Василь Єременко

Т.Г.Шевченко добре знав історію нищення християнством рідної національної (язичницької) духовності і ніжно ставився до волхвів, присвятивши їм свій вірш «Заворожи мені, волхве, друже сивовусий!» В той же час Шевченко не приховував свого негативного ставлення до християнства і порівнював його з кайданами. Через усю свою творчість поет проносить гостру критику та сарказм до християнізму, починаючи від т.зв. «непорочного зачаття Ісуса», яке поет розвінчує поемою «Марія». Далі більше, Шевченко бачить всю трагедію колись наймогутнішого в світі народу Русів і на що перетворила його нащадків чужа духовність – християнізм. Він пише вірш «Лекері»: «Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без Хреста, Не ймуть нам віри без попа Раби, невольники недужі! Заснули, мов свиня в калюжі, В святій неволі! Мій ти друже, Моя ти любо! Не хрестись, І не кленись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде, І візантійський Саваоф Одурить! Не одурить Бог, Карать і милувать не буде: Ми не раби його – ми люде!..» Більшість українців не читали «Кобзаря» в дорослому віці, тому щиро дивуються і відкривають для себе неочікувану «новину», тож саме для них ми приведемо, як зайвий доказ, такий вірш: «Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, не сповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого одурено), Багряницями закрито І розп’ятієм добито? Не добито! Стрепенися! Та над нами просвітися, Просвітися!.. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленими піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати!» Сьогодні юдохристиянство робить все, аби відвести від себе убивчу силу «Кобзаря», воно знає свій не покаяний, прихований, страшний, кривавий історичний гріх. За всю свою криваву історію, більше 1000 років воно діяло лише зрадою і брехнею, благословляючи фізичне і духовне рабство нашого народу. За це попи мали неабияку винагороду від загарбників, величезні земельні наділи і християн-кріпаків (як і наш пророк Т.Г.Шевченко) для каторжної роботи. Саме юдохристиянізм став причиною тисячолітньої трагедії Українського народу. Воістину, чужа духовність ніколи не була і не стане рідною, вона створена жидівською нацією і служить лише їй. Можливо тому наш сучасник, видатний борець за волю України Левко Григорович Лук’яненко в своїй нещодавно презентованій книзі «З часів неволі – Країна Моксель» приходить до висновку: «Повернення в попередній світ європейської християнської цивілізації неможливе, а яким буде новий світ, невідомо. Відомо одне: він буде іншим!» І ось вже зовсім сенсаційно: «Якщо українська нація хоче стати державницькою нацією, вона має знати справжню історію людства, яка свідчить, що рушієм історії є не класова боротьба всередині націй, а боротьба між націями..» Тепер все стає на свої місця!

ВОЮТИЧІ-580

Історична дата утворення села Воютичі — 1427 рік;

Населення — 3 010 осіб (890 дворів);

Площа - 1 272 тис.кв.м.;

Густота населення — 165 осіб/кв.км;

Річка — Стрв,яж;

Инфраструктура — сільська рада, ощадбанк, медпункт, почта, школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, стадіон, церкви (Православна, Католицька, Греко-католицька), заводи (спиртовий, цегельний), приватні підприємства, магазини (продовольчі, будівельні), гуртівня, ресторан, кафе, село - електро- и газофіковане.