Неонила Фёдоровна Гнеповская родилась 19 августа 1925 года в https://ru.wikipedia... title='Звенигородка' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Звенигородке https://ru.wikipedia... title='Черкасская область' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Черкасской области в семье директора сахарного завода Фёдора Фёдоровича Гнеповского и Марии Григорьевны Гнеповской, но уже через полгода семья переехала в https://ru.wikipedia... title='Киев' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Киев, где её отец получил новое назначение.
После восьмилетней школы Гнеповская закончила Киевское государственное эстрадное училище и работала артисткой разговорного жанра на Киевской эстраде. Через какое-то время была принята выездной комиссией из Москвы в https://ru.wikipedia... title='Высшее театральное училище имени М. С. Щепкина' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>театральное училище имени Щепкина, которое закончила в 1954 году и уехала работать в Гомельский русский драматический театр.
В 1956 году снялась в роли Фимы в экранизации спектакля Киевского русского театра имени Леси Украинки «Дети солнца», после чего вошла в актёрский штат https://ru.wikipedia... title='Киностудия им. А. Довженко' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Киевской киностудии имени Довженко и работала там всю жизнь до расформирования киностудии в 1990-е годы. Сыграла около шестидесяти ролей в кино, среди которых: Ганка («Если бы камни говорили»), Ольга («Голубая стрела»), мать Марички («Тени забытых предков»), Фрося («Обратной дороги нет»), Дарья Семёновна («За твою судьбу»), Зотова («Рождённая революцией»). Много работала на дубляже, дублируя на украинский и русский языки, много ездила с концертными бригадами, печаталась в киевских газетах.
Умерла 15 марта 2013 года, похоронена на https://ru.wikipedia... title='Лесное кладбище (Киев)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Лесном кладбище Киева.
Семья
Муж — Анатолий Кондратьевич Шпак, инженер-энергетик.
https://ru.wikipedia... title='1966 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1966 — К свету — мать
https://ru.wikipedia... title='1973 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1973 — Дед левого крайнего (https://ru.wikipedia... title='Украинский язык' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>укр. Дід лівого крайнього) — мать невесты
https://ru.wikipedia... title='1973 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1973 — Каждый день жизни — эпизод
https://ru.wikipedia... title='1973 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1973 — Новоселье — жена Кируса
https://ru.wikipedia... title='1975 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1975 — Красный петух Плимутрок — покупательница на базаре
https://ru.wikipedia... title='1976 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1976 — Переходим к любви — участница совещания
https://ru.wikipedia... title='1976 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1976 — Праздник печёной картошки — докторша
https://ru.wikipedia... title='1976 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1976 — Днепровский ветер (новелла «На косе») — колхозница
https://ru.wikipedia... title='1977 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1977 — https://ru.wikipedia... title='Весь мир в глазах твоих' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Весь мир в глазах твоих (https://ru.wikipedia... title='Украинский язык' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>укр. Весь світ в очах твоїх) — хозяйка Маратика
https://ru.wikipedia... title='1977 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1977 — Право на любовь — мать Христины
https://ru.wikipedia... title='1977 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1977 — Приглашение к танцу — мать Ольги
https://ru.wikipedia... title='1978 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1978 — Алтунин принимает решение — мать Алтунина
https://ru.wikipedia... title='1982 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1982 — Казнить не представляется возможным — эпизод
https://ru.wikipedia... title='1984 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1984 — Благие намерения — эпизод
https://ru.wikipedia... title='1984 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1984 — Всё начинается с любви — эпизод
https://ru.wikipedia... title='1984 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1984 — Единица с обманом — бабушка Таси
https://ru.wikipedia... title='1985 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1985 — Осенние утренники — эпизод
https://ru.wikipedia... title='1985 год в кино' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>1985 — Поклонись до земли — эпизод
Валерій Бурійhttp://vijsko.milua.... width='112' height='175'> ТРУТЕНКО ВАЛЕНТИН МАКСИМОВИЧ (12.3.1881-30.1.1953) - генерал-хорунжий. Народився у м. Звенигородці на Київщині. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, у 1901 - Київське піхотне юнкерське училище, пізніше - Миколаївську академію Генерального штабу. У роки Першої світової війни 1914-18 - на Західному фронті. У 1916- командир 175-го піхотного Батуринського полку, підполковник. Після Лютневої революції 1917- організатор українського військового з'їзду Західного фронту у Ризі, здійснював українізацію частин 12-ї російської армії. У листопаді 1917 очолив і привів на Чернігівщину українізований Батуринський полк, який взимку 1918 брав участь у боях з більшовицькими військами. За Гетьманату командував частинами на Катеринославщині й Черкащині. Під час антигетьманського повстання виступив на боці Директорії УНР. Був призначений начальником Могилів-Подільської юнацької школи. З грудня 1919 - помічник командира 3-ї Залізної дивізії, а під час Першого зимового походу 1919-20 виконував обов'язки командира. Учасник боїв на більшовицькому фронті восени 1920. З листопада 1920 перебував серед військовиків інтернованих частин Армії УНР у Польщі, начальник Спільної юнацької школи (1922). У 1924 після ліквідації таборів виїхав у Німеччину, де приєднався до угруповання гетьмана П.Скоропадського. Обирався отаманом Українського вільного козацтва, був військовим аташе гетьманського екзильного уряду в Німеччині. Після Другої світової війни деякий час перебував у німецькому таборі Міттенвальді. У 1948 емігрував у Чилі. Помер у Сантьяго.
Окончил https://ru.wikipedia... title='Владимирский Киевский кадетский корпус' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Владимирский Киевский кадетский корпус, затем в 1901 — https://ru.wikipedia... title='Киевское пехотное юнкерское училище' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Киевское пехотное юнкерское училище, https://ru.wikipedia... title='Академия Генерального штаба (Российская империя)' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Николаевскую академию Генерального штаба в https://ru.wikipedia... title='Санкт-Петербург' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Санкт-Петербурге.
Службу проходил в https://ru.wikipedia... title='Переволоченский 176-й пехотный полк' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Переволоченском 176-м пехотном полку, размещавшемся в Звенигородке Киевской губернии.
Участник первой мировой войны. Воевал на https://ru.wikipedia... title='Западный фронт Первой мировой войны' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Западном фронте. 20 ноября 1915 за проявленную храбрость был награжден Георгиевским оружием.
В 1916 подполковник В. М. Трутенко — командир https://ru.wikipedia... title='Батуринский 175-й пехотный полк' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>175-ого Батуринского полка.
Активный участник https://ru.wikipedia... title='Украинизация' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>украинизации частей https://ru.wikipedia... title='12-я армия (Российская империя)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>12-й Российской армии после https://ru.wikipedia... title='Февральская революция' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>февральской революции 1917, один из организаторов Украинского военного съезда Западного фронта в https://ru.wikipedia... title='Рига' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Риге.
Снявшись с фронта в ноябре 1917 прив?л на Украину украинизированный Батуринский полк, командуя которым участвовал в боях против частей большевистской Красной Армии.
Позже был назначен начальником Могилев-Подольской юношеской военизированной школы, помощником командира 3-й Запорожской (Железной) стрелковой дивизии https://ru.wikipedia... title='Армия УНР' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Армии УНР, с декабря 1919 — и. о. командира этой дивизии во время Первого зимнего похода Армии Украинской Народной Республики по https://ru.wikipedia... title='Тыл' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>тылам https://ru.wikipedia... title='РККА' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>РККА и https://ru.wikipedia... title='Добровольческая армия' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Добровольческой армии.
В начале 1920 — назначен комендантом https://ru.wikipedia... title='Липовец (город)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Липовецкого уезда. В апреле-мае 1920 командовал повстанческим отрядом, с мая проводил агитационную работу в Ананьевском и Балтском уездах. С августа — помощник начальника Каменец-Подольской совместной юношеской школы.
Участник боев с Красной Армией осенью 1920.
С ноября 1920 находился в лагере для интернированных частей Армии УНР в Польше, в 1922 назначен начальником общей юношеской школы Армии УНР для интернированных на территории Польши.
В 1924 после ликвидации лагерей, уехал в Германию, где присоединился к группе сторонников гетмана П. Скоропадского.
Избирался атаманом https://ru.wikipedia... title='Вольное казачество' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;'>Украинского Вольного Казачества, был военным атташе гетманского эмигрантского правительства в Германии.
После Второй мировой войны некоторое время находился в немецком лагере Миттенвальде. Затем проводил деятельность, направленную на создание станиц Украинского Вольного Казачества в Германии.
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25- річниці з дня виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан для учнів школи № 3 бібліотечними працівниками ЦРБ проведено годину вшанування «Солдат війни не вибирає».
Затамувавши подих учні слухали розповідь про героїзм наших воїнів, про загиблих земляків. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя в цій війні.
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом.
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото –
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
<<Чи ж там він є?»
Стоять, відводять очі в бік солдати
І шепотить сержантик, ледве чуть:
«Не велено... Не можна відкривати...
Не велено...»
Уже струмки течуть,
Уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі,
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ...
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі.
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.
Вони не повернулись...
ТИТАРЕНКО ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
(31.12.1964 р.- 18.09.1984 р.)
«Поліг біля мінного поля…»
Куди б не вели молодих дороги , повертають вони завжди додому. От і Олег, закінчивши десять класів середньої школи, поїхали до Києва, вчився там в ПТУ, але тільки-но випадала нагодна, мов на крилах летів сюди, на тиху звенигородську вулицю Димитрова, в будинок №42, де його завжди з любов’ю ждали.
Як правило, траплялось це під вихідний день, коли всі Титаренки були вдома, і у кімнатах стояв дух висунутих з духовки пиріжків. Олег любив їх з сиром, повидлом, капустою і, навіть, квасолею. Ні з чим не зрівняний дух проникав надвір, діставав через тин сусідів, і вони, чуючи його,говорили: «Мабуть, Олег з київського автобуса скоро буде…» і майже ніколи не помилялись.
Будівельну спеціальність він здобув в училищі за рік. Разом з дипломом одержав і повістку Дніпровського райвійськкомату міста Києва. Виряджаючи сина в армію, Микола Андрійович і Галина Петрівна знали, що цього разу він відбуває надовго. Але що назавжди – їм це не могло прийти і у найстрашнішому сні.
Олег потрапив в Афганістан у саперну роту з розміновування. Не служба – пекло у прямому значенні цього слова. Ні в кого, за винятком, хіба що розвідників, не було скільки шансів повернутись із бойового завдання пораненим або вбитим. Олега доля оберігала, як мовиться, до останнього. Навіть в липні 1984 року, коли під сильним обстрілом його підрозділ робив прохід на мінному полі противника, коли «духи» пішли в атаку, намагаючись «загнати» їх на розкидані через кожний квадратний метр «італійські», він з товаришами зумів відбити наступ, прохід мотострілецькому батальйону ними був забезпечений. За успішне виконання цього завдання мужній воїн-сапер був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
Не так довго залишилось йому до звільнення у запас. Вже й рідним у Звенигородку написав: «Ждіть!». Але даремно ті готувались. Знову Олега відправили розчищати мінне поле, знову був запеклий бій з душманами. Але якщо у липні все обійшлось, то цього разу чимало саперів поклало голови в бою. Загинув і Олег Титаренко.
Він посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
КРАВЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
(7.03.1965 р. – 26.10.1984 р.)
«Надворі і в серці зима»
На війні тільки щасливі випадки різняться між собою, нещасливі ж схожі одна на одну, як сестри-близнючки. Ось, що повідомило у листі командування частини, в якій проходив службу Валерій Кравченко.
«Наприкінці жовтня 1984 року в одному з підрозділів склалася вкрай складна ситуація. Для виконання поставленого завдання бійцям не вистачило спеціального обладнання і приладів. Доставити його на місце виявили готовність багато бійців-автомобілістів, у тому числі і рядовий Валерій Кравченко. На одній з ділянок дороги колону несподівано обстріляли душмани. Їдучи першим, Валерій вирішив скоріше вивести автомобіль з-під вогню душманів і дати можливість іншим водіям теж уберегтися. Набравши швидкість, потужний «Урал» домчав до рятівного повороту, але в цю мить пролунав вибух. Так загинув боєць Кравченко, до кінця виконавши свій інтернаціональний обов’язок…».
ХАМКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
(8.01.1965р. – 1.04.1985р.)
«Залишилась одна»
Долю матерів, чиї діти не повернулись із афганської війни, розділила і Віра Яківна Хамко із села Майданівки Звенигородського району. Вася у неї народився у різдвяну ніч, таку зоряну і таку тиху, що скрип морозу, як писав великий Гоголь, можна було почути за версту.
Рівно через сім зим хлопчик пішов до школи, старанно виводив у зошиті в «косу лінію» заповітне слово «мама», і воно у нього краще виходило, аніж всі інші слова. Мабуть, тому, що не було у дитини ближчої людини, котра б так вбирала у себе його радощі і болі, успіхи і невдачі. Самій же Вірі Яківні здавалось, що Васині шкільні роки тягнутимуться нескінченно довго, що він завжди буде близенько біля неї, що постійно чутиме його веселий дзвінкий голос. Та незчулася мати, як продзвенів для сина останній шкільний дзвінок. Справжньою дорослою людиною постав перед нею Василь з атестатом зрілості у руках. Як і іншим майданівським хлопцям і дівчатам, хотілося йому кудись поїхати і пошукати щастя серед чужих людей. Але вирішив перед армією хоча б рік побути біля матері. Вирішив правильно, сам того не знаючи… Бо зла доля-мачуха вже стояла на чатах, збираючись нанести свій підступний удар.
Так вже було хлопцеві на роду написано: пройти в Афгані шлях від рядового бійця до старшого сержанта, заступника командира бойової групи. За успішне виконання бойових завдань старший сержант нагороджувався медаллю «За бойові заслуги», нагрудним знаком «Відмінник прикордонних військ» значком «Воїн-спортсмен» й іншими. Це був, дійсно, солдат-«афганець», справжій боєць, сміливий і відважний, був, як сказано в листі командування, «прикладом для своїх підлеглих і товаришів по зброї».
Загинув Василь 1 квітня 1985 року, виконуючи бойове завдання. Того ж року його було посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки. Захоронений на кладовищі села Майданівки. На могилі встановлений пам’ятник.
КОНОВАЛ ВІКТОР ЛЕОНІДОВИЧ
(30.07.1965р. – 16.06.1985р.)
«Задивився місяць у воду»
Там, високо в горах, на закиданій снігом «точці», йому часто снилися вулиці Звенигородки. Або ж залиті сонячним промінням, або ж огорнуті вечірніми сутінками. Бачився рідний дім на вулиці Жовтневій, автостанція з пам’ятником молодому Тарасу.
І все те приходило уві сні з висоти пташиного польоту, Віктор здогадувався: то з-за гір. На рівнині подібні «піднебесні» сни до нього не приходили…
Ось вже котрий день хорогська мотоманеврова група, прибувши у «вертушках» на одну з афганських висоток, обживала голе місце. З усіх боків оточували засніжені гори, безлюдні і сонні у цю пору року. Тільки ледь помітна стежка, що змійкою перетинала увесь масив, засвідчувала: життя внизу тривало. Саме там могли з’явитись ворожі каравани зі зброєю.
Як і інші бійці, стрілець-помічник навідника гранатомета Віктор Коновалов жив у наметі. Вдень було ще нічого: вдавалось погрітись біля багаття, розведеного із хмизу, який приносять з долини. Вночі вони мерзли: підпалювати хмиз не дозволялось. Аби не злякати погоничів віслюків. Особливо діставалось воїнам від холоду на бойовому посту. Та мусили терпіти: іншого виходу у них не було…
Зараз уже трохи забулось, чи Віктор написав про своє нелегке життя-буття в горах, чи мати сама здогадалась, але одержав одного разу солдат з дому посилку з… валянками. І відразу ж написав Катерині Трохимівні таке: «Кожного дня йде сніг. Навколо його нападало більше метра. То ж валянки – на вагу золота. Ходжу у них на службу сам і потім віддаю тим, хто заступає після мене».
Він був таким ще з пелюшок. Міг поділитися з друзями останньою крихтою.
Не скажеш, що в біографії хлопця було щось особливе. У сім років пішов до школи. Після занять відвідував танцювальний гурток у Будинку піонерів. Потім захопився тенісом і зайняв призове місце на одному із міських змагань. Коли ще ходив до десятого класу, почув від знайомих про радіоприладний завод-гігант у місті Смілі. Вирішив поїхати і пошукати щастя там. Поступив вчитись на токаря-револьверника в училище при заводі. Пройшов повний курс і одержавши диплом, був прийнятий на підприємство. А восени 1983 року Віктора покликали до лав Радянської Армії.
Служити йому залишалось ще півроку . І хлопець з нетерпінням чекав «дембеля», прохаючи матір не робити обмін квартири. А то: «З першого дня служби мрію рідний будинок побачити, коли ж обміняєш, приїду на вокзал і не знатиму куди йти…»
Прийти з вокзалу додому у парадному «дембельському» мундирі Вікторові не судилось. У червні під час бою поблизу афганського кишлака Чатні він загинув.
За мужність, виявлену у ході бойових дій, рядовий Віктор Коновал нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки. Поховано воїна-інтернаціоналіста у Звенигородці. В його честь названо одну з вулиць цього міста.
Валерій Бурій«Тітушок» у Звенигородці гнали лісом, як німців у сорок четвертому
Сьогодні вранці біля Звенигородки в районі розвилки на Київ активісти заблокували автобуси із “тітушками”, які рухалися на Київ. Як повідомляють наші джерела, щойно у Звенигородці 18 автобусів «тітушок» було побито. А бандитів в «адідасі» активісти зі Звенигородки та Лисянки, євромайданівці, «батьківщинівці», «ударівці» і «свободвці» гнали Губським лісом, як німців у часи Корсунь-Шевченківської наступальної операції.
Юрій Свиридович Кобилецькийhttp://journlib.univ... align='left' vspace='10' hspace='10' border='1'>
Народився 1905 р. в м. Звенигородка, Київської області, у багатодітній (8 дітей) сім'ї робітника. 1918 р., після загибелі батька – учасника повстання проти німців, почав трудове життя наймита. У 1921–1927 рр. працював електромонтером телефонної та електричної станції. На цей час припадає початок його комсомольської та партійної кар'єри: у 1925 р. – стає членом ВЛКСМ, 1926 р. – кандидатом, а 1927 р. – членом ВКП(б); обіймає керівні посади в комсомольській організації: секретар РК ЛКСМУ м. Звенигородки, завкультпроп цього ж РК ЛКСМУ. Брав участь у хлібозаготівельних кампаніях та колективізації. У 1927–1930 рр., за рекомендацією райкому КП(б)У, навчався на робітфаку Інституту народної освіти в Києві, а по його закінченні (1930 р.) вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, у 1937–1939 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі історії української літератури. Брав активну участь у громадському житті вузу, очолював комітет комсомолу університету, працював завкультпропвідділом МК ЛКСМУ м. Києва. Одночасно з навчанням у 1929–1931 рр. директорствував і викладав у вечірній школі робітничої молоді в Києві, а у 1932–1933 рр. – працював редактором Укрфільму. Тоді ж почав літературну діяльність, друкував свої літературознавчі та критичні матеріали й дослідження в пресі, набув членства в Спілці радянських письменників України. Знаходився на відповідальній редакційно-видавничій та партійній роботі: 1933–1934 рр. – завкультпроп відділу Міськкому ЛКСМУ, 1934–1935 рр. – редактор журналу 'Молодий Більшовик' у Києві, головний редактор Держлітвидаву УРСР, 1939–1941 рр. – інструктор і заступник заввідділу пропаганди й агітації ЦК КП(б)У. Від 1935 р. почав викладати в університеті історію української літератури, перебуваючи на посаді старшого викладача кафедри історії української літератури. Під час війни направлений до спецгрупи Укрвидаву ЦК КП(б)У на посаду керівника групи і редактора, керував соціальною видавничою групою в Харкові, Воронежі, Ворошиловграді, Саратові. Нагороджений медаллю 'За доблестный труд в период Великой Отечественной войны в 1941–1945 гг.' Після відновлення радянської влади в Києві приступив до роботи в Київському університеті. В грудні 1944 р. захистив кандидатську дисертацію за темою 'Поезія І. Франка', офіційними опонентами на захисті виступали академіки П.Г. Тичина та М.Т. Рильський. У 1946 р. одержав вчене звання доцента та очолив кафедру історії української літератури, в а січні 1949 р. – філологічний факультет. Викладав курс історії української літератури, активно займався науково-дослідницькою та літературною діяльністю, систематично виступав у республіканській і союзній пресі. Основні його праці видані окремими книгами: 'Поетична творчість І. Франка', 'Образ вождя', 'Драматична творчість І. Франака', 'Іван франко', 'Андрій Малишко', 'Буковинська краса'. Входив до редколегії з підготовки до видання 25-томного зібрання творів І. Франка та п'ятитомника М. Коцюбинського. За його редакцією вийшли твори української класичної літератури: 'Кобзар', 'Земля' та 'Вибрані твори' О.Кобилянської, 'Поезії Івана Франка', ще ряд творів сучасних українських письменників, загальним обсягом 60 друк. арк., понад 40 газетно-журнальних літературно-критичних статей загальним обсягом у 40 друк. арк., за його редакцією видано понад 250 книг. Був затверджений Київським обкомом КП(б)У в якості наукового керівника аспірантів з спеціальностей української літератури і журналістики. Керував підгоговкою кандидатських дисертацій більшості аспірантів журналістського фаху впродовж досліджуваного періоду. Розробив і читав спецкурс для журналістів 'Нарис'. Як декан і член партбюро факультету активно впливав на формування й виховання майбутніх журналістів. Наукова, викладацька та педагогічна діяльність Ю.С. Кобилецького у 1947 та 1951 рр. була розкритикована за нібито допущені ним буржуазно-націоналістичні помилки, які він вимушено визнав і взявся до їхнього виправлення. Наказом ректора № 465 від 06.08.1951 р. доцента Ю.С. Кобилецького було звільнено від виконання обов'язків декана філологічного факультету і керівника кафедри історії української літератури як такого, що 'не забезпечив належного рівня ідейно-виховної і навчальної роботи і особисто допустив буржуазно-націоналістичні помилки в науковій роботі'. Іншим наказом ректора № 82 від 14.02.1952 р. доцента Ю.С. Кобилецького увільнили від роботи в Київському університеті 'за неодноразові ідеологічні перекручування в науковій і викладацькій роботі'. Новим наказом № 331 від 05.05.1952 р., на зміну наказу № 82 від 14.02.1952 р., ректор оприлюднив наказ Управління у справах вищої школи при Раді міністрів УРСР і МВО СРСР № 23/307/к від 17.04.1952 р., про переведення доц. Ю.С. Кобилецького на викаладцьку роботу до Київського педагогічного інституту ім. Горького
Історія цього міста почалася ще в княжу добу. Раніше воно називалося Звенигород. Назва пішла від великого конусоподібного пагорба (гори), розташованого біля села Гудзівка. Колись на вершині пагорба стояв замок. На одній із башт замку був великий дзвін, який у випадку ворожого нападу сповіщав про біду усю округу. Гора звеніла. Звідси і назва – Звенигора. Лаврентій Похилевич писав, що залишки кам’яного замка ще у ХІХ столітті були видні на вершині гори поряд із Гудзівкою. Літописний Звенигород зруйнували татаро-монголи. Місто відродилося, але вже на новому місці, на чотири кілометри південніше Звенигори.
Перша письмова згадка про Звенигород на Гнилому Тікичі (саме ця річка протікає через місто) датується 1394 роком. У XV столітті в Звенигородці збудували замок, який мав служити перепоною на шляху татар. Відповідно замок зазнавав частих татарських нападів і неодноразово руйнувався. Місто пустіло і знову заселялося. В часи козацько-польських війн Звенигородка була сотенним містом Корсунського полку. В часи Руїни та у XVІІІ столітті місто часто змінювало власників. 1792 року польський король Станіслав Август наділив Звенигородку Магдебурзьким правом. Але міщани недовго користувалися привілеями, адже вже у 1793 році місто у складі Правобережної України ввійшло до Російської імперії. З січня 1798 року Звенигородка – центр повіту Київської губернії.
Як і в будь-якому повітовому місті, у Звенигородці звели масу мурованих будівель. Значна частина з них збереглася до наших днів. Ці старовинні будівлі додають особливого колориту і якісно вирізняють Звенигородку з поміж багатьох інших районних центрів Черкащини.
Найстарішою будівлею Звенигородки є Преображенський костьол. Кошти на його будівництво у 1799 році виділила вдова останнього Звенигородського старости Соломія Солтик. Керував будівельними роботами ксьондз Іоахим Грабовський. Завершилося будівництво у 1808 році. Костьол звели у стилі пізнього класицизму із елементами неоготики. У 1816 році Грабовський на виконання заповіту Соломії Солтик збудував поряд із костьолом будинок католицької семінарії. Але у 1839 році царський уряд закрив семінарію. В 50-их роках ХХ століття будівлю семінарії знесли. А ось костьол зберігся. Правда у дуже видозміненому вигляді.
Після перевороту 1917 року костьол не функціонував і стояв пусткою. В часи німецької окупації у будівлі відкрили православний храм, який був тут до 1960 року. Рік у костьолі був спортивний зал, а у 1967 році будівлю відремонтували і влаштували у ній… автостанцію. Для цього у стінах вирубали великі вікна, самі стіни обклали стандартним радянським кахлем, знесли шпилі, а внутрішнє приміщення розділили на два поверхи. Костьол замаскували повністю. Єдине, що нагадувало про культове минуле споруди, це напівколони колишнього головного входу. Оскільки ця частина була бічною, впиралася у якісь тини і, практично, не потрапляла нікому на очі, її не обклали кахлем, а напівколони не зруйнували. Хоча вхід та вікна над ним замурували.
У 1999 році костьол знову освятили як культову споруду римо-католицької церкви. Парафіянам віддали лише другий поверх, тому вони не можуть зробити повноцінну реставрацію споруди. Храм і нині більше нагадує автостанцію, ніж костьол. Здалеку лише хрест відрізняє цю будівлю, від багатьох інших, зведених у радянські часи.
Головним православним храмом Звенигородки у ХІХ столітті був великий Преображенський собор. Збудували собор у 1820 році, а зруйнували у 1936-му. Битою цеглою із собору вимостили сусідню вуличку. З тих пір у місті не було православного храму (якщо не рахувати цвинтарну каплицю, яка згоріла у 1997 році). Аж у 1992 році почалася відбудова Преображенського собору, яка тривала шість років. Проект собору у відповідності до старих креслень і фотографій розробляв архітектор Володимир Нечаров. Новий храм став копією зруйнованого у 1936-му.
Спорудою, на яку варто звернути особливу увагу є модерновий будинок із башточкою, який належав родині Кримських. Тут тривалий час жив Агатангел Кримський. Поліглот, історик, письменник, сходознавець, філолог, перекладач – ким він тільки не був і як його тільки не називали. Ця людина була одним із засновників Академії Наук України та її першим секретарем. Незважаючи на кримськотатарське походження Агатангел займався не лише глибоким вивченням тюркських мов, але й української. Він був активним членом українського національного життя й писав твори українською мовою під псевдонімом Хванько. Крім того, він писав й іншими мовами, адже знав їх більше десятка. Деякий час Кримський жив у Москві, він був професором Лазаревського інститута східних мов. У 1917 році Агатангел повернувся в Україну й оселився у Києві. Часто він приїздив до Звенигородки, де жив у батьківському будинку. З 1918 року Кримський – професор Київського університету, з 1918 до 1929 – секретар Академії наук та голова її історико-філологічного відділу. В ці ж роки Агатангел Кримський був директором Київського інституту сходознавства.
У 1929 році Кримського в черговий раз переобрали секретарем Академії Наук, але більшовицький уряд не затвердив його на цій посаді. Тоді ж було ліквідовано всі установи, якими керував Кримський, а у 1930-му році його усунули від викладацької діяльності. 1941-го року 70-річного вченого звинуватили у антирадянській діяльності й заарештували. 25 січня 1942 року він помер у в’язниці НКВС у Кустанаї (Казахстан). Існує версія, що Кримського закатували.
У будинках ХІХ століття розташовано історико-краєзнавчий музей, кінопрокат, міліцію, прокуратуру, сучасні адміністративні будівлі, бібліотеку. На виїзді із міста у ватутінському напрямку стоїть розкішна будівля кінця ХІХ століття, яка дуже нагадує палац. У радянські часи тут був корпус ПТУ, а нині в будівлі якісь склади.
Текст та фото Романа Маленкова (чорновий текст для путівника Черкащиною видавництва 'Грані-Т')
Барабаш, Т. Поетична творчість Л. Солончук, І. Забудського, 10-й клас [Текст] / Т. Барабаш // Українська мова та література (Шкільний світ) : газета для вчителів української мови та літератури. - 2012. - N 23/24. - С. 56-60
![](<a target=_blank href="http://vijsko.milua.org/komandyry/trutenko.jpg)
http://vijsko.milua.... width='112' height='175'> ТРУТЕНКО ВАЛЕНТИН МАКСИМОВИЧ![/Files/images/DSCF3142.JPG](<a target=_blank href="http://www.zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/files2/images/DSCF3142.JPG?size">http://www.zvenygoro...</a>=11)
![/Files/images/DSCF3145.JPG](<a target=_blank href="http://www.zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/files2/images/DSCF3145.JPG?size">http://www.zvenygoro...</a>=11)
![/Files/images/50004.jpg](<a target=_blank href="http://www.zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/files2/images/50004.jpg?size">http://www.zvenygoro...</a>=11)
![/Files/images/50001.jpg](<a target=_blank href="http://www.zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/files2/images/50001.jpg?size">http://www.zvenygoro...</a>=11)
![/Files/images/50003.jpg](<a target=_blank href="http://www.zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/files2/images/50003.jpg?size">http://www.zvenygoro...</a>=11)
![/Files/images/50002.jpg](<a target=_blank href="http://www.zvenygorodka-biblioteka.edukit.ck.ua/files2/images/50002.jpg?size">http://www.zvenygoro...</a>=11)
![](<a target=_blank href="http://img-fotki.yandex.ru/get/4418/116712587.43/0_65c57_ed9ef612_L)
http://img-fotki.yan...>![](<a target=_blank href="http://journlib.univ.kiev.ua/hkjsa10.JPG)
http://journlib.univ... align='left' vspace='10' hspace='10' border='1'>![](<a target=_blank href="http://who-is-who.ua/makets/mischerkasy2009/zvenigorodka.jpg)
http://who-is-who.ua... alt='МІСТО ЗВЕНИГОРОДКА'>![](<a target=_blank href="http://who-is-who.ua/makets/mischerkasy2009/zvenigorodray.jpg)
http://who-is-who.ua... alt='ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОН'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/kostiol1.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Костьол' title='Костьол' height='353' width='265' style='border: 0px;'> ![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/kostiol3.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Костьол' title='Костьол' height='353' width='265' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/1_1.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок 19 століття' title='Будинок 19 століття' height='330' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/2_0.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок 19 століття' title='Будинок 19 століття' height='317' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/6_0.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок 19 століття' title='Будинок 19 століття' height='413' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/pozharka2.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Каланча' title='Каланча' height='353' width='265' style='border: 0px;'> ![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/pozharka4.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Каланча' title='Каланча' height='353' width='265' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/tserkva1_0.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Преображенський собор' title='Преображенський собор' height='545' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/krymskyi1.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок Кримських' title='Будинок Кримських' height='333' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/krymskyi9.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок Кримських' title='Будинок Кримських' height='364' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/palats6.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок 19 століття' title='Будинок 19 століття' height='344' width='550' style='border: 0px;'>![](<a target=_blank href="http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/palats4_0.jpg)
http://ukrainaincogn... alt='Будинок 19 століття' title='Будинок 19 століття' height='495' width='550' style='border: 0px;'>