|
17 серпня, напередодні 93–ої річниці 'Медвинської республіки', на Київщині і Черкащині вшанували головного її ідеолога, сліпого бандуриста–повстанця Антіна Митяя. Урочистості, присвячені цьому великому патріоту України пройшли в рідному селі Митяя Медвині, яке раніше належало до Канівського повіту, Лисянці, де він кобзарськими піснями піднімав народ на повстання і Старій Буді Звенигородського району, де побритими таємно схоронили порубане більшовицькими шаблями тіло їх духовного ватажка на місцевому кладовищі. Місце захоронення стало відомо недавно, завдяки невтомній пошуковій роботі медвинських краєзнавців, а кошти на спорудження пам’ятника зібрали козаки Лисянського козацького полку УРК. Всю організаційну роботу по вшануванню пам’яті палкого революціонера і талановитого бандуриста взяв на себе наказний отаман Лисянського козацького полку УРК, краєзнавець Олександр Гаврилюк. Виступаючі на мітингу–реквіємі отаман Черкаського обласного козацького товариства УРК Борис Марченко, письменник, президент історичного клубу 'Холодний яр' Роман Коваль, поетеса, член правління Національної Ради жінок України Зоя Ружин, заслужений бандурист України Тарас Силенко наголошували, що ідеї свободи, єдності українського народу, за які загинув Антін Митяй, актуальні і сьогодні, і так само за них потрібно боротися. Спражнім апофеозом цього заходу стала пісня 'Медвин горить' у виконанні козака Лисянського полку Михайла Вербицького, він же автор музики, на слова колишньої лисянки, відомої поетеси Валентини Войцехівської та прийом до лав полку 22 нових козаків і берегинь. |
21 серпня 2013
|
Скарб монет і срібних гривень часів Київської Русі, знайдений у цьому селі, про який вже згадувалося в передмові, теж беззаперечно свідчить про давність поселення. Вже ближче до наших часів про історію села можемо судити з самого топоніму – Стара Буда. Будами називались виробництва, які добували з деревної маси поташ, дьоготь, вугілля. Ще 1620 року король польський Сигізмунд III надає ці землі воєводі Якову Даниловичеві, який у лісах понад Тікичем створює буди, поташні. Торгівля поташем розвивалась і сягала аж до Гданського порту. Л. Похилевич пише: «Село получило название… оттого, что с незапамятных времен существовал здесь поташный завод…». Ці промисли існували до кінця XVIII століття та згодом занепали внаслідок винищування лісів. Церква Свято-Успенська. Зведена на честь Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії. Коли будувалася ця церква, можна визначити із зауваження Л. Похилевича:«…построеназа 100летиужеобветшала». Отже, час будівництва цієї церкви – середина XVIII століття. Церква була дерев’яна, належала до 7-го класу, землі мала 32 десятини. У середині 80-х років XIX століття парафія церкви налічувала 889 чоловіків, 905 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалося 15 учнів. До парафії було приписано село Дібрівка (тепер Лисянського району), в якому згодом було збудовано Свято-Трогцьку церкву. Настоятелем Свято-Успенської церкви тоді був священик Д. А. Бржозовський. |
13 серпня 2013
|
Старая Буда (укр. Стара Буда) — cело, подчинено Мизиновскому сельскому совету Звенигородского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Неморожской волости Звенигородского уезда Киевской губернии. Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии Старая Буда, село в 10-ти верстах к северо-западу от города Звенигородки, при безымянном ручейке. Село получило название как свидетельствуют древние насыпи золы оттого, что с незапамятных времен существовал здесь поташный завод называемый по Малороссийски Будою. При владении имением графа Браницкого в конце прошлого века, было построено несколько новых буд для выделки поташа, который уже давно не производится по истреблении лесов. Жителей обоего пола в Буде вместе с деревнею Росоховаткой или Александровкой, которая исключительно населена шляхтой православной 521; земли 1561 десятина, в том числе только 300 десятин леса. Селение принадлежало служившему при графе Браницком Антону Осиповичу Радзеевскому, которого вдова и сын Александр в 1847 году продала Нарцису Каленскому, по смерти коего ныне принадлежит вдове и детям последнего вместе с небольшим имением (176 рев. душ) в Овручском уезде. Церковь Успенская, деревянная, 7-го класса; земли имеет указную пропорцию; построена за 100 лет и уже обветшала. К ней причислена деревня Дубровка, в 3-х верстах отстоящая и принадлежащая к Лысянскому имению. Жителей в ней обоего пола 355. Основана в 1826 году. Метрические книги по селу Старая Буда находящиеся на хранении в ГАЧО Київська губернія Київська єпархія Успенська церква, с. Стара Буда Звенигородського повіту Неморозької волості с. Дібрівка (приписна Троїцька церква) Лисянської волості Народження: 1875-1880: ф. 931, оп. 1, спр 157; 1881-1899: ф. 931, оп. 1, спр. 254; 1890-1894: ф. 931. оп. 1, спр. 436; 1896-1899: ф. 931, оп. 1, спр. 436; 1900-1909: ф. 931, оп. 1, спр. 617; 1910-1917: ф. 931. оп. 1, спр. 805; Шлюб: 1875-1880: ф. 931, оп. 1, спр 157; 1881: ф. 931, оп. 1, спр. 254; 1882: ф. 931. оп. 1, спр. 180; 1883-1889: ф. 931, оп. 1, спр. 254; 1890-1894: ф. 931, оп. 1, спр. 436; 1896-1899: ф. 931, оп. 1, спр. 436; 1900-1909: ф. 931, оп. 1, спр. 617; 1910-1917: ф. 931. оп. 1, спр. 805; Смерть: 1875-1880: ф. 931, оп. 1, спр 157; 1881: ф. 931, оп. 1, спр. 254; 1882: ф. 931. оп. 1, спр. 180; 1883-1889: ф. 931, оп. 1, спр. 254; 1890-1894: ф. 931, оп. 1, спр. 436; 1896-1899: ф. 931, оп. 1, спр. 436; 1900-1909: ф. 931, оп. 1, спр. 617; 1910-1917: ф. 931. оп. 1, спр. 805; |
8 липня 2013
|
| Закрити |
