Роман Литвиненко

Бойовики збили безпілотник ОБСЄ на Луганщині:

Роман Литвиненко

Боевик 'попал под раздачу', отстаивая интересы российского олигархата под оккупированной Веселой Горой

Роман Литвиненко

БІЙ БІЛЯ ВЕСЕЛОЇ ГОРИ

Після виснажливого маршу рота із сорока двох вояків на трьох БМД прибула в укріплений табір біля селища Весела Гора. Особовому складу підрозділу поставили завдання протягом декількох днів утримати рубіж оборони і забезпечити передислокацію артилеристів. Настав час, коли машини, навантажені паливом, боєприпасами, продовольством, а також реактивні установки нарешті почали рух.

Солдати та сержанти стояли біля окопів та бліндажів і проводжали колону поглядами. А самі думали про завтрашній день. Що він їм принесе? Адже попереду — ніч і невідомість.

Нарешті настав ранок. Тарас Пертак, Андрій Малійняк, Павло Калиновський та Роман Пірко першими побачили, як ще вдалині на дорогу починає виїжджати колона з п’яти танків, гармат і мінометів, джипів і «Уралів» з живою силою. Наші солдати все зрозуміли і уважно подивилися один на одного, ніби запитуючи: «А ти готовий до бою?» Минуло ще кілька хвилин, і пролунала команда: «По місцях! До бою!» Підготувався до нього й Роман Пірко.

Колона противника розосередилася й перейшла в наступ. Бійці ще не знали, що на них чекає, але були впевнені, що ворог не пройде, і вони повернуться до своїх. А живими чи мертвими — це як кому судилося. Тим часом розпочався бій. Вогонь по наступаючих бойовиках та їхній бронетехніці доводилося вести з великої відстані. Військовослужбовці встигали стріляти прицільними чергами з автоматів і кулеметів та з протитанкової зброї. Відпрацьовані до автоматизму на полігоні в Яворові дії забезпечували успіх у бою. Львів’яни билися мужньо. А противник, зазнавши втрат, відходив назад і поливав бліндажі та окопи українських бійців вогнем з гармат та мінометів.

У війни, як відомо, свої закони, але й вони дають бійцям можливість вижити. Так було, коли розпочалася чергова атака. Близько, дуже близько підпустили бійці ворога до своїх позицій, стріляли майже впритул. Роман цього разу встиг тільки крикнути Павлу Калиновському: «Павле, ліворуч ворог — вогонь!» І тут спалах перед очима, а по грудях, шиї немов хтось провів гігантською розпеченою праскою. Отямився від того, що хтось тряс за плечі. Свої? Чужі? Якщо російські найманці, то треба дотягнутися до автомата. У ньому ще є патрони для ворогів, а була й граната. Вона не дозволить взяти його живим. Спробував розплющити очі — обличчя заливало кров’ю. Звідкись здалеку почув голос: «Терпи, брате!» Прохрипів: «Хто ще поранений? Де ворог?» Роман знепритомнів і прийшов до тями тільки в госпіталі.

Він і дотепер перебуває на лікуванні. Романові зробили три найскладніші операції. Уже в госпіталі він дізнався, чим завершився той його останній бій. Рота своє завдання виконала. Всі атаки противника були відбиті. Колона артилеристів дійшла до місця призначення без втрат. Земляк Романа Андрій Малійняк підбив ворожий танк. На жаль, у цьому запеклому бою один із бійців роти загинув. П’ятеро потрапили тоді в полон. Двоє з них уже звільнені.

— Я пишаюся своїм підрозділом, якому командування довіряє найскладніші бойові завдання. Всі мої побратими — найстійкіші в бою, — каже Роман Пірко.

Він народився і виріс у містечку Сокаль Львівської області. Батько рано пішов із життя. А мати, вчителька історії місцевої школи, багато зробила для виховання сина на кращих традиціях українського козацтва, готовності до захисту свободи та незалежності України. Недивно, що улюбленими книгами стали ті, що розповідали про історію країни. Після школи пішов працювати. Потім проходив строкову службу в 80-й окремій аеромобільній бригаді Збройних Сил України. А коли звільнився у запас, то змінив декілька професій. Проте коли прийшла повістка з військкомату, без вагань пішов захищати Україну.

Тарас МАШКОВЕЦЬ,

«Народна армія»

Джерело: http://na.mil.gov.ua...>http://na.mil.gov.ua...ї-gori

Олег Сироватко

Силы антитеррористической операции - на подходе к Луганску.

15 июня освобождено село Весёлая гора Славяносербского района Луганской области. Об этом корреспонденту местного сайта http://informator.lg... style='color: rgb(153, 153, 153);'>informator.lg.uaстало известно из информированного источника. Бои за село были непродолжительными. Сильного сопротивления вопреки обещаниям «стоять до последнего» террористы не оказали.

Как уже сообщалось, украинская армия освободила город Счастье и находится на подходах к Луганску. В свою очередь, террористы сосредотачивают свои силы в «восточных кварталах» захваченного ими областного центра.