Господи, подай же нам поміч на ворога, людська, бо поміч марнота!

Псалом 108:13

Шановні друзі, користувачі!

Щиро дякую за вітання з Днем народження!

Усіх Вам благ, дорогенькі!

Люблю вас!

Будьте щасливими!

Ваш В.Б.

МОЛИТВА

КОЛИ БАТЬКІВЩИНА В НЕБЕЗПЕЦІ

Господи Боже наш, Ти вислухав Мойсея, коли він простягав до Тебе руки, і народ ізраїльський зміцнив на амаликитян, озброїв Ісуса Навина на битву та повелів сонцю спинитися. Ти й нині, Владико, почуй нас, що молимося до Тебе. Зміцни силою Твоєю побожний народ наш, благослови його справи, примнож славу його перемогою над ворогом, зміцни всемогутньою Твоєю правицею нашу державу, збережи військо, пошли ангела Твого на зміцнення захисників народу нашого, подай нам усе, що просимо для спасіння; примири ворожнечу і мир утверди. Простягни, Господи, невидиму правицю Твою, яка рабів Твоїх заступає в усьому. Тим же, кому судив Ти покласти душу свою на війні за віру православну, побожний народ наш і державу, прости їхні провини і в день праведної Твоєї відплати подай вінці нетління. Бо Твоя є влада, Царство і сила, від Тебе допомогу всі приймаємо, на Тебе надію покладаємо і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

МОЛИТВА ПРО ВИЗВОЛЕННЯ ВІД НАШЕСТЯ ЧУЖИНЦІВ

Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь в милості та милосерді на смирення рабів Твоїх і людинолюбно вислухай і помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас і знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, і визволи нас, заради слави імені Твого, і нехай на нас справдяться слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте і побачите спасіння від Господа, бо Господь бореться за нас.

Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом’яни беззаконь і неправд людей Твоїх і не відвертайся від нас гнівом Своїм, але в милості та милосерді відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Тебе припадають: стань на допомогу нам і подай воїнству нашому з Ім’ям Твоїм перемогти. Погуби наміри і неправедні насмілення тих, хто йде на нас війною.

Молимось до Тебе, Владико миру і спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, і як прах розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі думки знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам’ять Твоєї заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли гнів, скорботу і ангелів лютих, які вселять в них страх і пам’ять про те, що і вони себе християнами називають.

Нехай же Господи буде воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру і Україну душі свої, то і їм прости гріхи їхні, і в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо і молимось Тобі Великодаровитий Господи, що ти захистиш, втихомириш і напоумиш та до спокою приведеш всіх.

Бо Ти єси захист і перемога, і спасіння для тих, хто надіється на Тебе, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

Мій краю рідний! Пісне моя й доле!

Я дякую, що ти у мене є.

І Шполка річка, й мерехтливі зорі -

Це ти! Це ти! Ватутіне моє!

Віра КРАСИЛЬНИК (ЗАСТАВНА)

Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.  

(П. Тичина)

З чого починається Батьківщина? Над цим питанням, хоч раз у житті, замислювалась кожна людина. І кожна знаходила відповідь.

Батьківщина — це щось велике, неосяжне. Для більшості людей це незабутні враження дитинства і юності: рідна хата, дерево коло неї, теплі і лагідні мамині руки, шкільні друзі, перше кохання. Нехай було важко, нехай були поразки і розчарування, але яке все дороге і близьке кожному з нас!

Як ти, зачарований, слухав бабусині пісні, казки, розповіді  про героїчні подвиги невідомих лицарів, про обряди і звичаї своїх пращурів! Все це, мов крихітку свого золотого дитинства, людина проносить у своєму серці через усе життя. З цього й виліплюється наша особистість, наш характер.

У нас є часточка від кожного куточка рідного краю. Забути свій край, забути свою Батьківщину — означає забути все те, з чого ти сам створений.

Забути мову, звичаї рідного краю, його людей — означає відрубати шматок живої плоті від самого себе, скалічити свою душу.

Забути рідний краї — позбутися коріння, що зв'язує людину з минулим. Знищивши цей корінь, людина, перелітаючи з місця на місце, ніде не знаходить собі притулку. Вона вже не може плідно працювати, не може повноцінно розвиватися. Вона не може передати свої знання молодому поколінню, бо вже забула все, чого навчило її життя. Вона поступово втрачає свою особистість і гине, хоч інколи зовні це непомітно.

Пам'ятаймо свій край, своє минуле, бо це — ми самі. А людина, що втратила себе, — уже не людина.

Релігієзнавець: Україна наразі є найбільшою православною державою у світі

У нас православних вже більше, ніж у Росії.

Про це в інтерв’ю «Главкому» заявив український релігієзнавець та історик, колишній в’язень Кремля Ігор Козловський.

Вчений наголосив, що Україна є мультиконфесійною, мультирелігійною країною, тож українці не є моноконфесійним народом.

«Якщо зібрати усі православні громади, то ми найбільша православна держава у світі. У нас православних більше, ніж у Росії. Ми – найбільша греко-католицька країна світу, ми – найбільша протестантська країна Східної Європи, ми – найбільша баптистська країна у всій Європі взагалі. Частина наших людей також сповідують іслам, є буддисти тощо. Це пов’язано з особливостями нашої національної психології і вільним вибором», – пояснив Ігор Козловський.

На думку релігієзнавця, подальше об’єднання українських Церков є природнім процесом, однак воно не відбуватиметься надто швидко.

«Церква вимірює себе століттями, а не роками і місяцями. Вимагати від церкви, щоби вона виконувала п’ятирічні плани неможливо. У нас є політичні партії зі спільними цінностями, але ж вони не об’єднуються. А що казати про людей, які звикли жити у певній традиції, з певним баченням, звичками. Вирішувати такі складні питання, які пов’язані з їх свідомістю непросто», – вважає релігієзнавець.

"Як добре і приємно, коли брати живуть разом у згоді" (Псалом 133: 1, Дерк.)

«Глядіть, як добре і як любо, коли брати живуть укупі!» (Пс. 132)

«О, як добре і як гарно, коли брати живуть разом!»  (Пс. 132:1)

Читаю зараз розділ "Різдво", "Святки" з кн.:  Шмелев И. С. Лето Господне : повесть / Иван Шмелев . - СПб.: Азбука, 2013. - С.117-152. 

***

В Сочельник, под Рождество, - бывало, до звезды не ели. Кутью варили, из пшеницы, с медом; взвар - из чернослива, груша, шептала... Ставили под образа, на сено. Почему?.. А будто - дар Христу. Ну... будто. Он на сене, в яслях. Бывало, ждешь звезды, протрешь все стекла. На стеклах лед, с мороза. Вот, брат, красота-то!.. Елочки на них, разводы, как кружевное. Ноготком протрешь - звезды не видно? Видно! Первая звезда, а вон - другая... Стекла засинелись. Стреляет от мороза печка, скачут тени.

А звезд все больше. А какие звезды!.. Форточку откроешь - резанет, ожжет морозом. А звезды!.. На черном небе так и кипит от света, дрожит, мер-цает. А какие звезды!.. Усатые, живые, бьются, колют глаз. В воздухе-то мерзлость, через нее-то звезды больше, разными огнями блещут - голубой хрусталь, и синий, и зеленый, - в стрелках. И звон услышишь. И будто это звезды - звон-то! Морозный, гулкий - прямо серебро. Такого не услышишь, нет.

Рождество Твое, Христе Боже наш,

Воссия мирови Свет Разума...

И почему-то кажется, что давний-давний тот напев священный... был всегда. И будет.

***

А ще перечитую розділи ХІІ-ХІV - "Багата кутя і Різдво" з кн. Аг. Кримського "Звенигородщина" (1930, перевидання 2009 р.).

Кримський А. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного : відтворення з авт. макету 1930 р. / А.Ю. Кримський ; авт. передм. А.Ю. Чабан. – Черкаси : Вертикаль, 2009. - С. 209-246.