Форум Рыжавки

Вопросы-ответы Интервью Все записи

2

Безверхній Віктор, пользователь 1ua
Віктор Безверхній



 

'МОЙ ДЕД НЕ ТОЛЬКО ПОДКОВАЛ БЛОХУ, НО И НАДЕЛ ЕЙ НА ЛАПКИ ЦЕПЬ, КОТОРУЮ ЗАКРЫЛ НА ДЕЙСТВУЮЩИЙ(!) ЗАМОК!'

07.04.2008 18:24

Дело выдающегося украинского мастера микроминиатюры Михаила Маслюка продолжил его внук, 25-летний Сергей Тетерин, создавший серию работ, которые не рассмотреть невооруженным глазом

Игорь ОСИПЧУК 'ФАКТЫ' (Жмеринка-Киев)

'В СССР было трое микроминиатюристов-виртуозов, создававших феноменально маленькие вещи: Эдуард Казарян, Николай Сядристый (живет в Киеве. - Авт.) и мой дед Михаил Маслюк (жил в Жмеринке Винницкой области. - Авт.), - говорит 25-летний мастер микроминиатюры Сергей Тетерин. - Их работы находятся, например, в постоянной экспозиции одного из богатейших музеев мира - Политехнического в Москве. Именно там демонстрируется знаменитая роза, помещенная Сядристым внутрь отверстия, высверленного в... человеческом волосе! Стенки волоска утончены до прозрачности. Через них видно цветок (смотреть нужно в микроскоп). Из работ моего деда представлено несколько вещей, в том числе выставка на... срезе волоса. На нем дед поместил 70(!) предметов из золота, от микроскопических копий Останкинской телевышки и одной из башен Московского кремля до слесарных инструментов. Пылинка по сравнению с ними кажется скалой!'

'На одном лейкоците крови могли бы поместиться 30 микроскопических паровозиков Маслюка'

С 25-летним Сергеем Тетериным мы встретились там, где жил и создавал шедевры его дед Михаил Маслюк, - в скромной двухкомнатной квартире в хрущевке в провинциальном городе Жмеринка, что на Виннитчине. Сергей оказался единственным из потомков мастера, которому передался талант создавать микроминиатюры.

- Доводилось читать, что самая маленькая работа вашего дедушки - микроскопический паровоз - занесен в Книгу рекордов Гиннесса, - обращаюсь к собеседнику.

- Эта работа объемом 48 кубических микрон (человеческий волос кажется по сравнению с ней гигантом) демонстрируется в Москве, в Политехническом музее. У деда был хороший микроскоп, но и через его окуляр паровозик был виден, как видна невооруженным глазом копеечная монета, размещенная в противоположном конце комнаты. По крайней мере, так рассказывал дедушка о сложностях, с которыми столкнулся при создании шедевра. Конечно же, работать приходилось между ударами сердца. Ведь при каждом толчке пульса рука дергается - это хорошо видно, когда смотришь через микроскоп на зажатый в руке инструмент. Да и дышать следовало очень аккуратно, чтобы не сдуть микроскопические детали. Дедушка клал их в белую пластиковую коробочку размером с ноготь мизинца. Впрочем, и на столь небольшой поверхности детальки часто терялись. Искать их приходилось с помощью микроскопа. Это отнимало много времени, заставляло нервничать. А если ты расстроен, сердце бьется чаще, значит, работа еще более усложняется, ведь становятся короче промежутки между ударами сердца. Вот дедушка и придумал ставить чернильную точку и складывать детальки вокруг нее. Объем паровозика, о котором вы говорите, измерили с помощью электронного микроскопа на кафедре физики металлов Киевского политехнического института: 48 кубических микрон. Семейное предание гласит, что один из ученых, проводивших замеры, с восторгом заметил: 'В крови человека есть мельчайшие частицы - лейкоциты. Так вот, на каждом из них может уместиться целое железнодорожное депо из 30 микроскопических паровозиков!' Мне тоже в прессе попадалась информация о том, что этот шедевр занесен в Книгу рекордов Гиннесса. Но, скорее всего, журналисты ошиблись, ведь дедушка не получал сертификата из редакции этого британского издания, да и заявки на регистрацию своего достижения не подавал.

- Делал ли Михаил Маслюк микроминиатюры для кого-либо из известных артистов, высокопоставленных лиц?

- Он обожал Майю Плисецкую! Ездил в Москву на ее спектакли и сделал ее миниатюрный скульптурный портрет. Каким-то образом передал работу балерине и вскоре получил от нее письмо с благодарностью и замечанием: мол, шея вышла неудачной. Дело в том, что у Плисецкой шея, действительно, узнаваемая, многие называют ее лебединой. Дедушка вновь засел за работу. Получив новую скульптуру, балерина написала, что теперь он ее изобразил такой, как в жизни. Дедушка был счастлив. Он создал скульптурные портреты многих известных деятелей литературы и музыки: Тараса Шевченко, Леси Украинки, Петра Чайковского... Кстати, среди более чем 500 его работ есть томик Пушкина, который в 165 раз меньше макового зернышка! На каждой странице написано стихотворение.

'Дедушка снимал фотоаппаратом размером с горошину'

- Виртуозы микроминиатюры порой устраивали негласные соревнования, - продолжает Сергей. - Например, Казарян сделал настоящую скрипку размером всего 14 миллиметров - примерно как кубик сахара-рафинада. Дед узнал об этом и смастерил скрипочку поменьше. Сядристый перещеголял обоих: его скрипка имела длину всего 3,45 миллиметра! Дедушка ответил балалайкой с маковое зернышко. После этого Сядристый сделал балалаечку, которую поместил в футляр из макового зернышка. И дед принялся за новую работу: в футляр из макового зернышка поместил музыканта, балалайку, пюпитр для нот и скамеечку!

Вот еще пример. Один из асов представил на выставке замочек, который во много раз меньше макового зернышка. Подпись гласила: это самое маленькое действующее изделие. Дедушка заметил, что созданный им микроскопический паровозик запросто может проехать через отверстие замка и еще останется место для такого же паровоза, движущегося во встречном направлении.

- Почему микроминиатюристы сравнивают свои работы именно с маковым зернышком?

- Это удобно, ведь площадь среза зернышка около одного квадратного миллиметра. К слову, дед сделал столь миниатюрную балерину, что на срезе макового зерна мог бы уместиться целый кордебалет из танцовщиц такого размера.

- Он и блоху подковал?

- Для хорошего мастера эта задача сложности не представляет, поэтому дедушка подковал блоху особым образом: поставил подковки, надел блохе на лапки цепь и закрыл ее на микроскопический действующий замочек.

Михаил Маслюк создал более 500 работ, однако в семье осталось лишь несколько из них. Почти все хранится в музеях. Но больших доходов мастеру его работа не приносила, у него даже автомобиля не было.

- Дедушка любил ходить пешком с необычной тростью: вмонтировал в нее миниатюрный фотоаппарат, - рассказывает Сергей. - Затем эту трость купил какой-то музей. А самый маленький из его фотоаппаратов - размером с горошину - демонстрируется в уже упоминавшемся Политехническом музее. Дедушка нарезал для него узенькую-преузенькую пленочку и делал великолепные снимки. Причем печатал фото как обычных размеров, так и микроскопических. Сейчас покажу вам.

Парень подает коробку, на дне которой видны какие-то точечки. Смотрю на них через увеличительное стекло. Оказывается, это фотопортреты!

'Секрет дедовых часов не смогли разгадать даже специалисты Московского часового завода'

Интересно, что Михаил Маслюк создал десятки оригинальных часов. Причем одни из них - с вмонтированным внутрь маятником - были отправлены на Второй московский часовой завод. Тамошние специалисты долго возились с диковинным изделием, пытались разобраться в его конструкции, однако у них ничего не вышло. Написали Маслюку: 'Ну, и задачку вы нам задали! Разгадать ее не смогли'. К слову, согласно семейному преданию, счет отремонтированным часам Маслюк открыл, когда ему было всего семь лет. В доме сломались ходики. Отец все не находил времени отвезти их в город, в мастерскую. Однажды, когда взрослых не было дома, Миша разобрал часы, обнаружил и устранил причину поломки: между двумя шестеренками механизма застряла муха. Мальчик ее вытащил, и часы пошли.

- Микроминиатюрой дед увлекся после 30 лет, до этого занимался изготовлением оригинальных часов и музыкальных инструментов, - говорит Сергей. - В середине 1950-х ему попалась заметка о том, что промышленность освоила выпуск электродвигателей размером с наперсток. Дедушка загорелся идеей сделать еще меньше. Получилось! Более того, он изготовил действующую электропилу размером с двухкопеечную монету. Следующий его электродвигатель был как половинка спичечной головки. Но и это не оказалось пределом: еще один электромоторчик получился меньше пшеничного зернышка. На всесоюзной выставке моторчик испытали, он сделал полторы тысячи оборотов и заглох. Для столь миниатюрной машины и это неплохой результат. А затем дедушка стал делать мельчайшие художественные произведения. Первую их выставку разместил на циферблате ручных часов, вторую - на срезе макового зернышка, третью - на срезе волоса.

Михаил Маслюк хотел, чтобы кто-то из четырех внуков продолжил его дело. Интерес к нему передался только мне, самому младшему. Когда дедушка умер, мне было 13 лет, так что обучить меня он не успел. Но в 19 я почувствовал, что хочу заниматься микроминиатюрой. Как раз заканчивал музыкальное училище. Дедушка, кстати, тоже выступал в оркестре, умел играть на многих музыкальных инструментах. У него была скрипка, которую сделал собственными руками. Он и стихи писал. У деда есть такая работа: на верхней части единички, отчеканенной на советской копейке, написан текст песни. Вот и я первую свою работу сделал на советской копейке. Помните, на ней герб СССР? На гербе снопы пшеницы, переплетенные лентой. Так вот, на этих лентах я написал имена и фамилии ребят, с которыми заканчивал музучилище. Сейчас мне 25 лет, и на моем счету серия работ. Взгляните на эти.

Мастер дает мне коробочку, в которую помещена иголка. В ее ушке еле различима какая-то зазубринка. Смотрю через увеличительное стекло: зазубринка оказалась балериной, застывшей в танце. Рассматриваю следующую работу: на срезе макового зернышка поместились два молоточка...

- Думаю, со временем мне удастся по примеру деда расположить на этой площади несколько десятков вещей, - комментирует мастер. - Хотя хочется создать что-то свое, оригинальное. А еще пытаюсь составить каталог дедушкиных работ. Надеюсь, прочтя вашу статью, работники музеев откликнутся и помогут мне в сборе сведений.


26 июня 2016

Безверхній Віктор, пользователь 1ua
Віктор Безверхній



ЧОМУ СТУДЕНТКА ВІННИЦЬКОГО МЕДУНІВЕРСИТЕТУ ВІДДАЛА ЙОГО У ДИТБУДИНОК - СИН ДІЗНАВСЯ ЧЕРЕЗ РОКИ. Він вже знайшов батька. Тепер просить відгукнутися матір та її родичів

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

 

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='3'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='4' width='4'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Описание: <a target=_blank href="http://www.tviybiznes.com/images/spacer.gifhttp://www.tviybizne... height='1' width='1'>

Багато з нас не вміють цінувати родинне тепло та затишок. А той, хто змалечку позбавлений його, до останку буде прагнути знайти рідну душу і поділитися з нею найсокровеннішим.

Рудольф Іванович Левков, житель м. Ладижина, саме з таких. Його дитячі та юнацькі роки пройшли в Іванофранківському інтернаті, куди він потрапив у повоєнні роки. Мабуть, неважко уявити нелегке сирітське життя, яке йому довелося пережити, коли немає не тільки братів, але й родичів. Потім були училище, самостійна робота, служба в армії. Життя потроху почало налагоджуватися. Невдовзі чоловік зустрів своє перше кохання, одружився. Згодом у родині з’явилося двоє маленьких дітей, подружжя отримало власну квартиру в Дніпропетровську. Жахлива автокатастрофа обірвала життя молодої дружини, разом з нею забравши у Рудольфа Івановича двох дітей. Чоловік знову залишився у цьому світі самотнім, він навіть у відчаї хотів накласти на себе руки.

Проте сила волі все ж таки перемогла. Рудольф Іванович, розмінявши квартиру, де все довкола нагадувало про близьких йому людей, переїхав до міста Ладижина Вінницької області. Пізніше він зрозуміє, що доля не випадково закинула його саме на Вінниччину.

...Душевні рани потроху загоїлися. Він познайомився з жінкою, яка самотужки виховувала двох дітей, одружився з нею, всиновивши її молодшого сина. Більше двох десятків років пролетіли, як одна хвилина. А потім знову почалася чорна смуга. Дружина Рудольфа Івановича раптово захворіла на невиліковну хворобу та померла. Знову людина залишилася у цьому світі без рідної душі.

Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, чоловік не замкнувся у собі, а почав брати активну участь у суспільному житті міста. Проте його не покидали думки про своє минуле, тож він вирішив спробувати знайти батьків або хоча б родичів. Через військовий комісаріат дізнався, що його батько, Левков Іван Іванович, під час війни був кадровим офіцером-артилеристом, нагороджений багатьма бойовими нагородами. Після закінчення війни він ще деякий час служив у військах Московського військового округу. А ще сповіщалось, що у 1947 році Іван Іванович одержав військову пенсію у м. Гайсин Вінницької області. Чоловік негайно вирушив до Гайсина і дізнався, що його батько проживав тут, але у 1974 році помер. Він знайшов будинок, де проживав з другою дружиною батько, провідав його могилу. Від людей дізнався, що друга батькова дружина померла у 1990 році, а будинок нині належить її сину від попереднього шлюбу. Він здав її квартиронаймачам, а сам мешкає з сім’єю у Криму. На щастя, залишилися деякі батькові фотографії, він бере їх собі, а від сусідів дізнається адресу зведеного брата. Проте появу нового родича там зустріли без особливої радості, міркуючи, що ним керують якісь корисливі мотиви щодо батькової спадщини. Невдовзі син дізнається, що батько народився у с. Рижавка Жмеринського району.

У селі він знаходить свою тітку, від якої дізнається, що у батька були ще менші брат з сестрою, котрі зараз проживають у Вінниці та Києві. Рудольф Іванович відвідує могили дідуся та бабусі, одержує у подарунок декілька сімейних фотографій та залишає свої координати, сподіваючись на появу когось з родичів у селі.

Минає декілька місяців - і чоловік отримує радісну звістку. Його тітка разом з двоюрідним братом гостювали у селі, де й дізналися про його приїзд. Після хвилюючої телефонної розмови вони запросили його до себе у гості до Вінниці. Неможливо передати тих радісних почуттів, що вирували у душах людей, які зустрілися вперше через більше ніж шістдесят літ. Тітка, яка стала двічі вдовою, розповіла, що чула про його існування, проте не знала, де він знаходився. Від неї він почув, що його мати, Горностай Євдокія, 1924 року народження, була студенткою Вінницького медінституту, після закінчення якого у 1950 році працювала лікарем-гінекологом у Немирові. Народився Рудольф Іванович у Вінниці у пологовому будинку по вул. Пушкінській. Після війни сім’я батька проживала у Немирові. Під час голоду 1947 року мати, щоб врятувати дитину, здає його до дитбудинку. Через деякий час батьки вдочеряють маленьку дівчинку, але сімейні стосунки дають тріщину і сім’я розпадається. Батько одружується і переїздить жити до Гайсина, а мати залишається з дочкою у Немирові. Тут вона працювала до виходу на пенсію, а потім виїхала жити разом з сім’єю дочки. На жаль, це поки всі відомості про матір та її сім’ю.

У Вінниці, крім тітки, проживають його двоюрідні брат з сестрою, а також двоюрідні племінники. У людини з’явилося одразу багато близьких, які з радістю та теплом прийняли його у свою родину. Від них він дізнається, що дядько, який проживав у Києві, торік помер, але там залишилися його дружина та двоюрідна сестра з сім’єю, а двоюрідний брат декілька років тому виїхав з родиною до США, де працює професором в одному з університетів. Рудольф Іванович телефонує до Києва і одержує запрошення у гості. Знову хвилююча зустріч близьких людей, спогади та радість. Він дізнається адресу двоюрідного брата з Америки, пише йому листи з розповіддю про свою долю, з нетерпінням очікуючи на відповідь.

Рудольф Іванович й досі продовжує розшукувати свою матір та її родичів. Сподіваємося, що ця публікація у газеті допоможе йому в цьому пошуку.

за матеріалами '33channel.vinnitsa.com'





25 июня 2016

Безверхній Віктор, пользователь 1ua
Віктор Безверхній


РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ


ПАНАСЮК САВА ОЛЕКСІЙОВИЧ,

 1881 року народження, с. Рижавка Жмеринського району, українець, із селян, писменний, бригадир дорожньої бригади, одружений,  1  дитина. Арештваний  04.12.1937 р. Звинувачений за статтею 54–10 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінницької області від  07.12.1937  року ув’язний на 10 років Виправно-Трудових Таборів.

Стаття 54-10 «Пропаганда или агитация, содержащие призыв к свержению, подрыву или ослаблению Советской власти или к совершению отдельных контрреволюционных преступлений (ст.ст.54-2 - 54-9 настоящего Кодекса), а равно распространение или изготовление или хранение литературы того же содержания влекут за собой - лишение свободы на срок не ниже шести месяцев.

Те же действия при массовых волнениях или с использованием религиозных или национальных предрассудков масс, или в военной обстановке, или в местностях, объявленных на военном положении, влекут за собой - меры социальной защиты, указанные в ст.54-2 настоящего кодекса».

Стаття 54-2. «Вооруженное восстание или вторжение в контрреволюционных целях на советскую территорию вооруженных банд, захват власти в центре или на местах в тех же целях и, в частности, с целью насильственного отторгнуть от Союза ССР и отдельной союзной республики какую-либо часть ее территории или расторгнуть заключенные Союзом ССР с иностранными государствами договоры влекут за собой - высшую меру социальной защиты - расстрел или объявление врагом трудящихся с конфискацией имущества и с лишением гражданства союзной республики и, тем самым, гражданства Союза ССР и изгнание из пределов Союза ССР навсегда, с допущением при смягчающих обстоятельствах понижения до лишения свободы на срок не ниже трех лет, с конфискацией всего или части имущества».

Рабілітований, Вінницькою облпрокуратурою; Дата: 11.01.1990; [№: 23620];


25 июня 2016

Безверхній Віктор, пользователь 1ua
Віктор Безверхній





Кірімов Іван Захарович, член ВО 'Батьківщина'; колишній народний депутат України.

Народився  21.01.1943 (с.Рижавка, Жмеринський р-н, Вінн. обл.) в сім'ї колгоспників; українець.; дружина Софія Іванівна - педагог; має трьох  синів.

Освіта: Горлівський педагогічний інститут іноземних мов, вчитель.

03.2006 кандидат в народні депутати України від Блоку Ю.Тимошенко, N 144 в списку. На час виборів: голова Іванківської райдержадміністрації, член  ВО 'Батьківщина'.

Народний депутат України 3 скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ  N 95, Київська  область. На час виборів: народний депутат України. Член ґрупи 'Незалежні' (07.1998-07.99), член фракції 'Батьківщина' (з 07.1999); голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення державної політики у сфері захисту громадського здоров'я та медико-соціальних проблем Чорнобильської катастрофи Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (з 07.1998). Народний депутат України 2 скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Іванківський виборчий округ N 218, Київська область Голова підкомітету з питань Зони відчуження Комітету з питань Чорнобильської катастрофи. Член ґрупи 'Конституційний центр' (до цього - член ґрупи 'Державність'). На час виборів: Іванківська селищна рада народний депутат, голова.

1961-63 - студент, Київський педагогічний інститут іноземних мов. 1963-67 - служба на флоті. 1967-69 - студент, Горлівський педагогічний інститут іноземних мов. 1969-72 - учитель іноземних мов, м.Стаханов. 1972-92 - корреспондент, завідувач відділу, редакція районної газети 'Трибуна праці' (з перервами). 1980-81 - військовий перекладач у ВМФ СРСР. 1981-88 - лектор, Іванківський РК КПУ. 1992-94 - голова, Іванківська селищна рада народний депутат 03.2005-02.07 - голова, Іванківська райдержадміністрація. Був головою Київської обласної організації Всеукраїньського об'єднання 'Батьківщина'.

Заслужений журналіст України (1997).

Автор поетичних збірок: 'І радість, і сум' (1997), 'Коли на серце, як на луг' (1997), 'Збираю по перлині' (1998), 'Осінні гомони' (1999), 'Мене втіша пелюстка свічки' (2001), 'Як на чоло...' (2001), 'Гаванські ночі' (2001).

Володіє анґлійською, французькою,іспанською, італійською, польською, азербайджанською мовами.

Захоплення: історія, краєзнавство, археологія, народна медицина.


12 июня 2016

Безверхній Віктор, пользователь 1ua
Віктор Безверхній





ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА ШАНА


Спільний список жителів села Потоки та села Рижавка 166 осіб,
які загинули або померли від ран під час війни 1941-1945рр.


Андрієць Арсеній Калинович ( )
Антоненко Григорій Кузьмич (1915)
Антощук Антон Тимофійович (1924)
Астанаєв Іван Кіндратович ( )

Бабій Степан Іванович (1918)
Безверхній Микола Мефодійович (1921)
Безверхній Петро Давидович (1905)
Безрук Іван Лаврентійович (1912)
Березовський Костянтин Трохимович (1920)
Бєлінський Іван Тимофійович (1924)
Блажко Авксентій Іванович ( )
Блажко Андрій Васильович (1924)
Блажко Олександр Якович (1925)
Бондаренко Григорій Олександрович (1895)
Бондаренко Йосип Іванович (1903)
Бондаренко Сергій Трохимович (1926)
Братунь Митих Микитович (1925)
Братунь Прокіп Артемович (1896)
Буратевич Андрій Степанович (1925)

Веретник Семен ЗІновійович (1916)
Власюк Андрій Михайлович (1920)
Власюк Леонід Михайлович (1925)
Войтко Василь Никандрович ( )
Войтко Микола Захарович (1926)
Войтко Харитон Данилович (1904)
Волос Іван Семенович (1907)
Волос Кирило Семенович (1903)
Врітков Роман Мурійович (1917)
Вусик Василь Йосипович (1922)
Вусик Іван Давидович (1920)

Загоруйко Григорій Корнійович (1901)
Загоруйко Кирило Карпович ( )
Заїка Василь Іванович (1924)
Заїка Василь Никанорович (1925)
Заїка Кузьма Арсенійович (1924)
Заїка Микола Арсенійович (1926)
Заїка Яків Арсенійович (1924)
Змислинський Костянтин Павлович ( )
Зюбровський Йосип Семенович (1917)
Зюбровський Микола Йосипович (1919)

Кадлуцький Пилип винович (1924)
Каленик Василь Федорович (1923)
Каленик Захар Максимович (1921)
Каленик Петро Костянтинович (1918)
Каленик Петро Миколайович (1919)
Камінський Іван Федорович (1901)
Карезін Іван Михайлович (1915)
Кихтань Іван Юхимович (1925)
Коваль Степан Іванович (1919)
Ковальчук Зіновій Давидович ( )
Колесников Андрій Пантелеймонович (1919)
Коломієць Василь Архипович (1924)
Коломієць Іван Пилипович (1909)
Коломієць Петро Іванович (1913)
Коломієць Петро Іванович (1905)
Коломієць Юхим Матвійович (1903)
Коновал Іван Архипович ( )
Костина Петро Авксентійович (1918)
Костюк Іван Сильвестрович (1926)
Котик Василь Зіновійович (1923)
Котик Василь Петрович (1924)
Котик Влас Зіновійович (1921)
Котик Іван Олександрович (1922)
Котик Павло Андрійович (1918)
Котик Петро Іванович (1918)
Кравець Петро Володимирович (1920)
Кривоносов Петро Маркелович ( )
Криса Тимофій Васильович (1915)

Лавренчук Матвій Сидорович (1910)
Лаский Борис Якимович (1923)
Левчук Василь Іванович (1919)
Липницький Данило Пилипович ( )
Лозіцький Андрій Федорович ( )

Маковецький Василь Федорович (1925)
Малашин Василь Григорович (1925)
Мартинчик Авксентій Григорович (1910)
Мартинчик Василь Ілліч ( )
Мартинчик Іван Григорович (1905)
Мартинчик Іван Іванович (1902)
Мартинчик Петро Васильович (1922)
Марценюк Григорій Самійлович (1901)
Марценюк Іван Григорович (1922)
Марценюк Павло Варфоломійович (1921)
Марценюк Панас Трохимович (1904)
Марценюк Петро Тодосійович (1907)
Марценюк Федір Петрович (1925)
Марчук Аркадій Федорович (1911)
Марчук Григорій Улянович (1906)
Марчук Марко Омелянович ( )
Марчук Олександр Сергійович (1916)
Мацера Іван Матвійович (1925)
Мацера Семен Іванович (1902)
Мацера Федір Іванович ( )
Мацера Федір Петрович (1925)
Мельник Василь Якович ( )
Мельник Дем’ян Костянтинович ( )
Мельник Микола Карпович ( )
Мерляк Петро Фокович (1900)
Миронюк Іван Архипович ( )
Миронюк Федір Архипович (1924)
Москаленко Володимир Іванович (1921)
Москаленко Кузьма Іванович (1918)

Насіров Сергій Тихонович (1922)

Опак Іван Лук’янович ( )
Опак Лука Петрович (1899)
Опак Микола Іванович (1921)
Опак Степан Гнатович (1926)

Палюх Василь Костянтинович (1916)
Палюх Іван Сидорович (1900)
Палюх Микола Костянтинович (1919)
Палюх Пантелеймон Леонтійович ( )
Палюх Яків Якимович (1912)
Панасюк Володимир Семенович (1918)
Панасюк Григорій Матвійович (1924)
Панасюк Семен Мандрович ( )
Панасюк Степан Іванович ( )
Пасічник Іван Пантелеймонович (1912)
Перепечай Леонід Мойсейович (1924)
Підгорний Петро Захарович (1918)
Підгорний Петро Пилипович ( )
Попадинець Микола Петрович (1922)
Порощук Йосип Федорович ( )
Похилко Василь Іванович (1923)
Процьков Мирон Федорович ( )
Процьков Пантелеймон Степанович ( )
Прядько Іван Архипович (1917)

Ратушняк Іван Федорович ( )
Репецький Михайло Васильович (1916)
Репінський Артем Юндратович ( )
Репінський Кузьма Миколайович ( )
Репінський Семен Михайлович ( )
Ретіровський Олексій Гнатович (1920)

Савков Йосип Савич (1914)
Савков Сергій Гнатович (1903)
Саволюк Андрій Романович (1912)
Саволюк Іван Дементійович (1914)
Савуляк Тихон Степанович (1902)
Серієв Влас Семенович (1911)
Сирота Андрій Володимирович (1914)
Сирота Михайло Васильович (1922)
Сирота Павло Гнатович (1913)
Скоморовський Савелій Микитович (1924)
Скрипник Іван Карпович (1907)
Скрипник Олексій Кирилович (1913)
Славінський Микола Федорович (1922)
Сторож Іван Кузьмич (1923)
Сторож Сава Юхимович (1902)

Таракуца Пилип Юхимович (1906)
Таракуца Степан Семенович (1905)
Триндовський Пилип Юхимович (1906)
Трохимчук Василь Федорович (1902)
Трохимчук Давид Данилович (1901)
Трохимчук Давид Максимович (1910)
Трохимчук Олександр Іванович (1910)
Трохимчук Павло Федорович (1907)
Трохимчук Порфирій Максимович (1907)

Чепіль Василь Устимович (1924)
Чорний Василь Захарович (1912)
Чорний Трохим Іванович (1902)
Чорній Терентій Андрійович (1905)

Штефанський Петро Дмитрович (1924)
Шумійчук Сергій Федорович (1923)

Щур Петро Семенович ( )
Щур Федот Кононович (1912)

Язвінський Петро Володимирович (1922)
Якубовський Григорій Станіславович (1917)

27 мая 2015

Безверхній Віктор, пользователь 1ua
Віктор Безверхній




ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА ШАНА

 

Список жителів села Рижавка 28 осіб,

які загинули або померли від ран під час війни 1941-1945рр.





Братунь Митих Микитович (1925)
Дема Олексій Степанович (1905)
Заворотний Данило Олексійович (1902)
Заворотний Мойсей Андрійович (1907)
Заворотний Опанас Пилипович ( )
Коновал Сакій Денисович (1912)
Коновальчук Михайло Давидович (????)
Косий Іван Антонович (1916)
Косий Петро Карпович ( )
Лавренчук Артем Платонович (1912)
Лавренчук Пилип Захарович (1912)
Лаский Володимир Якович ( )
Луцьков Опанас Васильович (1913)
Луцьков Петро Мартинович (1912)
Луцьков Петро Несторович (1917)
Магрук Михайло Іванович (1901)
Мельник Адам Феодосійович (1915)
Ольштинський Микола Степанович (1920)
Ольштинський Павло Степанович (1905)
Панасюк Володимир Семенович (1918)
Приймак Полікарп Петрович (1904)
Процько Микола Іванович (1922)
Процьков Пилип Федорович (1921)
Процьков Сергій Дмитрович (1921)
Процьков Федір Дмитрович (1910)
Редько Петро Михайлович (1920)
Рейтаровський Леонід Гнатович (1905)
Чур Сергій Маркович (1903)

оценка записи: 1оценка записи: 2оценка записи: 3оценка записи: 4оценка записи: 5
оценка записи: 5
(0|0)

2


  Закрыть  
  Закрыть  

Разработка вебсайтов/мобильных приложений
+Реклама, вопросы по сайту
+380935941984 (Viber, WhatsApp, Telegram)