|
В Коминтерновском районе отметили 70-ю годовщину со дня основания
Воронежского добровольческого коммунистического полка
19.08.2011 На Коминтерновском кладбище 19 августа состоялся торжественный митинг и возложение венков к могиле начальника штаба полка Александра Тимофеевича Худякова, и комиссара полка, бывшего ректора Воронежского университета Николая Петровича Латышева. В церемонии приняли участие сотрудники управы Коминтерновского района, ветераны Великой Отечественной войны и председатель районного Совета ветеранов Вячеслав Косарев, который напомнил собравшимся историю добровольческого полка. «Воронежский добровольческий полк в полном составе влился в 100-ю стрелковую дивизию, которой командовал генерал И.Н.Руссиянов – рассказал Вячеслав Иванович, - 16 сентября 1941 года полк погрузился в эшелоны на станции Сомово и отправился на фронт. Боевое крещение Воронежский добровольческий коммунистический полк получил между селом Липовая Долина и деревней Сакуниха в Сумской области. Формирование полка происходило на территории Первомайского сквера, где и сейчас находится памятник полку». |
Сакуниха (Недригайловский район)[править] Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Сакуниха (http://ru.wikipedia.... title='Украинский язык' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>укр. Сакуниха) — http://ru.wikipedia.... title='Село' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>село, http://ru.wikipedia.... title='Сакунихский сельский совет (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Сакунихский сельский совет, http://ru.wikipedia.... title='Недригайловский район' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Недригайловский район, http://ru.wikipedia.... title='Сумская область' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Сумская область,http://ru.wikipedia.... title='Украина' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Украина. Код http://ru.wikipedia.... title='КОАТУУ' class='mw-redirect' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>КОАТУУ — 5923585701. Население по переписи http://ru.wikipedia.... title='2001 год' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>2001 года составляло 522 человека http://ru.wikipedia.... style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>[1]. Является административным центром Сакунихского сельского совета, в который, кроме того, входят сёлаhttp://ru.wikipedia.... title='Бараново (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Бараново, http://ru.wikipedia.... title='Великая Диброва (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Великая Диброва, http://ru.wikipedia.... title='Кирово (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Кирово, http://ru.wikipedia.... title='Лахновщина (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Лахновщина и http://ru.wikipedia.... title='Гавришево (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Гавришево.
[править]Географическое положениеСело Сакуниха находится в 1,5 км от села http://ru.wikipedia.... title='Великая Диброва (Недригайловский район)' style='text-decoration: none; color: rgb(6, 69, 173); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Великая Диброва и в 6-и км от пгт http://ru.wikipedia.... title='Недригайлов' style='text-decoration: none; color: rgb(11, 0, 128); background-image: none; background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; '>Недригайлов. По селу протекает пересыхающий ручей с запрудой. Через село проходит автомобильная дорога Т-1917. [править]История
[править]Экономика
[править]Объекты социальной сферы
[править] |
В РІДНОМУ
СЕЛІ
И, улыбаясь, душою погас,- С.Есенин. |
ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ 48 РОКІВ |
Ода Землі Стану на
коліна, торкнуся
її руками і заспіваю... Земля,
Землице, Земле моя! Ти довгий
час на мене чекала. З любов'ю
ніжно Тебе обійму я Бо доньку
свою Ти врешті пізнала. Барвінком, любистком, калиновим цвітом Тебе
обів'ю і пісень заспіваю, А
дзвін-передзвін пролунає над світом, і Ти зрозумієш: Тебе я кохаю. Красу Ти
даруєш, життя, відпочинок, Народжуєш,
пестиш ізнов забираєш. Я вдячна
Тобі за кожен свій вчинок, Сьогодні
добру нагоду Ти маєш. Таї
зашумлять і джерела проснуться, Пташки
прилетять і сади зацвітуть, Малі
ноженята Земельки торкнуться, |
Мої батьки і я народилися в с.Семенівка, Липо-Долинського рн.В 1950р. тата перевели на рооту в Сакуниху. Сови в селі були одні і тому коли я називав своє прізвище, всі знали хто я. Батько- вчитель мама- фельдшер. Але коли я приїздив на канікули до бабусі в Семенівку . то тут справа була по іншому. В Семенівці Сов було дуже багато, так як в Сакунисі Коурів, Лавриків, Білоусів. І коли мене питали: -Ти хто? -Микола Сова. -Та тут таких до біса. -А батько хто? -Іван Сова - Та цих Іванів Сов знаєш тут скільки. - А діда як звати? -Василь Сова. -Та таких тут повно. І тільки коли я називав прізвисько діда по вуличному - Сакун, все ставало на своє місце. - А-а-а !Батько твій вчитель, а мати Дашка_ працювала хвершалом. Все зрозуміло. Але чому мій дід Василь, який народився в 1872р. і все своє життя прожив в Семенівці, мав прізвисько Сакун? Справа в тому, що коли діду було всього півроку, померла його мама.І його батько,а мій прадід Федір, одружився вдруге і взяв собі дружину із Сакунихи, або як вона тоді називалася Сакунова Слобода. І став Василь Сова Сакуном. І ось гра долі. Через 75 років син Василя Сакуна, мій батько Іван Сова, потрапляє на роботу в Сакуниху.. В село, де народилася і виросла мачуха його батька. На жаль, я не знаю, з чийого роду була ця жінка. Ось така історія Сакуниських Сов. |
Україно моя вишиванка Ти мій біль, моя мука і доля; Я без тебе як день без світанку, Я без тебе, як жайвір без поля Вишиванко моя вишиванко Смерекова вишнева жага, Ти далеких Карпат полонянка, Ти Дніпра мов хвиля жива; Я по світу іду в вишиванці Аж дивуються ген журавлі, Хай стрічають в веселій багрянці Україна іде по землі. Україно моя вишиванка Ти тернова моя голубінь, Хай святиться навік світлий ранок І серпневого дня височінь. (с) Григорій Булах |
18 листопада 2010 р. В.П. Коцура, ректора Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, нашого земляка із с. Сакунихи, обрано академіком Національної академії педагогічних наук України. |
ЦЕ - МОЯ БАТЬКІВЩИНА! ЦЕ - МОЄ СЕЛО! П`ятниця, 29 жовтня 2010 року З Миколою Івановичем Совою ми познайомились заочно, по інтернетівській мережі, перетнувшись на краєзнавчій тематиці. Він тепер мешкає в інших краях, але незримих зв`язків з рідною Сакунихою ніколи не поривав. Він зібрав багатий краєзнавчий матеріал, який розміщує на створеному власноруч сайті. Щоб відвідати цей інтернет-ресурс, достатньо набрати у комп`ютері три слова: 'Неофіційний сайт Сакунихи'. На мою пропозицію дати невеличке інтерв`ю Микола Іванович люб`язно погодився. - Будь ласка, кілька слів про себе. - Народився я в 1947 р. в с.Семенівка Липоводолинського району. У 1950 р. моя родина переїхала в Сакуниху. 1955-1963 рр.- навчався в школі, яку закінчив з похвальною грамотою. У 1967 р. закінчив з відзнакою Сумське медучилище. У 1967-69 рр. працював в системі МВС на посаді фельдшера в м. Суми. 1969-75 рр. навчався в Київському медінститут на педіатричному факультеті. Після закінчення інституті поїхали працювати на батьківщину дружини, на Черкащину. У 1975-2002 рр. працював лікарем в дитячому відділенні Шполянської ЦРЛ, потім ординатором, заввідділенням. З 2002 р. - на заслуженому відпочинку. Дружина, лікар вищої категорії, працює райпедіатром. - Сакуниська земля залишила у вашій пам`яті незабутні спогади… - Хоча я народився не в Сакунисі, але це моє село. В Сакунисі в мене немає і не було родичів, залишилися тільки могили тата і мами, але це моє село. І коли б я не приїхав у Сакуниху, то для мене завжди знайдеться і дах над головою, і шматок хліба з салом. Бо це моє село! У Сакунисі живуть люди, які ще пам'ятають мене. І коли я згадую про них, то виникає почуття вдячності до цих людей, які зустрічають мене, як свого родича. Це і мама моєї куми тьотя Катя Даценко, це і Василь Даценко - кіномеханік нашої юності, це і сусіда, де я колись жив - Ваня Зеленський та багато інших. Чому, коли старієш, все частіше згадується дитинство, село, де ти жив, люди, з якими ти ріс? Мабуть, така людська вдача. Моя школа...8 років я ходив до неї. Наші вчителі намагалися дати все, щоб ми виросли освіченими людьми. Мій класний керівник Катерина Панасівна, вчитель історії Петро Михайлович Коцур, вчитель фізкультури Іван Петрович Дорошенко. Ми не були тихими і сумирними. Бешкетували, дехто вже курив. Але вчителі терпляче виховували нас, щоб ми були добрими людьми. Школа була для нас не тільки приміщенням, де треба було сидіти на уроках. Тут з`являлося перше несміливе кохання, перші ревнощі. Тут ми обмінювалися записами пісень, які ретельно записували в свої альбоми, грали в футбол, волейбол, бурхливо переживали за свої улюблені футбольні команди. Потім збудували нову школу, але для мене моя школа залишиться завжди моєю першою школою. - Які спогади у вас пов`язані з колишньою Сакунихською церквою? - Наша сім'я приїхала в Сакуниху в 1950 р. Церква стояла, але не працювала. Була дзвіниця, на якій висів дзвін, від нього до землі був протягнутий канат. Коли в селі спалахувала пожежа, то тоді хтось калатав у цей дзвін. Церква стояла на фундаменті із каміння. Колись вона була обшита дошками, але наш народ розтягнув їх на свої потреби. Церква стояла в центрі села, за магазинами, а за нею починалося кладовище. Поруч з церквою колись була братська могила. Тут були поховані наші солдати, які загинули в 1941-1943 рр. Коли біля клубу поставили пам'ятник воїнам (в 50-ті роки), то останки бійців перенесли туди. Для нас, пацанів, церква була місцем збору. Тут ми грали в наші дитячі ігри: в піжмурки, тичкової, в яйця і т.п. Тебе вважали прийнятим до гурту, якщо ти міг обійти церкву, не торкаючись ногами землі: по фундаменту, по зрубах. Це було нелегко. Старші хлопці говорили, що колись залазили під церкву і знаходили там мідні монети. Ми, малюки, лізти туди боялися. І ось наступив кінець 50 років. Із церкви вирішили зробити склад. А для цього треба було зруйнувати дзвіницю і зробити дах. Запросили чужих людей і робилося це в темряві, після заходу сонця. Біля входу на кладовище поставили лебідку, прив'язали її до дерева і давай тягти. Але дзвіниця стояла. На другий вечір привезли більшу лебідку, на допомогу прийшли і деякі сакунихці. 'Давай!'. Лебідку розірвало на дві частини: одна залишилася прив'язаною до дерева, а друга частина рвонула в бік церкви і травмувала одного зі спеціалістів. Наступного вечора пригнали трактор, накинули трос і 'давай!' Але церква не здавалася: впала верхня частина дзвіниці, а нижня встояла. Потім підрубали цю нижню частину і таки доконали церкву. Накрили шифером і завезли в церкву зерно. Підлога там була дірява і зерно висипалося. Ми, хлопчаки, залізали під підлогу і набивали зерном кишені, несли додому, годували курей і качок. А потім рештки церкви згоріли. Ось така історія церкви нашого села. -Як ви створили сайт села Сакуниха? - Коли в мене з`явився Інтернет, я почав шукати все, що пов`язано з Сакунихою. Знайшов більше 100 сторінок і натрапив на сайт 'Всеукраїнський сайт міст, сіл та людей'. Там люди писали про свої села, міста, виставляли фото і т.д. І я подумав: а чому б не зробити таке і про Сакуниху? Я люблю своє село і думками лину до нього. Бо це моє село. Нехай і інші люди взнають, що є таке село Сакуниха, побачать людей, які там живуть і жили. Нехай це буде пам'яттю моїм друзям, односельцям, яких, на жаль, вже немає. Більшу частину свого життя я прожив на Черкащині. Але я так і не відчуваю повністю, що це мій край. Тут я пропрацював більше чверті віку в лікарні, тут я отримав першу в своєму житті квартиру, тут народилися мої сини, тут могила мого старшого сина, Але… Коли я приїжджаю на Сумщину, то, як говорив герой Л.Бикова капітан Титаренко в фільмі 'В бій ідуть одні старики', тут і повітря інше, і трава зеленіша, і пташки співають голосніше. Бо це моя Батьківщина, це моє село. Я слідкую за новинами району, Сакунихи. Життя триває. Будемо надіятися на краще. Користуючись нагодою, хочу передати щирий привіт і найкращі побажання землякам. Я вас не забув. Тому що Сакуниха - моє село! Бесіду вів Ігор СКРИПЧЕНКО |
Масово люди почали заселятися з 1628 року. За переписом, у 1630р. Сакуниха мала 41 двір, навколишні хутори Куцурове - 20, Козацьке-13, Чаплина-8. (І.Скрипченко. І.Абаровський. 'Недригайлівщина у дзеркалі історії) |
|
Закрити |