|
30 сентября 2014
ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА УКРАЇНИ
Двадцять перше сторіччя. Вітчизняна війна.
Вітчизняна війна України.
З наших лав щонайкращих вириває вона,
Та лишає по собі руїни.
Від смертей і крові вже нарешті прозріли,
Що Росія наш ворог одвічний!
Дуже пізно, на жаль, ми про це зрозуміли,
Він підступний, жорстокий, цинічний.
Нашу землю і нас палять «Смерчі» та «Гради»,
Ще й хизуються цим в Інтернеті.
Цій орді окупантів не буде пощади,
Це розсадник війни на планеті.
Дуже підла, підступна сучасна Росія,
Вже відкрито війська наступають.
Але вилізе боком їй ця затія,
Вантаж «двісті» уже зустрічають.
Україна в вогні! Україна палає!
Наша кров степ Донбасу залила!
А Європа стурбована і співчуває…,
Але силу зупинить лиш сила!
Ми на своїй землі і нас смерть не лякає,
Ми нащадки козацького роду.
Наш народ згуртувався і це окриляє,
Свою землю боронить, свободу.
Бо ніхто, окрім нас, не відстоїть державу,
Незалежність, свободу і волю.
Вітчизняну війну, святу, праведну справу,
Ми ведемо за щастя і долю!
Піднімайся народе! З нами правда свята,
На криваву, та праведну битву!
Слова гімну так палко шепочуть уста,
Що Господь їх сприйняв за молитву.
Ми тіла віддаємо нашій рідній землі,
І готові за неї вмирати.
Душі в небо злетять, як летять журавлі,
Ми твої, Україно, солдати!
11.04.2014 р. Мирослав Вересюк |
13 сентября 2014
Поэт, преследуемый властями РФ за поддержку Украины, передал нам новое стихотворение, в котором отрекается от своей Родины в связи с событиями на Донбассе и репрессивной политикой путинского режима
Рассказ бывшего русского
Стыдно быть русским!
Александр ГЕРЦЕН
В своей стране я словно иностранец.
Сергей ЕСЕНИН
Быть с толпой мне до рвоты обрыдло,
И тошнит от лоснящихся ряс.
Торжествует здесь пьяное быдло.
И вокруг лишь одно — «Одобрямс!».
Кнут и стадность — вот черни истоки.
Запах крови приводит всех в раж.
Машут флагом в свинячьем восторге
И ревут во всю глотку: «Крым наш!».
В их глазах только зависть и злоба.
И мерещатся козни врага.
Костью в горле им стала Европа.
Нужен Сталин — и вся недолга!
Своего дождались они часа.
Никогда ярость в них не умрет.
И орет миллионная масса:
«Бей «укропов»! Россия, вперед!».
Всласть чекистскую славят державу.
И чуть что — получай по зубам.
С вольнодумством быстры на расправу —
Ненавистна свобода рабам.
Як обрид цей мерзенний звіринець —
Край нелюдський гидот і гризні!
Відтепер я навік українець.
Русь, ти більше не мати мені!
Бульвар Гордона №35
8 сентября 2014
МАЙДАН ДЛЯ УКРАЇНИ - ЦЕ ГОРНИЛО
Майдан для України – це горнило,
В якому доля плавиться народу!
Історія не пишеться чорнилом,
Ми кров’ю здобували цю свободу!
Ще в сиву давнину скликали Віче,
А згодом звали козаків на Раду.
І навіть в двадцять першому сторіччі
Майдан народний дійсно має владу!
Завжди відкрито обирали долю
Та гетьманів шмагали батогами.
Найбільш за все ми цінували волю
І землю, що дарована Богами!
Народу серце б’ється на Майдані,
Душа живе у пісні і молитві,
А сила наша в Вірі та єднанні,
Звитягу ми покажемо у битві!
Майдан для України – це горнило,
В якому доля плавиться народу!
Історія не пишеться чорнилом,
Ми кров’ю здобували цю свободу!
21.05.2014 р. Мирослав Вересюк |
26 мая 2014
10 апреля 2014
Не думав я, що він колись настане, — Цей час, що трансформується в сюжет: Дві ери, дві епохи, два Майдани І дві країни... Ніби з двох планет.
Автобуси, міліція, кордони І клунки з тормозками у руках,
Забуті і недіючі
закони І навіть різне небо у очах.
Хтось хоче бути в небі зорельотом І прогоріти свій короткий вік,
А куликам достатньо і болота,
Болотом завжди хвалиться кулик...
Одні летять, бредуть чи доповзають, Змішавши в серці людяність і лють,
І їх пакують, в’яжуть, закривають,
Іх вже вбивають... А вони все йдуть.
А мешканців прилеглої планети —
! В Маріїнський... В Потьомкінське село... їм напинають правильні намети, Проводять воду, світло і тепло.
Одні лежать рядами на підлогах, Вслухаючись у шум нічних атак,
І вороном чатує на дорогах Надійний друг тридцятих — автозак!
і А іншим — з польової кухні кашу,
І Гарячий чай і блоки сигарет,
і Стоять на двох майданах наші й наші,
\ Та виглядає, ніби з двох планет.
. Поділені водою з водометів,
Затягнуті в лиху, погану гру,
\ Поділені брехнею в інтернеті,
Поділені межею по Дніпру.
Поділені коктейлем, що палає,
І чорним димом відшумілих шин. і Поділені... Доведені до краю,
? Розділені Отець і Дух, і Син...
І Осліплені, замиті кров ’ю очі,
І І кулі, що влучають в об’єктив,
Плач матері і зойк грудей дівочих,
Два місяці пустих, порожніх слів...
Заяви, маніфести, протоколи Скінчились міждинамівських колон... Згорів портрет філософа футболу, Накривши тілом рідний стадіон.
Бо з двох боків підвозяться набої,
І гострить брат на брата чорний ніж.
Моя країно, все це не з тобою,
Вщипни себе, бо, мабуть, ти ще спиш.
Красуне спляча, скільки ти проспала Того, що в світі доброго було!
Закресли день, коли ти дозволяла Корону одягнути на чоло.
Ти припиняєш буть смиренним птахом, Скажи це всім, забудь тваринний страх: Що той, хто сам себе назвав монархом, Відповідати має, як монарх.
За те, що відстояли на колінах,
За тих, що вже не мають вороття,
За те, щоб пожила моя країна Не на Майданах, а одним життям.
Щоб, молячись за скам’янілі душки, Кучкуючись, як мухи в молоці,
Пішли навік в тумани простітушки, Стискаючи дві сотні у руці.
Щоб після щирих слів святого Папи Про істину, возведенуна трон,
Голубку білу не хапали лапи Розлючених і жадібних ворон...
Петро МАГА
2 апреля 2014
21 марта 2014
Доброго дня пане Миколо!Мене дуже зацікавили Ваші фото нашого міста.Чи не можете Ви відправити мені фото з хорошею якістю і видимістю людей,споруд для використання їх при складанні мною панорамних кросвордів.З повагою А.Лозовий, м.Шпола.lozovoyschpola@mail.ru
16 марта 2014
В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
22 Февраля 2014
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ І СЛАВА
Білорус був, Михайло Жизневський,
Вірменин – Сергія Нагоян,
Роман Сеник і Юрій Вербицький –
Українці, з громади львів’ян.
За свободу твою Україно,
Вони перші у вічність пішли!
Їх вбивали у груди, не в спину,
Славні в Тебе сини підросли!
Це герої козацького роду.
Слова Гімну для них як наказ.
За Вкраїну, за волю, свободу,
Душу й тіло поклали за нас!
Хто були ті жорстокі злочинці,
Що посміли життя відібрать?
Та невже по той бік українці,
Чи бандити у формі стоять?
Вдома кожного ждала родина
І палкі поцілунки дівчат,
Та покликала їх Батьківщина
І Грушевського грізний набат!
Вічна пам'ять героям і слава!
Та найкраща з усіх нагород –
Українська народна держава,
І дотримання прав та свобод!
05.02.2014 р. Мирослав Вересюк
|
10 Февраля 2014
|
| Закрыть |
