Форум Морочного

Спочатку серпневий дощ намагався кілька разів розігнати Його гостей. Але на ці потуги ніхто не зважав. Відтак непроханий забіяка облишив свої вибрики – та й подався геть, уступивши місце теплому та лагідному сонечку. Натомість пришкільний широкий і зелений майдан, прикрашений виставковими експонатами різних часів, витворами народного мистецтва, квітчасто причепурений сценою, все яскравішими кольорами вишиваних блуз і сорочок, сонячних брилів, все голоснішими та дзвінкішими голосами понісся краєм, даючи знати світу: Йому, селу Морочному, що в Зарічненському районі Рівненщини, сьогодні – 500 літ!

Дещо з історії

У кожного іменинника є свої віхи життя. Радісні і сумні. У Морочного також. Так-от, уперше про цей населений пункт чарівного Полісся літописці згадали 1511 року. І поділяється біографія села на пять етапів.. Довелося Морочному жити в часи Речі Посполитої і Литовської держави, Російської імперії, польські і радянські. Нині живе в добу незалежної України. Випало на його долю всього: статків і бідності, втіхи і глибокого болю. Бо ж панували всі і по-всякому. Одні давали місцевим мешканцям більше волі, інші – менше. Зазнало Морочне принижень, відчуло і тепло подяк. Власне, сама назва села, кажуть дослідники, походить від слів морок, морочити. Старожили розповідають легенду, ніби в сиву давнину їхав у ці краї, оточені болотами, вельможа. І ніяк не міг потрапити в цей населений пункт: йому все морочилася голова. Тож потім так і прозвав село – Морочне. Ходять й інші розповіді, яким також можна вірити.

Утім, попри дещо сумне імя, в Морочного – чимало радощів. Особливо сьогодні. Адже тут мешкає майже півтори тисячі селян. Окрасою Морочного є його двохсотлітній храм Святої мучениці Парасковії, в якому править Божу службу шанований мирянами отець Павло ( він є великим поціновувачем і дослідником історії свого краю, депутатом районної ради), прекрасна сучасна середня школа, заклади соціально-побутового призначення. І головує в Морочному теж поважний чоловік – Олександр Захаревич.

Творили історію Морочного родини Репецьких, Малайчуків, Ломозеїв, Хоружих, Бережних, Йовичів, Карповичів, Калют та інших.

Їхній найбільший скарб

- Але найбільшим нашим скарбом є, все-таки, люди, - зізнається сільський голова. – Без них, талановитих, мудрих і працьовитих, нічого в селі не було б. Усе, що маємо, що плануємо зробити, – то їхніх помислів і рук справа…

А й справді, живуть і трудяться в Морочному і молоді люди, і літні, ветерани війни і праці, шістнадцять матерів-героїнь, котрі виховали понад десять дітей. А в родині Протасовицьких – синів і дочок аж тринадцятеро! Чимало старожилів, найстаршими з яких є понад девяносторічні Оксана Литвинчук та Іван Полюхович. Прикладом для молодих сімей є подружжя Катерини й Тодосія Тарасюків. Вони побралися далекого 1947-го й досі живуть у мирі та злагоді, виховують онуків і правнуків. До речі, прибавляється в селі й діточок. Лише за рік тут народилося 15 морочлянчиків! А шкільну грамоту нині опановує 152 дитини. Це вони готуються разом зі своїми вчителями цьогорічного 1 вересня святкувати тридцятиріччя свого навчального закладу.

- А скільки в Морочному талантів од Бога! - каже отець Павло, якому повірив одразу, коли під час святкового концерту почув гурти та окремих виконавців – місцевих мешканців. Серед них є навіть золотий голос Морочного – культпрацівник Михайло Лобан. А яку радість односельцям дарує своєю творчістю живописець Тетяна Кужель! Мешкає в Морочному й відомий народний прогностик Володимир Чуйко. Зрештою, всіх і не назвеш. Серед уродженців Морочного – відомі науковці, артисти, педагоги, капітани далекого плавання… Ними село гордиться. Їх воно не забуло запросити на свій ювілей.

-У Морочному проживають вихідці чи не з усіх сіл району! – хвалиться сільський голова Олександр Захаревич.

Ось де шукати голоси країни!

Так, саме про телеконкурс «Голос країни» подумалося, коли слухав українські народні та сучасні авторські пісні у виконанні дорослих і зовсім юних морочлян. Їхні дзвінкі і непідроблені природні голоси чарували присутніх, додавали святу ще більшої урочистості. Ось де треба нашим шоуменам шукати таланти! Їм не потрібно гучних мікрофонів та чудернацьких вбрань і зачісок. Їх лише треба запрошувати на сцену та слухати.

А скільки душі вкладають морочляни в свій шкільний музей “Берегиня”! Прийдіть і подивіться. Це насправді куточок глибокої людської памяті і шани минулому та сучасному села. За такі гарні набутки їм і дякували під час привітання із ювілеєм села представники районної влади - перший заступник голови райдержадміністрації Віра Дука, голова райради Олександр Доронін, начальник управління культури Тетяна Гаврилюк, освітянський керівник Анатолій Мосійчук. Отримали морочляни в цей день і подарунки від влади.

Сили додає віра

Фізичних і духовних сил морочлянам додає віра в Бога. Тож основою святкування 500-річчя села стали подячний молебень у храмі, Хресний хід до памятного знаку-хреста, що зявився в Морочному в урочищі Королівське з нагоди ювілею, освячення його. Господарі та гості Морочного щиро помолилися, згадали своїх предків, мовили напутнє слово нащадкам, висловили сподівання на щасливу подальшу долю і краян, і всієї України.

Хай так і буде.

Закрити