Форум Звенигородки

Теми для публікацій та розмов

Політика і влада

28 лютого 2014

Валерій Бурій

Охорона здоров'я

10 лютого 2014

Валерій Бурій

Спортивне життя

15 січня 2014

Валерій Бурій

Церква та релігія

18 вересня 2013

(преприниматель)

Матвій Шестопал

11 вересня 2012

Валерій Бурій

Дивитись всі теми міста

Питання-відповіді

Інтерв'ю

Всі записи

...

Валерій Бурій озырний

Валерій Бурій

Олекса Озірний – поет, що може гідно презентувати Шевченків край.

Його слово – чітке й глибоке,

його думка – виколисана з болів коріння,

його почуття – щирі й чесні.

Історизм його поезії – правдивий і совісний, бо виплеканий стражденною метою поколінь

Дмитро Чередниченко

Автор поетичних збірок з промовистими назвами “Проща”, “Козацький цвинтар”, “Заплакані зорі” та “За кого померти?” Олексій Антонович Озірний народився 29 березня 1953 року в селі Вербівка Городищенського району Черкаської області.

У 1971 році після закінчення Вербівської середньої школи навчався на факультеті фізичної культури Черкаського педагогічного інституту, який закінчив з відзнакою у 1975 році.

Більше десяти років працював тренером-викладачем Звенигородської дитячо-юнацької спортивної школи. В 1991 році закінчив факультет практичної психології Київського педагогічного університету ім. М. Драгоманова і до 1998 року працював психологом Звенигородської загальноосвітньої школи №3 та викладачем історії рідного краю в школі-інтернаті.

З 1998 року – на адміністративній роботі. Спочатку очолює відділ з питань сім’ї та молоді Звенигородської райдержадміністрації. В жовтні 2002 року переходить на роботу в Черкаський міськвиконком, на посаду заступника начальника відділу культури. Займав посаду заступника голови Смілянської райдержадміністрації. Нині депутат Черкаської обласної ради.

Бере активну участь у громадській роботі. Виступає в засобах масової інформації з мовних, молодіжних питань, порушує проблеми боротьби з алкоголізмом і наркоманією, екології.

Живе і працює в Звенигородці.

Поетичний талант О. Озірного виплекала сама Шевченкова земля. По один бік Вербівки (села в якому він народився) – Тарасові Вільшана, Керелівка, Моринці, Будище, Лисянка, по другий – Стеценкові Квітки, по третю Филиповичева Кайтанівка, Щербакова Топильна, Осьмаччина Куцівка…

“В своїй творчості я не створював собі кумирів, не брав нікого в поводирі, та й мети особливої не ставив, я просто творив поезію, що була розбуджена піснею моїх батьків. Творчість стала для мене оберегом на бурхливих і зрадливих потоках життя. Вона навчила мене, за Ніцше, милуючись навіть брудною водою, залишатись чистим, навчила ніколи не переступати межу, яку ти сам собі вибудував для своєї моралі. В цьому плані мені довіку слугують прикладом Тарас Шевченко і Євген Маланюк…” – писав О. Озірний.

Першими шанувальниками щирого слова поета були читачі районної газети “Шевченків край”.

Дебютні поезії О. А. Озірного побачили світ в колективних збірках “Молоді черкаські поети” та “Толока”, на сторінках обласних періодичних видань. Пізніше друкувався в українських часописах “Український засів”, “Дзвін”, “Жива вода”, альманахах “Радосинь”, “Холодний Яр”.

У 1995 році за підтримки української громади Австралії та письменника Дмитра Нитченка в серії “Літературна скарбниця” виходить перша збірка поезій О. Озірного “Проща”. У передмові відомий український поет Дмитро Чередниченко з гордістю констатував: “Нарешті в Шевченковому краї з’явився могутній поет”.

Друга збірка Олекси Озірного “Козацький цвинтар” виходить у 1996 році. Поет точно визначає сутність свого духовного єства, в якому поєдналися два потоки нашого менталітету – селянський (емоційність, культ дому, родини, жінки, чулість до краси, працьовитість) і вояцький (культ волі, честі, патріотизму):

Я озірний козак,

із пращура рід мій озірний…

Шабля з плугом одвіку –

багатство усе…

Відомо, що козаки у переважній своїй більшості гинули в боях і лише незначна частина помирала в похилому віці від давніх ран. І кожна їхня могила, то наша святиня, бо там лежать останки наших предків, хто своїм життям заповідав нам більше ніж зіницю ока берегти і шанувати волю і незалежність.

В години сумнівів і розпачу, ми йдемо на ці цвинтарі й там душами говоримо з вічно живими душами пращурів. Набираємося від них сили і енергії. Адже ті, хто загинув за Україну ніколи не вмирають. Ніколи! Вчімося бути такими як вони, – закликає в своїх поезіях Олекса Озірний.

Визнання поета не забарилось. Творчість Олексія Антоновича Озірного достойно оцінена – збірки ”Проща” та “Козацький цвинтар” у 1997 році відзначені обласною літературно-публіцистичною премією “Берег надії” ім. В. Симоненка.

Поет, літературознавець Василь Пахаренко, характеризуючи поезію Олекси Озірного, писав: ”…лірика Олексина глибоко, послідовно, наскрізь традиційна. Поет вибрав грудкуватий, стернистий шлях В. Симоненка”.

Своєю полум’яною поезією автор переконує нас, що єдиний стан, притаманний нашому народові, суджений нам долею – свобода. І, доки ми не сягнемо цього стану, доля дойматиме нас:

Нам воля довго буде в спину дихати,

Як не зірвем з грудей ярмо Батиєве.

На запитання про джерела творчості Олексій Озірний відповів: “У моїх віршах минулі муки і сьогодення за будучину української нації, дух невмирущого Кобзаря допомагає мені обстоювати нашу Правду”.

Олексій Озірний – член Національної спілки письменників України. Багато часу він приділяє роботі з творчою молоддю Звенигородщини. Був керівником літературно-мистецького об’єднання “Звенигора”.

Тривалий час очолював журі обласного конкурсу юних поетів Черкащини “Тарасовими шляхами”, входив до конкурсної комісії з присудження обласної премії ім. В. Симоненка.

О. Озірний – автор слів гімну міста Черкаси.

До пропонованого списку, побудованого в зворотній хронології, включені твори О. А. Озірного, що вийшли окремими книгами та вміщені в періодичних виданнях і збірниках, а також публікації про його життя і творчість з фондів обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка.

***

За кого померти? : [поезії] / О. Озірний. – Черкаси : Вид. Чабаненко Ю. А., 2009. – 88 с.

Заплакані зорі : поезії / О. Озірний. – Черкаси : Брама, 2003. – 80 с.

Козацький цвинтар : поезії / О. Озірний. – Черкаси : Холодний Яр, 1996. – 52 с.

Проща : поезії / О. Озірний – К. : Спілка письм. України, 1995. – 40 с. – (Перша книга письменника).

[Добірка віршів] / О. Озірний // Холодний Яр. – 2012. – Вип. 2, кн. 2. – С. 4-13.

'Один необлаштований живу…': [вірш] / О. Озірний // Черкас. край. – 2012. – 10 лют. – С. 6.

[Добірка віршів] / О. Озірний // Криничка. – Черкаси, 2009. – Т. 2. – С. 208-211.

Автобіографія / О. Озірний // За кого померти : [поезії] / О. Озірний. – Черкаси, 2009. – С. 4-6.

Спомин про Миколу Негоду / О. Озірний // Наш Микола Негода : спогади / [упоряд. і ред. В. Поліщук].– Черкаси, 2009. – С. 134-136.

Олекса Озірний : [автобіографія] // Письменники Черкащини : вибр. твори / упоряд. Г. П. Білоус. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – С. 39-41.

[Добірка віршів] / О. Озірний // Письменники Черкащини : вибр. твори / упоряд. Г. П. Білоус. – Черкаси, 2007. – Кн. 2. – С. 42-67.

Славень Черкас : [пісня: муз. В. Талаха, сл. О. Озірного] // Черкаси в призмі часу / авт.-упоряд. І. О. Прилуцька. – Черкаси, 2007. – С. 11.

'В душі несу любов, немов свічу…': [поезії] / О. Озірний // Холодний Яр. – 2005. – № 1. – С. 195-201.

Сльоза Берестечка : [добірка поезій] / О. Озірний // Холодний Яр. – 2004. – №1. – С. 296-302.

Якби собори вміли говорити : [поезії] / О. Озірний // Холодний Яр. – 2002. – № 10. – С. 151-158.

Кобзар; Парламент; Росіянам; Україні; Полякам : [вірші] / О. Озірний // Новий обрій : альманах. – Мельборн, 1999. – Ч. 11 : Література, мистецтво, культурне життя. – С. 80-82.

[Добірка віршів] / О. Озірний // Холодний Яр. – 1997. – № 7. – С. 5-7.

[Добірка віршів] / О. Озірний // Холодний Яр. – 1996. – №3. – С. 26-27.

Жорна пам’яті : [вірші] / О. Озірний // Дзвін. –1994. – № 8. – С. 7-8.

[Добірка віршів] / О. Озірний // Холодний Яр. – 1993. –№ 1. – С. 32-34.

[Добірка віршів] / О. Озірний // Толока. – Черкаси, 1991. – С. 90-98.

Ми; Моя любов; Сліди; 'Женеться світ, щоб кожного піймати…'; Кобза; Богданова гора : [вірші] / О. Озірний // ЧП-90=Черкаські поети’90. – Черкаси, 1990. – С. 18-21.

Хата; 'Вродлива жінка може зрадить ще…'; 'Копай! – в дядька очі засвітились лукаво…'; Повінь; Млини; Давній мотив; 'Як та пісня висока…' : [вірші] / О. Озірний // ЧП 89=Молоді черкаські поети. – Черкаси, 1989. – С. 47-51.

***

Озірний Олексій Антонович : [коротка біогр. довідка] // Література рідного краю (Літературна Черкащина) / В. Т. Поліщук, М. П. Поліщук. – Черкаси, 2012. – С. 361.

Озірний Олексій Антонович (29.03.1954 р. с. Вербівка) : [біогр. довідка] // Городищини славні імена. – Городище, 2011. – С. 15.

Лауреат 1996 року – Озірний Олекса Антонович // Лауреати премії 'Берег надії' імені Василя Симоненка / Комун. закл. 'Обл. б-ка для дітей' Черкас. облради. – Черкаси, 2010. – С. 16-17.

Олекса Озірний (29.03.1954) // Поетичний дивоптах Шевченкового краю. – Звенигородка , 2008. – С. [4-6].

Соболь С. 'Нещирість, брехня на державному рівні, відсутність честі турбують мене більше за все' : [інтерв’ю з О. А. Озірним] / С. Соболь // Нова Доба. – 2008. – 26 лют. – С. 6.

Крапива Ю. Гімн міста – 'Славень Черкас' : [сл. О. Озірного, муз. В. Талаха] / Ю. Крапива // Місто. – 2006. – 6 груд. (№52). – С. 4.

Пахаренко В. Олекса Озірний: співець козацької слави і смутку / В. Пахаренко // Холодний Яр. – 2004. – №1. – С. 295.

Озірний Олексій Антонович : [біогр. довідка] // Черкаський край в особах. 1941 – 2001. Місто Черкаси. / М. І. Бушин, Є. П. Єрмілов. – Черкаси, 2005. – Кн. 9. – С. 212-213.

'Шукаю на землі дідів Мережки втрачених слідів…': [О. Озірний] // 'Відкриваючи духовні острови...' : біобібліогр. нариси / ЧОБЮ ім. В. Симоненка. – Черкаси, 2001. – С. 38-40.

Нитченко Д. Нова збірка поезій Олекси Озірного : [про зб. 'Козацький цвинтар'] / Д. Нитченко // Новий обрій : альманах. – Мельборн, 1999. – Ч. 11 : Література, мистецтво, культурне життя. – С. 79.

Дорошина Л. Світ цінує Осадчого, а комісія – ні : [вручення премії 'Берег надії' ім. В. Симоненка Олексі Озірному] / Л. Дорошина // Молодь Черкащини. – 1997. – 18 січ. – С. 10.

Олексій Озірний : [біогр. дані] // Холодний Яр. – 1997. – № 7. – С. 85.

Ім'я лауреата названо : [лауреат премії 'Берег надії' ім. В. Симоненка 1997 р. – Олекса Озірний за зб. віршів 'Проща' та 'Козацький цвинтар'] // Місто. – 1997. – 10 січ. – С. 1.

Претенденти на Симоненківську премію 1997 року : [у т. ч. О. Озірний] // Черкас. край. – 1996. – 14 листоп. – С. 3.

Пахаренко В. Озірний козак : (кілька думок про дебютну збірку віршів О. Озірного 'Проща') / В. Пахаренко // Холодний Яр. – 1996. – № 5. – С. 68-72.

Чередниченко Д. Щасти йому, Боже! : [передмова] / Д. Чередниченко // Проща / О. Озірний. – К., 1995. – С. 3.

Валерій Бурій

З НОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ:

* 1018-11. Бурій В. Місяцелік: 7 квітня - Благовіщення Пресвятої Богородиці / В. Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2014. - 4 квіт. - С. 4.

* 1019-12. Бурій, Валерій. Олексію Озірному - 60 / В. Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2014. - 4 квіт. - С. 4.

Валерій Бурій

ЗЕМЛЯ, ЯКУ СХОДИВ ТАРАС МАЛИМИ БОСИМИ НОГАМИ

06.02.2014

Репортаж із батьківщини Великого Кобзаря, 200-літній ювілей якого відзначатимемо 2014 року.

«І НАД КРИНИЦЕЮ ВЕРБА»
Щороку заповідник приймає понад 70 тисяч туристів з усього світу. У Моринцях, де народився майбутній пророк і прожив менше двох років, гості відвідують відтворену за спогадами старожилів оселю Тарасового діда Якима Бойка, хату селянина-каторжанина Копія, каплицю. Донедавна не обминали й хату чумака, що, за переказами, належала селянину Мефодію ТЮТЮННИКУ, котрий, як і Тарасів батько, займався чумацьким промислом. Міцну, тесану в яворовий зруб, шиту сніпками будівлю викупили ще 1964 р. художники, уродженці Шевченкового краю, й відтворили в ній інтер’єр XIX от. Тепер, на жаль, цього імпровізованого етнографічного музею немає - давню оселю розібрали з метою так званої реконструкції.

Після п’ятирічного проживання в Моринцях родина Григорія ШЕВЧЕНКА наприкінці 1815-го повернулася на його батьківщину, в село Керелівку. Попервах оселилися в батька, а незабаром перебралися на окрему садибу. Тут минуло дитинство й отроцтво Тараса (жив від 2-х до 15-ти ро¬ків), тут формувався як особистість. Нині в Шевченковому (село перейменовано в 1929 р.) діє літературно-меморіальний музей Кобзаря.

У сусідньому Будищі збереглася пам’ятка садово-паркового мистецтва XIX ст. - садиба поміщиків ЕНГЕЛЬГАРДТІВ, де, за народними переказами, козачкував чотирнадцятилітній хлопчина. Маєток пережив царські й радянські часи - став храмом науки для дітвори. Зараз триває ремонт в основній будівлі, будівельники обіцяють, що через пару місяців у ній знову задзвенять учнівські голоси. Діти стануть і першими екскурсоводами в музеї поміщицького побуту, який відкриють у сусідніх приміщеннях маєтку.

Лише тричі за життя (в 1843,1845 і востаннє в 1859 р.) Шевченко зміг відвідати рідні місця. З болем і сумом згадував їх ледь не в кожному вірші, надто Керелівку, природа якої, пісні, побут, звичаї, устрій дали перші й основні враження майбутньому поету.

З малих років природа була вихователем Тараса. Старша сестра Катерина згадувала, що він, бувало, манівцями ходить, геть попід дібровою, та через Гарбузів яр, та через левади, та могилками... Гаї й сади, помісь фруктових і лісових дерев надавали характерних рис керелівському пейзажу. Опис їх знаходимо в багатьох творах поета. Як ось у вірші «Ми вкупочці колись росли...»:

І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба,
Нагнулася, як та журба...
Ставок, гребелька, і вітряк
З-за гаю крилами махає.
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою; по горі
Садочок темний...

«У пору дитинства Тараса ШЕВЧЕНКА Моринці стояли серед лісу; ліс між Моринцями і Будищами доходив тоді до Керелівки; невеликий Боровичанський ліс за Боровиковим хутором входив у саме село Керелівку, - наводила спогади старожилів у фундаментальній праці «Паросток батьківського саду» екскурсовод музею в Шевченковому Любов МУЛЯВКО, котра трудилася в ньому 1939-1941 рр. - Південно-західна частина села Керелівки, що зветься Кумпановим, у ті часи була хутором серед лісу... Згідно з оповідями Кумпанового, в садибах були старі дуби і липи такі великі, що «треба було втрьох, щоб обняти». А старі керелівчани пригадують суцільні сади, в яких фруктові дерева перемішувалися з лісовими і так густо, що «в селі видно було тільки дерева та небо, ані хат, ані постройок».

Отже, славився лісами тодішній Звенигородський повіт Київської губернії. Які ж то росли там дуби та липи, що «треба було втрьох, щоб обняти», можна не лише уявити, а й, на диво, побачити, завітавши до села, що його поет не раз згадував у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» та поемі «Гайдамаки»: в Будищах, у парку пана ЕНГЕЛЬГАРДТА досі підпирають небо велетенські дуби.

- Не можна не радіти тому, що маємо живого свідка тих далеких сивих часів, - сказав при зустрічі директор Звенигородського лісгоспу Анатолій ПРОЦЕНКО, стоячи біля одного з них (за переказами, більше як 500-літнього, якого народ називає Шевченковим). - Під цим дубом, пишуть біографи, любив відпочивати наш знаменитий земляк. Цей дуб надихає нас на творення нових і нових лісів, на перетворення краю в самісінькому центрі України на зелений рай. Він надихає всіх, хто приїздить сюди, аби вклонитися землі, «яку сходив Тарас малими босими ногами». І надалі робитимемо все, аби ліси навколишні радували душу.

...Прекрасні щемливі строфи про гаї «над чистим ставом край села», про «широколистії тополі» і «верби похилі», про червону калину, що зацвіла в долині, «ніби засміялась дівчина-дитина», про ліси навколишні залишив після себе Тарас ШЕВЧЕНКО. Тому й люблять його лісівники, докладають немало зусиль для увічнення пам’яті поета, примноження природних багатств краю. Як те їм вдається, з чим підійшли до року нового - про те в наступній частині розповіді.

ІЗ ЖОЛУДІВ ШЕВЧЕНКОВОГО ДУБА
Саме так, із жолудів, зібраних у Будищах із реліктового дуба, якому більш ніж півтисячі років, у Шевченковому лісництві на 2 га створили лісові культури.

За переказами очевидців, - розповіли під час незабутньої екскурсії помічник лісничого Роман ВІДОМЕНКО і майстер Юрій КОЗАЧЕНКО, - юний Тарас у дуплі віковічного дерева робив таємну схованку для своїх перших мистецьких творів. Одинадцять років тому з нагоди 188-ої річниці з дня народження Кобзаря працівники контори Лисянського лісгоспу, вшановуючи пам'ять відомого земляка, власноруч заклали це насадження. Аби зберегти для нащадків традиції шевченківської спадщини та продовжити життя дереву-патріарху, створили цілу діброву. Дубки добре прижились і ростуть на радість усім нам, лісівникам і жителям малої батьківщини поета.

Лісництво це розташоване в Моринцях - село зеленою підковою з півночі, заходу та півдня оточують діброви. Виявляється, нинішнього року в нього ювілей - виповнилося 100 літ. А докопався до першооснов колишній лісничий Григорій ЛЕЙБЕНКО, котрий перебував на посаді з 1985 до 2004 рр. (трудову діяльність розпочав у 18 років тут само різноробочим). Мені вдалося зустрітися з цією дивовижною, непосидючою в свої 73 роки людиною і дізнатися чимало цікавого з багатої історії. На жаль, рамки матеріалу не дають змоги переповісти її, однак бодай кілька фактів, почутих від Григорія Петровича, наведу.

Ще 2002-го р., - ділився дослідник, - я зібрав старожилів села, котрі свого часу працювали в лісі самі або їхні рідні, і ми дійшли думки, що лісництво почало свою організовану діяльність далекого 1913-го. До 1917 р. землі від Херсонської губернії до наших країв належали графині БРАНИЦЬКІЙ - маєток її був у Білій Церкві. Лісам у XVIII ст. уваги приділялося мало, в них панував безлад. Зважаючи на це, указом графині в 1913р. на території моринських масивів, у так званому Старо-Моринську, було сформовано лісництво. Першим лісничим був Вячеслав НЕМИНГЛАВСЬКИЙ, поляк за національністю, з чотирикласною освітою. Штатний розклад налічував 20 осіб, всі вважалися господарями лісу. Кожен лісник був зобов’язаний побудувати в межах свого обходу житло - курінь, мали вони так звану бляху - нагрудний знак з інформацією про особу та сигнальний ріг, який слугував засобом зв’язку та контролю за підлеглими. До обов’язків входило обходити закріплену ділянку (звідки й назва тих ділянок - обхід), обламувати сухі гілки, прибирати сухостій тощо. Така робота називалася санітарною охороною. Першу суцільну рубку провели 1921 року під селом Майданівка...

Цікаво, чи не так? Та повернемося до сьогоднішніх справ лісівників. Про їхні турботи розповідає директор Лисянського лісгоспу Володимир ШТАНЬКО:

- Підприємство наше невелике, загальною площею 14,8 тис. га, має незначний обсяг промислової діяльності. Лісозаготівля підпорядкована чотирьом лісництвам, річна лісосіка головного користування становить у них 2-4 тис. куб. м. Основна увага, звісно, надається лісокультурному виробництву. Щороку в середньому створюємо лісові культури на площі 100 га. За останнє десятиріччя більш як на 600 га посадили нові ліси в ярах, балках, на невгідцях, пустирях. Повністю забезпечуємо власні потреби в посадковому матеріалі - до півмільйона тисяч штук сіянців вирощуємо в базовому розсаднику. Займаємося ще й декоративним розсадництвом - цього року виплекали майже 25 тис. саджанців інтродуцентів. Левову частку відпускаємо селам, аби вони в якнайкращому вигляді підійшли до знаменної події в житті краю. На свято до нас приїде багато гостей...

І в сусідньому Звенигородському лісгоспі нині все пронизане підготовкою до ювілею Кобзаря. Серед добрих справ - сприяння у відновленні історичних і культурних пам’яток, пов’язаних з іменем поета, ремонті громадських об’єктів у селах, реставрації вітряка, того самого, що «з-за гаю крилами махає». Влітку заклали сквер біля пам’ятника Т. ШЕВЧЕНКУ та парк біля стадіону міста. Планують на честь 200-річчя національного генія навесні створити із 200 дубків діброву. Уже вирощено прекрасний садивний матеріал у Пехівському лісництві - туди ми завітали разом із головним лісничим Звенигородського лісгоспу Сергієм ТЛУСТИМ.

Зустріли нас лісничий Володимир МУЗИЧЕНКО та людина - легенда краю, помічник лісничого Микола БОЙКО. І це не перебільшення - без Миколи Мефодійовича не обходиться, як кажуть, жодне свято. У рідному селі Ризине, в місцевій школі, лісгоспі. Треба, наприклад, знайти воду, щоб збудувати криницю на розсаднику, - організує людей і знайдуть її, викопають, а потім ту криницю в колективі назвуть Бойковою. Він і дослідник місцевої історії, і літописець, і агроном, і навчитель... Разом із дружиною, завучем Ризинської загальноосвітньої школи Валентиною Василівною, організували учнівське лісництво, добилися, щоб школа обрала лісовий профіль профорієнтаційного навчання...

За словами Миколи БОЙКА, на території лісництва влаштовано базовий розсадник лісгоспу площею 13,2 га. Плекаємо за рік до 1,5 млн. штук стандартних сіянців основних лісотвірних порід, понад 100 тис. штук декоративних (більше 60-ти порід і форм). Цього року налагодили крапельну систему зрошування - аби вона запрацювала, викопали криницю та встановили водонапірну башту Рожновського ємністю 10 куб. м, провели електроенергію більш ніж на 1 км. Під тиском вода розподіляється всією мережею, забезпечуючи цільове і водночас економне зрошування всієї ділянки. Тепер уже не страшні тривалі посухи. Крім того, в теплицях обладнали туманний полив, завдяки чому з’явилася можливість створювати оптимальні умови для ефективного приживлення живця. Відтак прискорюється процес вирощування культур, зменшуються виробничі затрати.

В одній з теплиць я побачив одиноку вербу. «Вона незвичайна. Це родичка тієї, що під час заслання посадив у далекому Мангишлаку Тарас Григорович, - пояснив Микола Мефодійович. - Гілочку з неї 1967 р. привіз із Казахстану Максим РИЛЬСЬКИЙ. Її посадили в саду столичного університету ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА. А тепер нам ось вдалося отримали тендітний паросток і виростити з нього майже метрове деревце. На честь ювілею разом зі школярами посадимо цю іменну вербу в центрі села».

На базі Пехівського та деяких інших лісництв улітку 2013 року під керівництвом начальника Черкаського обласного управління лісового і мисливського господарства Юрія КОШИНА відбулася виїзна виробнича нарада. Попри те, що Звенигородський лісгосп лише два роки тому очолив Анатолій ПРОЦЕНКО (до того він 13 років стояв біля керма Лисянського лісгоспу, звідки його переведено сюди разом із групою провідних спеціалістів), підприємство добилося разючих успіхів. І в лісокультурній справі, і в будівництві доріг, і в промисловій діяльності, і в соціально-культурному будівництві... Це відзначали колеги з інших господарств, наголосив керівник галузі області. «За короткий термін зроблено надзвичайно багато, причому якісно і на совість», - підкреслив Юрій КОШИН. На запитання нашого журналу, які складові успіху, Анатолій ПРОЦЕНКО скромно відповів: «Бо маємо команду однодумців, яка бачить перспективу і дивиться в майбутнє».

Микола ПУГОВИЦЯ, «Лісовий і мисливський журнал», № 6/2013

Валерій Бурій

ЛІСІВНИКИ РАЗОМ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СТВОРИЛИ АЛЕЮ ШЕВЧЕНКА У ЗВЕНИГОРОДЦІ

01.04.2014

http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... border='0' style='float: left; margin-left: 5px; margin-right: 10px; width: 250px;'>Алею до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка створили спільно лісівники, школярі, представники міської влади та народної самооборони у Звенигородці.

Поблизу звенигородської спеціалізованої школи ім. Т.Г. Шевченка було висаджено 200 беріз і дубів. Звенигородський лісгосп давно взяв шефство над цією школою, і разом лісівники та школярі реалізували чимало проектів.

Ідею спільної посадки запропонували саме лісівники: «Зважаю чи на те, що зараз триває акція «Майбутнє ліс у в твоїх руках», ми запропонували школі ім. Т.Г. Шевченка взяти участь у створенні пам’ятного насадження. Ми завжди із задоволенням підтримуємо подібні ініціативи і надаємо саджанці для створення нових алей, скверів», – розповів директор ДП «Звенигородське лісове господарство» Анатолій Проценко. Він додав, що минулого року було відновлено міський сквер біля автостанції та посаджений парк поблизу стадіону завдяки сприянню лісгоспу.

Участь в акції взяли більше 30 осіб. Серед них – представники міської влади, зокрема і сам міський голова Звенигородки Олександр Саєнко, та народної самооборони. «Цю алею ми створили на знак ушанування пам’яті нашого великого земляка. Ми вважаємо, що це сприятиме вихованню молоді в дусі патріотизму», – сказав комендант громадського формування «Звенигора» Другої сотні Майдану Сергій Кердань.

Найближчим часом звенигородські лісівники планують створити алею або сквер пам’яті героїв Небесної сотні. Зараз триває обговорення щодо місця для насадження.

http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>	http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>
http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>	http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>
http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>	http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>

Валерій Бурій

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО 'ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО'

http://www.lis.ck.ua... style='color: rgb(0, 25, 104);'>

http://www.lis.ck.ua... align='center' width='220' border='0' style='margin-right: 10px;'>

Плекаємо ліси Шевченкового краю!

http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>

http://lis.ck.ua/upl... width='450' border='0'>

Розташування підприємства

Лісовий фонд ДП «Звенигородське лісове господарство» розміщений на території Звенигородського, Катеринопільського, Шполянського і частково Тальнівського, Лисянського та Городищенського районів.

Історія створення

Підприємство організоване у 1929році. Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство» засноване на державній власності, діючу назву отримано згідно наказу Держкомлісгоспу України №96 від 03.02.2005року і підпорядковується Черкаському обласному управлінню лісового та мисливського господарства.

Структурні підрозділи

На території підприємства функціонує 6 лісництв: Вільхівецьке, Катеринопільське, Козачанське, Хлипнівське, Пехівське і Шполянське, а також автотранспортний цех, нижній склад та цех переробки.

Площа лісового фонду

Загальна площа лісового фонду складає 26 тис. гектарів. Загальна площа вкрита лісовою рослинністю – 24 316 га.

http://lis.ck.ua/upl... width='500'>

Середній вік насаджень –60 років.
Середній бонітет насаджень – 1,5 од.;
Середній запас насаджень на 1га – 248м3;
Середній приріст на 1га покритої лісом площі за рік – 4,1 м3;

Колектив лісгоспу

Чисельність працівників лісгоспу складає 233 особи, в т.ч. 70 працівників лісової охорони (станом на 1.12.2011).

Основні напрямки діяльності підприємства

Основною метою діяльності ДП «Звенигородське лісове господарство» є організація ведення лісового господарства, яка спрямована на відтворення і збільшення лісів шляхом лісовідновлення і лісорозведення, охорону і захист лісових насаджень, раціональне використання лісових ресурсів, а також охорону, відтворення та раціональне використання державного мисливського фонду на території угідь, закріплених за підприємством.

Щорічно лісгоспом створюється близько 160 га лісових культур, у тому числі 45 га нових лісів. Для забезпечення проведення цих робіт кожного року заготовлюється 7,5 тонн лісового насіння. У постійних і тимчасових розсадниках щорічно вирощується 1 млн. 400 тис. стандартних сіянців, чим цілковито забезпечується потреба в посадковому матеріалі.

Щорічно проводиться близько 465 га рубок для поліпшення якісного складу лісів, в т.ч. рубок догляду за лісом 450 га. Щорічна розрахункова лісосіка на рубки головного користування, по підприємству, становить 36 тис. м3 ліквідної деревини. Вся заготовлена протягом року лісопродукція реалізовується як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Об’єкти природно-заповідного фонду

Площа земель природно-заповідного фонду становить 169 га. Територія лісового фонду лісгоспу багата цікавими історичними та природними об'єктами. Серед них заповідне урочище місцевого значення «Дар’ївський парк», ботанічні заповідники – «Пехівський», «Кайтанівський» та «Хлипнівський», гідрологічні заповідники «Провороцький», «Бученівський» і «Губський», а також вікові дерева дуба, бука та каштана на території Шполянського та Хлипнівського лісництв.

http://www.lis.ck.ua... style='color: rgb(0, 25, 104); font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, sans-serif; font-size: 13px;'>

http://www.lis.ck.ua... align='left' width='360' style='margin-right: 10px;'>

Директор

Проценко Анатолій Петрович

Послуги

консультації з реконструкції лісових насаджень (в тому числі парків, лісосмуг);
відвід в рубку дерев та виписки лісорубних квитків;
організація полювання;
розміщення бджолиних пасік для медозбору;
озеленення міст, сіл, парків;

Продукція

Дрова паливні, дрова технологічні, ліс будівельний, дошка різних порід, паркет європейської якості, садивний матеріал лісових порід, садивний матеріал декоративних порід.

Контакти

Адреса: 20200, м. Звенигородка, вул Шмідта, 36

тел.: (04740) 2-23-65

факс: (04740) 2-24-45

Тел. відділу маркетингу та реалізації (04740) 2-24-32

e-mail: zvenygorodka@lisgosp.com.ua

http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>	http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>
http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>	http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>
http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>	http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>

Валерій Бурій

ЛІСИ ЗВЕНИГОРИ РОСТУТЬ У МАЙБУТНЄ

28.03.2014

Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство», яке очолює Анатолій Проценко, – одне з провідних підприємств у системі Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Друге місце за підсумками трудового суперництва серед лісгоспів області торік, лідируючі позиції в першому кварталі цього року – все це говорить про те, що колектив підприємства діє на високому професійному рівні, вирішуючи завдання з відтворення, збереження і захисту підпорядкованих йому лісів, досягаючи при цьому вагомих економічних результатів.

У єдиному виробничому ритмі
Протягом останніх трьох років підприємство взагалі незмінно входить у трійку лідерів по управлінню, нарощуючи всі свої показники по висхідній. Так, обсяг реалізації продукції з 28522 тисяч гривень у 2011-му році зріс до 34436 тисяч гривень у 2013-му році. І якщо середньомісячний дохід на одного працівника два роки тому становив три тисячі гривень, то минулого року він уже дорівнював 3558 гривень.

До Пенсійного фонду підприємство торік сплатило понад 3176 тисяч гривень, до Держбюджету – більше 2506 тисяч гривень, до місцевого – 1639 тисяч гривень.

Якщо ж до цього додати, що в 2011-му році, коли Анатолій Проценко очолив підприємство, ДП «Звенигородське лісове господарство» мало майже чотири мільйони гривень кредиторської заборгованості, а сьогодні цей борг зменшено до 1,5 мільйона, фонд оплати праці становить уже 7,9 мільйона гривень, то динаміка економічного розвитку підприємства стає ще більш переконливою.

– Ті здобутки, які ми за цей час отримали, – говорить Анатолій Петрович, – це передусім результат командної роботи всього трудового колективу. Коли мені запропонували очолити це підприємство, я знав, що буде непросто, бо лісгосп тоді перебував у досить складному економічному стані. Проблеми накопичилися в економіці, матеріально-технічному забезпеченні виробничих процесів та соціальній сфері. Самотужки справитися з цією ситуацією мені було б непросто, тож із собою на нове місце роботи я запросив тих, з ким пропрацював не один рік і на чий професіоналізм та відданість справі міг цілком покластися. Вони органічно влилися в колектив і сьогодні залишаються рушійною силою всіх тих позитивних перетворень, які відбуваються на підприємстві.

Головний лісничий Сергій Тлустий, головний бухгалтер Тетяна Золотоверха, лісничі Борис Юрченко, Олександр Хорват, Сергій Щирбул, помічник лісничого Микола Бойко, начальник лісокомплексу Михайло Дем’яненко та інші – перерахувати всіх, хто об’єднав колектив в один виробничий ритм, просто неможливо. Я щиро вдячний кожному, хто з самого початку підставив мені, як керівнику, плече, діяв і продовжує діяти на економічний та соціальний розвиток нашого лісового господарства.

З турботою про людей
Це тільки на перший погляд здається, що в лісі за деревами людей не видно. Насправді ж лісові масиви – це величезна виробнича структура, яка повинна відлагоджено й чітко функціонувати. І у людей, які в ній працюють, мусять бути належні умови праці та відповідний соціальний захист.

За останні два роки для працівників автотранспортного цеху та лісокомплексу обладнані побутові кімнати, санвузли, душові з теплою водою. На це робітники навіть не сподівалися. Та на думку керівництва лісгоспу головне – це люди, і саме від ставлення до їхніх потреб великою мірою залежить їхня продуктивність праці, відношення до роботи в цілому.

Проблем на підприємстві на той час накопичилося немало. Приміром, добре відомо, що для безперебійного функціонування лісового господарства дуже важливу роль відіграють лісові дороги. Для їх будівництва й упорядкування був у лісгоспі грейдер. Але вже не один рік стояв він посеред двору поламаний. Запрацював цей механізм рівно через півтора місяці після приходу нової команди. З тих пір у лісах Звенигородського лісгоспу збудовано 6 кілометрів доріг з твердим покриттям, 8 кілометрів ґрунтових доріг, 30 кілометрів доріг відремонтовано. Це дало змогу зменшити виробничі витрати, віддалені села отримали сполучення.

Щодо соціальних питань, то адміністрація підприємства спільно з профкомом, який очолює Анатолій Ганжа, робить немало. Тільки по лінії профкому членам профспілкової організації було надано матеріальної допомоги в 2012-2013 роках на суму понад 148 тисяч гривень. Саме ж підприємство на різні види заохочень, матеріальну підтримку тощо виділило за цей же період близько 420 тисяч гривень. При цьому 48-ми працівникам лісгоспу надано безпроцентний кредит на загальну суму 272 тисячі гривень. Люди отримують вчасно зарплату, їхні соціальні питання вирішуються без зволікань. Тож про плинність кадрів на цьому підприємстві навіть не йдеться.

Окрім того, суттєву допомогу надають лісівники Звенигородській школі імені Тараса Шевченка, місту, селам району. А родинам загиблих і постраждалих на Майданах України колектив лісгоспу за спільною згодою перерахував одноденний заробіток кожного працівника та виділив кошти із фонду профспілкового комітету підприємства, що в сумі склало 50 тисяч гривень.

Працювати за новими технологіями
Звенигородські лісівники багато роблять для примноження лісового багатства свого краю.

Так, минулого року на лісових площах лісгоспу, де функціонують шість лісництв – Вільхівецьке, Катеринопільське, Козачанське, Хлипнівське, Шполянське і Пехівське – було посаджено понад 125 гектарів лісових культур і проведено доповнення на площі у 247 гектарів. Цього року лісівники планують створити 133 гектари лісових культур, провести доповнення на площі 140 гектарів.

Щороку в розсадниках лісгоспу вирощується понад мільйон штук сіянців деревних порід та більше 50 тисяч штук сіянців декоративних порід.

А розсадник у Пехівському лісництві, де помічником лісничого працює Микола Бойко, депутат Звенигородської райради і, до речі, відомий на Черкащині краєзнавець, взагалі унікальний. Навіть не тому, що він за площею один із найбільших у лісовому господарстві області, а тому, що тут використовують сучасні технології вирощування посадкового матеріалу. Торік у розсаднику було встановлено крапельну систему зрошування, завдяки якій прискорюється ріст рослин, зменшуються витрати на пальне, тому суттєво знижується собівартість вирощеного матеріалу. Тим більше, ця технологія необхідна у зв’язку зі змінами в кліматі, які характеризуються довготривалими посухами.

Посадкового матеріалу з цього розсадника, передусім дуба звичайного, акації, якою заліснюють меліофонд, сіянців декоративних рослин вистачає як для відтворення та заліснення лісових площ в усіх лісництвах, так і для озеленення населених пунктів району.

У цих лісах – поезія Тараса
http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104); font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, sans-serif; font-size: 13px;'>

http://lis.ck.ua/upl... border='0' style='float: left; margin-left: 5px; margin-right: 10px; width: 250px;'>Сьогодні в усіх лісгоспах області проходить традиційна акція «Майбутнє лісу у твоїх руках», у якій беруть участь учнівська і студентська молодь, представники громадськості. Частина закладених насаджень цього року присвячується 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Для Звенигородського лісгоспу, ліси якого розташовані на землі, «яку сходив Тарас малими босими ногами» і де свято шанують пам’ять про Великого Кобзаря, ця тема особливо актуальна.

Тож з нагоди цієї дати лісівники створили сквер біля пам’ятника Т.Г.Шевченку в Звенигородці, посадили парк біля центрального стадіону та заклали близько п’яти гектарів нового Шевченкового лісу в Пехівському лісництві, в якому ростиме 200 дубів, вирощених із жолудів нащадків відомого 500-літнього дуба в Будищах, під яким полюбляв відпочивати Тарас. Багато було зроблено лісівниками і для озеленення територій біля історичних і культурних місць, пов’язаних з іменем поета.

Днями ж учні шкільного лісництва Ризинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, відомого далеко за межами області своєю науково-дослідницькою діяльністю і керівником якого є правнучка Т.Г.Шевченка, завуч школи Валентина Бойко, посадили спільно з лісівниками біля школи пагінець верби, вирощеної з гілочки того самого дерева, яке посадив і виростив Тарас Шевченко під час свого заслання в Казахстані. Для Ризиного ця подія тим більше значима, що саджав ту вербу Шевченко разом зі своїм другом – Андрієм Оберемком, уродженцем цього села, солдатом інвалідної роти, учасником русько-турецької війни, якого доля занесла в далекий край.

Цього дня біля школи було закладено також пам’ятну алею до 200-річчя Т.Г.Шевченка з саджанців унікального дерева – медвежого горіха. А потім учні шкільного лісництва під керівництвом лісокультурниць та лісівників Пехівського лісництва саджали справжній дубовий ліс. Минуть роки і цей ліс стане повноцінною частиною екосистеми цього краю, наповнить його своїми цілющими властивостями. А доглядатимуть за ним, можливо, вихованці цієї ж Ризинської ЗОШ, яка саме завдяки підтримці Звенигородського лісгоспу має лісовий профіль профорієнтаційного навчання і випускники якої за рахунок цього підприємства вже зараз отримують у ВНЗ спеціальності лісового напрямку.

У Звенигородському лісгоспі шанують історію свого краю і дбають про його майбутнє, яке нерозривно пов’язане з животворною силою лісів, їх економічним потенціалом. І роблять усе, щоб лісу було багато — на радість і здоров’я людям, для міці держави.

Наталя Віргуш, газета «Черкаський край», 26 березня 2014 року

http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>

http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>

http://lis.ck.ua/upl... style='color: rgb(0, 25, 104);'>

http://lis.ck.ua/upl... width='250' border='0'>

Валерій Бурій

Солончук Людмила

http://spilkacherkas... sl-processed='1' style='line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); outline: none;'> solonchuk

Солончук Людмила Леонідівна

Народилася 26 серпня 1965 року в м. Умань Черкаської області. Закінчила Ватутінське медичне училище Та Умнський держаний педагогічний університет ім. П. Тичини. Поетеса, автор книг „Дожниця”, „Птах туману”, „Поки летить стріла”, „Візьми мене до раю”, „Чекання вишневого Бога”. Керівник районного літературно-мистецького об’єднання „Звенигора”, делегат 5-го з’їзду письменників України. Член НСПУ з 2005 року

Валерій Бурій

http://spilkacherkas... title='Постійне посилання на Творчий вечір Олекси Озірного з нагоди ювілею' rel='bookmark' sl-processed='1' style='line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(69, 51, 32); text-decoration: none; outline: none;'>Творчий вечір Олекси Озірного з нагоди ювілею

01КВІ2014http://spilkacherkas... title='Коментарі до Творчий вечір Олекси Озірного з нагоди ювілею' sl-processed='1' style='line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(110, 85, 57); text-decoration: none; outline: none; font-weight: bold;'>Залишити коментар

by http://spilkacherkas... title='View all posts by spilkacherkassi' sl-processed='1' style='line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(112, 96, 76); text-decoration: none; outline: none; font-style: normal;'>spilkacherkassi in http://spilkacherkas... title='Подивитись всі публікації в НОВИНИ' rel='category tag' sl-processed='1' style='line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(112, 96, 76); text-decoration: none; outline: none; font-style: normal;'>НОВИНИ

http://spilkacherkas... sl-processed='1' style='line-height: inherit; margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); outline: none;'>

Постать цього письменника відома у письменницьких колах не лише Черкащини, а й України. 31 березня у Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка відбулася творча зустріч із громадським діячем, письменником Олексієм Озірним, який усіляко підтримує творчі починання.

Екскурсом у минуле, що відображали слайди, розпочався захід, адже на світлинах і дитинство, і юність…

Ведучою літературних заходів уже, напевно, традиційно є завідувач читальних залів Катерина Вербівська, яка відзначила про першу публікацію Олекси Антоновича у газеті «Молодь Черкащини» в 1960 році.

Про ювіляра висловив свої думки професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Володимир Поліщук: «Письменницька організація розмаїта і багата. Саме на Черкащині кожен із поетів має свій голос. В Озірного вірші достойні, пізнавальні. Він поет громадського звучання, хоча ця нота найголовніша, не єдина».

Поезія Олекси Озірного звучала у виконанні директора бібліотеки Олени Федоренко, Алли Лунської, Марини Чеперис, Валентини Чорнобривець, Надії Філахтової.

Герой вечора пригадав і Другий семінар молоді, на якому Ф. Моргун, М. Негода помітили молодого поета.

Від письменників виступили Людмила Тараненко, Наталія Горішна, голова Черкаської обласної організації НСПУ Володимир Ткаченко.

Так, Людмила Василівна підкреслила, що важливим є те, щоб у письменника було спів падіння душі і творчості …

Пародист Іван Дубінін запропонував присутнім пародії на твори

О. Озірного.

Мабуть, знаковим є те, що ювіляра прийшла привітати голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко.

Слухачів цікавили питання: «За кого померти?», на що ювіляр відповів: «Тоді (у 2009 році) не знав відповіді, а сьогодні отримав: «Помер би за нашу молодь»…

Насамкінець студент музичного училища А. Борзов виконав пісню «Чорнобривці» та прочитав вірш Т. Шевченка.

Багато можна говорити про Олексу Озірного, а найкраще читати його поезію.

Оксана Галаєва, член НСПУ

Валерій Бурій

http://nsku.ck.ua/im...>

...

Закрити