|
ЛЕВКОВСКИЙ ВАСИЛИЙ КОНСТАНТИНОВИЧ Заместитель заведующего юридической консультацией № 150 (Москва) Межреспубликанской коллегии адвокатов. Родился 3 сентября 1943 года в с. Рыжавка Жмеринского района Винницкой области (Украина). В 1972 году окончил юридический факультет Казахского государственного университета имени С.М. Кирова (г. Алма-Ата). С 1973 по 1992 год служил в органах военной прокуратуры. С февраля 1980 по январь 1982 года находился в составе Ограниченного контингента Советских Вооруженных Сил в Республике Афганистан. Закончил службу полковником юстиции в должности старшего военного прокурора отдела Главной военной прокуратуры. Награжден орденом Красной Звезды и медалями. Адвокат Левковский, участвуя в расследовании и рассмотрении уголовного дела Л.Ф. Вещеникиной, А.А. Гуральника, подал множество аргументированных ходатайств и жалоб в прокуратуру и суды на необоснованное привлечение этих граждан к уголовной ответственности и об их оправдании. Приведенные в этих обращениях доводы суды приняли во внимание: Вещеникина и Гуральник были полностью оправданы. Кроме этого, Левковский по уголовным делам А.А. Гуральника и М.А. Миколайчука направил в Конституционный Суд Российской Федерации две жалобы о несоответствии Конституции России ст. 464 УПК РСФСР, Постановления Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации от 28 июля 2000 года. Поданные жалобы в 1992 и 2001 годах были рассмотрены Конституционным Судом и удовлетворены. Кредо: 'Для достижения цели стучись в любую дверь. Только настойчиво стучись – и она всегда откроется'. |
РИЖАВКА На двох річках Потоці і Самці розмістилось село. Їх води стікають до річки Південний Буг. Місцевість рівнинна, має невеликий горбок, він височіє над селом. Став протяжний, неширокий, впритул межує з прямими городами. Колись за греблею стояв млин з водяним колесом . Тут мололи муку грубого разового помолу. Сьогодні став - заповідна зона по збереженню дикої водоплавної птиці, особливо лебедів. Річка бере початок з потужного джерела «Безодня». Дно її - піщане, кип'яче, рухлива вода має високу прозорість і голубуватий відтінок. Безодня глибока і об'ємна, її оточує зелена, як рута, водяна рослинність. Історія села РижавкаНазва села походить від його засновника — козака Рижова. Перед революцією 1917 року село належало двом братам поміщикам Урбанським. Один з них господарював, його фільварок (господарський двір) знаходиться на горбі, за ставом. Там сьогодні контора місцевого господарства. Будинок другого пана знаходиться недалеко від сьогоднішнього сільського магазину. Слідів від того будинку не залишилось. Пан свою землю здавав орендатору, сам жив у Петербурзі. Напередодні Жовтневої революції пани Урбанські залишили село Рижавку. Дерев'яну однокуполну церкву з трьох'ярусним іконостасом закривали перед війною 1941-1945 років. У роки окупації її знову відкрили. Розібрали церкву у 19?8 році. Місцеві люди не бралися за таку руйнівну роботу, район прислав військових. Церковно-приходська школа діє з 1862 року. Земство відкрило початкову школу в 1907 році, при ній була квартира для вчителя. В 1928 році на панськім дворі побудували приміщення чотирьохрічної школи. Пізніше стала вона семирічною, неповносередньою школою, директором працював Боровський С. О. Приміщення дев'ятирічної школи будувалось, коли головою колгоспу працював Володимир Васильович Деркач. За існуючим проектом мали будувати початкову школу-сад. За згодою будівельників, колгоспу «Луч» і Жмеринського відділу освіти будова була пристосована під неповносередню школи і дитячий садок. Пізніше дитячий садок закрили, школа має гарний вигляд, навчаються діти, і приміщення прикрашає село, але про це пізніше. Дещо розповім про колгосп. Був він організований тут в 1929-1930 роках. Мав 1250 гектарів орної землі, 150 гектарів лісу, громадське стадо нараховувало 160 голів великої рогатої худоби, було 4 отари овець, 200 голів свиней. Люди працювали в трьох польових бригадах, 25 їздових, шість жіночих ланок по 10-12 жінок у кожній. Тракторна бригада мала чотири трактори: три — марки ХТЗ і один «Універсал». Колгосп придбав свою молотарку. Добрі врожаї збирали ланки Ганни Михайлівна Гончар, Ольги Юріївни Заворотньої, Тетяна Миколаївни Приймак. Василь Степанович Ольштинський працював у той час головою Рижавського колгоспу. В час укрупнення колгоспів у селі Рижавці створили комплексну виробничу бригаду колгоспу «Ленінський Шлях» с. Потоки. Бригадне село Рижавка з року в рік втрачало попередні позиції і доіснувало до повного знесилення. Семерічка школа перейшла в початкову, яку закрили. Молодих людей в селі майже не залишилось. Весілля стали рідкістю. Таких сіл по Україні було чимало. Був добрий почин «відроджувати» бригадні села, хоча б одне в районі. Наш земляк Олександр Іванович Коновал — кандидат сільськогосподарський наук, домігся державного кредиту на відновлення села. Залишив м. Київ і переїхав у село. У місті Жмеринці через партійні і державні органи добився рішення: «Про закріплення будівництва житлових будинків за економічно сильними районними організаціями з їх здачею «під ключ» в селі Рижавці». Прокладені були дороги з твердим покриттям по селі до господарства новоствореного колгоспу «Луч». За короткий час в селі було збудовано 12 будинків, контору колгоспу, приміщення медпункту. Почала діяти початкова школа. Спочатку набрали перший і другий клас тих дітей, що приїхали з батьками в село і тих, що навчались в сусідній Потоцькій середній школі. |
Вам буде цікаво знати: Іван Захарович Кірімов (* 21 січня 1943, село Рижавка, Жмеринський район, Вінницька область) — український політик та журналіст. Народний депутат України 2-го та 3-го скликань. Голова Іванківської районної державної адміністрації (з березня 2005 до лютого 2007). Член партії ВО «Батьківщина» (був головою Київської обласної організації). Про Івана Кірімова просто писати. Його життєвий шлях прозорий, як і він є сам. Українець. Народився у Вінницькій області. Здобув освіту філолога, вчительствовав, служив на флоті, працював журналістом, військовим перекладачем, лектором у райкомі партії та головою селищної ради. Був обраний народним депутатом України другого та третього скликань. Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. Заслужений журналіст України. У його доробку багато поетичних збірок: „Радість і сум”, „Уже на серце, як на луг”, „Збираю по перлині”, „Останні гомони”, „Мене втіша пелюстка свічки”, „Минуло літ...”, „Гаванські ночі”, „Гірких слів не кажить”, „Біль”, „Помаранчеві дні”, історична повість „Оріян-град”. У своїй поезії він оспіває свій рідний край, де він живе і працює. Але він патріот свого краю не тільки у віршах. Патріотизм його життєве кредо, його громадянська позиція. Не можливо краще сказати про це, як він сам написав у своєму вірші: Не летіть, українці, у вирій, Полишайтесь на рідній землі, На Вкраїні моїй світлокрилій, - Хай у вирій летять журавлі. Ми їх будем чекати всю зиму, А як березень зрушить сніги, Їм простелимо руну озиму І чарівні весняні луги. Заспіваємо пісню ми дружно, Наше серце здіймем до небес... Так, віками нам було сутужно, Тепер сіємо щастя, як ратай овес. Не летіть, українці, із дому, Не кидайте хати і поля... Як вас важко чекати з-за кордону, - Шепче рідна вкраїнська земля. (08.09.2004р) Побажаємо Івану Захаровичу творчого натхнення у поезії, успіхів у його депутатській роботі (це вже за підсумками останніх виборів). Багато друзів тобі та щастя у житті, Іване Захаровичу, - патріоту та оспівачу Іванівського району, що на Київщині – краю поліщуків – нащадків древлян. Анатолій КОЛЯДІН |
|