Ірина Грицаюк Село відоме з 18 століття. Воно займає територію міста Грачов (Іргачов), яке було зруйноване татарами. Свою назву Рогачі отримало в 1746 році. Належало до Погребищанського ключа, а у 1790 році перейшло до генерала Любовицького, який у 1805 році продав його пану Карницькому за 70 тис. рублів золотом. Карницький побудував маєток на околиці села, де мешкав зі своєю родиною : дружиною та синами - Цезарем та Венциславом. [ред.] Пам'ятки Панський маєток у селі зберігся і до наших днів, за часів Радянської влади будівлю почали використовувати середню школу (до 8 класу). А з 1991 року маєток пустував, на даний момент там ведуться ремонтні роботи. Ще однією історичною та архітектурною памяткою був храм Покрови Пресвятої Богородиці побудований у 18 столітті. У ці часи відбулася боротьба між Польщею та Російською імперією, наприкінці 18 століття Рогачі надовго стали частиною православної Російської імперії, позбувшись католицьких утисків. Рогачівська церква була типовою для того часу трикупольною деревяною спорудою. Розкішною була церковна бібліотека. У Рогачівському Покровському храмі перебувало чимало рідкісних стародруків, виданих десятиліття тому у друкарнях Києва, Чернігова, Москви. Особливо виділялось велике і коштовне напристольне «Євангеліє», яке виносили з вівтаря для читання мирянам під час богослужіння. Крім нього, у храмі перебували книги «Апостол», «Псалтир», «Часослов», «Октоїх», «Четьї мінеї» («Житія святих»), «Тріоді», «Служебники», молитвослови, збірки акафістів. Оригінальним явищем того часу була обовязкова наявність у рогачівській церкві медичних книг — «Пастырское увещание о привитии коровьей оспы», «Лечение болезней простыми средствами». На подвірї біля церкви височіла дзвінниця на чотири дзвони. Найбільший важив 12 пудів (200 кг), ще один — 8пудів, а два менші — по 3 пуди.
|