П. П. Пясецький. Про вигляд цієї церкви можемо судити за описом нашого земляка, книгознавця Левка Биковського, уродженця сусіднього села Вільховець: «Дерев’яна церква в Попівці, з її зелено-білими стінами назовні, трьома банями і залізними хрестами на них, справляла гарне враження. Стояла під горою і була оточена літніми деревами. З лівого боку, перед входом, була така ж сама дерев’яна дзвіниця. Всередині церква мала стародавній вигляд, з потемнілими образами та іконостасом у колонках, обвитих виноградною лозою. Поруч церкви було приходство священика». У Попівці народився самобутній художник Нифонт Мефодійович Терещенко (1867-1947). Він навчався у місцевих малярів, згодом – у Лаврській іконописній та Київській художній школах, малював ікони та картини церковного змісту, хоругви, портрети, краєвиди. Як іконописець наслідував живопис Володимирського Собору в Києві, в іншій творчій манері виконував розписи церковних хоругов, основудекоруяких складав український орнамент у вигляді стилізованих квітів. |
13 серпня 2013
|
Село розташоване за 12 км на захід від районного центру — міста Звенигородка та за 25 км від залізничної станції Звенигородка.Зміст [показати] Історія[ред.] За переказами, село утворилося у часи Руїни наприкінці XVII століття, коли місцеве населення ховалося біля хутора одного з вільховецьких священиків. Звідси і походження топоніму — Попівка. У «Сказаниях о населенных местностях…» Л. Похилевича за 1864 рік сказано, що в Попівці Звенигородського повіту проживає 1 614 жителів «обоего пола». На першому етапі колективізації у 1927 році у селі створено чотири об'єднання (комуни, артілі). Але вже у 1929 році вони об'єднались у два колгоспи: ім. Молотова (голова Горобченко) та ім. Шевченка (голова Лаптіонов). Через два роки, у 1931 році, головою колгоспу ім. Шевченка став Йосип Бадака. Земля у колгоспах оброблялась кіньми, волами. Лише у 1933 році з'явився перший трактор «Універсал». На початку 30-х років у селі проживало 2 604 жителі та налічувалось 637 дворів. Під час голодомору 1932—1933 років у селі померло близько 1000 людей (за свідченнями уродженця села І. А. Лавріненка). 272 мешканця села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 140 з них загинули, 50 нагороджені орденами й медалями. Село було окуповане німецько-фашистськими військами 1 серпня 1941 року. У 1942 році у селі утворилась антифашистська група, члени якої, маючи детекторний приймач, повідомляли жителів про фронтові події. У 1943 році група переховувала юнаків і дівчат, яким загрожувало вивезення до Німеччини. 26 січня 1944 року, у ході Корсунь-Шевченківської операції, у село ввійшли розвідники 1-го Українського фронту. 5 лютого радянські війська ввійшли у село і проголосили Радянську владу. Створено сільську раду, частину населення мобілізовано у армію. В березні 1944 року завершилось визволення Попівки. Воїнам, що полягли в боях за село, встановлено пам'ятник. Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,5 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові і технічні культури, було розвинуте тваринництво. Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 7 тисяч книг, медпункт, комбінат побутового обслуговування. В селі знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи. Сучасність[ред.] У селі функціонують НВК (навчально виховний комплекс), сільська бібліотека, Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, церква, відділення зв’язку, філія Ощадбанку, два продовольчі магазини. У 2007 році село газифіковане. У 2010 проведено освітлення центральної вулиці.У 2012 проведено капітальний ремонт братської могили. Персоналії[ред.] В селі народились: Терещенко Каленик Мефодійович (* 1879 — † 1969) — український скульптор; Терещенко Софія (* 1887 — † 1948) — українська художниця, фольклорист, етнограф. Джерела[ред.] Портал «Черкащина» Попівка у Вікісловнику? Посилання[ред.] ? http://maps.vlasenko...рос.) Література[ред.] Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. Ресурси інтернету[ред.] who-is-who.com.ua Стаття Pop?wka (12) у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том VIII (Perepiatycha — Po?aj?cie) з 1887 року (пол.) |
9 липня 2013
|
Поповка (укр. Попівка) — cело, центр сельского совета Звенигородского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Неморожской волости Звенигородского уезда Киевской губернии. История Вернуться к содержанию ? Археологические памятники с. Поповка Курганы-3 скифо-сарматская эпоха VIIст. До н.э- III ст. н.э. , №1,№2- на юговосток от села, №3 в селе. Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Поповка, село в 5-ти верстах от местечка Ольховца, при безымянном ручейке, текущем к этому местечку. По словам жителей село образовалось во времена руин, когда люди скрывались в лесах близ хутора, принадлежавшего одному из Ольховецких священников. Ныне здесь жителей обоего пола: православных 1586, римских католиков 28. Церковь деревянная, 5-го класса, во имя Архангела Михаила; построена в 1790 году на место прежней обветшавшей. В ней замечательны потир и дискос с приборами, подаренные в прошлом веке в церковь Фомой Правицким, придворным певчим, отец коего Вукола при этой церкви был священником с половины прошлого века. Земли принадлежит церкви 43 десятины. Вернуться к содержанию ? Метрические книги по селу Поповка находящиеся на хранении в ГАЧО Київська губернія Київська єпархія Михайлівська церква, с. Попівка Звенигородського повіту Неморозької волості Народження: 1817: ф.445, оп.1, спр.1; 1875-1876: ф.931, оп.1, спр.147; 1878-1880: ф.931, оп.1, спр.147; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.147; 1884-1889: ф.931, оп.1, спр.324; 1890-1894: ф.931, оп.1, спр.431; 1896-1899: ф.931, оп.1, спр.431; 1900-1910: ф.931, оп.1, спр.613; 1911-1917: ф.931, оп.1, спр.837 Шлюб: 1817: ф.445, оп.1, спр.1; 1875-1876: ф.931, оп.1, спр.147; 1878-1880: ф.931, оп.1, спр.147; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.147; 1884-1889: ф.931, оп.1, спр.324; 1890-1894: ф.931, оп.1, спр.431; 1896-1899: ф.931, оп.1, спр.431; 1900-1910: ф.931, оп.1, спр.613; 1911-1917: ф.931, оп.1, спр.837 Смерть: 1817: ф.445, оп.1, спр.1; 1875-1876: ф.931, оп.1, спр.147; 1878-1880: ф.931, оп.1, спр.147; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.147; 1884-1889: ф.931, оп.1, спр.324; 1890-1894: ф.931, оп.1, спр.431; 1896-1899: ф.931, оп.1, спр.431; 1900-1910: ф.931, оп.1, спр.613; 1911-1917: ф.931, оп.1, спр.837 |
8 липня 2013
|
(01.08.1887 – 31.08.1948) художниця, етнограф Народилася Софія Терещенко 1 серпня 1887 року у с. Попівці на Звенигородщині у бідній селянській родині. Мала хист до малювання. З 1902 по 1907 роки навчається в училищі технічного рисування барона Штігліца, потім, як вільнослухачка Академії мистецтв, відвідує клас графіки художника А. Новоскольцева. З 1911 року Софія Мефодіївна приступила до самостійної праці. Після революції повернулась на батьківщину. З 1918 року вчителювала в дівочій гімназії м. Звенигородка. Разом з братами Калеником і Нифонтом у 1920 році заснувала художню школу ім. Т. Шевченка. після закриття школи у 1922 році Софія Мефодіївна була призначена директором Звенигородського музею ім. Т.Г. Шевченка. 9 вересня 1929 року її було заарештовано і засуджено на три роки заслання до Казахстану. Повернулася до Звенигородки лише у 1944 році. Померла 31 серпня 1948 року в оточені зневаги та злиднів. На почесному місці краєзнавчого музею у Звенигородці – портрет фундаторки. За клопотанням керівництва музею 15 червня 1973 р. Софія Мефодіївна була реабілітована. Література Кримський, Аг. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного /Агатангел Кримський, – Репр. відтвор. вид. з автор. макету 1930 р. – Черкаси: Вертикаль, 2009. – 438 с.: ілюстр. Книга містить багато записів С.М. Терещенко, її малюнки. *** Іванченко, М. Доброї пам’яті слід /М. Іванченко //Шевченків край: історико-культуролог. нариси. – К., 2005. – С. 172 – 175. Софія Терещенко: [із фондів КДБ. Протокол] //Шевченків край: історико-культуролог. нариси. – К., 2005. – С. 176 – 177. Борисенко, В. Софія Терещенко /В. Борисенко //Українки в історії. – К., 2004. – С. 88 – 89. Мазуренко, О. Знівечені долі /О. Мазуренко //Реабілітовані історією: в 27 т. Черкас. обл. – Сміла, 2003. – Кн. 3. – С. 388 – 390. Хоменко, В. Тернистий шлях /В. Хоменко //Спадщина: альбом. – Звенигородка, 2002. – С. 14. Білецький, Ф. Забута Софія /Феофан Білецький //Черкас. край. – 2007. – 11 трав. – С. 8. |
9 квітня 2013
|
НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ Терещенко Каленик Мефодійович |
9 квітня 2013
|
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО! Другий день свят (1926. с. Попівка) На другий день свят, рано жінки попорають коло печі, а чоловіки коло худоби, та й ідуть до церкви. І кожне несе старцям книші, калачі, паляниці й інше. В цей день неодмінно треба дать бідним коло церкви, що хто може, бо коли людина по смерті попаде до пекла, то Матір Божа покаже це, що було дано, і випросить у Спасителя ключі од пекла й випустить ті душі. Після церкви йдуть до хати. Обідають і частуються, як і в перший день. По обіді діти несуть вечерю дальшим родичам, а потім ідуть спускатися на санках з гори. Чоловіки й жінки йдуть з вечерею до кумів, одні до других, і гостюються та колядують до пізньої ночі. Жінки й чоловіки так само проводять і третій день. (Кримський Агатангел. Звенигородщина. - Черкаси: Вертикаль, 2009. - С. 215 - 216) Книга є в наявності у Звенигородських районних бібліотеках та краєзнавчому музеї. Запитуйте і в місцевій сільській бібліотеці. А як зараз святкують у Попівці? |
8 січня 2013
|
| Закрити |
