|
БІЙ З ТАТАРАМИ В І256 РОЦІ НА БАТЕРИСКУ. Батериском назване поле, де був призначений бій в татарами. Це поле знаходиться на півночі окраїни села Стара Ушиця, або правильніше, воно знаходиться між теперішнім селом Кривчани і Старою Ушицею, Татари були помічені в дорозі за 10 днів до їхньої появи біля Ушиці. Тому захисники Ушиці добре підготувались до бою і завчасно. Татари отаборились в районі Городиська, звідки добре видно усю місцевість ушицьких захисників, тоді як захисникам було неможливо бачити увесь табір татар. Це мало велику перевагу для татар, у руських була перевага в тім, що вони не наступали і для них переходи не закриті, і якщо татари прорвуться на поле бою, то руським легше з гори на низ навалом натиснути аби скинути татар у річку. Так говорив князь Данило, коли готував оборону і поле для битви. Ніч пройшла майже без пригод. Татарам не потрібна була розвідка, а потрібен був добрив відпочинок. Рано, коли уже було добре видно, татари вже були внизу, на протязі всього поля вони д;умали перейти через річку. Але цього вони зробити не могли, а лише одинокі пішоходи проникли де-не-де, які відразу були знищені в болоті. Тоді татари ринули в вузький прохід, який був залишений спеціально. Захисники засипали їх камінням із каміннєметавок. Перша атака була легко відбита. Тоді татари кинули в кількох місцях плавучі мости і знайшли брід і ринули всіма силами через ріку. Руські засипали їх камінням і стрілами, татари падали і гинули, а задні по їх трупах поспішали прорватися на поле бою. І вони цього домоглися. Командуючий по захисту Ушиці добре бачив хід бою, бо стояв на найвищій горі і вчасно підкидав підкріплення. Все було зроблено так, щоб піхота татар вийшла на поле бою, а кінноту затримати хоча б на деякий час. Але татар - як трави та листя. Таку силу важко подолати на що і надіявся татарський командуючий. Та ось татари, як хмара, ринули на поле бою I стали розбігатись, щоб захопити ширшу полосу. Назустріч татарам вибігли руські воїни із схованки і почалася битва. Татари тиснули руських і їм загрожувала небезпека. Але на полі з'явились свіжі сили і татарів потиснули назад, але татарам нікуди відступати, бо на них напирають задні, ось тоді,звідки не візьмись, наша кіннота. Сталося щось неймовірне. Татарам ніде розвернутись. Зробилася давка. Гори татарських трупів, які подавили одні других. В цей час татарські кіннотники саме почали переправу, але їм закрила дорогу їхня піхота. Атака захлихнулась.Татари опам’ятались, але пізно. Тоді вони стали стіною, аби стримати натиск, щоб дати змогу заднім відійти за річку. Бій скінчився, татари відійшли за ріку, залишили багато трупів. Та біда в тому, що руські не могли ринути за річку, щоб бити ворога до кінця. йшло переформування сил, як в одних так і в других і передишка. Татарам вдалося під час бою знайти собі проходи. Сталося так, що руські захопилися успіхом, і не помітили , як татари проклали собі хід через болото. Руським вдалося зберегти замасковані резерви і менше загубити вбитими і пораненими. Все показувало, що перевага на боці руських. Це бачили і татари, але їх впертість примушувала не відступати від свого наміру для цього вони покликали допоміжні сили, які були в тилу. Бій почався після полудня. Татари з'явилися на полі бою так раптово, що руські не встигли зустріти їх як слід. Крім того, татари тепер налагодили собі добру переправу через болото і йшли багатьма ходами. Спочатку руські засипали татар камінням і стрілами, а потім почався рукопашний бій. Татари притискали руських до стіни. Раптом на полі бою з'явилась руська кіннота, яка врізалася в гущу татар. Це навело жах на татар, але ненадовго. Татари опам’ятались і почали ладнатися проти кінноти. Тоді наша кіннота повернула коней і поскакала в напрямі Кривчан. Татари напростець поспішили перекрити їм відступ. Татарський хан уже,мабуть, радів перемозі, бо іменно тоді наша піхота кинулася тікати в напрямку Ушиці і була уже під огорожею. Татари ніби розгубилися, не знаючи що їм робити:чи штурмувати загорожу, чи доганяти втікачів .Все це тривало хвилини, але ці хвилини дали можливість руським відірватися від татар. Раптом уся лавина повернула на втікачів. А в цей час з-за огорожі на татар посипалось каміння і стріли і на землю попадали сотні вбитих і поранених. Знову замішання між татарами. Одні все-таки погнались за втікачами, а більшість кинулась на огорожу, Тоді з-за огорожі руські почали кидати запалені факели і все що могли. В цей час татарські кіннотники, які ось мали перетяти дорогу нашій кінноті, почали падати з кіньми разом як снопи. А наші, ніби і не бачать, а скачуть далі. Лише тоді, коли татар залишилось дуже мало, наші повернули коней на них. Кіннота татарська була побита, їх заманили на підготовлене поле проти кінноти. Сліпі маленькі ями підкошували коней, ламали їм ноги, а люди несподівано падали і калічились. Татари, які випадково вискакували на чисте поле то на них нападали наші кіннотники. А покінчивши з кіннотою, наші повернули коней на татарську піхоту. В цей час більша частина піхоти була заманена в болото. Бій тривав аж до вечора. Татари гинули як мухи від холоду, але не здавались, а кидали в бій все нові і нові резерви. Наші були змушені сховатись за загорожу і звідти робити короткі вилазки, цим самим вони зберегли живу силу, тоді як татарські сили закінчувались. Раптом на калатурах вдарили на сполох. По рядах захисників передавались тривожні вісті, татари ідуть з тилу. Далі оповідач нічого не знає що сталось, він спасав собі життя. Пізніше виявилось, що Бакота, або, правильніше, командування бакитської оборони здалось без бою на милість татар, зрадивши князя Данила Галицького і Ушицьких захисників. Татари перемогли. Вони знищили усе населення, хто їм потрапляв на очі і знищили, шляхом спалення, усе місто. Тоді була підкорена уся територія Галицького князівства. Бакота була залишена в цілості, де татари заснували свій центр. Бакитський князь, як зрадник своїх людей, став порадником татар. Війна скінчилась і татари зняли стан тривоги. Вони переписали всіх людей і наклали на них данину. Виявилось, що в живих залишилось ще багато людей. Чоловіки спасались втечею за Дністер, а жінки і діти в зарослях, в болотах і в скелях. Найбільше чоловіків довго переховувалось в печері, яка знаходиться на правому березі Дністра під верховиною. Хто знає, як туди вони добиралися, бо туди лиш птаха могла добратися. Татари були знесилені як людьми так і економічно. їм потрібні були люди для обробітку полів і випасу худоби та інших робіт, тому вони не переслідували людей кілька років, а дали їм можливість вийти з підпілля і взятися до праці. Сто років тривало татарське панування. Сто років люди жили як дикуни або як дикі звірі, незнаючи цивілізованого життя Не було ні житгя, ні одягу, бо все були змушені віддавати в данину. Лише невеличка купка людей, які стали холуями в татар, влаштували своє життя по-людському. Знайшлися люди, які зуміли улаштувати підпільне життя в Вони утворили в скелях потаємні житла-печери і там переховувались від татарської неволі. Ці таємні схованки дістали потім певні назви. Це був Лук’янів ярок, Плоский ярок, Дзигів ярок, Маслятин і інші. В цих ярках на протязі татарського панування вже було відкрите велике хозяйство, де жило уже трете покоління. Тоді вже татари не нишпорили по околицях, а діяли за них слуги місцевого князя, поміщика тощо. В районі УшицІ знову з’явився торговий центр і базар, де продавались місцеві вироби. А навколо базару заявились хатки, де жили рибаки або кустарі-одиночки. Так поступово відновлювались села і разом з’являлися пани, князі чи просто поміщики, які поступово поширювали свої володіння. А татарських наглядачів все менше і менше залишалось. Очевидно їх хан мобілізував і гуртував військо для нового походу. За пройдених 100 років, період, в якому панували татарські хани сталися величезні зміни на поверхні грунту. А особливо ці зміни сталися в Ушицькій угловині і навколо неї. Над рікою Дністер стався великий обвал високої скелі. Це сталося на, так званій, печері, де люди ховалися від татар. Цей обвал був перекрив течію Дністра, після чого вода піднялась дуже високо, хлинула на лівий берег і залила усі низини. Потім поступово почала вода підмивати грунт, який перекрив був течію, і внаслідок водовороту грунт опинявся на дні долини, де замість низини намило гори, а в процесі утворилось досить велике і високе плато. Після цього випадку сталася небувала повінь від проливних дощів, яка закріпила те плато. Цей випадок ніби побудував фундамент, чи правильніше, площу, під забудову міста на новому місці. Тоді ж, від сильної зливи, усюди, де були яри або трохи похилі глиняні обриви-кручі, всади сталися зсуви. Внаслідок таких природних явищ долина змінила цілком свій вигляд. В багатьох місцях виникли ярки, на схилах і низинах з’явилися великі намулисті наноси де зникли калюжі і болота. Річка Ушиця зменшила трохи свій розлив і русло річки стало більш постійне, після чого річка стала доступна для людини. Саме тому з’явились де-не-де людські житла на низині, Зникли назавжди всі ознаки бувшого міста Ушиці і будь-якого поселення, а на їх місці осторонь почали поступово з’являтися нові невеличкі села або хутори. З’явились, так звані, нові Бабичі, Кривчани, Горищівка, Соколець. Ушиця почала воскресати. Татарських наглядачів все меншало і меншало, і нарешті зовсім зникли. На їх місці з’явилися чиновники з місцевих панів, які збирали данину для татар. Як тільки татари з Бакоти зникли, в кожному селі подалі від Ушиці з’явився панок, ніби-то з землі виліз, ці панки почали собі захоплювати землі і будувати собі тимчасові господарства. Навколо Ушицької долини подібних панків не з’являлося, крім Харибари. Так поступово на окупованій території татарами , відновлялось життя людське і взагалі життя. Бо татари були спалили не тільки міста і села, але і ліси та звірів у лісах, В 1360 році татари були вигнані з Київської Русі литовським князем Олігердом за Дніпро, після чого Ушиця і інші міста були побудовані наново. А місто Бакота, яку татари спалили вже тоді, як тікали з Поділля, зникло назавжди. Замість міста на долині з’явилося село Бакота. |
23 березня 2012
|
| Закрити |
