Євгеній М

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Саверці — село в Україні, Попільнянському районі Житомирської області. Населення становить 751 осіб.

Територія Саверецької сільської Ради розташована в схід¬ній центральній частині Попільнянського району Житомирської області і за «Схемою природно-сільськогосподарського розта¬шування України» відноситься до Лісостепової зони. В загаль¬них рисах рельєф території сільської Ради носить плоскорівнинний та слабохвилястий характер з незначними підвищеннями та негли¬бокими зниженнями. Клімат району помірно континентальний, досить вологий з тривалим прохолодним літом і м'якою короткою зимою. Середньорічна багаторічна температура повітря становий 7,2 °C, середня температура найхолоднішого місяця /січня/ мінус 5,7 °C та найтеплішого /липня/ 18,9 °C. Максимальна температура повітря влітку становить 36° тепла, мінімальна в найбільш холодні зими мінує 34° С. Середня багаторічна кіль¬кість опадів становить 560 мм.

В структурі грунтового покриву території сільської Ради переважають опідзолені /сірі та темно-сірі/ та чорноземно-лучні грунти. Площа еродованої ріллі складав 469 га. Середньозважена економічна оцінка ріллі по валовій продукції складав 41 бал. Загальна площа території Саверецької сільської ради становить 2159,30 га. На території сільської ради розташовано два населених пункти с. Саверці, с. Піски. Загальна площа населенних пунктів — 327,2 га. В тому числі с. Саверці — 276,1 га, с. Піски — 51,1 га. Кількість населення на території складає 743 жителів, із них 402 — жінки, 341 — чоловіки. Домогосподарств — 436.

З енциклопедичних джерел можна довідатися, що Саверці відомі з 1585 року. В ті часи селяни зазнавали нещадного гніту з боку як українського панства, так і польського. Багато їх, шукаючи порятунку, тікали в ті віддалені куточки України, які були ще не так заселеними, а отже, туди менше поширювалась влада польської адміністрації. Очевидно, від втікача на прізвище Саверин і пішла на¬зва нашого села. Старожили розповідали, що від їхніх предків дійшли відомості, що нібито Саверин перший по¬селився у дуже вигідному місці, на березі ставка. З нього витікав струмочок, впадав у Кам'янку, річку, яка бере поча¬ток біля Ярешок Андрушівського району. Місце, яке Саверин облюбував собі, називалося Замокла. Нині воно входить у вулицю Семенова

В дореволюційний час село належало поміщиці Ціцилії Веккер. Вона володіла 800 десятинами найкра¬щої землі, тоді як 1088 селян загалом мали 379 десятин. У по¬міщиці був розкішний фольваррк (це те приміщення, де нині школа), квітучі сади, буйнотравні луки.

На 1 січня 1900 року в Саверцях було 190 дворів, в яких проживали 528 чоловіків та 560 жінок. Головне заняття — землеробство. Але багато селян ішли на заробітки в південні губернії. А в панському маєтку господарством займалася сама Ціцилія Веккер. Землеробство велося за прогресивною як на ті часи трипільною системою. В книзі Похилевича сказано, що в селі Саверцях у 1900 році нараховувалось 99 господарств та 1412 десятин землі, половина якої належала поміщику Белінському. Після його смерті поміщиком у Саверцях став Веккер, якого в 1918 р вигнали селяни, а старий поміщицький будинок спалили. У новому будинку, де жив Веккер, зараз розміщена загальноосвітня школа. І-ІІ ступенів. В поміщицькому маєтку (де зараз школа) не замовкав рояль, на якому запрошенні з-за кордону вчителі навчали музики, а також грамоти паненят, які потім їхали вчитися у Київ, Петербург, Варшаву. А селянські діти тим ча¬сом навчалися в так званій школі грамоти. Це була про¬ста селянська хата, яка стояла там, де нині починаєть¬ся вулиця Шевченка, понад дорогою на Новоселицю. Вся наука зводилася до вив¬чення азбуки, лічби та закону Божого. Але і в цій школі не всі діти мали змогу вчити¬ся, більшість ішла в найми. Крім самої пані та попа, ніхто в селі не виписував га¬зет та журналів, не читав книжок, бо їх ніде було взя¬ти, адже бібліотеки в Саверцях не було. Зате сім шинків не закривалися ні вдень ні вночі.

Січень 1918 року. В селі встановлена Радянська влада. Землю поміщика було розділено між селянами. Влітку 1919 року багато саверчан зі зброєю в ру¬ках боролися проти військ Петлюри. У червні 1920-року в селі організовано Саверецький ревком на чолі з Плетенецьким А. С. Не зважаючи на важке станови¬ще в країні, органи радянської влади проводили культурне будівництво на селі. У 1921 році відкрилася початкова школа, тут працювали вчителі : Терпило М. Ф., Довгінська Л. П. ,Гаєвський І.І, була також хата-читальня. Для селян читали лекції, проводилась робота по ліквідації неписьменності. Після революції, 21 серп¬ня 1922 року, в Саверцях була створена комуна «Життя». Члени її, а їх із сім'ями було до сотні чоловік, поселилися в панському маєтку. Сільські ж діти продовжували вчитися в тій старенькій хаті, що й до революції. Там було тісно. А тому було прийнято рішення віддати, під школу панський маєток, де прожив'али кому¬нари. В березні 1926-го шко¬лярі справили новосілля. І розміщується вона в тому ко¬лишньому панському фольварку до цього дня.

Першими вчителями були Веніамін Юрійович та Ганна Макарівна Вареницькі.

У 1923—1924 р.р. при початковій школі була створена піонерська організація. Першою піонервожатою була Григорович Г. С. 21 серпня 1922 р. у селі було створено комуну «Життя». Комунари жили в поміщицькому будинку.(їх було понад 100 чоловік). У березні 1926 року на базі комуни було створено колгосп «Червоний прапор». Всі комунари перейшли працювати в колгосп, а Б панському будинку почали навчатися дІти. До І930 року школа була початкова. У 1937 році був перший випуск учнів сьомого класу. Працювали гуртки : драматичний, фізкультурний, співочий. На перервах грав оркестр струнних Інструментів.

13 липня І941 року село окуповано німецькими фашистами. У школі розмістився військовий госпіталь. Солдатів, які помирали від ран, хоронили на територі саду. У визволенні села від гітлерівських загарбників брали участь представники багатьох національностей, 30 з них загинули смертю хоробрих і в тому числі герой Радянського Союзу Семенов Б. С.

На території школи у 1953 році споруджено пам'ятник цим воїнам, а в 1984 — Семенову Б. С. З 1960-61 р.р. школа стала восьмирічною. Приміщення було невеликим : зате учнів було близько трьохсот. Навчання проводили у дві зміни вчителі : Шахрай І. К., Безпалько В. М., Пінчук В. Ф., Старунська М. Я.

У 1967 році силами місцевого колгоспу було добудовано ще 5 класних кім¬нат та великий коридор, площа приміщення стала 778 м?. Таким чином, школа пере¬йшла на однозмінне навчання. Територія школи охоплює 2,1 га. До послуг школярів діє спортивне містечко: баскетбольна і волейбольна площадки, футбольне поле, бігові доріжки.

Учні старанно працюють на пришкільній ділянці площею 0,5 га, на клумбах, у фруктовому саду. У І989-90 р.р. школа стала дев'ятирічною. 15 педагогів Саверецької загальноосвітньої школи навчають 82 учні. Доброю традицією в школі стало проведення дня пам'яті загиблих воїнів, спортивних, фольклорних свят, конкурсів, днів відкритих дверей для випуск¬ників, відзначення пам'ятних дат.

130 жителів села здобули вищу освіту і працюють у різних куточках країни. За період з 1930 — 2000 р.р. зі стін школи випущено 1500 учнів.

Село Саверці одне з найкрасивіших сіл Житомирщини. Майже всю теплу пору року потопає у квітах. Всі вулиці заасфальтовані, а село газифіковано. В селі розвинена соціальна сфера — один із кращих фельдшерсько-акушерських пунктів області, будинок культури, школа та дитячий садок.

Євгеній М

Саверці — село в Україні, Попільнянському районі Житомирської області. Населення становить 751 осіб.

Географія

Територія Саверецької сільської Ради розташована в схід¬ній центральній частині Попільнянського району Житомирської області і за «Схемою природно-сільськогосподарського розта¬шування України» відноситься до Лісостепової зони. В загаль¬них рисах рельєф території сільської Ради носить плоскорівнинний та слабохвилястий характер з незначними підвищеннями та негли¬бокими зниженнями. Клімат району помірно континентальний, досить вологий з тривалим прохолодним літом і м'якою короткою зимою. Середньорічна багаторічна температура повітря становий 7,2 °C, середня температура найхолоднішого місяця /січня/ мінус 5,7 °C та найтеплішого /липня/ 18,9 °C. Максимальна температура повітря влітку становить 36° тепла, мінімальна в найбільш холодні зими мінує 34° С. Середня багаторічна кіль¬кість опадів становить 560 мм.

В структурі грунтового покриву території сільської Ради переважають опідзолені /сірі та темно-сірі/ та чорноземно-лучні грунти. Площа еродованої ріллі складав 469 га. Середньозважена економічна оцінка ріллі по валовій продукції складав 41 бал. Загальна площа території Саверецької сільської ради становить 2159,30 га. На території сільської ради розташовано два населених пункти с. Саверці, с. Піски. Загальна площа населенних пунктів — 327,2 га. В тому числі с. Саверці — 276,1 га, с. Піски — 51,1 га. Кількість населення на території складає 743 жителів, із них 402 — жінки, 341 — чоловіки. Домогосподарств — 436.

Історія села

З енциклопедичних джерел можна довідатися, що Саверці відомі з 1585 року. В ті часи селяни зазнавали нещадного гніту з боку як українського панства, так і польського. Багато їх, шукаючи порятунку, тікали в ті віддалені куточки України, які були ще не так заселеними, а отже, туди менше поширювалась влада польської адміністрації. Очевидно, від втікача на прізвище Саверин і пішла на¬зва нашого села. Старожили розповідали, що від їхніх предків дійшли відомості, що нібито Саверин перший по¬селився у дуже вигідному місці, на березі ставка. З нього витікав струмочок, впадав у Кам'янку, річку, яка бере поча¬ток біля Ярешок Андрушівського району. Місце, яке Саверин облюбував собі, називалося Замокла. Нині воно входить у вулицю Семенова

В дореволюційний час село належало поміщиці Ціцилії Веккер. Вона володіла 800 десятинами найкра¬щої землі, тоді як 1088 селян загалом мали 379 десятин. У по¬міщиці був розкішний фольваррк (це те приміщення, де нині школа), квітучі сади, буйнотравні луки.

На 1 січня 1900 року в Саверцях було 190 дворів, в яких проживали 528 чоловіків та 560 жінок. Головне заняття — землеробство. Але багато селян ішли на заробітки в південні губернії. А в панському маєтку господарством займалася сама Ціцилія Веккер. Землеробство велося за прогресивною як на ті часи трипільною системою. В книзі Похилевича сказано, що в селі Саверцях у 1900 році нараховувалось 99 господарств та 1412 десятин землі, половина якої належала поміщику Белінському. Після його смерті поміщиком у Саверцях став Веккер, якого в 1918 р вигнали селяни, а старий поміщицький будинок спалили. У новому будинку, де жив Веккер, зараз розміщена загальноосвітня школа. І-ІІ ступенів. В поміщицькому маєтку (де зараз школа) не замовкав рояль, на якому запрошенні з-за кордону вчителі навчали музики, а також грамоти паненят, які потім їхали вчитися у Київ, Петербург, Варшаву. А селянські діти тим ча¬сом навчалися в так званій школі грамоти. Це була про¬ста селянська хата, яка стояла там, де нині починаєть¬ся вулиця Шевченка, понад дорогою на Новоселицю. Вся наука зводилася до вив¬чення азбуки, лічби та закону Божого. Але і в цій школі не всі діти мали змогу вчити¬ся, більшість ішла в найми. Крім самої пані та попа, ніхто в селі не виписував га¬зет та журналів, не читав книжок, бо їх ніде було взя¬ти, адже бібліотеки в Саверцях не було. Зате сім шинків не закривалися ні вдень ні вночі.

Історія школи

Січень 1918 року. В селі встановлена Радянська влада. Землю поміщика було розділено між селянами. Влітку 1919 року багато саверчан зі зброєю в ру¬ках боролися проти військ Петлюри. У червні 1920-року в селі організовано Саверецький ревком на чолі з Плетенецьким А. С. Не зважаючи на важке станови¬ще в країні, органи радянської влади проводили культурне будівництво на селі. У 1921 році відкрилася початкова школа, тут працювали вчителі : Терпило М. Ф., Довгінська Л. П. ,Гаєвський І.І, була також хата-читальня. Для селян читали лекції, проводилась робота по ліквідації неписьменності. Після революції, 21 серп¬ня 1922 року, в Саверцях була створена комуна «Життя». Члени її, а їх із сім'ями було до сотні чоловік, поселилися в панському маєтку. Сільські ж діти продовжували вчитися в тій старенькій хаті, що й до революції. Там було тісно. А тому було прийнято рішення віддати, під школу панський маєток, де прожив'али кому¬нари. В березні 1926-го шко¬лярі справили новосілля. І розміщується вона в тому ко¬лишньому панському фольварку до цього дня.

Першими вчителями були Веніамін Юрійович та Ганна Макарівна Вареницькі.

У 1923—1924 р.р. при початковій школі була створена піонерська організація. Першою піонервожатою була Григорович Г. С. 21 серпня 1922 р. у селі було створено комуну «Життя». Комунари жили в поміщицькому будинку.(їх було понад 100 чоловік). У березні 1926 року на базі комуни було створено колгосп «Червоний прапор». Всі комунари перейшли працювати в колгосп, а Б панському будинку почали навчатися дІти. До І930 року школа була початкова. У 1937 році був перший випуск учнів сьомого класу. Працювали гуртки : драматичний, фізкультурний, співочий. На перервах грав оркестр струнних Інструментів.

13 липня І941 року село окуповано німецькими фашистами. У школі розмістився військовий госпіталь. Солдатів, які помирали від ран, хоронили на територі саду. У визволенні села від гітлерівських загарбників брали участь представники багатьох національностей, 30 з них загинули смертю хоробрих і в тому числі герой Радянського Союзу Семенов Б. С.

На території школи у 1953 році споруджено пам'ятник цим воїнам, а в 1984 — Семенову Б. С. З 1960-61 р.р. школа стала восьмирічною. Приміщення було невеликим : зате учнів було близько трьохсот. Навчання проводили у дві зміни вчителі : Шахрай І. К., Безпалько В. М., Пінчук В. Ф., Старунська М. Я.

У 1967 році силами місцевого колгоспу було добудовано ще 5 класних кім¬нат та великий коридор, площа приміщення стала 778 м?. Таким чином, школа пере¬йшла на однозмінне навчання. Територія школи охоплює 2,1 га. До послуг школярів діє спортивне містечко: баскетбольна і волейбольна площадки, футбольне поле, бігові доріжки.

Учні старанно працюють на пришкільній ділянці площею 0,5 га, на клумбах, у фруктовому саду. У І989-90 р.р. школа стала дев'ятирічною. 15 педагогів Саверецької загальноосвітньої школи навчають 82 учні. Доброю традицією в школі стало проведення дня пам'яті загиблих воїнів, спортивних, фольклорних свят, конкурсів, днів відкритих дверей для випуск¬ників, відзначення пам'ятних дат.

130 жителів села здобули вищу освіту і працюють у різних куточках країни. За період з 1930 — 2000 р.р. зі стін школи випущено 1500 учнів.

Село Саверці одне з найкрасивіших сіл Житомирщини. Майже всю теплу пору року потопає у квітах. Всі вулиці заасфальтовані, а село газифіковано. В селі розвинена соціальна сфера — один із кращих фельдшерсько-акушерських пунктів області, будинок культури, школа та дитячий садок.

Євгеній М

  Информбюро Войска 1-го УКРАИНСКОГО фронта продолжали успешно развивать наступление и овладели районными центрами Житомирской области Андрушевка, Вчерайше, а также заняли более 100 других населенных пунктов, среди которых крупные населенные пункты БОРЩЕВ, ВЕРЛООК, КИЧКИРЫ, Глиница, Юровка, ИВАНОВКА, ЛЕНИНА, МИНИН , Городская, Радовка, Шахворостовка, ИВНИЦЯ, Степок, Яроповичи, Волица, Зарубинцы, ЗАБАРА, МИНЬКОВЦИ, Лебединца, БРОКВЫ, ХОРЛЕИВКА, Макаровка, Андрушко, ПАРИПСА, САВЕРЦИ, Почуйки, кожанках, ТРИЛЕСЫ, НОВОСЕЛИЦЯ, Яхни и железнодорожные станции Яроповичи, Степок , ТТРИЛИСЫ, кожанках, ПАРИПСЫ, Бровки, АНДРУШІВКА.