Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

7 ...

Поперека Григорій, користувач 1ua
Григорій Поперека
Висадили троянди у центральному сквері


     Працівники Недригайлівської селищної ради та її структурних підрозділів взяли участь у щорічній благодійній акції, що вже стала традицією: за власний кошт придбали та за допомогою осіб, які перебувають на громадських роботах,    висадили на території центрального скверу селища Недригайлів 80 кущових троянд з різноманітним забарвленням бутонів.

     Подібні акції, за  словами Недригайлівського селищного голови Ігоря Остапчука, несуть не тільки естетичну спрямованість, а й мають на меті залучити небайдужих жителів громади до подібних заходів. Цьогоріч, дізнавшись про акцію, до неї приєдналися працівники газети «Голос Посулля» в особі головного редактора Ігоря Скрипченка, Абаровської Жанни та її сім’ї. Недригайлівська селищна рада щиро вдячна небайдужим  жителям громади та надіється на подальшу співпрацю. Зробимо наше селище красивішим разом!

12 квітня 2019

Поперека Григорій, користувач 1ua
Григорій Поперека

 9 квітня відбувся  прес-тур Сумського відділення Асоціації міст України до Недригайлівської громади  в рамках проекту «Пульс»  на тему: «Ефективне використання фінансового ресурсу – запорука розвитку об’єднаної громади».

    У комунальному закладі «Недригайлівський будинок дитячої та юнацької творчості» відбувся семінар за темами: «Побудова системи місцевого самоврядування у громаді – через якісне управління  до заможної громади»,  «Інвестиційна і фінансова діяльність та забезпечення розвитку економічної спроможності громади» «Розвиток інфраструктури та житлово-комунального господарства», «Використання культурної спадщини для розвитку громади». Перед присутніми виступили Недригайлівський селищний голова Ігор Остапчук,  заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Валентин Акімов, начальник відділу з питань культури, релігій та туризму селищної ради Анна Тимченко,  головний спеціаліст відділу економічного розвитку, інвестицій та регуляторної діяльності селищної ради Людмила Долуда. Людмила Долуда також презентувала  стратегію розвитку Недригайлівської селищної ради, де йшлося про місію громади, стратегічне бачення та пріоритети розвитку.

    Після цього учасники прес-туру відвідали Недригайлівську СЗОШ I-III ст.(опорний заклад),  Іваницький старостинський округ, де на  прикладі ознайомилися з  реалізацією проекту з реконструкції вуличного освітлення в с.Зелене, Державний навчальний заклад «Сумський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості», поліцейську станцію у с.Хоружівка та історико-культурні пам’ятки Хоружівського і Кулішівського старостинських округів (церкву Андрія Первозванного, пам’ятник Мамонту).

\"\"https://rada.info/up...\" style=\"margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: 375px; width: 500px;">


10 квітня 2019

Поперека Григорій, користувач 1ua
Григорій Поперека

Змагалися юні футболісти

      Також в період з 5 по 7 квітня на базі СОТ «Орлятко ДЮСШ Україна» проходив відкритий турнір з футболу SUMY EAGLE CUP серед юнаків 2011 року народження. У цьому турнірі також приймало участь 6 команд, а саме: ДЮСШ-1(Динамо) м. Київ, ДЮСШ – 8( Металіст) м. Харків, ФК «Вишневе» Київська область, ФЦ « Барса-2012» м. Суми, «Велетень»  м. Глухів, ДЮСШ Недригайлів смт. Недригайлів. Протягом трьох днів команди визначали, хто з них найкращий, і у підсумку змагань місця розподілилися таким чином. 1 місце – команда ФК «Вишневе» Київська область, 2 місце - команда ДЮСШ – 8( Металіст) м. Харків, 3 місце - команда «ДЮСШ Недригайлів» смт. Недригайлів, 4 місце - команда ДЮСШ-1(Динамо) м. Київ, 5 місце – команда «Велетень»  м. Глухів, 6 місце – команда ФЦ«Барса-2012» м. Суми. Команди були нагороджені кубками, медалями, сувенірами. Також були відзначені кращі гравці команд. Кращим нападником турніру визнано Нікіту Єльця, якій був відзначений подарунком. Діти набули позитивних емоцій, досвіду і  змагальної практики від цих змагань. Також дякуємо небайдужим батькам, які надали фінансову допомогу для наших наймолодших вихованців.

\"\"https://rada.info/up...\" style=\"margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: 533px; width: 500px;">


9 квітня 2019

Поперека Григорій, користувач 1ua
Григорій Поперека

6 квітня 2019 року  у м. Конотоп відбувся Відкритий обласний фестиваль – конкурс виконавців на народних інструментах «Конотопська розсипуха».  Як завжди  активну участь в конкурсі прийняли учні та викладачі КЗ «Недригайлівська дитяча музична школа Недригайлівської селищної ради Сумської області». Юні музиканти демонстрували свою майстерність у різних номінаціях. 

  Так, у номінації «ансамблі малих форм» був відзначений дипломом ІІІ ступеня квартет баяністів у складі:  Лупійко Мирослави, Острівної Маргарити, Білоус Ірини та Марченко Анастасії  (викладач Акімова С.І.).  У номінації  «вчитель – учень»  «Подяку за участь»  отримала учениця 2 класу Роменська Анастасія разом зі своїм викладачем Валєєвою Е.Ш.  А також дипломом ІІ ступеня були нагороджені  Лупійко Мирослава і Острівна Маргарита – викладач Акімова  С.І.

   Вітаємо з перемогою і бажаємо подальших здобутків!  

\"\"https://rada.info/up...\" style=\"margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: 281px; width: 500px;">

8 квітня 2019

Сова Микола, користувач 1ua
Микола Сова
https://www.facebook...=100010838495584&__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARDGH9wwp99PgSC2YMJWyaI6Elb_NxDqLzOwKOtVP0meeadKYqP-fPpABokswbYqcuRaHdsaq-r7rGqt&hc_ref=ARSYd2G8A9pFFsqJ2K1yHPKNpEZ_s8aVVBxeMQy7IK0zubEbRWkze10lmzWml6lTX_4&fref=nf">Ігор Скрипченко
\n\n
\n\n

Оскільки державні археологічні\nрозкопки в нашому краї останній раз проводилися у середині 1970-років, то їх\nрегулярно тут продовжують «чорні археологи». Неодноразово доводилося з ними\nспілкуватися. Хлопці чудово знаються на історії і археології в частині, яка\nбезпосередньо стосується їх нелегального ремесла.
\nТак ось знайдені ними артефакти цілком вписуються у наш з Абаровським варіант\nісторії заснування і подальшої розбудови Недригайлова. Монети, кераміка та\nметалеві вироби вказують місця проживання населення\nта рід їх занять.
\nНа Булавівці на одному з городів і досі у землі є\nцегляна мідеплавильна піч. Горшки там теж обпалювали. І мідних сплавів різної\nвеличини навкруги печі повно. 
\nМ.М.Маслак у свій час виступав проти нашої точки\nзору, він обстоював більш ранній час виникнення Недригайлова. Обіцяв\nархеологічні розвідки прямо в центрі Недригайлова, з тим щоб довести раніший\nчас його існування. Однак на запит адміністрації Інститут археології виставив\nнепідйомну цифру грошей, які ми їм мали заплатити. Тому це все не\nреалізувалося.
\nТепер щодо осушення боліт.
\nПам’ятаєте, в 1970 роках радгосп «Недригайлівський»\nза городами на вул. Петровського, нині Вишнева, спецтехнікою прокопав канал,\nякий жартома тоді називали імені Нємцева (Микола Микотович Нємцев тоді був головбухом\nрадгоспу).
\nТак ось цей канал повторював практику наших\nпредків, які це робили вручну. Після того рівень грунтових вод на наших болотах\nупав значно.
\nЗнаю один швидкий спосіб, де загатити проточку, що\nрівень води піднявся. У погрібах на вулицях Слобідська та Зарічна – теж.
\nНа цих вулицях і досі здавен кажуть «Пішла не на\nболото», а – «Пішла на берег».

\n\n
\n\n

https://www.facebook...=ZmVlZGJhY2s6Nzk2Mjc4ODI3NDEwMDYw&av=100001636074597">https://www.facebook...=ZmVlZGJhY2s6Nzk2Mjc4ODI3NDEwMDYw&av=100001636074597">
\n

\n\n

5 березня 2019

Сова Микола, користувач 1ua
Микола Сова

До 380-річчя Недригайлова
\nНА РУБЕЖІ КОРДОНІВ І ВІКІВ

\n\n

(на світлинах картини\nНестора Кизенка \"Дригайлів, ХІІІ ст.\" і \"Недригайлів в ХVІІ\nст.\", які зберігаються в Недригайлівському краєзнавчому музеї)

\n\n

Багато населених пунктів\nУкраїни мають свій рік народження. Але в одиниць із них відомий навіть місяць,\nв якому їх заснували. Серед них і наш Недригайлів.
\nУ березні цього року він відзначає свій 380 рік.
\nА його прадавня історія сягає глибини віків. 
\nНедригайлівський край, відомий літописними городищами Попаш та В’єхань, згадка\nпро які датована 1147 роком. Але з середини ХІІІ століття, після\nмонголо-татарської навали, наша земля ще довго пустувала. 
\nОтож, після захоплення цих земель татарами, тобто з 1238 року, і до включення\nцих земель до складу Польсько-Литовської держави – Великого князівства\nЛитовського – до 1350-х років, тут дійсно ніяких постійних поселень не було. А\nпотім, коли наш край опинився у вотчині литовського князя Свидригайла, городище\nна засульському пагорбі теж назвали Дригайловом – похідна назва від\nСвидригайла.
\nНа північ і північний захід від річок Сула і Дригайлиха простягалися землі\nкнязів Свидригайлів, а на південь від них – вже ні. Тому новоутворений\nнаселений пункт на лівому березі Сули напроти городища Дригайлів (що на правому\nберезі) і назвали Недригайловом, тобто не Свидригайловою землею.
\nЙмовірно, що тривалий час був заселений лише центр сучасного Недригайлова,\nоколиці якого тоді обмежувалися Бардаковим болотом (сучасний мікрорайон\nЗарудки) та Щупликіним болотом (на південь від Жукової (вул. Вишнева),\nвключаючи обидва Кути (вул. Зарічна та Слобідська). Тобто до ХVІІ століття\nЗарудка і Кути аж підніжжя пагорбу, де зараз Булавівка, були суцільним болотом,\nяке захищало Недригайлів від набігів татар з південного і південно-східного\nбоку (сакунихського напрямку). Річка Дригайлиха прикривала східні околиці, Сула\n– північні та північно-західні . 
\nАле, з часом виникла потреба розширяти населений пункт, котрий вже не вміщався\nна своєрідному острові, навколо якого річки та болота.
\nДля цього недригайлівська громада вирішила значно осушити Бардакове та\nЩупликіне болота, прокопавши там канали. 
\nНапевне, що не один місяць проводилося копання русел річок та вивезення багна і\nгрунту.
\nОднак справа була доведена до кінця і скоро понесли в Сулу болотяні води рукотворні\nрічки Тванька, Рудка та Березівка, які у зменшеному вигляді збереглися і досі.
\nБолота значно зменшились, а на насипному грунті нині стоять вулиці Слобідська\nта Зарічна. 
\nЩе на 1625 рік територія сучасного селища Недригайлів та землі навкруги, загальною\nплощею близько 5 тисяч гектарів, були безлюдними. На них на той час постійних\nлюдських поселень не було.
\nЛише Дригайлів - колишнє городище часів Київської Русі, яке пустувало на\nпагорбах далекої околиці сучасного села Засулля, нагадувало про те, що колись\nтут жили люди.
\nТакими ці землі, що були на межі Речі Посполитої та Московського царства,\nзалишалися аж до 1634 року, коли роменський підстароста, підданий польського\nкороля Криштоф Сіножацький оголосив про початок колонізаційного походу на\nНедригайлівське й Деханське (на р. Терн, на території сучасної Деркачівської\nсільради) городища. Досить швидко на його заклик прибуло близько тисячі осіб,\nщоб почали підготовчі роботи зі зведення на городищах тимчасових жител та\nукріплень.
\nОднак поляки та українці, які прибули з ними на заклик Сіножатського, не стали\nвідновлювати старе городище на засульському пагорбі, а вирішили новий населений\nпункт заснувати напроти, нижче - на лівому березі Сули, тобто там, де на\nсьогодні і розташований Недригайлів. Мабуть, головна причина цього те, що\nправобережжя Сули тоді вже хоч і не було остаточно освоєне, але в певній мірі\nконтролювалося підданими московського царя, які верховодили з Путивля – ставки\nцарського воєводи. 
\nТа й відверто кажучи, головною причиною такого стрімкого заснування\nНедригайлова було прагнення польської сторони якнайшвидше застовпити за собою\nпобільше території, інакше це тоді б зробили московські люди. Дві могутні на\nтой час держави - Річ Посполита і Московія, наввипередки змагалися, хто перший\nпоставить свій чобіт на Слобожанську землю. Це було щось на зразок вільної\nзайманщини – у ХVІІ столітті вільним селянам, які займали пустуючи землі на\nСлобожанщині влада віддавала їх у власність для проживання і обробітку.\nАналогічне неписане право вільної займанщини поширювалося і на суміжні держави\n– Річ Посполиту та Московію. Тому обидві поспішали висадити свій\nвійськово-адміністративний десант, і відлік йшов на місяці і дні.
\nЗберігаючи в основі історичну назву Дригайлів, засновники додали до неї\nзаперечну частку Не-, підкреслюючи таким чином, що нове містечко хоч і поруч\nстарого городища, але це вже не воно. У багатьох селах навкруги ще й в наш час\nрайонний центр називали Дригайловом – відголоском епохи князів Свидригайлів.
\nІ ось влітку 1634 р. на майбутньому Недригайлівському городищі люди з\nпольського боку почали селитися і поставили шалаші, однак, почувши про з`їзд\nмосковських царських межових суддів й польських королівських комісарів для\nвстановлення міждержавного кордону, що відбувся восени цього ж року, та\nочікуючи на прибуття багатьох московських ратних людей, за наказом Сіножацького\n(на якого тисли королівські комісари) залишили їх.
\nЗнову ця територія обезлюдніла.
\nОтож, перша спроба роменського підстарости та його людей влітку 1634 року\nзаснувати Недригайлів не вдалася.
\nНаступні кілька років наш край залишався нейтральною, так би мовити, нічийною\nтериторією. Повторно Сіножацький взявся за заснування Недригайлова аж через 5\nроків, у березні 1639 року, і ця спроба була результативною. Тут вже в березні\nбуло засноване нове містечко, населення якого становили поляки та українці.\nСпочатку поставили шалаші, а згодом справа дійшла і до посітйних будівель,\nнавіть католицький костел збудували.
\nВідомості про дві спроби заснування Недригайлова – невдалу влітку 1634 року, і\nвдалу – у березні 1639 року, містять документи, що зберігаються в архіві\nстародавніх актів. 
\nУ них чітко звучить і березень 1639, як конкретна дата заснування Недригайлова.
\nТаким чином, можна з впевненістю говорити про те, що 
\nНедригайлів було засновано у березні 1639 року польським урядником Криштофом\nСіножацьким, який став натхненником і організатором освоєння недригайлівського\nкраю. 
\nПольським Недригайлів залишався де-юре до 1647 року, тобто 8 років, а де-факто\n– до 1644 року, коли був за угодою з польським королем зайнятий підданими\nмосковського царя козаками і відійшов до складу Московської держави.

\n\n

Ігор\nСКРИПЧЕНКО, Іван АБАРОВСЬКИЙ

\n\n

 

4 березня 2019

Коцур Анатолій, користувач 1ua
Анатолій Коцур
На конкурс імені П.М. Коцура

ОБРАЗ МИЛОСЕРДЯ ТА ЧИСТОТИ

Дослідження історії свого роду є важливим для кожного з нас, оскільки цей процес дає можливість усвідомити власну приналежність до розвитку певної родової гілки, дерева, нації, народу та й взагалі людства. Як кожна людина є особистістю, яка має свій власний світогляд, свої звички, уподобання, інтереси, так і кожна родина має особливі традиції, звичаї тощо. Саме з сім’ї розпочинається формування людини, її поглядів, характеру, навичок, умінь.
Розпочинаючи генеалогічні студії з дослідження родоводу Гордієнків, хотілося б згадати про мою прабабусю Харитину Степанівну, котрій у цьому році виповнилося б 115 років від дня народження. Усе своє життя невтомна трудівниця присвятила своїй родині: люблячому чоловікові, донькам, синові,  онукам. Усі свої сили вона жертвувала задля блага рідних. 
Завдяки віднайденим деяким документальним даним із сімейного архіву та спогадам її рідних: невістки Галини Миколаївни Гордієнко, онуків Анатолія Петровича Коцура, Катерини Іванівни Білоцерківської, Віктора Івановича Гордієнка, Марії Михайлівни Костенко та правнучки Ірини Олексіївни Коваленко вдалося в деякій мірі відтворити образ цієї люблячої, милосердної, мудрої, працелюбної і чистої жінки.
Харитина Степанівна Гордієнко (дівоче прізвище – Захарченко) народилася в смт Недригайлів у березні 1903 р. в багатодітній родині сільського трудівника Степана Захарченка, який після смерті дружини взяв шлюб із жінкою з Березняків. Сім’я виховувала трьох синів (Наума, Євлампія, Дмитра) та  двох доньок Феодору і Харитину. Неодноразово Харитина Степанівна згадувала про свою нерідну маму як про добру, милосердну особистість. Навіть у дорослому віці діти не здогадувались про відсутність кровного зв’язку. Детальніше про дитинство прабабусі на даний момент не вдалося віднайти відомостей.
За наступним сімейним архівним документом – свідоцтвом про одруження, стало відомо, що 24 травня 1928 р., будучи у 25-річному віці, Харитина Степанівна вийшла заміж за 19-річного Митрофана Андрійовича Гордієнка (3.08.1908–22.01.1979), котрий у той час вже працював конюхом у колгоспі. Їхня родина мала чотирьох дітей: Ганну (16.07.1929?23.12.2011), Івана (18.11.1934 – 22.06.1991), Катерину (4.05.1937–30.01.2016) та Марію (1940–1941).
Після народження першої донечки Ганни у 1929 р. разом з чоловіком власними силами збудували невеликий дерев’яний будиночок, т. зв. «мазанку». Зовні хатинка була побілена, а всередині вимазана глиною. Глиняною була й підлога. Дах був покритий солом’яною стріхою. У пам’яті залишилися спогади про інтер’єр головної кімнати, що була, по суті, лише єдиною в домі. З лівої сторони був «червоний куток», на стінах якого знаходились ікони Господа, Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. Перед образами теплилась лампадка. Прабабуся Харитина Степанівна, за спогадами її онучки Катерини Іванівни (Білоцерківської), завжди звершувала молитву вранці, увечері, перед трапезами. На великі свята Харитина Степанівна ходила до церкви. Неподалік від іконного кутка знаходився стіл, призначений для трапези. З протилежного боку, справа, розташовувалися піл та піч, які служили нічлігом для жителів будиночку. Онуки Катерина Іванівна (Білоцерківська) та Віктор Іванович (Гордієнко) нині згадують, що дуже часто у зимову холодну пору року вони вигрівалися на печі, щоб не захворіти. Кожен з трьох онуків (Микола, Катерина, Віктор) хотіли завжди спати саме біля бабусі Харитини. 
Лише у 60-х роках на подвір’ї поряд хатою-мазанкою було збудовано новий цегляний будинок, призначений для сім’ї сина – Івана Митрофановича Гордієнка та його дружини Галини Миколаївни (Донцової), а також їхніх трьох дітей: Миколи, Катерини, Віктора. 
Харитина Степанівна працювала в місцевому колгоспі, а решту свого життя присвятила догляду за онуками. Вона була гарною господинею, що підтверджувалося її вдалим та розумним веденням домашнього господарства, гостинністю, умінням смачно готувати та бережливістю. За спогадами онуків у неї завжди було насушено багато сухарів (на скрутні часи). Про гостинність Харитини Степанівни згадує її онука Марія Михайлівна (Костенко). Так, у дитинстві після дитячих забав при відвіданні бабусиного двору завжди можна було скуштувати гарячого борщу чи смачної картоплі, запеченої у горщику в печі.  
Варто відзначити працелюбність Харитини Степанівни. Вона не любила проводити час даремно, постійно виконувала якусь роботу з домашнього господарства. Усі її діти ще змалечку були привчені до праці. Так, з 10-річного віку старша донька Ганна допомагала матусі на колгоспній ланці, син Іван возив воду колгоспним коням, а донечка Катерина пасла гусей. У вільний від роботи час Харитина Степанівна завжди займалася рукоділлям: вишивала гладдю рушники, скатертини тощо. Цей талант успадкувала й її донька Катерина. Також завжди відстоювала перед рідними ідею продовження роду та багатодітності. 

Рідні (онук Віктор) згадують про милосердя Харитини Степанівни. Так, у складні часи Голодомору 1932–1933 років, вона неодноразово спасала чиєсь життя із односельчан, коли бачачи, помираючу людину прямо на вулиці, годувала борщем чи юшкою. Такі вчинки говорять про її добре, чутливе серце. Саме в ті складні роки, коли зустрічалися випадки людоїдства, не боялася Харитина Степанівна ходити до Тернів за борошном, щоб прогодувати сім’ю, що підтверджує її безстрашність та готовність пожертвувати собою заради ближніх.  
Серед родини Гордієнків із уст в уста передавалась легенда, повідана Харитиною Степанівною як повчання про милостиню. Сутність якої полягала в тому, що колись давно на недригайлівських землях проживала одинока бабуся, котра все своє життя накопичувала гроші й зовсім ні з ким не ділилася… Одного разу трапився з нею летаргічний сон, після чого вона зовсім радикально змінила свої погляди й розповідала односельчанам, що потрібно завжди подавати милостиню, що й робила сама потім протягом останніх днів свого життя. Саме уві сні вона побачила, що люди, які в своєму житті подавали милостиню сиділи в небесному житті за столами, наповненими різними їствами. А інші люди, які не жертвували нічим, сиділи за пустими столами. Ось таку повчальну історію передала прабабуся Харитина про необхідність милосердя в нашому житті.
У роки Другої світової війни, під час окупації Недригайлова, коли Митрофана Андрійовича не було поряд у зв’язку з його мобілізацією на війну, неодноразово їй приходилось переховуватися з дітьми від ворога, приховуючи в очереті й головну годувальницю сім’ї – корову. 
За спогадами правнучки Ірини Олексіївни (Коваленко) Харитина Степанівна ніколи ні на що не жалілася, завжди була тихою, смиренною та доброю…
Як зазначає внук Анатолій Петрович Коцур, бабуся була доброю, щирою, набожною, милосердною. У її очах ніколи не бачив лукавості, хитрощів. Вони випромінювали ніжність, іскринки сонечка, родинного оберегу. Харитина Степанівна, проживши довге трудове життя, мала велику життєйську мудрість. 
Харитина Степанівна відійшла у Вічність у 85-річному віці 21 вересня 1989 р. й похована на центральному кладовищі смт Недригайлова. У моїх спогадах ще шестирічної дівчинки прабабуся Харитина Степанівна залишилася в образі жіночки невеликого зросту, худенької статури, у світлій хустинці та з палицею в руках. На її похоронах 1989 р. у душі було напрочуд якось легко, зовсім не відчувалися розлука та смерть… Навпаки, – Вічність життя… Світла їй пам’ять!

Алла БІЛОЦЕРКІВСЬКА
Голос Посулля. - 2018. - № 99-100. - С. 2.

20 грудня 2018

Сова Микола, користувач 1ua
Микола Сова

Недригайлівська об'єднана територіальна громада святкувала Дмитра!

Дата: 08.11.2018 15:50



     https://rada.info/up... style='margin: 0px 15px 10px 0px; padding: 0px; border: 0px; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: 300px; width: 200px; float: left;'> 8 листопада Недригайлівська об’єднана територіальна громада святкувала Дмитра. На центральній площі зібралося багато жителів  та гостей селища.

         З головної сцени присутніх привітав господар свята - Недригайлівський селищний голова Ігор Остапчук. З вітальними словами виступили голова Недригайлівської районної державної адміністрації Сергій Панченко та голова районної ради  Іван Нанка.

         Організатори свята привітали наймолодшого дворічного Дмитра Простака з  Недригайлова та найстаршого – Дмитра Гордійовича Сніжка, жителя Гринівського старостинського округу, якому 10 листопада виповниться  93 роки.

         У рамках   свята відбувся селищний фестиваль пісенної творчості та декоративно - ужиткового мистецтва «Калиновий розмай»,  виставка - продаж виробів декоративно–прикладного та ужиткового мистецтва «Краса Посульського краю». Свої  вироби з дерева продемонстрували Олександр Пулях, Володимир Дремов, Олександр Рогуля, сучасну вишивку – Катерина Звязка, прикраси – Наталія Чорненко, вироби з воску – Ольга Борис, ляльки – мотанки – Дмитро Зімін та  Будинок дитячої та юнацької творчості, сувенірну продукцію - Недригайлівський краєзнавчий музей, Недригайлівська дитяча музична школа, садиба сільського зеленого туризму «Козацька Січ», Громадське об’єднання  «Туристичний кластер Посулля», птицю та кролів – справжні господарі.

         Мешканців селища та гостей змістовною концертною програмою порадували аматорські колективи КЗ «Недригайлівський центр культури і дозвілля Недригайлівської селищної ради»,  Іваницького та Хоружівського сільських будинків культури, Маршалівського та Кулішівського сільських клубів, народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Кумасі» Курманівського сільського будинку культури.

         На святі можна було  скуштувавши смачних українських вареників,  млинців, козацького кулішу,  пригоститись запашним чаєм.

         Радував розмаїттям товарів Дмитрівський ярмарок – чого тільки не було на полицях: закарпатські ковбаси та наливки, цукерки, вишиванки, рушники, вироби народних майстрів, обереги, сувеніри, одяг та взуття…

         Однією з окрас свята став конкурс «Найкраща господиня 2018», започаткований за ініціативи голови ГО «Туристичний кластер Посулля» Ольги Прокопченко, яка стала і спонсором головного призу конкурсу. Він дістався господиням Маршалівського старостинського округу.

         Традиційно на святі відбулися «Козацькі розваги».

       Наприкінці було проведено безпрограшну лотерею, головний приз якої – мультиварка – дістався Нікіті Науменку.

         У рамках свята на КСК «Колос» відбувся товариський матч між ветеранськими футбольними командами Недригайлова та Коровинець.

         Відроджене свято Дмитра пройшло яскраво та різноманітно, створивши для місцевих жителів та гостей Недригайлова незабутню атмосферу радості та  гарного настрою.

 


10 листопада 2018

Сова Микола, користувач 1ua
Микола Сова

     28 вересня – 74-та річниця з Дня визволення України від фашистських загарбників.

      З цього приводу 26 вересня у центрі селища Недригайлів відбувся урочистий мітинг, покладення квітів до пам’ятних місць, пов’язаних з подіями Другої світової війни та меморіальних дощок загиблим в антитерористичній операції Олександру Шовтуті та Сергію Грибенику. Від Недригайлівської об’єднаної громади присутніх на мітинзі привітав заступник Недригайлівського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Анатолій Сиротенко, який у своєму виступі наголосив на тому, що цей день  обов’язково повинен об’єднувати усіх заради майбутнього та миру на рідній землі.

     Вітали присутніх голова Недригайлівської райдержадміністрації Сергій Панченко, голова Недригайлівської районної ради Іван Нанка, учні Недригайлівської СЗОШ І-ІІІ ст.(опорний заклад). Захід відбувся під музичний  супровід оркестру Недригайлівської селищної ради 'Mamont Band'. Пам'ять про загиблих була вшанована хвилиною мовчання.

У мітинзі та покладенні квітів до пам’ятних місць, крім представників трудових колективів та жителів селища, взяли участь військовослужбовці 27-ї  Сумської реактивної артилерійської бригади, представники районної організації ветеранів.

      Кожна  річниця визволення України -  свято пам’яті і скорботи усіх жителів країни. За цією датою стоїть багато подій, які слід  ніколи не забувати. І сьогоднішній захід є тому підтвердженням

27 жовтня 2018

Сова Микола, користувач 1ua
Микола Сова
МІТИНГ ПРОТЕСТУ У НЕДРИГАЙЛОВІ

25.10.2018

https://nedrtoday.do... style='float: left; width: 425px; height: 315px;'>   Вчора, 25 жовтня, на центральній площі Недригайлова відбувся мітинг протесту проти скорочення у ЦРЛ. В ньому взяли участь до 10 жінок - працівники та пацієнти гінекологічного відділення, яке хочуть скоротити і передати до https://nedrtoday.do... style='float: left; width: 425px; height: 315px;'>хірургічного відділення.

   До мітингувальників виходив голова адміністрації і запросив до себе в кабінет, щоб там продовжити розмову.

   Учасники акції з саморобними плакатами 'Збережемо нашу лікарню', 'Геть реформи, які проти людей', 'Разом за гідну медицину' потім вийшли на центральне перехрестя Недригайлова і почали ходити по пішохідному переходу, блокуючи рух транспорту.

   З боку Ромнів поліція пустила транспорт в об'їзд.

   Це продовжувалося до 10 хвилин. Затим мітингувальники рушили на перемовини до голови адміністрації.

 

25 жовтня 2018


7 ...


  Закрити  
  Закрити