Андрій Ємець

Кожного року 9-го травня, вшановуючи ветеранів, ми згадуємо безсмертний подвиг солдата-визволителя, героїзм і мужність усіх тих людей, на долю яких випали страшні випробування війною. На жаль, рідіють ряди ветеранів. Вони й сьогодні, через 66 років, зустрічають свято Великої Перемоги зі сльозами на очах, бо лише їм відома справжня її ціна. Не звиклі до розкоші, вони й сьогодні її не прагнуть. Присвятивши все своє життя тяжкій праці на благо батьківщини, в ім’я майбутніх поколінь, заповідають своїм нащадкам бути такими ж відданими патріотами своєї країни і свято берегти світлу пам’ять про тих, хто під зливою куль мужньо несли прапор перемоги до стін Рейхстагу, і тих, хто в тилу, в окупації не скорилися ворогу.

В історії села Попівки, як і кожного населеного пункту, існує своя книга пам’яті з іменами легендарних людей. Односельці з гордістю переповідаючи епізоди Великої Вітчизняної війни, обов’язково пригадають трагічну долю єврейки Ганни Бард. ЇЇ вважали лікарем від Бога, та найбільше поважали за глибоку людяність у ставленні до своїх пацієнтів. Коли 17-го вересня 1941 року німці увійшли до села, розпочалося полювання на прибічників радянської влади і, звичайно, євреїв. Аби уникнути фашистської наруги, Ганна і її мати прийняли отруту. Та односельці врятували молоду жінку, і вона, змушена переховуватись, не зважаючи на страх і ризик, лікувала підпільників і партизан, допомогала пораненому радянському льотчику Павлову. До речі, він 2 роки таємно жив у селянській родині, закохався в одну із дочок і, пообіцявши одружитися після війни, не став чекати перемоги, а прилетів на кукурузнику і виконав свою обіцянку. 

На жаль, доля Ганни Бард склалася трагічно. Її все ж вислідили і розстріляли. Односельці в знак шани про її добру душу і благі справи облаштували могилку, яку не забували доглядати ось уже майже 70 років. А коли земельна ділянка, де покоїться Ганна Бард, перейшла у приватну власність, односельці задумалися про перенесення праху своєї доброї землячки. На допомогу відгукнулися у єврейській общині Миргорода: знайшли місце на міському кладовищі, організували перевезення останків і поховали з належними почестями. Вшанувати пам’ять Ганни Бард прийшли представники єврейської общини, громадських організацій, міської ради. Зі шанобливим словом виступили голова єврейської общини Миргорода Михайло Рутгайзер, сільський голова Попівки Василь Ошека, спогадами про ті колишні події поділилися Марія Тимін та Євгенія Сенько.

На траурній стрічці вінка помітний напис: «Хесед Шахар» – це назва благодійного фонду, а в перекладі ці слова означають «блага справа». Ім’я Ганни Бард і її незримий подвиг, як і мільйонів інших таких же патріотів, не підлягають забуттю. І це вже наша блага справа…

Раїса Ніколаєва.