МОЛИТВА ПРО МИР В УКРАЇНІ

Боже Святий, Отче Вседержителю, Сине Єдинородний і Душе Святий, що все у Твоїй владі тримаєш і про все піклуєшся Премудрим Твоїм Промислом, молимося Тобі за Богом бережену Державу нашу Україну, боголюбивий народ, владу і військо її, даруй їм, Господи, глибокий і невід’ємний мир, поклади їм на серце добре про Церкву Твою та про всіх людей Твоїх, щоб і ми в тиші і чистоті проводили життя наше у всякому благочесті і чеснотах.

Позбав, Господи, Державу нашу від голоду, мору, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя іноплеменних і розбрату. Родини в мирі і любові збережи, дітей виховай, молодь навчи, старість підтримай, подорожуючим сподорожуй, вбогих захисти, недужних зціли, тих, що за ґратами, згадай, розпорошених збери, спокушених наверни і з’єднай зі Святою Твоєю соборною і апостольською Церквою. Бо Твоє є Царство і сила і слава Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Золотистий місяць жовтень

Стелить листя ясно-жовте,

Вітер в даль його несе,

На поля і на шосе.

Марійка Підгірянка

***

Бурій В. Місяцелік: жовтень // Бурій В.М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. - Черкаси: Вертикаль, 2009. - С. 68-72.: іл.

Безперечно, найбільшим святом жовтня є Покрова Пресвятої Богородиці, яке ми відзначаємо 14 жовтня. Це свято – дуже шановане нашим народом: від княжих часів, славної козаччини і до сьогодні ми по-особливому шануємо заступництво Божої Матері, Яка впродовж багатьох століть оберігає нас та нашу державу. 

Неспроста в цей же день, 14 жовтня, ми святкуємо і День Українського козацтва, і День захисників та захисниць України. А цьогоріч ще й виповнюється 100 років із часу проведення І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ, на якому було підтверджено автокефалію Української Православної Церкви. 

Перед Покровою, у першій половині жовтня, ми вшановуватимемо пам’ять благовірного князя Ігоря Чернігівського та Київського (2 жовтня), Зачаття славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана (6 жовтня), дні вшанування пам’яті преподобного Феодосія Манявського (8 жовтня), апостола і євангелиста Іоана Богослова (9 жовтня), святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси (13 жовтня).

У другій половині жовтня – Собор Волинських святих (23 жовтня), пам’ять святих отців VІІ Вселенського собору (27 жовтня), а в останній день місяця згадуватимемо апостола і євангелиста Луку, який, за Переданням, був першим іконописцем. 

Молімося і дякуймо Господу, Пресвятій Богородиці та всім святим за допомогу та заступництво! 

Бурій, В.М. Календар: природа м. Ватутіне та його околиць / Валерій Бурій та ін. – Львів, 2019. – 13 с.: фото.

***

Larisa Traschenko, журналіст

Маю чудовий календар з краєвидами Ватутіного та цитатами Святого Письма, що нагадують, наприклад: "Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих". Один з упорядників календаря - Валерій Михайлович Бурій, вчитель, краєзнавець, журналіст, автор багатьох книг, документальних нарисів про людей нашого краю, природу, суспільні процеси. З підвалин історії з-під його пера проступають до нас призабуті імена наших земляків, сучасників, відкриваються архіви важливого і вагомого, але чомусь меншовартісного,зашореного новими віяннями і модою на прагматичну заможність і силу, на все те , що при бажанні можна купити за гроші.Валерій Михайлович - автор світлин календаря, поціновувач художніх деталей в природі, в людях і в Слові.

***

Микола ЛУКІВ:

Осінній сад обтяжений плодами,

Осінній степ купається в блакиті.

Осінній ліс, овіяний вітрами,

Стоїть, принишклий в бабиному літі.

Осінній сум пливе за журавлями,

Осінній обрій вабить далиною.

Прощаємось з пташиними ключами —

Вертайтесь, рідні, стрінемось весною.

Осінній сум пливе за журавлями

Микола ЛУКІВ.

Осінній сад обтяжений плодами,

Осінній степ купається в блакиті.

Осінній ліс, овіяний вітрами,

Стоїть, принишклий в бабиному літі.

Осінній сум пливе за журавлями,

Осінній обрій вабить далиною.

Прощаємось з пташиними ключами —

Вертайтесь, рідні, стрінемось весною.

Жовтень

У НАРОДІ кажуть: «Якщо ідуть дощі косо — осінь під носом і зима на носі». Це про жовтень, другий місяць осені, який серед своїх братів найдощовитіший. Не випадково в окремих регіонах його називають мокроносом, а в інших — мокроступом.

Жовтень хоч і не перебуває безпосередньо на стику двох пір року — осені і зими, але він повинен своєму молодшому брату передати «господарство» у повній готовності. По суті, цей місяць протоптує стежину до зими, а листопад уже прокладе дорогу. А тому жителі і рослинного, і тваринного світу мають бути готові до того, що у їх володіння незабаром ввійде новий господар зі своїми жорсткішими правилами. І їм треба буде їх виконувати.

Тому жовтень не лише слідкує за усім, що діється на землі, а щоразу поглядає вгору. А там, у холодній прозорості неба, летять у вирій останні птахи. Вони летітимуть іще довго, аж до першого снігу. І замикають цей величезний перелітний караван водоплавні птиці — гуси, лебеді та гоголі. Щоправда, часто затримуються у рідних краях до глибокої осені. Та як тільки з’явиться на поверхні ґрунту зимовий іній, вони, мов за командою, стають на крила і зникають. Буває, засиджуються доти, поки водяну поверхню річок та озер не вкриє перший льодовий панцир.

У цей період ближче до житлових масивів із приміських лісів перебираються ворони і галки. Відліт літніх птахів збігається з прильотом до нас гостей із півночі. Це — червоногруді снігурі, чубаті омелюхи, сірі чечітки, смеречники, шишкарі, полярні жайворонки, білі сови і канюки. А чижі уже, до речі, встигли обжитися. Зграями тримаються у березняках і вільшанках, навідуються у соснові ліси, де охоче їдять насіння шишок. А ось у сойок саме у розпалі заготівельний період. Вони зграями налітають на дуби і зривають останні жолуді, ховаючи їх неподалік під листям, здебільшого у місцях, куди важко добратися диким свиням, для яких жолуді є основним харчем узимку. І сойки добре вивчили повадки своїх конкурентів. Тому змінюють місця схованок харчових запасів.

У хутрових звірів у жовтні закінчується линька. Хоч як дивно, але у зайців-біляків саме у цю пору чомусь біла шубка, яка зовсім не доречна, бо на гарному тлі його видно здалеку. Але нічого не вдієш — пора переодягання і не зайцю вирішувати, якого кольору одяг йому носити. У природи свої секрети. А щоб не потрапити на приціл мисливців чи у зуби хижаків, вухані мають триматися подалі від лісу. Тому й не дивуйтеся, якщо у своєму господарстві ви помітите зайця, що ховається під купою сіна чи соломи або нишкує у висохлих болотах, високих очеретах. Для ночівлі зайці обирають найбезпечніші місця, враховуючи, до речі, колір свого одягу. А ось лосі збираються у лісі стадами. У них починаються весільні турніри. Тому у тихому осінньому лісі можна почути їх закличні звуки.

Тоді як жителі водойм — риби, жаби — поступово починають переходити на зимовий режим. Перед тим як лід скує воду, вони переміщуються ближче до дна. Якщо риби обирають місця найглибші, то для жаб головне, щоб було побільше мулу.

Ось так у турботах, великих і малих, минають усе коротші осінні дні жовтня. Як і в кожного місяця року, у нього є свої привабливі ознаки, які багатьом до вподоби. Наприклад, походи у ліс за грибами, котрі наче змагаються між собою — хто швидше підросте й надійніше заховається між листям і травою від своєрідних мисливців, які досконало знають усі хитрощі тихого полювання.

Підносять сюрпризи й інші ласощі осені — лісові горіхи і ягоди.

Мій краю рідний! Пісне моя й доле!

Я дякую, що ти у мене є.

І Шполка річка, й мерехтливі зорі -

Це ти! Це ти! Ватутіне моє!

Віра КРАСИЛЬНИК (ЗАСТАВНА)

НЕ "МОЛИТОВНИЙ РАНОК", А "ТАЙНА ВЕЧЕРЯ" (такий собі "сходнячок") ...

ЗАМІТЬТЕ: І ВСЕ ЦЕ В РОБОЧИЙ ЧАС.

27.08.   ранок у Ватутінському палаці культури почався з "молитовного сніданку". Я про захід і не чув...  Анонсу на офіційному сайті міської ради не зустрічав. А на заході були : Васильченко - представник тоталітарної харизматичної секти Сандея Аделаджі (у вишиванці) із Звенигородки, Кривенко - вони виступали,  був і Петрухін, котрих я знаю особисто та ін. Чомусь свого часу ніхто з них не провів жодного загальноміського заходу до 500-річчя реформації, до міжнародного року Біблії (2020).  Де взявся отой священник з Катеринополя у Ватутіному. ЧОМУ ЖОДНОГО  із православних священників ОТГ (Ватутіне, Юрківка, Стецівка, Чичиркозівка) не було на заході? Відмовилися? Напевне була причина. Але є ми, віряни.  І що, самі багаточисельні релігійні формування у Ватутіному протестантські? Я давав відео, як проводився подібний захід у Києві у День незалежності. Невже не можна було зорганізувати і у Ватутіному, у день ОТГ щось подібне? Ганьба!  Мізків і мудрості не вистачило... Потрібно було перед цим заходом молитися і   і просити допомоги у Бога.

Серед них були присутні голова ОТГ Олександр Заборовець,  - начальник відділу культури та туризму Андрій Мартиненко та начальник відділу освіти Сергій Воронюк. 

Цікаво: а яке релігійне формування відвідує сам В. Бєляєв у Черкасах?

НЕ "МОЛИТОВНИЙ РАНОК", А "ТАЙНА ВЕЧЕРЯ" (СЕКТАНТСЬКИЙ «СХОДНЯЧОК») ...

ЗАМІТЬТЕ: І ВСЕ ЦЕ В РОБОЧИЙ ЧАС.

27.08.2021.  9.00 - ранок у Ватутінському палаці культури почався з "молитовного сніданку". Я про захід і не чув... Анонсу на офіційному сайті міськради  не було. На «сніданок» завітали: Васильченко - представник тоталітарної харизматичної секти Сандея Аделаджі (у вишиванці) із Звенигородки, Кривенко - вони виступали, був і Петрухін, котрих я знаю особисто та ін. Чомусь ніхто з них не провів жодного загальноміського заходу до 500-річчя реформації, до міжнародного року Біблії. Де взявся отой священник у Ватутіному. ЧОМУ ЖОДНОГО із священників ОТГ (Ватутіне, Юрківка, Стецівка, Чичиркозівка) не було на заході? І що, самі багаточисельні релігійні формування у Ватутіному протестантські? Я давав відео, як проводився подібний захід у Києві у День незалежності. Невже не можна було зорганізувати і у Ватутіному, у день ОТГ щось подібне? Ганьба! Мізків і мудрості не вистачило...

Серед них були присутні голова ОТГ Олександр Заборовець, - начальник відділу культури та туризму Андрій Мартиненко та начальник відділу освіти Сергій Воронюк. 

Цікаво: а яке релігійне формування відвідує сам В. Бєляєв у Черкасах?

А чому не виставили світлину справжнього сніданку: цікаво – що пили, що їли молитвеники наші?..

Липень

ЗДАЄТЬСЯ, зовсім недавно був світанок року, чекання весни, перших травневих дощів, буяння трав і квітів, довгоочікуваний прихід літа, як несподівано підкрався полудень року. А отже, перейшовши вершину літа, рік уже наближатиметься до фінішу сутінок. Сумно, звичайно, але що вдієш. Тому максимально використовуймо всі дари природи, якими вона наділила липень, яких вистачає і для людей, і для мешканців тваринного світу. Благодатна пора, яку здавна називають маківкою літа. А щодо назви, то пов’язана вона з масовим цвітінням, яке багато століть тому припадало саме на цю пору. Не випадково до початку ХХ століття сьомий місяць в Україні переважно іменували «липець». Останні кілька років у зв’язку зі змінами клімату масове цвітіння липи змістилося ближче до весни. Відомі й інші назви сьомого місяця року, якими його наділяли залежно від тієї чи іншої масової діяльності людей на цей час. Так, у давньоруських літературних джерелах збереглась така назва, як косень, утворена від дієслова косити. Адже саме о цій порі, зокрема на півдні, стартували жнива. Зустрічаються ще й такі назви, як пасень, пов’язана з масовим випасанням худоби, білень (масове біління полотна) тощо. Але саме липень переміг усіх конкурентів і надовго закріпився в усіх фенологічних календарях і різних історичних пам’ятках. Співзвучну з українською назву сьомий місяць року має і в інших слов’янських народів. Та зрештою справа не у назві, а в кліматично-природних ознаках, характерних для липня протягом багатьох років, і наскільки вони впливають на життя як людей, так і рослинного й тваринного світу.

Однією з характерних особливостей липня є, по-перше, масове дозрівання практично всіх ягідних культур. Цьому радіють не тільки люди, а й деякі звірі, тим паче птахи. Крім полуниць, суниць, дозрівають ягоди ожини, червоної і чорної смородини. Рідшають пташині співи. Завершують, як правило, свої сольні виступи не лише зозулі, а й коростель, зяблики, жайворонки, вівсянки, славки. Фенологи це пов’язують із колосінням, дозріванням ярини.

У птахів і звірів набирається сил молодняк. Особливо активно атакують ягідні плантації, черешневі сади птахи. Молоді звірята теж не відмовляються від рослинної їжі. Одне слово, конкурентів поласувати свіжими ягодами у людей вистачає.

Одночасно з харчуванням, пошуками корму молодняк звірів освоює практично науку полювання. Саме о цій порі у звірів і птахів триває процес розселення молодняку, пошук для них житла, перехід на самостійне життя, створення власних сімей. Причому робиться це у прискореному режимі. Адже від ранніх холодів ніхто не застрахований. По-друге, у багатьох птахів попереду міграція і до неї слід підготуватися. Саме цим вони зараз і займаються.

І хоч у липні літо, як кажуть, ще у зеніті, розпалі, — вже цього місяця перші розвідувальні спроби робить осінь. На окремих деревах і кущах серед зелених листочків з’являються жовті та червонуваті. Торкається своїми фарбами осінь і трави. Особливо помітні золоті зірочки звіробою, сонячні кошики оману. Та особливо пишається липень не масовим цвітінням червоних маків і волошок, а запахом хліба. Ним пахнуть усі жнивні масиви. Не випадково липень уже в наш час отримав назву хлібодар.

Саме у цьому місяці відкривається і грибний сезон. Із кожною теплою грозовою зливою у лісах дедалі більше з’являється підберезників, красноголовців, сиро­їжок, лисичок, груздів.

Одне слово, природа щедро роздає людям плоди, які вони разом виплекали у складних цьогорічних умовах. Водночас не забуває про сприятливі умови для дозвілля, відпочинку. Липень завжди був і залишається щедрим на тепло. Та й світлові дні не короткі. Не обійдеться, звісно, без гроз і дощів. Не випадково кажуть: «Не тоді дощить, коли просять, а коли косять».

Молитва на благословення хліба

Владико Святий, Отче Вседержителю, Предвічний Боже, благоволи освятити хліб цей Твоїм святим духовним благословенням, щоб був він усім, що споживають його, на спасення душі, на здоров'я тілесне і захист проти всіх недуг, всякого ворожого підступу.

Милістю і щедротами єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва на благословення пасхального агнця й іншої м'ясної поживи

Споглянь, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, на агнця цього й на всю іншу м’ясну поживу, благослови й освяти їх, як благословив і освятив єси агнця, що його Тобі привів вірний Авраам, і агнця, що його Тобі Авель приніс від плодів, також і теля годоване, що його звелів єси заколоти для сина блудного, що знову повернувся до Тебе. І як той сподобився насолодитися Твоєю ласкою, так і ми від Тебе, цих благословенних і освячених страв споживаючи, Твоє благословення зі здоров’ям всі одержимо, чесного ради хреста Твого й тридневного з мертвих воскресення.

Бо Ти є істинна Пожива й Податель благ, все благословляєш і освячуєш, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва на благословення молочної й іншої поживи

Владико Господи Боже наш, що все сотворив, благослови сир, молоко, яйця й іншу поживу, й нас збережи у благості Твоїй, щоб ми, насолоджуючись цими Твоїми щедро поданими дарами, наситились і невимовної твоєї благости, ради пресвітлого з мертвих тридневного воскресення Господа нашого Ісуса Христа. Бо Твоя є влада, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Черкаський календар

16 лютого - 110 років від дня народження Петра Антиповича Власюка (1905 - 1980), вченого-ґрунтознавця

Петро Антипович Власюк. Він створив загальновизнану школу фізіологів рослин, агрохіміків і ґрунтознавців, залишив вагому теоретичну й методологічну спадщину. Вся багатогранна наукова, науково-організаційна, педагогічна і громадська діяльність Петра Антиповича була скерована на ефективне вирішення актуальних проблем сільського господарства. З його іменем пов’язана ціла епоха становлення і розвитку в Україні досліджень із фізіології рослин, агрохімії та ґрунтознавства.

Це був талановитий, доброзичливий і далекоглядний вчений, з тонкою науковою інтуїцією, який відстоював наукові ідеї у відкритих дискусіях аргументовано й доказово, постійно піклувався про престижність наукової тематики та збереження кадрового потенціалу.

Петро Власюк народився в селянській родині 3 лютого 1905 року в с. Чемериське Звенигородського району Черкаської області. Навчався в Лисянській початковій школі, згодом в Уманському сільськогосподарському технікумі. Закінчив два вузи: Уманський (де згодом працював лаборантом, асистентом і доцентом, паралельно керуючи Уманською дослідною станцією) і Ленінградський сільськогосподарські інститути.

В 1931 р. Петру Антиповичу присвоєно звання професора зі спеціальності ґрунтознавство та агрохімія. Тоді ж він очолив кафедру агрохімії і ґрунтознавства Уманського сільськогосподарського інституту, поєднуючи викладацьку роботу з практичною в агрохімічній лабораторії і секторі хімізації Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрової промисловості (надалі Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків в м. Києві).

У 1939 р. професор П.Власюк обраний членом-кореспондентом АН УРСР, водночас він керує відділом фізіології живлення рослин в Інституті ботаніки АН УРСР, згодом стає його директором. У роки Великої Вітчизняної війни, в зв’язку з евакуацією АН УРСР переїхав до Уфи і сконцентрував дослідження на проблемах сільського господарства Башкирії та Південного Уралу. Успішно захистив дисертацію «Марганець і живлення рослин», за яку йому було присуджено наукову ступінь доктора сільськогосподарських наук.

Після війни Петро Антипович працював заступником директора з наукової роботи і завідувачем відділу фізіології живлення рослин Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР, завідував кафедрою ґрунтознавства Київського державного університету. Надалі П.Власюк обіймає багато керівних посад у галузі. Саме П.Власюк є фундатором Інституту фізіології рослин АН УРСР. У 1948 р. вченого обрано академіком АН УРСР (із спеціальності фізіологія живлення рослин, агроґрунтознавство) і академіком ВАСГНІЛ (зі спеціальності «фізіологія живлення рослин, агрохімія, ґрунтознавство»). 1956 р. йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки УРСР».

Петро Антипович уперше розробив органо-мінеральну систему добрив рослин у сівозмінах, яка сприяла значній економії добрив і підвищенню продуктивності рослинництва в УРСР. Провів дослідження зі збагачення органічних добрив мікроелементами й адсорбентами і на їх базі запропонував ефективні способи виготовлення біологічно збагачених компостів. Створив новий метод оцінки життєздатності рослин у зимовий період, який надалі широко застосовувався в практиці обстеження стану посівів озимих зернових культур в УРСР.

Ціла низка наукових досліджень П.Власюка і його співробітників була присвячена вивченню механізмів дії макро- й мікроелементів на ріст, розвиток та продуктивність сільськогосподарських культур. Учений з’ясував фізіологічні особливості участі сполук фосфору в синтезі вуглеводів в органах цукрового буряка і сірки — в утворенні амінокислот та білків. Отримані результати сприяли оптимізації умов живлення культурних рослин. Ці роботи отримали наукове визнання й удостоєні диплома ІІ ступеня Президії АН СРСР.

Подальші дослідження були спрямовані на встановлення біологічної ролі марганцю, молібдену, бору, цинку, кобальту і літію у функціонуванні систем життєдіяльності рослин на клітинному, субклітинному, молекулярному та організменному рівнях. Академік Власюк вивчав локалізацію мікроелементів у клітинних структурах листків і коренів цукрового буряка, кормових бобів, гороху, сої, кукурудзи та інших культур. Виявив роль мікроелементів в обміні нуклеїнових кислот у рослинах. Пріоритетні дослідження щодо фізіологічної ролі марганцю в живленні рослин учений узагальнив у монографії «Марганцеве живлення і удобрення рослин».

Теоретична робота поєднувалася з експериментом. Саме серією експериментів Петро Антипович обґрунтував сутність впливу органічних речовин, мінеральних добрив, мікроелементів і фізіологічно активних речовин на процеси росту та розвитку рослин. Він ґрунтовно розширив асортимент добрив, знайшовши застосування відходам виробництва, таким як марганцевий шлам, мартенівський шлак, хлоросвинцовоцинковий і хлорбарієвий бруди, відходи марганцевої та буровугільної промисловості, титанові, борні відходи тощо.

Саме П.Власюк зі співробітниками вперше в Україні застосував революційний метод «мічених атомів», із допомогою якого встановив нові закономірності процесів живлення рослин. Використання мічених атомів вуглецю, фосфору, кальцію, сірки й інших сполук дало можливість вивчити механізм розподілу, надходження та транспортування поживних речовин у клітинні компартменти, участь їх у перебігу процесів метаболізму.

Вагомим здобутком вченого було вивчення фізіологічних особливостей участі сполук фосфору в синтезі вуглеводів у рослинах цукрового буряка. З ініціативи Петра Антиповича і з його безпосередньою участю на Вінницькому та Сумському хімічних комбінатах налагодили виробництво марганізованого гранульованого суперфосфату, виготовили 1800 тис. тонн добрива, яке було використане під посіви сільськогосподарських культур на площі 12 млн. га., а також дослідні партії боратового, молібденового і цинкового суперфосфатів, нітроамофоски, карбофоси й карбоамофоски з марганцем, молібденом, бором, літієм та цинком, які знайшли широке застосування у сільському господарстві.

Колектив дослідників під керівництвом і за участю Петра Антиповича розробив технологію передпосівного збагачення насіння кукурудзи мікроелементами на калібрувальних заводах, склав картограми вмісту рухомих форм мікроелементів у ґрунтах, опублікував фундаментальну монографію «Ґрунти України», за яку П.Власюку та іншим вченим присуджено премію ім. В.Докучаєва.

Академік Власюк представляв досягнення вітчизняної науки на багатьох міжнародних галузевих конференціях і симпозіумах. Самостійно і в співавторстві він опублікував понад 1500 наукових праць, серед яких 40 монографій, книжок, брошур, навчальних та методичних посібників, п’ять авторських свідоцтв на винаходи тощо. Чудовий організатор науки і блискучий педагог, П.Власюк підготував і виховав цілу плеяду обдарованих науковців, серед яких -  27 докторів та 140 кандидатів наук.

П.Власюк постійно зустрічався як зі вченими — агрохіміками, ґрунтознавцями, фізіологами рослин, так і з працівниками сільського господарства і простими хліборобами, з яким щедро ділився знаннями та досвідом, серед яких користувався заслуженим авторитетом. Водночас він був дуже принциповим і вимогливим до себе та своїх колег.

Петро Антипович проводив плідну науково-організаційну діяльність. Його обирали на ключові громадські посади, він був головою наукових і вчених рад, редактором і членом редколегій спеціалізованих видань. За видатні заслуги у розвитку науки і підготовці наукових кадрів академіка П.Власюка нагороджено двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», багатьма медалями та нагрудними знаками. Він обирався депутатом Верховної Ради УРСР п’ятого скликання, Київського міського і обласного виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих.

З нагоди 100-річчя від дня народження академіка П.Власюка в Інституті фізіології рослин і генетики НАН України відбувся мітинг, встановлено меморіальну дошку. Того самого дня відбулися урочисте засідання вченої ради інституту, Ради Українського товариства фізіологів рослин і ІХ Конференція молодих вчених. В Інституті відкрито кімнату-музей академіка АН УРСР П.Власюка, де можна ознайомитися з його науковими працями, нагородами, відзнаками тощо. Вийшов друком збірник наукових праць «Живлення рослин: теорія і практика» за редакцією академіка НАНУ В.Моргуна. А на засіданні Академії аграрних наук України було ухвалено рішення запровадити золоту медаль і премію імені академіка П.Власюка.

За спогадами молодших колег, Петро Антипович користувався великим авторитетом і повагою в усіх, хто спілкувався з ним і на роботі, і в різних життєвих ситуаціях. Він був завжди відкритим для обговорення наукових проблем, умів вислухати своїх опонентів і приділяв увагу кожному, незалежно від їхнього рангу чи позиції. При всій своїй наполегливості і твердості під час наукових дискусій, учений завжди зберігав об’єктивність і ставився з повагою до чужої думки, був по-справжньому інтелігентною людиною.

Петра Антиповича глибоко шанували не тільки за його фундаментальні знання, а й за рідкісну людяність, доброзичливість, тонкий гумор, постійну готовність поділитися своїми знаннями, ідеями та досвідом з кожним, хто звертався до нього за порадою чи допомогою.

Помер П.Власюк 18 березня 1980 року на 76-му році життя. Похований на Байковому цвинтарі міста Києва. Він заслужив велику повагу і шану за життя, добру й довгу пам’ять учнів та послідовників.

За матеріалами:

Григорюк І. Щоб проізростало //Дзеркало тижня. – 2005. – 23 квіт.

Бурій В. Президент академії - наш земляк (П.А. Власюк) / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). - 2000. - 12 лют. С. 4.

Бурій В. Згадуємо акдеміка Власюка / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). - 1997. - 22 лист. - С. 2.

Бурій В. Мій край: система роботи з хімії краєзнавчо-екологічного змісту / Валерій Бурій // Хімія. — К.: Шкільний світ. — 2006. — № 5. — С. 21 — 24.

Бурій В. М. Еколого-краєзнавчі знання на уроках хімії та в позаурочний час / Валерій Михайлович Бурій // Хімія: науково-методичний журнал. — Х.: ВГ Основа, 2005. — № 5 (89). — С.13 — 15.