1.      Млин на початку села по руху течії води в річці Уборть. Він був створений за новою на той час технологією. На цьому млині було також два водяних колеса. Вони розташовувались не на одному валу а послідовно. Вода з першого передавалась другому який був ззаду. Так як перший млин Німецький використовував падаючу воду і був незалежний від погодних умов, то другий працював виключно на проточній воді. Він цілком залежав від опадів які створювали і підтримували рівень води в річці Уборть. Можна судити що в сухе літо і взимку він майже не працював. До нього підходило кілька доріг по обидва береги річки.

1.      Німецький млин. Розташований десь за 2 км. від села на річці Уборть. Річка носить свою назву від бортей яких було багато на її берегах. Трохи нижче по течії розташоване село Перга. Назва цього села також пов’язана із бортництвом. Більш всього назва млина походить від його власника який був німий. На таких в народі кажуть німець. От закріпилась назва за млином. Млин розташувався між двома скалами на перекаті. Правий берег високий з одною під’їзною дорогою. Лівий берег біль пологий з двома під’їзними дорогами від різних місць. На цьому млині була застосована технологія двох обертових коліс. Одне вертикальне а інше горизонтальне. Вода падаючи на вертикальне приводила його в рух. Тим часом система з дубових колод направляла воду на горизонтальне колесо. Таким чином одна вода крутила одночасно два колеса на млині. Така конструкція млина стала можливою завдяки природним чинникам – двом скалам і річковому перекату. Від роботи млина у руслі річки на скалистому дні вимило глибоку яму.

Млин в свою чергу підтримував високий рівень води в Уборті. Ця вода утворила велика водосховище вище по течії. На даний час у рельєфі русла проглядається велика долина.

1.      Джерела. Джерела знаходяться неподалік села Юрово вниз по течії річки Уборть в місці впадання в неї річки Юровка. Ці джерела знаходяться поряд одне від одного на віддалі двох метрів. Дивлячись на них складається враження що вони утворені одним потоком який розділила велика брила. Але насправді далеко не так. Вода в них різна за смаком і запахом. І створюють їх різні підземні потоки. Один з підвищення що знаходиться поряд, а іншій давнім водним потоком що з’єднував недалеке пониззя з річкою. Тому і властивості води різні. У верхньому вона більш твердіша ніж у нижньому. Твердість води визначають за кількістю солей кальцію і магнію в ній. Якщо вода містить значні кількості таких солей, то таку воду називають твердою, а коли цих солей зовсім немає, або вони містяться в незначних кількостях, то - м'якою. Твердість природної води коливається в широких межах; вона неоднакова в різних природних водах, в одному і тому ж водному об'єкті величина її змінюється за порами року. В поверхневих водах твердість досягає найбільших величин у кінці зими, найменших - у період повені. В поверхневих водах звичайно переважає карбонатна твердість (70-80% загальної). Магнієва твердість води рідко перевищує 30% загальної величини.

Ось про що розповів дослідник джерел. Коли проводились дослідження то над першим джерелом зверху на схилі сидів волх і спостерігав за дослідником. Коли дослідник відхилив гілку куща яка заважала досліднику розгледіти волхва він встав і пішов. Дослідник вибачився, але це не зупинило старця. Тільки під вечір він повернувся щоб набрати води. До речі в той час джерело було більш повноводне і мало вигляд криниці.

1.      Пам’ятник Олександру. Судячи з історії пам’ятник був встановлений не руському царю, а польському Олександру. Так як територія довгий час належала Польщі.  Самим важливим фактом його царювання було прийнято пакет законів, який був прийнятий на радомському сеймі 1505 році, а також радомської конституції. Цей закон суттєво підвищував власть на користь шляхти. Яка в знак подяки встановила йому пам’ятник.

1.      За річкою Юрівка навпроти пам’ятника Олександру куди ми ходили і я вам говорив за високу будову. Ви сказали що там була вишка чи башня. Згідно польської карти 1924 року там стояв костьол. І як сказано з невеликим приходом. Костьол я бачу білим однокупольним, я б сказав мурований. Був огороджений у дворі із сторони села була невелика хата. На задньому дворі був сарай, довгий мабуть для дров.

1.      Урощище Турок. Назва походить від події яка пов’язана з турками які прийшли 1400-1460 роках на землю Юрівських хуторів. В цей час фактично як села не було, але були згуртовані хутори. Татари і турки взяли дань і місцеві майже не постраждало.   Легенда говорить, що одному туркові сподобалась молода красива дівчина. Вона в свою чергу була закохана у молодого парубка. І він хотів забрати її з собою у вигляді данини. Зв’язавши її вірьовкою і прив’язав до коня повів у полон. Але прутка поліщучка викрутилась із вірьовок і хотіла втікати. Краще смерть ніж розлука. Турок схопив її за волосся і почав тягнути. Дівчина почала пручатись і бити його. Тоді турок дістав ніж і перерізав дівчині горло. Стікаючи кров’ю вона пробігла ще метрів 200 і впала під вітами цього на той час молодого дубка. Так і до нині дуб тримає в собі таємницю цієї події. Ще молоді і закохані  приходять до дерева і просять поради і заступництва у тоді дівчини. А бог Перун шелестом віт цього дуба розмовляє з душею дівчини. Закохані інколи бачать рано-вранці біля дерева красиву дівчину, яка розчісує косу і тихо плаче. І ходять чутки, що бажання багатьох збуваються.

1.      Старе кладовище розташоване за селом Юрово коли їхати до села Перга. З нього зосталось кілька надгробних каменів. Перші похованні приблизно датовані 1550 роком. Кладовище було започатковано з сторони села де пізніше був побудований костьол. Особливістю цього кладовища є те, що в один з приходів татар місцеві не схотіли платити данину. Тоді татари винищили майже всіх хто не встиг сховатись. І на цьому кладовищі вони були поховані.

Дорога не спить

Мій дід Симон був довгий час лісником. Мені приходилось не раз бути разом з ним. Разом їздили косить сіно, чи на рибалку або в ліс. Він мені і розповів як навчання на майбутнє цю історію.

Майже все своє життя я мав коника. Проїздив з ним багато доріг. Про нього і коня говорили що вони не розлучні. Він сам не з’їсть, а коневі віддасть, часто говорила бабуся. Кінь - символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, в щоденних турботах. Коні були помічниками богів, воїнів і, головне, хліборобів. Навіть творчі люди мають своїм символом коня - Пегаса. Тож кінь - і працьовитий, і войовничий, і творчий дух, його талант - невтомна праця.

Одного дня  поїхав косить у ліс. На лісовій галявинці виросла гарна травичка. Дай скошу буде конику на зиму. Раніше був ліс та його спиляли і вивезли. От сонечко освітило земельку, яка була прикрита лісом, то травка пішла рости. Місцина далеко в стороні. Корови не пасуть, ніхто не потоптав. Дорога майже заросла. Та коником я своїм всюди проїду говорить дід. Приїхав. Коня і воза оставив прямо на старій дорозі. Все рівно нікому не заважаю подумав та й пішов косить траву. По обіді думаю трохи подрімаю. Приліг на возі на свіженькій траві та й почав дрімати. Тільки придрімав, аж хтось будить тихенько за плече. Подивився нема нікого знову задрімав. Але і цей раз знову розбудило. Та щож це таке. Кінь спокійно їсть траву, а навколо тиша. Після ранкової косовиці і гарного обіду мене знову зморило. Але і за цим разом мене знову хтось розбудив. Ну думаю не дадуть поспати. Встав відтягнув воза з дороги в сторону. Ну проїжджайте чи проходьте звернувся я до невидимих мандрівників і знову ліг спати. Більш мене ніхто не будив.

Запам’ятай каже мені дід. Дорога ніколи не спить. І це я запам’ятав на все життя. Стараюся ніколи не ставити автомобіль на дорозі. Хоча добре знаю що цією дорогою ніхто не буде їхати. Хоча неодноразово мені говорили чого ти з’їжджаєш, хай стоїть.

Може такі невідомі нам зустрічі на дорозі і призводять до аварій на голому місці. Аварії які важко пояснити з нашої точки бачення.

Старцева криниця

Неподалік села Юрове, що розташоване на березі річки Уборть, вниз по течії є дві криниці. Знаходяться вони поряд, два метри одна від одної. Цікавим є те що вода в них за смаком різна. Та це не перша цікавинка. Як дорогами так і криницями користуються різні люди. Люди нашого часу і люди з інших часів або світу. Наші сучасники у жалке літо втамовують спрагу приходячи повз них. Присівши у тінь вікового дуба, дерева бога Перуна, що росте поряд. Він шелестом своїх вітів намагається щось розповісти їм. Але ми давно втратила вміння розмовляти з деревами та розуміти мову тварин. Тому він напевно за звичкою просто розмовляє своєю мовою з вітром чи іншими деревами що ростуть поряд.

Одна з криниць вище другої десь на метр. Біля верхньої криниці я побачив старця. Він приходить щоб набрати прохолодної води. Це струмок пробився поміж каменів із старої колишньої річки, якої нині нема. осталось лиш пониження річкової долини прадавньої річки. ця річки протікала по ту сторону пагорба що відділяє криницю від тої річки. Нині там болото яке переходить у луг, а потім в огороди. В дуже жарке літо коли висихають болота вода в криниці пропадає.

На іншій стороні нашого бачення в минулому трошки було не так. На місці болота існувала широка річка з великим плесом для човнів. Коли роздивляєшся річку в той час то видно як плавають качки.

На цьому березі де знаходяться криниці стоїть дуже старенька хата. Хоч хатою цю споруду назвати важко. Вона більш нагадує великий курінь, зроблений з великих колод. Вони не стоять, а покладені одна на одну. Подібне мені приходилось бачити на березі річки Ствига, неподалік села Глинне. Покрівля хатини зроблена з дранки. Її виколювали із старих сосен, що ростуть на болоті. Прикро, що це ремесло втрачене.

Покрівля місцями прогнила і перекрита чи то очеретом, чи то якоюсь травою. Майже по центру видно димар.

На передній стіні видно одне вікно. Невелике немовби лаз для невеликої людини, чи бійниця для воїна. З покутньої стіни таке теж. Ще одне вікно є на задній стіні. Коли добре роздивитись будову то вікна виходять до річки.

Вхідні двері не великі. Глуха стіна була підставлена багатьма тонкими дровина і жердями. Поряд лежить невелика купа рубаних дров. Ніякої огорожі біля будинку не видно. Також не видно і хліва для худоби. По одаль стоїть невелика будка. Із домашньої живності у дворі нічого не видно. Огороду біля будівлі теж не видно.

Річка майже в притул підходить до двору. Біля берега прив’язані два човни. Вони зроблені з цілого дерева-колоди. Один розколовся впродовж. Спереду і ззаду стягнутий ніби якимись обручами. Судячи із зовнішнього вигляду ними довго не користувалися.

На березі-пристані росте два дерева і кущ. На великий кущ накинута сітка для просихання. Видно, що вона щойно витягнута із води. Поплавки зроблені із берести яка щільно скрутилася. Неподалік стоїть криниця з дерев’яним зрубом. До неї йде стежка від хати. У дворі майже біля дверей стоїть сивий чоловік. Спочатку думав що то старець якого я бачив біля криниці на березі Уборті. Та це є не він.

Цей чоловік одягнений у довгу полотняну сорочку і такі полотняні штани на ногах постоли. Волосся на голові довге до плечей і стягнуте стрічкою ні рівні лоба. Хоча волосся і борода у чоловіка сиві але на обличчі і в очах світиться ще молодість. Особливою міткою позначене чоло. На правій щоці видно родимку неподалік носа. Чоловік міцної статури. На лівому боці майже через все тіло було видно глибокий шрам. Він проходив на рівні грудної клітки. Також був травмований великий палець на лівій нозі.

Від криниці до хати був луг. Тільки зовсім недалеко на пагорбі виднівся невеликий огород. Річка Уборть заливала всю долину на кілька сотень метрів. Була повноводна і стрімка. Рівень води сягав від одного високого берега до іншого заливаючи всю заплаву. На вулиці весна гарно світить сонце. Тепло. Повінь іде на спадок, починає зеленіти трава. На деревах починають розпускатись бруньки.

По даному опису це є стара стражниця або пост на цьому березі річки. Тому, що діюча стражниця знаходиться на іншому березі Уборті на кордоні.

Кордон проходив якраз по річці. На стражниці були охоронці і їх казарми. Двір для прибулих і кілька невеликих будов. Річка підходила до двору. Там на пристані стоїть кілька великих і високих човнів. На подвір’ї багато людей. Все це нагадує якусь метушню. На прив’язі стоять коні. До стражниці підходить дві великі наїжджені дороги. В той час на тій місцевості не видно лісу. Дороги проходять по рівній місцевості. Кілька дерев видно навколо стражниці. Сама стражниця знаходиться на тому місці де долина річки Уборть звужується за селом навпроти Панські гірки.