-
Адреса знімку: На день селаАвтор: Анатолій Коцур 29 вересня 2016
-
Автор: Анатолій Коцур 8 січня 2013
8 січня 2013Анатолій Коцур Войтенко Петро Митрофанович із хутора Войтенки (Красножони). 20 грудня 2012 р. йому виповнилося 99 років
-
Автор: Анатолій Коцур 6 грудня 2012
6 грудня 2012Анатолій Коцур Соціальна допомога рубанчанам
-
Автор: Анатолій Коцур 6 грудня 2012
8 січня 2013Анатолій Коцур Соціальна допомога рубанчанам
-
Дата знімку: Грудень 2012Автор: Анатолій Коцур 6 грудня 2012
-
Дата знімку: 1914Автор: Анатолій Коцур 14 жовтня 2012
14 жовтня 2012Анатолій Коцур Перший зліва - Войтенко Павло Іванович, про якого йде моя розповідь під наступними фото. Перша світова війна. 1914 р.
14 жовтня 2012Анатолій Коцур Моя рідна кровинка. Один із представників дерева мого роду
-
Автор: Анатолій Коцур 10 жовтня 2012
10 жовтня 2012Анатолій Коцур Петро Михайлович Коцур біля дуба, що росте на місці, де колись мешкала родина його мами - Уляни Павлівни (моєї бабусі). 1987 р.
-
Автор: Анатолій Коцур 10 жовтня 2012
10 жовтня 2012Анатолій Коцур Ця земля раніше належала трудолюбивій родині Войтенків
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур До цього урочища лежить шлях однієї з гілок мого родового дерева. А саме - по лінії моєї бабусі Уляни Павлівни Войтенко (Коцур). Достеменно відомо, що село Войтенки народилось завдяки вихідцям з мальовничих Коровинців. Жили в Коровинцях споконвічні хлібороби та безстрашні воїни. серед них був і мій прапрадід
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Це були люди - майстри на всі руки. Потроху назбирали грошей і купили земельку. В основному в поміщика Русака-старшого. тоді говорили, що тут (в Русака, біля Рубанки) земля така, що можна хліб мазати замість масла.
Див. всі 3 коментарі
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Отже, мій прапрадід вирішив поселитись на своїй землі. Тут, в райському місці, застукали дзвінкі сокири, заспівали пилки. То старий Іван з синами клав зруб нової хати. В Івана було три сини: Павло, Митрофан, Пилип. Сини-орли. До всього тямущі. До роботи беручкі.Люди говорили:'У цих хлопців золоті не тільки руки, а й голови.Все вони вміють робити. А що вже розумні й красиві, то й нічого говорити'.
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Скоро нові господарі побудували розкішний дім на фундаменті. Покрили залізом та пофарбували в зелений колір. Посадили молодий сад. Розвели пасіку, що мала 100 вуликів. Згодом побудували кузню, вітряк. Придбали молотарку. У господарстві було декілька коней, корів. Тримали свиней та овець, іншу живність. Тоді побудували дві клуні, на три сохи кожна, сараї для домашніх тварин і птиці.
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Трудолюбива сім'я зробила насип. Перегородила вершину урочища. Життєдайні струмки заповнили чистою водою новостворений ставок. Обсадили все це вербами. Затьохкали солов'ї, закували зозулі в створеному моїми далекими предками гаю. Сім'я Войтенків працювала до сьомого поту, як кажуть люди.
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур В школу діти ходили в с. Кімличку.Починались заняття після Покрови, коли вдома вже була виконана вся основна робота.
10 жовтня 2012Микола Сова А в Кімличкі в нас родичів було...
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Коли почалась Перша світова війна, то всіх трьох братів забрали на фронт. За мужність і героїзм у боях в Карпатах мій прапрадідусь Войтенко Павло Іванович був нагороджений Георгіївським хрестом 4 ст. Збереглось у мене його фото. Невдовзі прапрадід загинув, отримавши поранення в живіт.
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Незадовго до цього померла його дружина Марія. Прала взимку в копанці, застудилась. Сьогодні це називають пневмонією
-
Автор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур Войтенко Митрофан Іванович був нагороджений трьома Георгіївськими хрестами: 2-4 ст. Загинув на фронті. Войтенко Пилип Іванович потрапив у австрійський полон. Сестер-сиріт виводила у люди моя бабуся, якій на той час виповнилося 14 років.
-
Дата знімку: 17 вересня 2012Адреса знімку: РубанкаАвтор: Анатолій Коцур 7 жовтня 2012
7 жовтня 2012Анатолій Коцур У роки колективізації село було знищене. Кладовище переорала місцева жінка-трактористка. Рубанчани пам'ятають про Войтенки та його прекрасних людей.
19 жовтня 2012Василь Костюк От і захоплюйся Пашею Ангеліною (а тут ще Тичинина 'Пісня про трактористку')
Див. всі 3 коментарі
21 жовтня 2012Валерій Побідаш Виконавець зробила, що їй наказали. Не стільки її вина...
Відвідувачі села Рубанка
Адмiнiстрація сторiнки
-
Анатолій Коцур займає 12 місце
Поділіться сторінкою в соцмережах:
| Закрити |
