|
Товариш мій, Іван Мох, однокласник, в дев'ятім і десятім класі за однією партою, людина начитана, не те, щоб відмінник, але, за моєю думкою, куди там тим відмінникам. Бувало підемо в тир, вчитель Михаіл Іванович. Спускаємось з гори біля Супрунової школи, там тир. Іван вціляв тільки в 9 та 10. За партою ми з Іваном, позаду, Таня Кобізька і Соня Коробка. У Івана книжка, а там Енеїда: "На конях сотники фнтили, Хорунжі вусики крутили, Кабаку нюхав асаул." Дівчата читають, сміються, досміялися, що і урок зірвали. Старший брат Соні, людина в селі на виду, не дарма ж про нього писав Микола Малахута. Отож, підіть в бібліотеку. Попросіть книжку, де про брата Соні Микола писав. В ній дуже багато цікавого. про Коробку, та життя в селі. |
21 червня 2023
|
Дощу не буде. Посохнуть в грядці огірочки, Посохне кріп і бур'янець, Плаче картопелька й сумує, А сонце цілий день пече, Ось прийде вечір, Ніч настане, В росі водиці принесе, Ота водиця, як криниця, Усі нап'ються, Й нас спасе! |
21 червня 2023
|
На старість дали, Бо бач, у дитинстві, В війну ми жили, Старенькі і знову, Проклята війна, То з Заходу фюрер, Солдатів послав, Й насіння посіяв, Щоб слід не пропав І новий вже фюрер, З насіння зростав, Дорвався до влади, Й на Сході ним став. Та вже в ремесло, Зробив собі з дошки, Велике весло, Правує веслом, А досвід отой, Що той ще придумав, Як й Заходу фюрер, Руйнує покой, Щоночі у небі ракети летять, Щоб щастя з долоньки відняти в людей, Руйнує хати, Підриває мости, Довів до потопу, Тепер там біда, Не йде на травицю уже й череда, Спасають людей у човни веслярі, Коти і собаки вже теж у воді, Та просять рятунку, В такій от біді. |
21 червня 2023
|
|
21 червня 2023
|
Вже тихо у хаті, Бо дітки отам, по світу насіння, Лишивши для батька у дворі коріння, А мати. на Той Світ, гуляти пішла, А батько, ще тут, Дрівця все готує, Та грядку у весну, Щодня боронує, Розлетілись по грядці торішні листки, Не видно нічого, одні порошки, Пірнають у грядку зубки борони, Де й сили набралось? А, все, з за тинів, з пиляки взялось! Усе тепер й є, що там відбулось, Та виду дає І мати і батько, у хаті жили, Самі ж оту хату у простір дали, Ще й дітки і школа, книжки, букварі. Далеко, далеко, майнуло у дні, А батько отут, Дрівця пре у двір, Зубки в борони для життя у примір, Щоб шуму було, як й колись, шумить двір. |
21 червня 2023
|
У Чорному морі глибоко на дні, Води прибуло, Чорніє вона, Й здоров'я таке, Велика біда, Вода не солона, Її опріснили, Квітками цвіте, Померкло навколо, Одна каламуть, Загинуть креветки І медій не буде, Й скупатись до пляжу, Не можна піти. Бо можна й холеру, В воді віднайти, Бактерії всюди, Спекотне вже літо, Ще дужче намірилось воду зігріти, Там мертві собаки, корови й півні, Що вже налякало і рибу на дні, Паліччя, матраци а ще подушки, Немов би варили в воді галушки, А там, де вода, гуляла колись, Вже видно церкви, Що втопили колись, Та дзвону, навколо, По мертвім утнули: Дзень... Дзень... Дзень... Лунає вночі, Є дзвону й удень. Пшениця померла, Картопля в болоті, Бо бачте, вже, фюрер, тепер на охоті. |
21 червня 2023
|
А у небі безкрайньому, Десь крила готують, Ну, а, тутка, теж, поки що... Глибоко, глибоко пороблені нори, Сліпі черви у ріллі, За мною сумують, Хочуть тіло розточити, Зарані полюють, Щоб закрити у ящичку, Й на мотузці в яму, Та не було ходу, Й не вертіло уночі ноги на погоду, Хтось видумав, що я гостем, По Землі гуляю, Коли ж в ямі, Сорок днів, Сплю, й відпочиваю, А як майне сорок діб, В небо відлітаю, Ну, а, тутка, та частина, яка залишилась, Ще не точать тіло черви, Бо труна дебела, Лежи собі, без турбот, Точи у сні пера, Та готуйся, Щоби крила з павутини, Легкі та прозорі, Полетіти без свитини, Як комар на волі, В небо, в небо де зірок багато, Чи то в Пекло, чи до Раю, Зайти в свою хату, Колись мати народила, Та у світ пустила, Дала ноги, щоб ходити, Та бачить багато. |
21 червня 2023
|
Соловей співає, Наслухалась пісень вишня, Квіток підкидає, Співай й мені соловейку, Щоб і я послухав, Маю ваду до пісень, Тебе змалу слухав. Чує вишня в вишнику І я десь в куточку, Стою собі, та радію, В дивному садочку. Сіє пилок із квіток, Квітнуть квіти, сипле ноти, Підставляй лиш жмені, Є роботи, є пісень, Ще й меди в тарелі, Оте бджолам не в новинку, Все танцюють, та слухають, Меду відбирають. Яром, яром луна лине, Та простір дивує. Линуть хмари в вишині, Дуже сухо у ріллі, А в них є водиця. Захотілось і хмаринці, Слухати й дивиться, Зупинилась, тихесенька, Вітер лиш колише, Соловейко ж у садочку, Дивні ноти пише, Все тьохкає, та радіє, Що отак уміє. В хмари очі, в хмари вуха, Дивиться та чує, Думки різні виникають, Ось тут й заночує. Постояла, заплакала й линула водою. Як викине ячмінь колос, Не почути в садку голос, Лиш луною віддає. |
21 червня 2023
|
Лоскоче пальчики в руці, У жінки вечір такий рясний, Мрійливі крила, Й душа, як квітка, Розкрилася, Та розквітає, Полетіти б, Туди, В високе небо, До сонця, Нічні там думи розігріти, Майнути близько, Де палає, Крилате пір'я розчесати, Своє там щастя віднайти, Щоб лоскотало, Ти б, сміявся, Душа раділа, Життю, в хвилиноньку таку, Зігріло б душу,, Й журбу спалило, Там квітку щастя віднайшло. |
21 червня 2023
Запитання
Живой Павел Рудич?
Живой Павел Рудич?
Відповідь
-
-
7 червня 2023
|
| Закрити |
