|
30 june 2013
30 june 2013
30 june 2013
- Тому, що свині вийшли в люди, корови вийшли заміж, козли одружилися, барани захистили десертацію і управляють країною, а кури подохли зі сміху.
30 june 2013
© Стів Джобс
29 june 2013
Українському зеленому туризму виповнилося 17 років. А це означає, що наступного року він відзначить повноліття. З чим до нього підійшла галузь?
Передбачається, що до цієї дати сільський, як ще інакше називають зелений туризм, отримає подарунок у вигляді нового закону. Наразі він існує як законопроект. Його назва – «Про внесення змін до законів «Про туризм» та «Про особисте селянське господарство».
Законопроект винесений на громадське обговорення. З ним може познайомитися кожен, кого цікавлять можливості зеленого туризму.
За бажання можна навіть запропонувати корективи до тексту. Та насправді такі можливості обмежені. Справа в тому, що «зелений» законопроект вміщується на одній сторінці. А чим менше тексту, тим менше й розбіжностей.
12 червня під час прес-туру, який Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань, створений при Українському освітньому центрі реформ за підтримки Проекту USAID «АгроІнвест», провів у Смілянському районі Черкаської області, новий законопроект презентував голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв. Від нього журналісти, зокрема, дізналися, що в разі ухвалення цього законопроекту зелений туризм не матиме жодного стосунку до підприємництва.
Пояснення просте – селяни переважно тримаються від бізнесу подалі. І зовсім не тому, що не мають достатньої кмітливості, без якої у підприємницькій справі не обійтися. Скоріше, навпаки – з кмітливістю все гаразд. І тому розуміють: якщо вони займуться бізнесом, то ввійдуть у відносини з податківцями. А кому це потрібно? Хіба що податківцям…
Та й це ще не все. Автори нового законопроекту вирішили відділити зелений туризм від… звичайного туризму. Це – друга радикальна новація, яка не залишила байдужими учасників прес-туру.
Володимир Васильєв пояснив, якщо зелений туризм і надалі залишатиметься різновидом класичного туризму, то тоді доведеться визнати, що він так само є різновидом і підприємництва. Бо класичний туризм (внутрішній він чи зовнішній – не має значення) є уособленням бізнесу. Простий вихід: учасники руху зеленого туризму надають не туристичні послуги, які потрапляють під оподаткування, а послуги з прийому гостей. Тож і ми, користуючись ними, відповідно до законопроекту «Про внесення змін до законів «Про туризм» та «Про особисте селянське господарство» з туристів автоматично перетворюємося на гостей.
Нічого не вдієш, така наша дійсність. Часом вона буває настільки незвичайною, що доводиться замислюватися – це казка чи бувальщина? Та саме реалії найчастіше й підштовхують до ухвалення таких неординарних рішень. А інакше, зазначив Володимир Васильєв, зеленому туризму не вижити.
Щоб зайнятися зеленим туризмом, тобто, «зеленою» гостинністю, обов’язково треба мешкати в селі. Так визначено новим законопроектом.
Ця вимога з’явилася невипадково. Зелений туризм покликаний познайомити наших співгромадян і насамперед – городян, а також іноземців – з побутом, культурою та традиціями українського села. А ще він має посприяти зменшенню рівня сільського безробіття.
За офіційною статистикою, сьогодні в Україні 501 тис. безробітних. І це лише ті наші співвітчизники, які зареєструвалися в службах зайнятості. Насправді ж, як стверджують експерти, людей, які шукають роботу, набагато більше.
Особливо болісно безробіття позначається на сільській місцині. На відміну від міст, тут вкрай мало діючих підприємств. Тому кожне робоче місце в селах – на вагу золота. А це означає, що зелений туризм набуває золотого відтінку.
Наступна вимога законопроекту – селяни, які хочуть займатися зеленим туризмом, зобов’язані мати землю для ведення особистого господарства. І це теж невипадково. Туристів треба буде годувати продукцією, вирощеною на городі. Це те, що особливо приваблює мешканців міст, котрі звикли харчуватися фаст-фудом та продукцією супермаркетів, яку не завжди можна віднести до розряду екологічно чистої. Такий підхід також дозволяє зберегти сільгоспвиробництво, за якого вирощена продукція реалізовуватиметься на місці, забезпечуючи господарям бажаний добробут.
Третій критерій, який визначає законопроект, - господарі можуть пропонувати не більше 10 ліжко-місць. Якщо таких виявиться більше, то, зрозуміло, гості перетворяться на звичайних туристів з усіма наслідками, які з цього випливають.
Володимир Васильєв сказав, що такі норми слід було розробити набагато раніше. Це дозволило б уникнути багатьох наявних проблем. Справа в тім, що великий бізнес вирішив скористатися пільгами, які призначалися для зеленого туризму, і зайняти його нішу, витіснивши з неї селян. Тому й побудував у сільській місцевості чимало готелів та котеджів. Особливо багато їх у Криму та Карпатах, куди приїздить велика кількість відпочивальників.
Одночасно із законопроектом, повідомив Володимир Васильєв, на громадське обговорення винесено інший документ. «Це спільний наказ двох міністерств – Міністерства інфраструктури та Міністерства аграрної політики та продовольства. Документ являє собою Методичні рекомендації щодо діяльності власників особистих селянських господарств, які надають послуги у сфері сільського (зеленого) туризму».
Методичні рекомендації також будуть знаковим документом. У них прописані вимоги, що стосуються безпеки споруд, здоров’я людей, які надають послуги зеленого туризму, здоров’я домашніх тварин, якості питної води тощо. Все це зроблено для того, щоб туристи мали можливість за час, який провели на природі, заплатити грошима, а не власним здоров’ям.
І ще одна новація приживається в зеленому туризмі. Вона багато в чому нагадує систему, яка давно існує в готельному господарстві. Як відомо, кожен готель має свою класність, що підтверджується кількістю зірок. І всі знають: чим їх більше, тим більше послуг пропонують постояльцям та ліпшої якості. І кожен вирішує, якому готелю віддати перевагу.
Донедавна важко було сказати, на якому якісному рівні працює та чи інша зелена садиба. Тепер цієї проблеми нема. Визначено кілька рівнів. Один із них – базовий. Це коли зручності на вулиці та питна вода з колодязя, до якого треба ще пройти певну відстань.
Максимальний рівень позначений трьома квітками щиро української мальви. Він забезпечує комфорт, максимально наближений до міського. І справа туриста – вирішувати, на якому із пропонованих варіантів зупинитися. Та при цьому він має бути готовим до того, що за високий комфорт доведеться викласти більше грошей.
Та що дуже важливо, підкреслив Володимир Васильєв, відповідні знаки вивішуватимуться на видноті. І не лише для того, щоб їх здалеку могли бачити потенційні користувачі послуг зеленого туризму. Вони засвідчуватимуть, що господарі зелених садиб працюють легально. А це означає, що їм можна довіряти. Тому що такі відмітні знаки Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні дає не всім, а лише тим, хто справді на них заслуговує.
Журналісти мали можливість переконатися у правдивості слів Володимира Васильєва. Під час прес-туру вони побували у кількох «знакових» сільських садибах, прилаштованих під зелений туризм. Враження від побаченого перевершили всі сподівання.
Кілька моїх колег одразу записали телефони господарів цих садиб. Вони вирішили приїхати сюди в гості, але вже з родинами. Один із журналістів сказав: зелений туризм в Україні справді подорослішав. Просто треба знати його можливості та вміло ними користуватися.
Максим НАЗАРЕНКО,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
26 june 2013
Україна активно вирішує продовольчу проблему. З найвищих трибун лунають заяви про те, що наші аграрії здатні нагодувати не лише наших співгромадян, але й усю Європу. Водночас на прилавках вітчизняних супермаркетів удосталь овочів та фруктів з інших країн. Парадокс?
І йдеться не про банани та іншу чужоземну екзотику. Не ростуть вони у нас, і на це слід зважати. Тому нема нічого дивного в тому, що її завозять до нас. І добре, що привозять багато та у великому асортименті.
Інша справа – картопля. Це вже наш другий хліб. Він зростає практично в кожному городі, а його нерідко доставляють із далекого Єгипту.
Такий стан справ дивує багатьох, а особливо президента Української асоціації виробників картоплі Сергія Рибалка. Під час конференції «Овочі, фрукти, ягоди в Україні. Досвід професіоналів», яка нещодавно відбулася в рамках 25-ї Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2013», його представили як одного з провідних у нашій країні спеціалістів із цієї сільськогосподарської культури.
За інформацією Сергія Рибалка, в Україні всі ці роки спостерігається суттєве перевиробництво картоплі. Приміром, торік її було вирощено 23 млн. т. І це притому, що внутрішня потреба у ній складає близько 10 млн. т, з яких 5 млн. т споживає населення країни, ще стільки ж іде на відгодівлю худоби.
Та найцікавіше навіть не це. Як твердить Сергій Рибалко, близько 6 млн. т картоплі торік потрапило на звалище. Одна з причин таких величезних відходів - Україні бракує достатніх потужностей для зберігання цієї сільськогосподарської культури.
Однак не лише це призводить до сумних результатів. 95% усієї картоплі в Україні, за словами того самого Сергія Рибалка, вирощується в індивідуальних селянських господарствах. А останнім важко розібратися у тонкощах ринку, тому вони більше орієнтуються на свій хлопський розум. Отож і роблять, аби було як краще, а виходить… як завжди. Звідси й перемішані сорти картоплі, незадовільні умови її зберігання.
Як наслідок, сказав Сергій Рибалко, лише 0,3% усієї вирощеної в Україні картоплі експортується. І лише 0,01% йде на переробку. Наприклад, на виробництво чіпсів.
Насправді, підкреслив Сергій Рибалко, це дуже серйозна проблема. Дрібному сільгоспвиробникові не під силу сформувати товарні партії картоплі. Тому йому закрита дорога не лише за кордон, але й до вітчизняних торговельних мереж, які ретельно добирають сільгосппродукцію за сортами та товарним виглядом. Таким чином, їм набагато простіше закупити ту ж картоплю за кордоном, ніж у вітчизняних дрібних товаровиробників.
Відсутність взаєморозуміння між торговельним мережами та селянами призводить до вкрай небажаних результатів. «Щорічно українці інвестують у виробництво картоплі 21 млрд. грн., а втрати складають 13 млрд. грн.», - зазначив під час конференції Сергій Рибалко. Його висновок – лише великі виробники здатні забезпечити мінімальну ціну на картоплю, задовольнити всі вимоги, які висувають до неї торговельні організації, суттєво збільшити її експортні поставки та підвищити рівень переробки в Україні.
«За умови виробництва картоплі професійними виробниками, - додав Сергій Рибалко, - нам знадобиться лише 200 тис. га». Поки ж під цю сільгоспкультуру в Україні 2011 року відводилося 1,6 млн. га, а 2012 року – 1,4 млн. га.
І вже зовсім сенсаційно з вуст Сергія Рибалка пролунала фраза – «чим менше картоплі вирощуватиметься на присадибних ділянках, тим вищим буде добробут нації».
Зроблена заява здивувала багатьох учасників конференції. І насправді було з чого дивуватися.
Безперечно те, що великим господарствам на продовольчих ринках конкурувати набагато простіше, ніж фермерським і, тим паче, - індивідуальним. Та в Україні вже склалася ситуація, коли більша частина плодоовочевої продукції, включно з так званим «борщовим набором», вирощується дрібними та середніми сільгоспвиробниками. Чи означає це, що на їхньому місці треба терміново, за прикладом минулої колективізації, масово створювати агрохолдинги?
Відповідь керівника напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Миколи Гриценка виявилася дуже простою. Не слід вдаватися до крайнощів – доцільно з максимальною вигодою використовувати нинішню ситуацію, яка має не лише недоліки, але й переваги.
Йдеться про всіляку підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Вони спроможні взяти на себе вирішення багатьох проблем, з якими стикаються селяни під час вирощування, переробки та реалізації аграрної продукції.
При цьому Микола Гриценко послався на досвід сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, створеного в селі Садове Нижньогірського району АР Крим. Загалом його створили 86 місцевих жителів. Від початку вони визначилися зі своєю стратегією – поєднати зусилля для вирощування та реалізації плодоовочевої продукції. Результат не забарився. Згаданий кооператив торік лише на російський ринок поставив понад тисячу тонн помідорів та понад півтисячі тонн огірків.
Великовантажні автомобілі з російськими номерами перестали бути рідкістю у Садовому. Сюди вони приїжджають потому, як кооператорам вдається сформувати чергову партію своєї продукції. Завантаження здійснюється на місцевому оптовому ринку, побудованому на гроші обслуговуючого кооперативу.
Микола Гриценко відзначив, що розвиткові сільського кооперативного руху велику увагу приділяють і в Євросоюзі. Там всіляко підтримують діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, для цього передбачені суттєві дотації. «Євросоюз уже давно дійшов висновку, що треба планувати та прогнозувати виробництво плодоовочевої продукції».
За інформацією Миколи Гриценка, у тій же Голландії фермер не має права посадити зайвий кущ помідорів чи огірків. «Тут усе враховано, пораховано, все контролюється, Таким чином, сільгоспвиробники підтримують ціну на власну продукцію, яка дозволяє їм виживати».
Враховуючи специфіку вітчизняного сільгоспвиробництва, в якому дрібним сільгоспвиробникам відводиться далеко не остання роль, Україні доведеться не лише брати до уваги європейський досвід розвитку сільськогосподарського кооперативного руху, але й всіляко запозичувати його. Бо інакше чимало проблем, з якими вона стикається у виробництві плодоовочевої продукції, не вирішити.
Одна з цих проблем полягає в тому, що майже 40% овочевої продукції не доходить до споживача. Цей факт під час конференції навів доктор сільськогосподарських наук, завідуючий кафедрою овочівництва Національного університету біоресурсів та природокористування України Зеновій Сич. Усього, за його інформацією, в Україні під вирощування овочів відведено 460 тис. га. Але під крапельне зрошення відведено лише 60-80 тис. га з них. «Це вкрай замало, особливо, в умовах нинішньої весни, коли від зими ми перейшли прямо до літа».
Загальновідомо, що чим більше людина з’їсть овочів, тим менше споживе ліків. Про це під час конференції нагадав почесний президент Асоціації «Теплиці України» Володимир Чернишенко. За його даними, до 1991 року загальна площа тепличних господарств в Україні складала 900 га. Пізніше більшість тепличних комбінатів збанкрутіли. Навіть у Київській області з 5 сільгосппідприємств, що займалися вирощуванням овочів у закритому ґрунті, залишилося лише одне.
Причина криється у суттєвому здорожчанні енергоресурсів. Як наслідок, 2009 року загальна площа українських тепличних господарств складала 600 га, 2010 року – 400 га. «Галузь може припинити існування. Це призведе до зростання цін не імпортовані овочі. Їх вартість може зрости втричі», - спрогнозував Володимир Чернишенко.
Все йде до того, що внутрішній український ринок може й надалі заповнюватися завезеною ззовні плодоовочевою продукцією. За даними Зеновія Сича, Китай найближчим часом планує довести щорічне виробництво овочів до 200 млн. т. Уже зараз цей показник у Європі складає 50 млн. т, а в сусідній Туреччині – понад 20 млн. т. Україна в цьому сенсі зі своїми 10 млн. т виглядає аж надто скромно.
Аби захистити країну від надмірного плодоовочевого імпорту, зазначалося на конференції, нічого не залишається, як захистити вітчизняних сільгоспвиробників, в тому числі – дрібних, які сьогодні переважно спеціалізуються на вирощуванні вітамінної продукції. А інакше нам і надалі доведеться готувати український борщ з єгипетською картоплею.
Максим НАЗАРЕНКО,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
26 june 2013
Question
Щиро дякую. З повагою Надія Зятик-Сапеляк
Щиро дякую. З повагою Надія Зятик-Сапеляк
Answer
Олег Сироватко Будь-ласка
26 june 2013
Question
Доброго дня. Пане Олеже,ніяк не можу зайти на сайт.Дуже прошу Вас повторно вислати на мою електронну пошту пароль. З повагою Надія Зятик-Сапеляк.
Доброго дня. Пане Олеже,ніяк не можу зайти на сайт.Дуже прошу Вас повторно вислати на мою електронну пошту пароль. З повагою Надія Зятик-Сапеляк.
Answer
Олег Сироватко Пароль відправив на nadiya_zyatyk_sapelyak@ukr.net
26 june 2013
24 june 2013
|
| Close |
