Володимир Карчевський

В селі Вілія родився письменик,автор книги 'Как закалялась сталь'-Микола Островський,ось його біографія

29 вересня 1904 р. в мальовничому селі Вілія, що розкинулося на березі однойменної річки, в Острозькому повіті Волинської губернії (нині Острозький район Рівненської області) в родині Островських народився хлопчик, якого назвали Миколою. Батько майбутнього письменника, Олексій Іванович, працював на винокурному заводі, а мати, Ольга Йосипівна, зазнала гіркої селянської долі. Заробітку батьків для утримання великої сім’ї постійно не вистачало, тож з ранніх літ до роботи бралися й діти. З одинадцяти років дочки Катерина і Надія відробляли поденне на панській садибі, а десятирічного Дмитра віддали учнем слюсаря в Острог.

Батьки виховували дітей чесними і працьовитими, намагалися дати їм освіту. В 1910 році шестирічного Миколу влаштували до церковноприходської школи у Вілії. У спогадах, оригінал яких зберігається у фондах музею, мати Островського розповідає: «Микола завжди приносив хороші оцінки, а закінчивши школу, то приніс похвальний лист. Учителька говорила мені, що Микола на радість здібний хлопець…»

Церковноприходську школу Микола закінчив 1913 р., і вчителька О.М.Зашкевич порадила батькам навчати його далі. Але розпочалася перша світова війна, і Ольга Йосипівна з синами їде до своєї старшої сестри у Староконстянтинів.

Наприкінці 1914 р. сім’я Островських переїхала до Шепетівки, надто прив’язавши свою долю з цим невеличким подільським містечком. Батько і Дмитро пішли працювати на залізницю, Микола ж поступив до місцевого двокласного училища. Навчався хлопчина добре, але невдовзі потрапив у немилість викладача закону божого Василя Акрамовського, якого виводили із себе запитання учня про науку та релігію. До речі, саме з сутички Павки Корчагіна з попом Василем і розпочинається роман «Як гартувалась сталь».

Тому одинадцятирічному Миколі знайшли роботу на кухні привокзального буфету. Тут він працював до 1917 р. Щоденно доводилося віддавати 13-15 годин, заробіток складав лише 8 карбованців на місяць.

 У жовтні 1917 р. тринадцятирічний Микола Островський став свідком епохальної події в історії людства – Великої Жовтневої соціалістичної революції. У такий буремний час формується характер юного Миколи Островського. Саме тоді він працює на електричній електростанції підручним кочегара і стає активним помічником страйкового комітету залізничників: розповсюджує листівки, допомагає більшовикам  вести роз’яснювальну роботу серед населення.

У роки громадянської війни Шепетівка була ареною жорстоких боїв. Більшовикам доводилося постійно працювати в підпіллі. Не був осторонь боротьби і М.Островський.

Працюючи підручним кочегара, Островський одночасно навчається у двокласному училищі.

Островський отримав комсомольський квиток 20 липня 1919 р., а вже в серпні пішов на фронт. У легендарній кінноті С.М.Будьонного юний кавалерист мужньо захищає завоювання Жовтня.

Велику роль у військовій біографії будьонівця Миколи Островського відіграли командир 4-ї кавалерійської дивізії Першої Кінної армії Федір Михайлович Літунов та безстрашний комбат Олександр Йосипович Пузиревський. Про обох він захоплено розповів на сторінках роману «Як гартувалась сталь».

Робота над рукописом стала посуватися швидше, коли письменник почав диктувати текст. Записували його рідні та друзі, а згодом секретарі. І нарешті в жовтні 1931 р. першу книгу роману було закінчено.

У травні 1933 р. друга книга роману була закінчена і надіслана до видавництва «Молода гвардія».

1 червня 1934 р. в житті письменника сталася знаменна подія: його було прийнято в члени Спілки письменників.

Життя невтомно згасало. І хоча М.Островський працював, як він писав друзям, по 20 годин на добу, все ж вважав, що зроблено дуже мало. Він відчував, що сили покидають його з кожним днем, жити залишалось мало, а планів нездійснених багато.

1935 рік для Миколи Олексійовича був багатий на творчі удачі, зустрічі. 1 жовтня ЦВК СРСР ухвалив: «Нагородити орденом Леніна письменника Островського Миколу Олексійовича, колишнього активного комсомольця, Героїчного учасника громадянської війни, який втратив у боротьбі за Радянську владу здоров’я і самовіддано продовжує зброєю художнього слова боротьбу за справу соціалізму, автора талановитого твору «Як гартувалась сталь» ».

Микола Олексійович завжди почував себе бійцем і дуже радів, коли дізнався, що 28 січня 1936 р. Політичне управління Робітничо-Селянської Червоної Армії взяло його на облік як політпрацівника, присвоївши йому звання бригадного комісара.

22 грудня 1936 р. Миколи Олексійовича Островського не стало. Смерть зупинила більшовицьке серце, коли йому виповнилося 32 роки…