(ХІст. заснування, 77 тис. жителів)

райцентр, до 1959р. був обласним центром. Місто виникло в XIV ст. на місці солеварного промислу й незабаром стало одним з головних солеварних центрів Європи, у XVI ст. тут виварювалося 26 тис. бочок солі, що знайшло відбиття на гербі Дрогобича (9 бочок солі на лазурному полі). У передмісті Зваричі з тих часів дотепер працює Соляна жупа (солеварня) і стоять дерев'яні церкви ХV-ХVІІ ст. - Воздвиження Чесного Хреста (вул. Зварицька, 9) і св. Юра (розписи Стефана Медицького, вул. Солоний Ставок, 25). У них відкриті філії краєзнавчого музею 'Дрогобиччина' т. 8 (03244) 2-82-42 і 2-02-06). В інтер'єрах цих церков збереглися рідкісні розписи XVII ст., а в церкві св. Юра - чудовий іконостас (1659).

В 1410р. дрогобицьке ополчення брало участь у Грюнвальдській битві, про що нагадує меморіальна плита на стіні костелу. У 1392р. польський король Владислав Ягайло на території замку заклав латинський костел, освячений в 1511р. Він являє собою чудовий зразок готичної архітектури. У XVIII ст. до цього костелу св. Варфоломія була прибудована каплиця. Вітражі виготовлені в XIX ст. за малюнками худ. Я. Матейка, С. Виспянського і Ю. Мегоффера. Фрески виконав худ. Борщ в 1800р. Поруч із костелом стоїть оборонна вежа (1551), пізніше перебудована на дзвіницю, а в XIX ст. надбудований третій ярус із арковими вікнами. У Дрогобичі народився Юрій Котермак Дрогобич (близько 1450-94) - доктор медицини й філософії, ректор Болонського університету, автор першої вітчизняної друкованої книги 'Прогностичні судження' (1483). У нього навчався Микола Коперник. 1772р. Дрогобич входить до складу Австрійської імперії. 1775р. при монастирі зводиться церква св. Апостолів Петра й Павла і відкривається перша міська гімназія (1777). Збереглася й рідкісна монастирська будівля - двоярусний шпихлір (1778, бароко). Про середньовічне королівське місто нагадують і дерев'яна церква Параскеви П'ятниці (ХV-ХVІІ ст.) у передмісті Завижне, церква Спаса (1535, на розі Стрийської і Винниченка) і Кафедральний собор св. Трійці (1690, колишній костел кармелітів, іконостас 1909р., худ. Модест Соченко). 1788р. Дрогобич отримав привілей 'вільного королівського міста' і вперше в Європі став освітлюватися нафтовими ліхтарями. 1780р. його відвідує цесар Франц-Йосиф І. В 1866р. тут будується перший в Європі нафтопереробний завод. Збереглася й напівзруйнована величезна синагога (1865, вул. Орлика, 6). В 1864-75 рр. у Дрогобичі навчався і проживав Іван Франко. Тут також народився, жив і загинув у жовтні 1942р. під час 'акції із знищення євреїв відомий письменник і художник Бруно Шульц (тепер біля місця загибелі Бруно Шульца - на сходах пекарні, вул. Шевченка, 6 — встановлений пам'ятник Степанові Бандері). Описані Шульцем куточки Дрогобича й нині можна виявити в районі між Ринковою площею й музично-драматичним театром. А з його малюнками можна ознайомитися в музеї 'Дрогобиччина' (вул. І. Франка, 32, т. 8 (03244) 2-20-35 і вул. Січових Стрільців. 16), як і з колекцією італійської майоліки (Х\/-ХVІІ ст.), китайською порцеляною (ХVІ-ХІХ ст.) і особистими речами видатних мешканців Дрогобича. У музеї є і меморіальна кімната полковника Січових Стрільців, глави ОУН, Андрія Мірошника, уродженця Дрогобича.

Про Адама Міцкевича нагадує пам'ятник (1894). Чудовий краєвид на місто відкривається з міської ратуші (1927). Можна порадити кафе 'Бістро' напроти входу в ратушу т. 8 (03244) 3-91-75).