Микола Княжицький
Найбільшою помилкою в українсько-польських відносинах був відхід від формули «прощаємо і просимо пробачення». Її використали польські та німецькі діячі для польсько-німецького порозуміння. Згодом, з ініціативи Папи Римського Івана Павла ІІ, таку ж формулу запропонували і підтримали українські та польські священнослужителі, а пізніше — і політики.

Відхід від цієї формули почався після ухвалення в Польщі законодавчих актів, які характеризували Волинську трагедію як геноцид.

Справа Польщі — як сприймати історію власного народу. Зрештою, прощення, як зазначав Мирослав Маринович, є духовним та індивідуальним актом. Воно не означає забуття. Але польські політики, інструменталізуючи історію та перетворюючи її на політичний інструмент, закономірно відмовилися від духовної формули, яка не перекреслювала історію, але й не дозволяла використовувати минуле для руйнування майбутньої співпраці, вигідної як українському, так і польському народам.

Формула «прощаю і прошу пробачення» була дієвою і для українців. Суспільство усвідомлювало, що нам є за що просити пробачення. Деякі військові підрозділи однієї з фракцій ОУН — ОУН(б) — знищували мирне населення. І цьому немає виправдання. І якщо вибачення поляків за пацифікацію, убивства десятків тисяч українців (дії уряду, а згодом і підрозділів, підпорядкованих уряду в екзилі) не звучать, то це не означає, що ми не маємо стати на коліна перед пам’яттю невинних жертв Волині. Українські президенти це робили.

Чому ж польські політики (суспільство, на відміну від них, продемонструвало власний гуманізм і зрілість допомогою українцям у 2022 році) забули про злочини Сталіна і Гітлера? Адже саме Сталін розпочав етнічні чистки поляків у 1937–1938 роках, убивши понад 100 тисяч невинних людей, серед яких був і прадід моєї дружини. Саме Сталін разом із Гітлером розділив Польщу та організував масові вбивства поляків у Катині та інших місцях.

Злочини Гітлера також, як виглядає, мало згадуються польськими політиками.

Чому?

Твердження про те, що Україна стає сильною і лякає Польщу конкуренцією в Європейському Союзі, з моєї точки зору, частково хибне. Навпаки, ініціатори інструменталізації історії вважають Німеччину та Росію занадто сильними, щоб дозволяти собі будувати внутрішню політику на протистоянні з ними. Українці ж, навпаки, ослаблені війною та недолугою політикою минулих років. Українців атакувати не страшно.

Ми й самі, не до кінця розуміючи болю поляків і важливості співпраці між нашими народами, не усвідомлюючи важливості побудови суспільства, яке цінує людське життя, часто виправдовуємо помилки попередніх поколінь. Це делікатне питання. І УПА, і АК вбивали мирних поляків та українців. Але і там, і там більшість становили герої, які не брали участі в таких злочинах, а віддавали життя у боротьбі проти російського та німецького агресорів.

Дивно, що твердження деяких польських політиків про боротьбу з «бандеризмом» звучать майже так само, як слова Путіна, який саме боротьбою з «бандеризмом» пояснює агресію Росії проти України.

Саме тому для мене очевидно, хто і навіщо розпочав та веде цю антиукраїнську гру. Це гра і проти України, і проти Польщі. Її легко вести, використовуючи безвідповідальність окремих польських та українських політиків.

Але я вірю в мудрість наших суспільств, які вже довели свою зрілість. Вона полягає в тому, що ми маємо пробачити і попросити пробачення, щоб спільно будувати майбутнє та бути найсильнішими союзниками в Європі.

Найбільшою помилкою в українсько-польських відносинах був відхід від формули «прощаємо і просимо пробачення». Її використали польські та німецькі діячі для польсько-німецького порозуміння. Згодом, з ініціативи Папи Римського Івана Павла ІІ, таку ж формулу запропонували і підтримали українські та польські священнослужителі, а пізніше — і політики.

Відхід від цієї формули почався після ухвалення в Польщі законодавчих актів, які характеризували Волинську трагедію як геноцид.

Справа Польщі — як сприймати історію власного народу. Зрештою, прощення, як зазначав Мирослав Маринович, є духовним та індивідуальним актом. Воно не означає забуття. Але польські політики, інструменталізуючи історію та перетворюючи її на політичний інструмент, закономірно відмовилися від духовної формули, яка не перекреслювала історію, але й не дозволяла використовувати минуле для руйнування майбутньої співпраці, вигідної як українському, так і польському народам.

Формула «прощаю і прошу пробачення» була дієвою і для українців. Суспільство усвідомлювало, що нам є за що просити пробачення. Деякі військові підрозділи однієї з фракцій ОУН — ОУН(б) — знищували мирне населення. І цьому немає виправдання. І якщо вибачення поляків за пацифікацію, убивства десятків тисяч українців (дії уряду, а згодом і підрозділів, підпорядкованих уряду в екзилі) не звучать, то це не означає, що ми не маємо стати на коліна перед пам’яттю невинних жертв Волині. Українські президенти це робили.

Чому ж польські політики (суспільство, на відміну від них, продемонструвало власний гуманізм і зрілість допомогою українцям у 2022 році) забули про злочини Сталіна і Гітлера? Адже саме Сталін розпочав етнічні чистки поляків у 1937–1938 роках, убивши понад 100 тисяч невинних людей, серед яких був і прадід моєї дружини. Саме Сталін разом із Гітлером розділив Польщу та організував масові вбивства поляків у Катині та інших місцях.

Злочини Гітлера також, як виглядає, мало згадуються польськими політиками.

Чому?

Твердження про те, що Україна стає сильною і лякає Польщу конкуренцією в Європейському Союзі, з моєї точки зору, частково хибне. Навпаки, ініціатори інструменталізації історії вважають Німеччину та Росію занадто сильними, щоб дозволяти собі будувати внутрішню політику на протистоянні з ними. Українці ж, навпаки, ослаблені війною та недолугою політикою минулих років. Українців атакувати не страшно.

Ми й самі, не до кінця розуміючи болю поляків і важливості співпраці між нашими народами, не усвідомлюючи важливості побудови суспільства, яке цінує людське життя, часто виправдовуємо помилки попередніх поколінь. Це делікатне питання. І УПА, і АК вбивали мирних поляків та українців. Але і там, і там більшість становили герої, які не брали участі в таких злочинах, а віддавали життя у боротьбі проти російського та німецького агресорів.

Дивно, що твердження деяких польських політиків про боротьбу з «бандеризмом» звучать майже так само, як слова Путіна, який саме боротьбою з «бандеризмом» пояснює агресію Росії проти України.

Саме тому для мене очевидно, хто і навіщо розпочав та веде цю антиукраїнську гру. Це гра і проти України, і проти Польщі. Її легко вести, використовуючи безвідповідальність окремих польських та українських політиків.

Але я вірю в мудрість наших суспільств, які вже довели свою зрілість. Вона полягає в тому, що ми маємо пробачити і попросити пробачення, щоб спільно будувати майбутнє та бути найсильнішими союзниками в Європі.Микола Княжицький

Запитання:
- Чи багато невикористаних земель?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Чи існує центральна система водопостачання в будинки?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Куди б Ви виділили кошти з місцевого бюджету?
Відповідь:
- Стадіон, дороги, дитячий садок

Запитання:
- Хто з видатних людей народився?
Відповідь:
- Яропуд

Запитання:
- Чи вистачає електроживлення, існують перебої в його подачі?
Відповідь:
- Вистачає

Запитання:
- Де проводить час молодь?
Відповідь:
- Бар, магазин, ставки

Запитання:
- Яка будівля є найвищою?
Відповідь:
- 3 поверхи

Запитання:
- Чи багато невикористаних житлових будинків, промислових об'єктів?
Відповідь:
- Житлових будинків мало, а стосовно промисловості то майже всі зайняті

Запитання:
- Хто з місцевих може полагодити побутову техніку?
Відповідь:
- Майстрів багато

Запитання:
- Чи багато освітлених вулиць в темний час доби?
Відповідь:
- Майже всі

Запитання:
- Скільки населення проживає, який його склад і тенденція?
Відповідь:
- Близько 2000, дуже щирі доброзичливі люди

Запитання:
- Чим мешканці опалюють свої будинки взимку ?
Відповідь:
- Газифікація+дрова

Запитання:
- Чи задоволені Ви місцевою владою?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Де найбільша щільність проживаючого населення?
Відповідь:
- Центр

Запитання:
- Які переважно дерева ростуть, чи є парк, ліс?
Відповідь:
- Чудовий парк, та прекрасний ліс, змішаного типу, переважає дуб, граб, акація, липи, каштани

Запитання:
- Які переважно дерева ростуть, чи є парк, ліс?
Відповідь:
- Чудовий парк, та прекрасний ліс, змішаного типу, переважає дуб, граб, акація, липи, каштани

Запитання:
- Чи багато безпритульних тварин?
Відповідь:
- Немає

Запитання:
- Які особливі продукти, товари виробляються, надаються послуги?
Відповідь:
- Вирощування яблук груш полуниці

Запитання:
- Чи існують ветеранські організації, які саме, їх контакти ?
Відповідь:
- Так

У нас у всіх буде сиве волосся,
бляшки в судинах,
катаракта,
подагра,
скачки тиску,
проблеми з суглобами,
проблеми з травленням,
часом сечовипусканням,
психологічні проблеми, і ще багато чого не дуже приємного, бо ми всі не стаємо молодими!

Немає чудо таблеток чи вітамінів, які б це зупинили!

Варто таки переглянути свій спосіб життя, харчування, шкідливі звички та токсичних людей поряд.

Коли все це налагодити, то лікарям залишається не так багато роботи і таки ви самі своєю поведінкою та харчуванням вирішуйте чи ви будете швидше старіти і зношувати свій організм.

Лікарі зазвичай потрібні коли є стани, де дієта (спосіб життя) не допомагає.

Почніть з себе, це найважче… і визначте відповідального за ваш організм - це маєте бути ви, бо для вас він є найдорожчим скарбом!

Здоров’я усім!

У нас у всіх буде сиве волосся,
бляшки в судинах,
катаракта,
подагра,
скачки тиску,
проблеми з суглобами,
проблеми з травленням,
часом сечовипусканням,
психологічні проблеми, і ще багато чого не дуже приємного, бо ми всі не стаємо молодими!

Немає чудо таблеток чи вітамінів, які б це зупинили!

Варто таки переглянути свій спосіб життя, харчування, шкідливі звички та токсичних людей поряд.

Коли все це налагодити, то лікарям залишається не так багато роботи і таки ви самі своєю поведінкою та харчуванням вирішуйте чи ви будете швидше старіти і зношувати свій організм.

Лікарі зазвичай потрібні коли є стани, де дієта (спосіб життя) не допомагає.

Почніть з себе, це найважче… і визначте відповідального за ваш організм - це маєте бути ви, бо для вас він є найдорожчим скарбом!

Здоров’я усім🥰

Запитання:
- e
Відповідь:
- e

e

Запитання:
- e
Відповідь:
- e

e

Микола Княжицький
Стосовно відкритого листа Зеленського Путіну вкотре нагадаю ключову річ: будь-який обмін відкритими листами або публічними заявами не є дипломатією. Це медійна кампанія, яка спрямована на будь-кого, але точно не на того, хто записаний у листі як адресат.

Вже зараз очевидно, що на Путіна лист враження не справить. Найімовірніше, він сприйматиме лист як набір фейків про Росію та російську армію, адже в путінській картині світу нічого з написаного Зеленським не підтверджується. Лише впродовж останнього тижня Путін декілька разів повторив, що російська армія просувається на всіх фронтах, економіка в чудовій формі, а рейтинги височезні як ніколи.

Відірваність Путіна від реальності не зміниться після прочитання ним листа Зеленського.

Путін не соромиться цієї війни, а пишається нею. Ця війна почалась як війна за авторитет Путіна «на районі», який він вважав своїм. Тому він веде її в стилістиці кримінальних розбірок з іншими авторитетами. Для такої війни не важливо, скільки грошей з общака витрачається або скільки твоїх бойовиків вбито. Авторитет главаря банди коштує більше за будь-які гроші або життя рядових бандитів. Тому, звісно, він не може прогнутись під лист якихось «наркоманів і нацистів, які засіли в Києві». Адже банда тоді просто не зрозуміє, за що вони вбивалися всі ці роки.

Відтак лист Зеленського не зупинить війну і не змінить ставлення Путіна до її продовження. Можливо, це намагання вплинути на російські еліти, які перебувають поруч із Путіним. Західні медіа ледь не щодня пишуть матеріали про те, як люди з оточення Путіна втомилися від війни та тупика, в який вона загнала Росію. Але це не переростає в політичні протести і не несе загрози заколоту проти Путіна. Тому що мафія не веде війн проти глави власного клану.

Можна припустити, що лист Зеленського є елементом якоїсь гри американців. Адже президент Трамп буквально за декілька хвилин після публікації заявив про підтримку пропозиції Зеленського зустрітися з Путіним. Раніше Марко Рубіо знову нагадав, що війна зайшла в тупик і все одно закінчиться за столом переговорів — рано чи пізно. І якщо Зеленському Путін міг не відповідати, то американцям доведеться відповісти. Звісно, ніхто не очікує, що це зупинить війну, але, схоже, розрахунок нашої сторони полягає в тому, що в сукупності з іншими факторами колись це все-таки станеться.

Для нас набагато важливіше те, що цього тижня Марко Рубіо зробив декілька досить проукраїнських заяв: поставки зброї йдуть, гроші виділяються, нові санкції розробляються, і взагалі США не нейтральні, а на стороні України. І це набагато сильніший аргумент для завершення війни, ніж будь-які листи.

Стосовно відкритого листа Зеленського Путіну вкотре нагадаю ключову річ: будь-який обмін відкритими листами або публічними заявами не є дипломатією. Це медійна кампанія, яка спрямована на будь-кого, але точно не на того, хто записаний у листі як адресат.

Вже зараз очевидно, що на Путіна лист враження не справить. Найімовірніше, він сприйматиме лист як набір фейків про Росію та російську армію, адже в путінській картині світу нічого з написаного Зеленським не підтверджується. Лише впродовж останнього тижня Путін декілька разів повторив, що російська армія просувається на всіх фронтах, економіка в чудовій формі, а рейтинги височезні як ніколи.

Відірваність Путіна від реальності не зміниться після прочитання ним листа Зеленського.

Путін не соромиться цієї війни, а пишається нею. Ця війна почалась як війна за авторитет Путіна «на районі», який він вважав своїм. Тому він веде її в стилістиці кримінальних розбірок з іншими авторитетами. Для такої війни не важливо, скільки грошей з общака витрачається або скільки твоїх бойовиків вбито. Авторитет главаря банди коштує більше за будь-які гроші або життя рядових бандитів. Тому, звісно, він не може прогнутись під лист якихось «наркоманів і нацистів, які засіли в Києві». Адже банда тоді просто не зрозуміє, за що вони вбивалися всі ці роки.

Відтак лист Зеленського не зупинить війну і не змінить ставлення Путіна до її продовження. Можливо, це намагання вплинути на російські еліти, які перебувають поруч із Путіним. Західні медіа ледь не щодня пишуть матеріали про те, як люди з оточення Путіна втомилися від війни та тупика, в який вона загнала Росію. Але це не переростає в політичні протести і не несе загрози заколоту проти Путіна. Тому що мафія не веде війн проти глави власного клану.

Можна припустити, що лист Зеленського є елементом якоїсь гри американців. Адже президент Трамп буквально за декілька хвилин після публікації заявив про підтримку пропозиції Зеленського зустрітися з Путіним. Раніше Марко Рубіо знову нагадав, що війна зайшла в тупик і все одно закінчиться за столом переговорів — рано чи пізно. І якщо Зеленському Путін міг не відповідати, то американцям доведеться відповісти. Звісно, ніхто не очікує, що це зупинить війну, але, схоже, розрахунок нашої сторони полягає в тому, що в сукупності з іншими факторами колись це все-таки станеться.

Для нас набагато важливіше те, що цього тижня Марко Рубіо зробив декілька досить проукраїнських заяв: поставки зброї йдуть, гроші виділяються, нові санкції розробляються, і взагалі США не нейтральні, а на стороні України. І це набагато сильніший аргумент для завершення війни, ніж будь-які листи. Микола Княжицький

Польща хоче не лише забрати у Зеленського орден Білого Орла.
А ще польських містах почали знімати українські прапори.
Ого, аж колишній посол Польщі повертає українську нагороду.
А з оточення нового польського президента вже звучить:
“Зеленський повинен вибачитись”
І знаєте…
Я довго думав над усім цим.
Приводив собі якісь факти, аргументи
І от почув цікаву думку від пана Магери, яка видалась мені дійсно цікавою
Може, не треба чекати, поки в нас щось заберуть?
Може, інколи треба самому покласти на стіл те, чим тебе почали тикати в лице?
Особливо якщо цей орден свого часу носив Мусоліні.
Так, той самий Мусоліні
Фашист
Диктатор
І головне, що в Польщі ніхто навіть і не збирався забирати в Мусоліні той орден
І от тут виникає логічне питання
І дійсно, а як країна, яка п'ятий рік стримує російський фашизм та нацизм може спокійно носити нагороду в одному списку з Мусоліні?
Може, варто було б повернути цей орден самим.
Спокійно, без криків та істерик
Від імені народу України!
Красиво обгорнувши словами:
“Ми вдячні польському народу за підтримку України.
Ми цього ніколи не забудемо.
Але ми не можемо носити нагороду, яку колись вручали фашистському диктатору Мусоліні”.
І знаєте, що було б найцікавіше, на мою думку?
Якби це зробив не лише Зеленський.
А й Ющенко.
Бо він теж має цей орден
І тоді це був би вже не жест однієї людини.
Не образа від Зеленського
Не якась там емоція
Тоді це була б позиція держави.
Адже Зеленському цей орден вручали не просто як людині чи президенту
Його вручали Україні
Українському народу
Нашому спротиву російській агресії
І якщо сьогодні частина польських політиків вирішила перетворити цю нагороду на інструмент приниження —
то, може, варто і дійсно повернути її першими.
Щоб у Варшаві нарешті зрозуміли, що з Україною не можна говорити мовою ультиматумів.
І ще одне.
Я прекрасно пам’ятаю, як поляки допомагали українцям, та і зараз допомагають
Як приймають у себе біженців, відкривають двері допомоги тим хто втік від війни
І за це полякам — людська подяка.
Але є й інша Польща.
Та, яка сьогодні вирішила будувати свою політику на старих образах
На виборчих гаслах
На темі УПА
На вимогах “вибачень”
На знятті українських прапорів з ратуш своїх міст
І от саме з цією Польщею Україна повинна говорити твердо.
Бо дружба — це не коли тобі кожен день нагадують, що ти комусь щось “винен”
Не коли тебе намагаються виховувати, а в самих — “лице в пушку”
І не коли під час війни починають міряти твою гідність своїми історичними претензіями.
Ми занадто дорого платимо за своє існування, щоб дозволяти комусь розмовляти з нами зверхньо...

Польща хоче не лише забрати у Зеленського орден Білого Орла.
А ще польських містах почали знімати українські прапори.
Ого, аж колишній посол Польщі повертає українську нагороду.
А з оточення нового польського президента вже звучить:
“Зеленський повинен вибачитись”
І знаєте…
Я довго думав над усім цим.
Приводив собі якісь факти, аргументи
І от почув цікаву думку від пана Магери, яка видалась мені дійсно цікавою
Може, не треба чекати, поки в нас щось заберуть?
Може, інколи треба самому покласти на стіл те, чим тебе почали тикати в лице?
Особливо якщо цей орден свого часу носив Мусоліні.
Так, той самий Мусоліні
Фашист
Диктатор
І головне, що в Польщі ніхто навіть і не збирався забирати в Мусоліні той орден
І от тут виникає логічне питання
І дійсно, а як країна, яка п'ятий рік стримує російський фашизм та нацизм може спокійно носити нагороду в одному списку з Мусоліні?
Може, варто було б повернути цей орден самим.
Спокійно, без криків та істерик
Від імені народу України!
Красиво обгорнувши словами:
“Ми вдячні польському народу за підтримку України.
Ми цього ніколи не забудемо.
Але ми не можемо носити нагороду, яку колись вручали фашистському диктатору Мусоліні”.
І знаєте, що було б найцікавіше, на мою думку?
Якби це зробив не лише Зеленський.
А й Ющенко.
Бо він теж має цей орден
І тоді це був би вже не жест однієї людини.
Не образа від Зеленського
Не якась там емоція
Тоді це була б позиція держави.
Адже Зеленському цей орден вручали не просто як людині чи президенту
Його вручали Україні
Українському народу
Нашому спротиву російській агресії
І якщо сьогодні частина польських політиків вирішила перетворити цю нагороду на інструмент приниження —
то, може, варто і дійсно повернути її першими.
Щоб у Варшаві нарешті зрозуміли, що з Україною не можна говорити мовою ультиматумів.
І ще одне.
Я прекрасно пам’ятаю, як поляки допомагали українцям, та і зараз допомагають
Як приймають у себе біженців, відкривають двері допомоги тим хто втік від війни
І за це полякам — людська подяка.
Але є й інша Польща.
Та, яка сьогодні вирішила будувати свою політику на старих образах
На виборчих гаслах
На темі УПА
На вимогах “вибачень”
На знятті українських прапорів з ратуш своїх міст
І от саме з цією Польщею Україна повинна говорити твердо.
Бо дружба — це не коли тобі кожен день нагадують, що ти комусь щось “винен”
Не коли тебе намагаються виховувати, а в самих — “лице в пушку”
І не коли під час війни починають міряти твою гідність своїми історичними претензіями.
Ми занадто дорого платимо за своє існування, щоб дозволяти комусь розмовляти з нами зверхньо...

Пам'ятник Булгакову демонтувала не Україна, а російські ракети по Києву.

Сам же видатний російський письменник, що волею долі проживав тут, в найстрашніші роки фізичного знищення своїх українських колег та Голодомору, чомусь не підіймав голос на захист ідей гуманізму та людяності - а навпаки присягнув людожерському сталінському режиму (мабуть мучався, так, але служив Швондерам).

Тому дивно чути обурливі претензії окремих українських лідерів думок щодо демонтажу його пам'ятника - в Україні Булгаков, не заслуговує світла київських вулиць, залиште йому спокій книжкових полиць.

Та і преклоніння перед добрим дияволом вже давно себе вичерпало на цих землях, а просто використовується як зайвий гачок імперії в нашому тілі;
і якщо дійсно вважаєте боягузтво найбіільшим гріхом - майте сміливість визнати це.

Valeriy Prozapas

Пам'ятник Булгакову демонтувала не Україна, а російські ракети по Києву.

Сам же видатний російський письменник, що волею долі проживав тут, в найстрашніші роки фізичного знищення своїх українських колег та Голодомору, чомусь не підіймав голос на захист ідей гуманізму та людяності - а навпаки присягнув людожерському сталінському режиму (мабуть мучався, так, але служив Швондерам).

Тому дивно чути обурливі претензії окремих українських лідерів думок щодо демонтажу його пам'ятника - в Україні Булгаков, не заслуговує світла київських вулиць, залиште йому спокій книжкових полиць.

Та і преклоніння перед добрим дияволом вже давно себе вичерпало на цих землях, а просто використовується як зайвий гачок імперії в нашому тілі;
і якщо дійсно вважаєте боягузтво найбіільшим гріхом - майте сміливість визнати це.

Valeriy Prozapas

Запитання:
- Ви хотіли б тут жити?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Ви хотіли б тут жити?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Ви хотіли б тут жити?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Ви хотіли б тут жити?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- e
Відповідь:
- e

Запитання:
- e
Відповідь:
- e

e

Запитання:
- e
Відповідь:
- e

Запитання:
- e
Відповідь:
- e