Спогади про період голодомору

Гребеник Іван Антонович

- 1933 року від Тернівської машинно-тракторної станції механізаторів тракторної бригади села Деркачівка було послано на оранку в Біликівку колишнього Улянівського району. Шукаючи для ночівлі квартири, в одній із чергових хат побачили мертвого хлопця. Причиною смерті, за всіма ознаками, була виснаженість організму, тобто людина померла від голоду. Не гаючи часу, при дворі у садочку викопали яму і без будь-яких почестей поховали. А з 'Кобзаря' Т.Г.Шевченка, що лежав на столі, виглядав надірваний аркуш паперу з тогочасного учнівського зошита. На ньому досить розбірливо олівцем було написано: 'Колю! Ти колись у мене просив, щоб продав 'Кобзар'. Тоді не продав, а тепер віддам. Тільки принеси мені або патоки чи галетів, або нарви колосків. Багато нарви і принеси. Сім'я померла, я лежу пухлий. Руки пухлі, ноги. Скоро приходь'...
Дізналися від його односельців, що хлопець ходив до сьомого класу, був розумним, любив читати. Про кількість померлих членів сім'ї особисто забув, але за листом можна стверджувати, що, крім хлопця, було ще не менше трьох людей.
Книжку і при ній останнього хлопчикового листа трактористи читали у години перепочинку...
По закінченні польових робіт наші родини часто збиралися для колективного читання і обговорення пережитого. Запам’яталися мені ті зібрання й сльози мами, яка готувала у печі страви й слухала слова 'Катерини' з 'Кобзаря'...

ПОСТАНОВА ОБ'ЄДНАНОГО ПЛЕНУМУ НЕДРИГАЙЛІВСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У
ТА РАЙОННОЇ КОНТРОЛЬНОЇ КОМІСІЇ 'ПРО ХІД ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ
ПО НЕДРИГАЙЛІВСЬКОМУ РАЙОНУ'

7-8 жовтня 1932 р.

Заслухавши доповідь голови РВК т. Богатиря про хід виконання плану хлібозаготівель, об'єднаний пленум відзначає:

Що на 5.Х-32 р. річний план хлібозаготівель по району виконано лише на 27,2 %* , при чому по колгоспах 28,9 %, по контрактантах 21,6 %, по кулацько-заможних госпо-дарствах 43,3 %.

Такий цілком незадовільний стан виконання, а також різке зменшення надходження хліба за останню декаду утворились в наслідок відсутності впертої організаційної та масово-виховної роботи серед колгоспників та одноосібників району більшостю парто-середків ті сільрад.

В наслідок не приділення достатньої уваги організації хлібозаготівель серед контрактантів та одержання хліба від твердоздатчиків у виконанні хлібоплану одноосібним сектором є ганебний прорив.

Поруч з селами, що мають значні досягнення в виконанні плану контрактантами: с. Бурики - 71,6 %, с. Чернеча Слобода - 69 %, с. Рубанка - 64,3 %, с. Маршали - 46,5 %, що зуміли сполучити організаційну і масово-виховну роботу з умілим адмінвпливом до злісних нездатчиків хліба, значна кількість сільрад району має виконання плану по контрактантам від 3,3 % до 21,6 %. Особливо погане виконання плану контрактантами є по таких селах, де справжньої боротьби за хліб і роботи серед одноосібників не було: с.Вільшана - 3,3 %, с. Курмани - 5,4 %, с. Недригайлів - 5,7 %, с. Сміле - 6,9 %, с. Беседівка - 9,3 %, с. Деркачівка - 9,5 %, с. Сакуниха - 10,4 %, с. Біжівка - 10,9 % та с. Хмелів - 11,9 %.

Аналогічно проходе виконання плану хлібозаготівель по цих селах по кулацькому сектору: с. Червона Слобода - має 98,4 %, с. Рубанка - 79,1 %, с. Маршали - 73,3 %, с. Бурики - 52,7 %. А по тим сільрадам, що мають низькі показники виконання плану контрактантами, є ганебне виконання плану кулаками: с. Беседівка - 23,5 %, с. Вільшана - 19,6 %, с. Козельне - 11,8 %, с. Костянтинів - 22,2 %, с. Недригайлів - 26,2 %, с. Сміле - 13,6 %, с. Хмелів - 30 %.Це свідчить за те, що там, де примусили кулака здати хліб державі і розгорнули ро-боту серед одноосібників, є певні наслідки в виконанні плану контрактантами.

Відсутність достатнього опору класово-ворожим діячам, скерованим на зрив хлібо-заготівель, та [відсутність намагання] перемогти їх через розгортання організаційної, масової та адміністративної роботи утворює такий стан, коли антихлібозаготівельні на-строї збільшуються і в колгоспах, носіями яких є підкуркульники та ледарі.

В деяких колгоспах (сс. Костянтинів, Кулішівка, Бурики) ці настрої виходять з ке-руючого складу колгоспів і конкретно виявились: в балачках про нереальність плану, допусканні одноразового розкрадання хліба на полі, на току, в коморах і при перевозі, в відволіканні обмолоту, в збільшенні відсотку видачі натуравансів та видачі таких виключно харчовими продуктами.

З боку партосередків, сільрад та уповноважених РПК достатньої роботи по знищен-ню цих, по суті класово-ворожих настроїв і дій, не було.

В наслідок цього, колгоспний сектор деяких сільрад надзвичайно має низький % виконання плану: с.Вільшана - 16,3 %, с. Володимирівка - 15,3 %, с. Бурики - 16,6 %,с. Гринівка - 15,4 %, с. Малі Будки - 16,3 %, с. Сміле - 13 %, с. Томашівка - 8,2 %, с. Хоружівка - 19,3 %, с. Хмелів - 20,5 %, с. Курмани - 20,5 % річного завдання.

Відсоток виконання хлібоплану по Вільшанській МТС становить 32,2%, по Смілянській МТС - 31,2 %, по колгоспам, які безпосередньо обслуговуються РКС, - 27,4 %. Яскравий показник незадовільної організаторської ролі останніх у виконанні плану хлібозаготівель колгоспами.

Настановлення бюро РПК про утворення постійних бригад по вивозці хліба, про організацію та керівництво роботою по видачі натуравансів, про організацію та перевірку обліку хліба й збереження його - майже не виконано.

Пленум відмічає, що деякі партосередки та уповноважені РПК не досить усвідомили того, що боротьба за хліб є класова боротьба, а тому припущення сподівань на самоп-лив, не розгорнення посиленої організаційної та масово-виховної роботи, послаблення натиску на кулака є найгірший прояв опортунізму.

Пленум РПК та РКК ухвалює:

1. На основі посиленої організаційної та масово-виховної роботи, втягнувши в бо-ротьбу за хліб колгоспні та бідняцько-середняцькі маси, виконати план хлібозаготівель по одноосібному сектору повністю в жовтні місяці. Жовтень місяць має бути вирішаль-ним у виконанні плану хлібозаготівель.

2. Покласти край демобілізаційним настроям в хлібозаготівлях, що мали місце ос-танні 2 декади.

3. Переключити на боротьбу за хліб всю партійну та КСМ організацію району.

4. Доручити бюро РПК перекинути в села, які мають вирішальне значення в хлібо-заготівлях, членів бюро РПК, фракції РВК та президії РКК до остаточного виконання плану цими селами.

5. Загострюючи особливу увагу на своєчасному виконанні плану одноосібниками, пленум пропонує секретарям партосередків увесь центр уваги перенести на участки, прикріпивши до них всіх комуністів та комсомольців і членів спілок.

6. Залучити до роботи по хлібозаготівлі червоних партизан, членів КНС, профспіл-ки та передових контрактантів, що виконали свої зобов'язання.

7. Фракції РВК та РСС негайно утворити фонди преміювання грішми та крамом для преміювання кращих колгоспників, контрактантів та окремих активістів, які проявили себе в боротьбі за хліб.

8. Відмічаючи, що в селах з низьким % виконання плану хлібозаготівель (сс. Коро-винці, Пушкарщина, Томашівка, Вільшана, Кулішівка), знову проявляються випадки перекручування політики партії в хлібозаготівлях: грубе поводження з населенням, аре-шти, спроби накладати штрафи на контрактантів і т. ін., пленум категорично й рішуче засуджує таку практику роботи, яка нічого спільного з політикою партії немає, а є по суті підміною масової роботи голим адмініструванням.
Пленум пропонує розгорнути справжню більшовицьку масову роботу, що безперечно забезпечить успішне виконання плану.

9. Доручити фракції РВК негайно дати селам щоденні календарні завдання вивозки хліба, дирекції МТС та РКС довести завдання до кожного колгоспу та забезпечити утворення постійних бригад по вивозці хліба. Партосередкам та сільрадам довести щоденні завдання до участків одноосібних господарств.

10. Повну відповідальність за виконання плану колгоспами пленум покладає на фракцію РКС та директорів МТС.

11. Пленум схвалює рішення бюро РПК про виключення з лав партії секретаря Гринівського партосередку Шияна та доручає бюро РПК й президії РКК поруч з розгортанням виховної роботи серед членів партії вести нещадну боротьбу з проявами опортунізму у виконанні плану хлібозаготівель.

Секретар РПК Філін

№ 145
З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ ПОЗАЧЕРГОВОГО БЮРО НЕДРИГАЙЛІВСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У
ПРО ПОЛІПШЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ В КОЛГОСПІ ІМ. КОСІОРА ІВАНИЦЬКОЇ СІЛЬРАДИ НЕДРИГАЙЛІВСЬКОГО РАЙОНУ
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27 липня 1933 р.

... 2. Про стан громадського харчування в колгоспі ім. Косіора Іваницької сільради (т. Філін).

Відмітити, що управа сільськогосподарської артілі ім. Косіора Іваницької сільради, маючи всі можливості на час збиральної кампанії поліпшити громадське харчування в полі, до цієї справи поставилась суто формально, не використала наявних продуктів у колгоспах та не мобілізувала колгоспників, а обмежилась варінням води й бур'яну, що значно відбивається на продуктивності праці в колгоспі.

Виходячи з цього, бюро РПК ухвалює:

1. За те, що голова колгоспу т. Нужний не організував як слід громадського харчу-вання, а секретар партосередку т. Винниченко не вжив жодних заходів до використання можливостей, що є в колгоспі для організації і покращення громадського харчування, голові колгоспу т.Нужному та секретарю партосередку т. Винниченку оголосити дога-ну, одноразово запропонувати негайно налагодити як слід гарячу приварку в полі, для чого використати ловіння риби, м'ясо і інші можливості, що є в колгоспі, та мобілізацію продуктів серед колгоспників.

2. Запропонувати партосередку, правлінню колгоспу під особисту відповідальність посилити громадське харчування в полі, організувати видачу так - хто більше робив, той більше і одержує, особливу увагу звернути на те, аби колгоспник-ударник одержу-вав більше й краще.

3. Ще раз попередити секретарів партосередків, парторгів колгоспів, що видавати хліб на спільне харчування забороняється.

4. Зобов'язати парторганізацію негайно завести облік ударників, яким роз'яснити їх права щодо їх харчування та одержання ними деф[іцитного] краму.

Секретар РПК Філін

Спогади про період Голодомору

Мотрона Савеліївна Мачух народилася в 1921 році. В її сім'ї було 8 чоловік: бабуся -Лобушко Горпина, батько -Лобушко Савелій Тимофійович, мати - Лобушко Уляна Афанасіївна, сестри - Лобушко Одарка Савеліївна та Марія Савеліївна, брати - Лобушко Василь Савич та Іван Савич.

Мотроні Савеліїні на період Голодомору було 12 років, вона згадує: „ Мої батьки спочатку працювали в колгоспі, але коли прийшла ця страшна біда і в наше село, їх вигнали і батько пішов працювати у лісництво. Я була невеликою, але пам'ятаю, що з роботи батько привозив муку та хліб, у нас в сім'ї була ще й корова, завдяки чому всі ми і вижили. Але я пам'ятаю своїх родичів і сусідів, які померли в ті страшні роки Голодомору 1932-1933-го, це сім'я Сенька Павла, в них померли всі, залишився в живих тільки один його син - Сенько Василь Павлович. Померли і наші сусіди Дяченко Федорія, Дяченко Андрій і Микола. Під час Голодомору людей померло так багато, що ніхто і порахувати не зміг точної їх кількості.'

Конотоп Ганна Яківна, 1916 року народження, с. Іваниця, закінчила 4 класи Іваницької початкової школи:
 - У сім`ї було 7 дітей. Коли почалася колективізація, мені виповнилося 15 років. У господарстві сім“я мала худобу: корову, свиней, коня, реманент - плуг, борони, віз, сани. Усе забрали в колгосп. Ходила на роботу, носила воду, вчилася в`язати снопи, молотила ціпами.
Розпочався голодомор, їсти було нічого. Рвали листя, сушили, товкли в ступках, трохи добавляли муки і пекли оладі. Під час саповки буряків у колгоспі виривали молоді рослини не товщі як палець і їли, щоб ніхто не бачив.
Колгоспні коні вночі паслись на лузі, як був падіж, то рубали трупи, варили м`ясо і їли. Завдяки цьому всі вижили.

1932-1933 рр. – трагічні роки голодомору, який своїм чорним крилом накрив село і смерть забрала життя багатьох селян. А це спомини безпосередніх свідків тих часів.

  Дериземля Євдокія Степанівна, народилась 14 березня 1920 року, в селі Іваниця, в сім`ї селянина. У сім“ї було шестеро дітей. На той час ще жили одноосібно. Ходили в Іваницьку початкову школу у латаній спідничці, батьків піджак, штанів не було, вдягали панчохи мотузками підв`язані, на ноги взували шкрьоби.
Коли почалася колективізація - виповнилося 10 років. На той час у господарстві батька було: 2 коней, корова, свині, вівці, кури. Була кінна машина, віялка, сікарня, плуги, борони, 3 саней, віз і дроги. Із будівель були клуня, комора. Коли почалася колективізація, у сім“ї забрали все. Заяву у колгосп писали примусово, як не напишеш - висилали на Соловки. Сім`я мала 80 десятин землі: сіяли зернові культури, а решту засівали буряком на здачу Тернівському цукровому заводу. Зібрали врожай зерна, а коли закінчили молотити, приїхала червона валка і забрала все до зернини. І землю теж відібрали.
А потім почалася голодовка (1932-1933 рр.). Їсти не було чого. Була корівка і та ялова, не давала і каплі молочка. Харчувалися кінським щавлем, листям липи, берестка, обривали, сушили і пекли з них галети. Із скрині міняли все, що було, на хліб усе були виміняли, не було у що навіть вдягтися. По селу ходила така приказка:
«Мати й батько в созі,
діти лазять по дорозі.
Нема хліба й сала
Радянська власть забрала».
Начали всі пухнуть. Менші 2 брати померли від голоду. Сама Євдокія стала сохнути, а в сестри-близнючки напухли ноги і почала виділятися із них рідина. Щоб вижити, ходили на

колгоспні поля, збирали потайки суху картоплю, колоски на полі і пекли з них коржики. В той час по селу лежало багато мертвих людей. Не зважаючи на голод, людей заставляли підписуватись на позику, батько підписав позику, а для того, щоб заплатити її, сім`я змушена була продати корову і залишитись без грошей, хліба, молока.